Минулого тижня у Галичі побувала делегація Громадської Ради «Святий Юр» Центру національного виховання імені Андрея Шептицького. Символічними подарунками гостей зі Львівщини для галичан стали саджанці дерев, привезені  з села Прилбичі, де 1865 року народився майбутній владика Андрей.

Сьогодні, 24 травня, у день пам’яті рівноапостольних святих Кирила та Мефодія з ініціативи пароха Галицької церкви Різдва Христового УГКЦ  о. Володимира Кузюка та заступника генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Ірини Чернеги, за підтримки сільського голови Маріямполя Романа Шевчука у Біблійному саду висаджено молоді деревця калини, клена та дубів. До екологічної акції долучилися місцеві школярі на чолі з директором Ольгою Осташ.

Важливо, що один із дубів висадила учасниця конференції «Велети українського духу», котра напередодні відбулась у Галичі, учениця Маріямпільської ЗОШ І–ІІІ ст. Ольга Яремус. Відтак, сподіваємося, що через кільканадцять років тепер ще такі кволі пагінці виростуть у стовбури величних дерев, які своїм цвітінням нагадуватимуть нам і прийдешнім поколінням про митрополита Андрея Шептицького.

 

Андрій Стасюк

23 травня, у День героїв, вулицями  м. Галича пройшла  пам’ятна хода, яка завершилась вічем біля каплиці жертв комуністичного терору. Біля місць вшанування відомих галичан хода зупинялась і  учні розповідали про наших героїв, зокрема курінного УПА Володимира Чав’яка – «Чорноти» та керівника окружної Служби Безпеки ОУН Олексія Юрчишина – «Хміля», який загинув разом із галичанкою Ніною Вівчаренко у колодіївському лісі на Тисмениччині.  Згадали галичани цього дня і прикарпатців - героїв Небесної сотні та вояків, уродженців Галицького району, які загинули в АТО.

Біля каплиці священики греко-католицької та православної церков відправили панахиду. Представники влади і діти поклали квіти і запалили свічі. Усе було урочисто і піднесено, адже на вічі було багато молоді і саме до них зверталися виступаючі, згадуючи про минулі часи і наших славних попередників: княжих воїв, козаків, січових стрільців, українських повстанців, воїнів АТО. Усі вони – наші герої, яких ми маємо пам’ятати і вшановувати завжди.

В урочистій ході взяли участь учні та вчителі галицьких шкіл та гімназії, представники влади і громадських організацій, співробітники Національного заповідника «Давній Галич».

 

Іван ДРАБЧУК

22 травня в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулася презентація нової книги О. Кузів «Ще мить». Послухати пані Оксану прийшли її шанувальники – працівники заповідника, вчителі, бібліотекарі та ін. Як сказала, відкриваючи захід, заступник генерального директора з менеджменту, економіки та фінансів Ірина Чернега, це чергова можливість доторкнутися до прекрасного – художнього слова, автор заражає усіх своєю аурою, своїм позитивом.

Оксана Кузів народилася в Бурштині і є частою гостею в Галичі. Вона – автор кількох книг прози і поетичної збірки «В закапелках душі». Зараз готує до видання ще одну збірку віршів. Багато подорожує, зустрічається з читачами, бере участь у форумах книговидавців. Пані Оксана щиро й емоційно розповідала про історію написання останнього твору, зачитувала найцікавіші уривки, а ще ділилася секретами власної творчої кухні. Свої романи пише дуже швидко, наприклад, останній написала за 17 днів, а твір «Таїнство» – за 9. Коли пише – поринає у зовсім інший світ. Іноді вночі не може спати, а вранці продовжує писати. Сюжети творів часто з'являються неочікувано, як от останнього роману – про дівчину з тяжким генетичним захворюванням. «Тут зовсім інша Кузів», – каже п. Оксана, наголошуючи, що і стиль, і тематика книги дуже відрізняються від попередніх. У романі «Ще мить» письменниця порушує проблеми, про які не прийнято говорити вголос. Найважливіші читачі – мама і чоловік, їх думку цінує найбільше.

Автор читала власні вірші – про жіночі почуття, спогади про дитинство, зачарованість красою природи, любов до всього живого на землі.

Шанувальники творчості п. Оксани – заступник директора Галицької гімназії Людмила Фрейнак, заступник Галицької школи №1 Любов Побуцька, директор Тустанської школи Віра Костишин, о. Іван Кузь – бажали письменниці творчого неспокою і натхнення, щоб вона ще не раз тішила читачів своїми творами.

Любов Бойко.

Нещодавно побачила світ нова поетична збірка Івана Драбчука «Вишнева заметіль». У ній зібрані твори автора, написані в різні роки, але вони настільки гармонійно доповнюють один одного, що не відчуваєш жодного дисонансу. Зрештою, не має значення, коли створені вірші – в ранній юності чи в зрілому віці. Справжня поезія – це вічна молодість душі, закоханість у красу рідного краю. Для прикладу – рядки з вірша «Вишнева заметіль», що став заголовним у збірці:

В моїм саду – вишнева заметіль

Летить так загадково, як зимою.

І білий цвіт злітає звідусіль –

Це вишні так вітаються зі мною.

Поезія Івана Драбчука – дуже мелодійна, бо в його серці б’є «джерело пісенне», тож не дивно, що багато віршів стали піснями. У поетичній творчості автор означує власне кредо – любов до Батьківщини, глибоку віру в Боже Провидіння. Є і чимало поетичних замальовок, які передають замилування нашою розкішною природою, щирі людські почуття – до коханої жінки, найріднішої людини на землі – матері.

У рідному Сільці Тисменицького району, в гімназії, де працює Іван Васильович, відбулася презентація нової поетичної збірки. Учні з теплотою розповідали про свого вчителя, зворушливо декламували його вірші. Іван Драбчук – відомий краєзнавець, публіцист. Написав і видав два десятки краєзнавчих розвідок, опублікував сотні статей – про Галич, Духову криницю, відомі постаті нашої історії…

Добрі слова на адресу автора говорили голова Ямницької ОТГ Роман Крутий, депутати Михайло Юркевич і Юрій Проценко, в. о. обов’язки старости с. Сілець Михайло Владика, начальник відділу освіти Ямницької ОТГ Наталія Винник, директор Сілецької гімназії Любов Гнатковська, бібліотекарі Надія Шидивар та Оксана Паньчишак, колеги з інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич» Любов Бойко та Оксана Медвідь, завідувач науково-дослідного відділу заповідника Марія Костик. Промовці бажали Іванові Васильовичу успіхів у його творчості, здоров’я і родинної злагоди.

На закінчення презентації слово мав автор. Він скромно зазначив, що кожній людині Бог дав талант – до творчості, ремесла чи садівництва. Але маючи дар до чогось, людина повинна постійно працювати над собою, розвивати свої здібності, бо без праці немає результату. Сподіваємось, що Іван Драбчук напише ще не одну книжку – поетичну збірку чи краєзнавчу розвідку, адже він має багато задумів, та головне – має талант до літературної творчості, а ще допитливість дослідника і працелюбність.

Любов Бойко.

Цього року День вишиванки 17 травня припав на величне християнське свято Вознесіння Христового. Одягнені в національне вбрання галичани поспішали насамперед у храми, де відбулися Божественні Літургії. У церкві Різдва Христового святкову Службу Божу відправили Протосинкел Івано-Франківської Архієпархії митр. прот. д-р Олег Каськів та священики Галицького деканату о. Володимир Кузюк, о. Володимир Палій, о. Ярослав Жолоб. Церковний хор із Крилоса надзвичайно піднесено виконував літургічні твори, а після закінчення відправи – духовні пісні.

День вишиванки не має певної фіксованої дати, його щорічно відзначають у третій четвер травня. Це свято є досить молодим, оскільки з’явилося відносно недавно – в 2006 році. Його засновником прийнято вважати студентку Чернівецького національного університету Лесю Воронюк. Саме ця дівчина започаткувала торжество, яке швидко завоювало любов наших краян. Його ідея проста – одягати в цей день вишиване вбрання. Поступово свято поширилося по всій країні, а далі нововведення підхопили українці, що живуть поза межами нашої держави, а також шанувальники української культури, зробивши свято всесвітнім.

Щороку в третій четвер травня мільйони людей одягають вишите вбрання на роботу, навчання чи прогулянку. Це свято нагадує нам, якого ми роду, відновлює безсмертні традиції наших предків, популяризує українську культуру. Адже вишиванка має багатовікову історію, вона відома ще з часів Київської Русі. Про український національний одяг написано багато народних пісень, віршів, наукових досліджень, художніх творів. Його виготовляли з натурального конопляного або лляного полотна і прикрашали різнокольоровими візерунками. Вишивка на вбранні вважалась своєрідним оберегом, що мав захистити людину від бід, хвороб, злих сил. Кожна сім’я мала свої секрети вишивання, передаючи їх у спадок по жіночій лінії.

Серед заходів, які відбулися цього дня в Галичі, – науково-практична конференція «Велети українського духу: Ярослав Осмомисл, Данило Галицький, Андрей Шептицький, Григорій Хомишин, Ярослав Пастернак, Йосип Сліпий, Любомир Гузар...»; спортивне свято «Український дух, гарт і перемога» (міні-футбол); виставка української народної творчості «Таланти твої, Русь-Україно»; презентація опільської ноші; фестиваль українського мистецтва «Засвіти свій отчий світильник»; банси від спільноти «Українська молодь – Христові» та дискотека під відкритим небом.

Ініціаторами та організаторами заходів стали Громадська рада «Святий Юр», Центр національного виховання ім. А. Шептицького, Всеукраїнська громадська організація «Союз українок», у тому числі Галицька районна організація, Національний заповідник «Давній Галич», Івано-Франківська обласна державна адміністрація, Івано-Франківська обласна рада, Галицька райдержадміністрація, Галицька районна та Галицька міська ради.

Любов Бойко.

22 травня о 12:00 год у Національному заповіднику «Давній Галич» відбудеться презентація нової книги Оксани Кузів "Ще мить".
Оксана Кузів - письменниця, родом із Бурштина. Її книга Адамцьо» була визнана «Книжкою року у молоді Прикарпаття, 2014», а за версією «Вся Україна читає дітям» увійшла в 80 найкращих книг року за останнє десятиліття. Зовсім недавно вона видала збірку поезій «В закапелках душі». У своєму новому романі "Ще мить" Оксана Кузів розповість про важливу проблему, про яку зараз не прийнято говорити вголос.
Запрошуємо всіх бажаючих.

Нещодавно побачили світ книги Любові Бойко «Галицький часопис» та Івана Драбчука «Зоря «Просвіти» над Галичем». 3 травня 2018 року в Галицькій районній бібліотеці на нараді бібліотечних працівників Галицького району відбулася презентація нових видань наших краян,  працівників Національного заповідника «Давній Галич». На презентації були присутні також вчителі Галицької гімназії, працівники заповідника, а також ті, хто цікавиться історією рідного краю.

Бібліотекар Галицької бібліотеки, організатор презентації  Богдана  Кривоніс представила авторів книг. Любов Ярославівна Бойко – завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич», поетеса, прозаїк, голова Галицького літературно-мистецького об'єднання «Нащадки Митуси», член Національної спілки журналістів України. Васильович Драбчук – відомий краєзнавець, вчитель історії, поет, автор книг про Галич і видатних людей Галичини, провідний редактор інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич», лауреат премій імені Памва Беринди, Марійки Підгірянки, Романа Федоріва, Володимира Полєка. А ще він активний член Всеукраїнського товариства «Просвіта».

Автор книги «Галицький часопис» Л. Бойко розповіла історію написання заміток і статей про важливі події, які відбуваються у Галичі, зокрема і в Національному заповіднику «Давній Галич». Ці статті спочатку розміщувалися на сайті Заповідника, інших інтернет-ресурсах, а також публікувалися в газеті «Галицьке слово». Відтак Л. Бойко вирішила найцікавіші події, які відбулися у Галичі в 2012-2017 рр., відобразити на сторінках «Галицького часопису». Тут є замітки про художні виставки, презентації книг, зустрічі з письменниками та іншими відомими людьми, які приїжджали у Галич, наукові конференції, фестивалі, які відбувалися в Національному заповіднику «Давній Галич». А ще є статті, що презентують культурно-освітню роботу Галицької районної бібліотеки.

Автор книги «Зоря «Просвіти» над Галичем» Іван Драбчук розповів про роботу над окремими публікаціями, що висвітлювали життя і діяльність галицьких просвітян, а також жителів Галича, які були активними громадськими діячами. Зібравши чимало матеріалів, І. Драбчук вирішив укласти їх у книгу, щоб полегшити роботу краєзнавцям, вчителям і всім, хто цікавиться історією Галицького краю. Автор опрацював архівні матеріали, а  також зібрав розповіді родичів тих  постатей, про які написав у книзі. І. Драбчук наголосив, що дуже важливо, коли активні люди збираються у певному місці і творять історію рідного краю. А громадська організація «Просвіта» на той час відігравала дуже важливу роль, оскільки популяризувала твори українських письменників, ставила українські вистави і тим самим піднімала національну свідомість українських громадян.

В обговоренні книг взяли участь працівники Заповідника, бібліотекарі, вчителі, колеги. Серед них завідувач науково-дослідного відділу Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик, заступник директора Галицької гімназії Людмила Фрейнак, бібліотекар читального залу Галина Петраш, колишній директор дитячої бібліотеки Леся Мельницька, колеги Марія Сохан, Мар’ян Грінер та інші. Промовці зробили висновок, що ці книги є дуже потрібні для вивчення історії рідного краю й зокрема міста Галича. Вони полегшать роботу вчителям, історикам, учням на уроках краєзнавства, а також розкажуть багато цікавого про галицькі родини й активних громадських діячів, які змінювали на краще життя рідного міста Галича й Галицького краю. Власні вірші читала талановита поетеса з Бурштина Марія Букавин.

Марія Костик

У четвер, 3 травня 2018 року, в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулася наукова конференція «Історико-урбаністичний атлас Галича: засади та реалізація», організована з ініціативи Національного заповідника «Давній Галич» і Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

У роботі взяли участь історики-науковці з Галича, Львова та Івано-Франківська: Мирон Капраль, Юрій Лукомський, Василь Петрик, Андрій Стасюк, Зеновій Федунків, Лариса Поліщук, Андрій Фелонюк та Володимир Козелківський. Відкрив засідання завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк. Вітальне слово від Національного заповідника «Давній Галич» виголосив заступник генерального директора з питань охорони культурної спадщини Володимир Дідух, а також побажав учасникам плідної співпраці та виважених науково-обґрунтованих рішень.

З цікавими доповідями на конференції виступили доктор історичних наук, професор Львівського національного університету ім. І. Франка, керівник  Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Мирон Капраль, кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Лукомський (м. Львів), кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Василь Петрик (м. Львів), кандидат історичних наук, викладач кафедри архітектурного проектування, член Національної спілки краєзнавців України Зеновій Федунків та інші вчені. Конференція проходила в атмосфері цікавої дискусії, мета якої – відновити колишню славу могутнього Галицько-Волинського князівства та зробити графічну реконструкцію княжого Галича. У своїх виступах науковці принагідно зауважили, що дослідження давнього Галича продовжуються, оскільки умови розвитку міста сприяли збереженню значної частини його пам’яток. Тому ми маємо сьогодні рідкісну можливість дослідити і зберегти для нащадків цілий історико-природний комплекс, пов’язаний зі становленням та розвитком  стольного града Галича, примножуючи його велич і славу.

Леся Шептинська

Історичні читання під назвою «Історія, якої не знаємо», присвячені 75-тій річниці створення дивізії СС «Галичина», відбулися у Галицькій районній бібліотеці. На зібрання, яке підготувала Богдана Кривоніс, були запрошені історики, працівники Національного заповідника «Давній Галич».

Дивізія зброї СС «Галичина» - це підрозділ  у складі військ Ваффен-СС Німеччини, що існував у 1943–1945 роках і був укомплектований з українців греко-католицького віросповідання, фактично виключно  з галичан. Цікаво, що під час набору добровольців  (травень 1943 р.) вона мала назву Галицька стрілецька дивізія, а з кінця травня 1943  по травень 1944 р. стала називатися Дивізія добровольців СС «Галичина». Власне ця назва є найбільш поширеною на означення цього військового формування.

Про бойовий шлях дивізії та її найтяжчий бій під Бродами розповіла молодший науковий співробітник НДЗГ Ірина Гусак. Завідувач науково дослідного відділу заповідника Марія Костик проаналізувала книгу «Мозаїка моїх споминів»  одного з командирів дивізії Євгена Побігущого – «Рена». Спогади – це унікальна річ, яка відтворює маловідомі сторінки формування дивізії від людини, яка стояла біля її витоків.

Провідний редактор  інформаційно-видавничого відділу установи  Іван Драбчук торкнувся проблеми взаємодії вояків дивізії «Галичина» та Української повстанської армії. Він, зокрема, коротко розповів про тих повстанських командирів, котрі пройшли вишкіл у дивізії.

Присутнім цікаво було дізнатися про долі дивізійників, які є уродженцями Галича та сусідніх Більшівців.  Це стрільці Михайло Гусак, 1922 р.н., загинув у бою під Бродами, Михайло Мельник, загинув у 1945 р. на території колишньої Югославії, Григорій Мельничук, 1922 р.н., загинув у бою під Бродами, Сабадах Василь, 1905 р..н., загинув у с. Ясенів біля Бродів, стрільці Калини - батько і син (на жаль, імена не вказані), загинули у бою біля Фельдбаха у 1945 р., Микола Стасюк, 1915 р.н., загинув у 1944 р. в Будапешті.

Також історик розповів про те як проходив набір добровольців у м. Галичі,  про що повідомляє коротка замітка у часописі «Станиславівське слово для областей» за 1943 рік. Її пропонуємо для читачів  як історичне джерело.

Іван СІЛЕЦЬКИЙ

 

 

На бій з большевиками

(Галич в обличчі творення  Стрілецької Дивізії «Галичина»)

Дня 5 травня 1943 р. відбулася в старинному Галичі заходом галицької волості города Галича нарада в справі участи в наборі до СС Стрілецької Дивізії «Галичина». На залі в «Народному Домі» приязні місцеві комбатанти, священики, вчителі, міщани, представники дооколичних сіл. Нараду відкрив волосний старшина Степан Семань, бувший УСС, який привітав і представив зібраним коменданта на район Галич в особі сотника Мацькевича, що веде акцію як військово-уповноважений.

Сотник Мацькевич в ядерних словах візвав (закликав. - І.С.) населення Галича і галицької волости масово зголошуватись в ряди СС Дивізії та тим чином дати доказ, що Галич, колишній носій княжої слави, ставиться позитивно до акції, якою і є створення Дивізії. На залі повно приявних (прибулих. – І.С.). Після того промовляли і бувші УСС, дир. Яцинович, інж. Герчанівський, бувший СС і учасник з Базару та д-р Володимир Мурович,  які заохочували йти лавою в ряди - Стрілецької Дивізії.

Врешті промовив о. Сивенький, місцевий катехит, який силою аргументів і прикладів переконав приявних - про необхідність взяти участь в поході на большевиків завважуючи,  що лише зброя при сильній вірі може нас вдержати в теперішній хуртовині. Він візвав молодь вступати в ряди  Стрілецької Дивізії.

Учасники оплесками переривали його сильну в приклади мову. Наприкінці ще промовив інж. Терпиляк. Відспіванням пісні «Ой, у лузі» закінчено нараду.

«Станиславівське слово для областей» №21 від 23.05.1943 року

 

Під такою назвою в Галицькій районній центральній бібліотеці відбулося засідання літературної вітальні, присвячене 100-річчю від дня народження українського письменника, літературного критика, громадського діяча Олеся Гончара. Завідувач відділу обслуговування бібліотеки Марія Венгрин пригадала біографію ювіляра.

Народився Олесь Терентійович Гончар 3 квітня 1918 p. в с. Ломівці неподалік Катеринослава (нині передмістя Дніпра). Дитячі роки провів у слободі Суха Кобеляцького району Полтавської області. Закінчив семирічку, навчався у Харківському технікумі журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися в періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету на філологічний факультет. Ранні оповідання й повісті О. Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз зустрічався в житті.

Коли в 1941 р. почалася війна, Олесь Гончар разом з іншими студентами Харківського університету пішов добровольцем на фронт. Воєнні умови (він був старшим сержантом, старшиною мінометної батареї) не сприяли творчості. Але й за нелегких обставин О. Гончар не розлучався з олівцем та блокнотом. Вірші, що народжувалися в перервах між боями, сам письменник назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів».

Після закінчення війни впродовж трьох років працює над трилогією «Прапороносці», публікує в цей час кілька новел і повість «Земля гуде», завершує навчання в вузі (Дніпропетровський університет). За довгі роки творчої праці (помер О. Гончар 14 липня 1995 р. у віці 77 років) письменник написав десятки романів і повістей, був першим лауреатом Шевченківської премії. Працю на ниві художньої прози поєднував з літературно-критичною і громадською діяльністю.

Учасники літературної вітальні, активні читачі Марія Сохан, Марія Костик, Любов Бойко проаналізували творчість письменника. Бібліотекар читального залу Галина Петраш поділилася враженнями від прочитаних щоденників Олеся Гончара, де зафіксовані основні факти його життя, відображена реальна картина суспільних подій.

Любов Бойко.

Сторінка 1 з 73

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:7692

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:14761

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:6528

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:6766