Викрадення старостянки

1625 року під час проведення реконструкції Замку сталася для господаря твердині неприємна історія. Галицький староста Микола Струсь протягом земського сеймика шляхти зосередив вояків замкового гарнізону на квартирах у місті Галичі для нагляду за порядком.

Відсутністю замкової сторожі скористався вінницький староста Адам Калиновський, що був до безтями закоханий в доньку Струся Христину, рідну тітку по матері. Через родинні стосунки галицький староста категорично відмовився віддавати доньку за кровного родича.

А. Калиновський не міг з цим змиритися і домовився з Христиною про викрадення. Зібравши ватагу з сербських і волоських гайдуків, вони вночі на човнах підпливли Дністром до міста, зробили підкоп під замковий мур і зухвало увійшли в середину, звідки забрали не тільки Христину з подругою Софією Рудницькою, а й цілий скарбець клейнодів, золота, перлів, срібла і дуже багатий гардероб. Обурений Микола Струсь опротестував цю подію в суді. Однак молодята побралися і прожили щасливо до смерті А. Калиновського

[Федунків З. Галицький замок. Івано-Франківськ, 2013. С. 28].

Кілька років тому, коли науковцями Національного заповідника «Давній Галич» проводилися дослідження старого галицького цвинтаря, серед поховань відомих діячів минулого було відзначено прізвище д-ра Амброзія Юркевича. На жаль, будь якої іншої інформації тоді про нього не знайшлося. Не відгукнулися й галичани на моє прохання пролити світло на сю забуту постать минулого. І ось нещодавно, переглядаючи в Івано-Франківській універсальній бібліотеці четвертий том  «Енциклопедії ЗУНР» (Івано-Франківськ, 2021 р.),  на сторінці 500, я випадково натрапив на коротку біографічну довідку про А. Юркевича, авторства Володимира Старика.

Амброзій Юркевич– доктор медицини, підполковник-лікар УГА. Народився у  4 вересня 1876 р у с. Джурків (тепер Коломийського району Івано-Франківської області) у сім’ї вчителя місцевої однокласної школи Миколи Юркевича. У 1887 -1894 рр. навчався у державній вищій гімназії міста Коломиї, де в червні 1894 року склав матуру. Після цього поступив на медичний факультет Львівського університету. 4 квітня здобув ступінь доктора медицини. Як кадровий військовий служив у австро-угорській армії. Пізніше працював у Львівському госпіталі. З 1 листопада 1907 року служив у 2-му Богемському полку драгунів (штаб полку знаходився у Чорткові, а потім у Тернополі) як полковий лікар другого класу.

З 1914 року А.Юркевич став полковим лікарем 8-го полку уланів (штаб знаходився у Чернівцях), брав участь у першій світовій війні. З 1 листопаді 1917 року іменований штабним лікарем 8-го полку уланів. Нагороджений лицарським хрестом ордену Франца-Йосифа з військовою декорацією, медаллю за військові заслуги, військовим хрестом Карла, військовим ювілейним хрестом, пам’ятним хрестом 1912-1913 років.

Після розпаду Австро-Угорської держави А.Юркевич вступив на службу в українську армію як отаман-лікар УГА. Деякий час перебував у м. Стрий начальником медично-санітарної служби та комендантом окружної військової лікарні. 1 березня 1919 року іменований підполковником-лікарем Стрийської окружної військової лікарні. З вересня 1919 року працював у запасній лікарні №1 створеної у так званих «Кримських казармах» у м. Вінниці (комендант лікарні д-р. Осип Ямполер). Ця військова лічниця була заснована на базі лікарні з м. Дрогобича.

На початку 1920-х років А. Юркевич працював лікарем у Державному заклад  для психічно хворих у Кульпаркові у м. Львові (тепер Львівська обласна психіатрична лікарня). З 1926 року перейшов працювати у м. Заложці (тепер смт Залізці Зборіського району Тернопільської області). Через деякий час повернувся до Львова.

Згаданий автор закінчив свою статтю повідомленням про те, що Амброзій Юркевич помер і був похований у Львові. Але, як з’ясувалося, його могила знаходиться у Галичі. Точна дата смерті – 27 травня 1930 року. Тепер нам залишається вияснити, яким чином наприкінці життя доля занесла цього відомого чоловіка у місто над Дністром? Можливо, після цієї публікації хтось та й відгукнеться і ми знайдемо відповідь на це запитання.

Іван ДРАБЧУК

Як ми повідомляли, науковці Національного заповідника «Давній Галич» проводять на Замковій горі археологічні розвідки. Ми попросили історика Зеновія Федунківа висловити свою думку з приводу цього, адже він не лише фахівець, але й автор книг «Галицький замок» та «Оборонна архітектура Галича над Дністром».

–Частково розкритий на території Галицького замку на початку травня 2022 р. об’єкт на жодному з відомих на теперішній час планів Галицького замку не позначений.

Місце його розташування на стику захабу і кулуару, нижнього і верхнього замку, наявність фрагментів муру зі старої австрійської цегли та монолітної широкої кам’яної брили підпрямокутної форми дають підстави припускати, що він міг бути:

а) доріжкою-вимосткою від нижнього до верхнього замку;

б) фундаментом в’їзної башти або муру між частинами замку;

в) фундаментом цивільної споруди судової адміністрації XVIII ст.

Схиляюся більше до варіантів а і б. Справжнє функціональне призначення можна визначити тільки після повного розкриттяі археологічно-архітектурного дослідження руїн.

Ось такий коментар від дослідника Галицького замку.

А ми сподіваємось, що дослідження Замкової гори принесуть нові цікаві знахідки.

24 вересня 1676 року турецька армія під командуванням Ібрагім-паші, званого Шайтаном, йдучи з-під Станиславова до Журавна, стала обозом під Галичем.

Загони баші Анатолії Гусейна обложили замок. Чисельність нападників у кілька разів перебільшувала число оборонців, бо більшість шляхтичів покинула Галич і рушила до королівського табору під Журавно. Деякі ділянки мурів залишилися без захисників.

Після кількох годин оборони комендант галицької твердині Ляховський, бачачи нерівні сили, наказав вивісити біле знамено і здався, за що пізніше з наказу короля Яна Собеського був страчений. Укріплення замку після здачі зазнали чи не найбільших руйнувань за всю історію. Запаси пороху, віднайдені в арсеналі, турки використали для висадження у повітря веж та частини оборонних стін, комори з усяким майном пограбували

[Федунків З. Галицький замок. Івано-Франківськ, 2013. С. 36-37].

Сьогодні – День вишиванки. Його в Україні відзначають щороку з 2006 р.
Цього дня українці одягають вишиване вбрання. Вишивка – генетичний код нації. Це те, що вирізняє українців з-поміж інших.
Працівники Національного заповідника «Давній Галич» також прийшли на роботу святково одягнені.
Все буде Україна!

Серед пам'яток національного значення, що збереглися на території Національного заповідника «Давній Галич», – Костел Кармелітів з монастирським комплексом ХVІІ-ХVІІІ ст. у Більшівцях.

Адміністрація заповідника продовжує співпрацю з релігійною організацією «Монастир Блаженного Якова Стрепи Ордену братів менших конвентуальних (францисканців) Римо-католицької Церкви» з питань використання та збереження цієї пам'ятки. Зокрема, підготовлена необхідна документація для передачі об’єкта Орденові в користування на 49 років.

Нещодавно під час господарських робіт на території Замкової гори в Галичі працівники Національного заповідника «Давній Галич» випадково натрапили  на фундамент стіни, яка з'єднувала частини Галицького замку.

Наукові співробітники відділу археології Національного заповідника «Давній Галич»  Тарас Ткачук, Ігор Креховецький та Андрій Фіголь заклали розвідковий шурф на місці знахідки.

Ми попросили прокоментувати дослідження наукового співробітника відділу археології та відтворення історичних ландшафтів установи Ігоря Креховецького. Як повідомив він, при розкопках галицькі археологи виявили фундамент невідомої споруди у внутрішній частині Замку. За розмірами споруда мала висоту 60 см, ширину сторін - 2х2 м. Вона була викладена з мергелю та фрагментів цегли на вапняковому розчині.

Археологи проводять подальші дослідження.

Сподіваємось на цікаві знахідки!

Замок не тільки виконував функції резиденції галицького старости й місця дислокації військового гарнізону. Тут знаходився архів давніх грамот, майнових, земельних і судових документів. У протоколах більшості засідань Галицької землі записано, що суд відбувався на Галицькому замку. Після суду в’язні відбували покарання у підземних камерах – це звалося «сидінням у вежі».

«Сидінням у вежі» Галицького замку були покарані шляхтичі - два брати і сестра Гедзінські. За якусь провину вони утримували в пивниці свого замку в Луці (Львівщина) Софію з Боліновських Мнішевську разом з двома малолітніми синами. Жінка не витримала суворих умов в’язниці і померла. На позов чоловіка покійної трибунал наказав звільнити сиріт, а Гедзінських і їх сестру скарав на «рік вежі» у Галицькому замку

[Федунків З. Галицький замок. Івано-Франківськ, 2013. С. 30].

 

Не завжди замкова охорона ставилася добросовісно до своїх обов’язків. Вона за певну суму відпускала в’язнів на прогулянки до міста.

1647 року охорона дозволила виходити в місто шляхтичеві Теодору Белзецькому, що був скараний «на вежу» за розбій над своїм братом Еваристом. Слуга Евариста, Димидецький, довідавшись, що Теодор не сидить безперервно у в’язниці, вирішив вистежити його. О першій годині ночі він побачив Теодора Белзецького в замковій брамі, коли той виходив до міста. Теодор теж помітив Димидецького, схопив його і поволік до вежі. Два гайдуки Теодора загорнули Димидецького в плахту й за наказом свого пана намагались винести, аби його втопити в Дністрі, але перестрашені криком якоїсь жінки, не виконали наказу

[Федунків З. Галицький замок. Івано-Франківськ, 2013. С. 31].

Вітаємо зі святом наших колег-музейників, насамперед із трьох музеїв Національного заповідника «Давній Галич» – історії Галича, етнографії, караїмської історії та культури.

Бажаємо здоров'я,  творчої наснаги, вдячних відвідувачів!

До речі, сьогодні всі співробітники музеїв працюють. А в Музеї етнографії з 9-ої до 18-ої год відбудеться цікавий захід під назвою «АНГЕЛИ МИРУ», приурочений до свята.

Приходьте! Буде цікаво!

Ось такий унікальний штемпель можна БЕЗКОШТОВНО поставити на конверті в відділенні поштового зв’язку Галич-1 для відправлення листів у межах України. Виготовлений він ще в 2008 р. – до 1110-річчя першої писемної згадки про Галич. Цей штемпель може стати міжнародним, працівники Галицького поштового відділення працюють над цим, але потрібен час.

А до наступного ювілею також буде щось цікаве! Ще на початку лютого цього року Міністерство культури та інформаційної політики надіслало в Національний заповідник «Давній Галич» лист, у якому просило надати пропозиції щодо випуску поштових марок, конвертів і проведення спецпогашень до 1125-річчя з часу першої писемної згадки про місто в Угорській хроніці. Нагадаємо, що з цього приводу Верховна Рада України прийняла Постанову «Про відзначення 1125-ї річниці з часу першої писемної згадки про місто Галич».

Творча група Національного заповідника «Давній Галич» у складі В.Дідуха, С.Побуцького, Л.Бойко, М.Костик, А.Чемеринського подала свої пропозиції редакційно-художній раді АТ «Укрпошта». Зокрема, рекомендовано включити до Тематичних планів випуску поштових марок, конвертів, спецпогашень на 2023 рік рубрику: «Галичу – 1125!»  Серед іншого, на марках, конвертах тощо можна розмістити зображення перлини кам’яного зодчества – храму Св. Пантелеймона, 1194 р., з «розквітлим хрестом» на головній абсиді святині; портрет галицького князя Ярослава Осмомисла; зображення золотого емальованого колта ХІІ ст.; рельєфу крилатого змія ХІІ ст. з Успенського собору чи бронзового водолія з Галича.

Сподіваємось, до 1125-річного ювілею Галича ми побачимо поштову продукцію з пам'ятками княжої столиці.

Сторінка 1 з 102

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:11574

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:21062

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:8554

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:9256