Артефакти,  пов’язані з Майданом Революції Гідності, які знаходяться в експозиції Музею історії Галича - два покрівці і воздух, висвітлюють події, якими було змінено хід історії нашої держави. Українська нація, борючись за права і свободи людини, цивілізаційний європейський вибір, втратила своїх найкращих синів і дочок. Завдяки їхній самопожертві ми маємо шанс змінити нашу країну на краще. 20 лютого 2018 року минає четверта річниця подвигу героїв Небесної Сотні. За право жити в незалежній демократичній Україні маємо боротися щодня – іншого шляху немає.

Події, переносять нас на Майдан Незалежності, де пройшли два найскладніші дні:  перший день - коли горів Майдан, згоріла спільна каплиця для Богослужень різних конфесій. Саме тоді там були священики Галицького деканату, зокрема о. декан Ігор Броновський, о. Василь Духович та миряни. Вони йшли до каплиці на молитву, від побаченого серце защеміло, згоріли всі богослужбові предмети, лише неушкодженими залишились два покрівці,  якими священик під час проскомидії покриває чашу і дискос та воздух, який накладається поверх на чашу. Зі слів очевидців, дані предмети лежали на долівці, вогонь їх не пошкодив, вони стали виявом Божого Світла. Прийняли спільне рішення – передати літургійні предмети до Музею. Вони творять пам'ять та живу історію нашого народу.

Другий день видався  страшною стрільбою, який забрав життя десятків  героїв, які гідно виконали свою місію. Вони стали крилами нашого народу, віддали найцінніший Божий дар - життя, щоб освятити і освітити нам дорогу в майбутнє. Митрополит Андрей Шептицький залишив нам добру пораду: «Наша Батьківщина повинна навернутися до Бога, з Богом починаймо кожну важливу справу, в такій вистражданій  хвилі  нашої історії, а Бог буде нас Благословляти».

Ганна Жолоб

20 лютого в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулося відкриття виставки давніх галицьких плащаниць ХVІІІ – початку ХХІ ст. з архікатедрального собору Святого Воскресіння (м. Івано-Франківськ). Всього демонструється 33 плащаниці і 3 антимінси. Крім наукових співробітників Національного заповідника «Давній Галич, на відкритті виставки були присутні Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський, священики Галицького деканату, вчителі та учні Галицької загальноосвітньої школи імені Ярослава Осмомисла та ін.

Маємо унікальну нагоду побачити віру нашу в мистецтві, – сказав, відкриваючи виставку, провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк.

Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський поблагословив присутніх, добрими словами згадав ініціатора й організатора виставки Ярослава Поташника, серце якого перестало битися напередодні.

Це людина, обдарована Богом, – сказав про покійного генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин. – Він багато працював, не мав вихідних, жив роботою. Це знає кожен з тих, хто спілкувався зі Славком – він любив, щоб його так називали. Це була творча людина, художник, режисер, поет. Ярослав Миколайович тісно співпрацював з церквою, був добрим наставником для молодих. Дивно, що його немає з нами, але ми повинні продовжувати його справу.

Володимир Іванович запропонував вшанувати пам'ять колеги хвилиною мовчання.

Про історію виникнення, символіку плащаниці розповів о. Ігор Броновський:

Віра – це найбільше багатство, яке має людина. Плащаниця – надзвичайно важлива складова нашої віри, вона знаходиться у Святилищі і виноситься в Стасну п’ятницю для поклоніння. Символізує скорботу, смуток і одночасно відкуплення від наших гріхів. Плащаниця – це образ, в якому ми бачимо терпіння нашого Господа.

Провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу Андрій Стасюк зазначив, що плащаниця – велика християнська святиня, але й історичне джерело – на багатьох є дати, коли людина або ціла родина подарувала реліквію церкві. Він пригадав, як Ярослав Миколайович Поташник відбирав плащаниці, як переживав, щоб виставка вдалася...

20 лютого – річниця розстрілів на Майдані в Києві. Присутні також вшанували хвилиною мовчання пам'ять героїв Небесної Сотні.

По-особливому в цей час лунали духовні піснеспіви квартету «Путь» (УГКЦ). Брати-семінаристи виконали молитву «Отче наш», хорал грецькою мовою, псалми «Благослови, душе моя, Господа», «Богородице Діво, радуйся». Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин подякував виконавцям, подарував їм буклети та інші видання про Галич.

Виставка плащаниць триватиме до 3 квітня 2018 р.

Любов Бойко.

 

У неділю, 18 лютого, на 59-му році життя від серцевого нападу помер наш колега Ярослав Поташник. Галичани знають його як активну, творчу людину, ініціатора багатьох добрих справ.

Очолюючи науково-освітній відділ Національного заповідника “Давній Галич”, Ярослав Миколайович організовував мистецькі виставки і презентації нових видань, творчі зустрічі й історичні читання.

Я. М. Поташник родом із с. Залуква поблизу Галича. Народився 2 серпня 1959 року. У 1987 році закінчив Київський державний інститут культури ім. О. Корнійчука за фахом "Режисура". Працював викладачем Калуського культурно-освітнього училища, завідувачем відділу культури Калуського міськвиконкому, директором науково-методичного центру культури Прикарпаття, заступником директора Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка, начальником відділу з питань внутрішньої політики апарату Галицької райдержадміністрації.

Кабінетну роботу пов’язував з журналістикою в редакціях Калуського телебачення, телерадіокомпанії «РАІ» та газети «Галицьке слово».

Член Спілки театральних діячів. У творчому доробку десятки театральних ролей, телевізійні та радіопрограми, публіцистичні матеріали, історичні нариси, статті.

У Національному заповіднику «Давній Галич» працював з січня 2012 року – завідувачем Музею караїмської історії і культури, провідним редактором інформаційно-видавничого відділу. З липня 2014 року — завідувач науково-освітнього відділу.

 

Ярослав Миколайович Поташник мав багато планів і задумів, але, на жаль, раптово перестало битися його серце. Колектив Національного заповідника «Давній Галич» глибоко  сумує з приводу передчасної смерті колеги і висловлює щирі співчуття родині покійного.

15 лютого відбулося перше в цьому році засідання вченої ради Національного заповідника «Давній Галич». Відкрив його заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. Він проаналізував Звіт про наукову роботу Національного заповідника «Давній Галич» за 2017 р. і озвучив План діяльності заповідника на наступний рік. Як зазначив С. Побуцький, у 2017-ому році колектив установи добре працював у всіх напрямках. У пам’яткоохоронноній роботі проводилось обстеження пам’яток, підготовлена технічна та наукова документація на Костел Кармелітів у Більшівцях і Галицький замок, зібраний картографічний матеріал для створення туристичної карти Галича. Торік у фонди Національного заповідника «Давній Галич» надійшло 400 предметів, які було внесено до основного музейного фонду України. Щодо науково-освітньої діяльності, то виконані всі заплановані розділи в дослідженнях, над якими працюють співробітники установи. В цьому році роботу над 14-ма темами буде завершено. Дослідження теми «Пам’ятки архітектури Національного заповідника «Давній Галич» продовжено ще на один рік. Про роботу над розділами монографії наукових співробітників відділу охорони культурної спадщини розповів  заступник генерального директора з питань розвитку та охорони пам’яток  Володимир Дідух.

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин розповів про співпрацю між заповідником та іншими науковими закладами, серед них – Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Український католицький університет. Володимир Іванович висловив сподівання, що в поточному році буде виготовлена вся необхідна проектно-кошторисна документація – на благоустрій Замкової гори, пристосування Галицького замку для екскурсійного обслуговування, упорядкування території біля озера в Музеї етнографії тощо.

У 2017 році проведено 19 виставок, 5 історичних читань, 4 презентації, 105 лекцій, ряд семінарів. У музеях і на пам’ятках Національного заповідника «Давній Галич» побувало майже 12 тисяч відвідувачів, для них проведено 530 екскурсій. Відбулося 2 міжнародних науково-практичних конференції. Напередодні вийшли збірники доповідей учасників конференції «Авраамічні релігії і Реформація: формування протестантського символу віри й ідеології нової суспільної реформації (європейський й український контекст ідентичності)» (456  стор.) та «Успенський собор Галича. Минуле, сучасне, майбутнє» (280 стор.), які підготували до друку працівники інформаційно-видавничого відділу. Побачили світ і інші видання, зокрема книги І. Драбчука «Галич на вістрі історії», Т. Ткачука, І. Кочкіна, Р. Щодровського «Багатошарове поселення Більшівці (урочище Кути) на Верхньому Подністров’ї», буклет В. Дідуха «Храм Святого Пантелеймона», календар на 2018 рік з раритетними світлинами з архіву А. Чемеринського тощо. Якщо говорити про плани книговидання на 2018 рік, то також має з’явитися багато цікавого. Зокрема, книги Івана Драбчука «Зоря «Просвіти» над Галичем» і «Відомі уродженці Галича», дослідження Марії Костик «Король Данило Галицький», фотонарис Володимира Дідуха «Галич давній і сучасний», твори Романа Пащина у збірнику «Слід на землі» (упорядник Ярослав Поташник), збірник матеріалів наукової конференції «Галич і Галицька земля» та ін. В цьому році виходитиме в світ щоквартальна науково-популярна газета «Давній Галич».

У плані діяльності заповідника на наступний рік – продовження інвентаризації пам’яток археології, реставраційні роботи, завершення музеєфікації фундаменту церкви Пророка Іллі, виготовлення технічної документації на храм Святого Пантелеймона, експедиції, екскурсії, лекції, відкриття виставок і презентації, фестивалі й історичні читання, а також – проведення наукової конференції до 1120-ої річниці першої письмової згадки про Галич. Власне, про підготовку до конференції «Галич і Галицька земля» говорила вчений секретар Наталія Качковська. Науковці визначили дату проведення наукового зібрання – 25 жовтня 2018 р., напрямки роботи конференції, терміни подачі матеріалів для редагування.

З подачі старшого наукового співробітника науково-освітнього відділу Андрія Стасюка вчена рада затвердила до друку науково-популярну монографію «Галицька Троя Ярослава Пастернака», над якою працювали Г. Жолоб, А. Стасюк, І. Коваль.

 

Любов Бойко

Вчора, 8 лютого, галичани мали нагоду побачити відеофільм про наше місто, створений за сприяння проекту «7 чудес України», заснованого українським політиком, громадським діячем Миколою Томенком. Торік, як відомо, Галич став фіналістом даного проекту, і Микола Володимирович пообіцяв, що незабаром буде створено історико-пізнавальний, просвітницький фільм про колишню столицю Галицько-Волинської держави. Й ось глядачі в Народному домі Галича вперше змогли переглянути стрічку тривалістю близько 20-и хвилин.

Насамперед Микола Томенко розповів про роботу над створенням фільму. Творча команда знімала панораму міста, визначні пам’ятки, що знаходяться на території Національного заповідника «Давній Галич», зокрема храм Святого Пантелеймона XII ст., Галицький замок ХVІІ ст., церкву Різдва Христового XIII-XVIII ст., фундамент Успенського собору ХІІ ст. та Успенську церкву XVI ст., літописну Галичину могилу та Княжу криницю. Інформаційні матеріали надавали наукові співробітники установи. Творці фільму хотіли показати не лише історичні пам’ятки, але й туристичну привабливість сучасного Галича. З цією метою проводились зйомки і в Галицькому національному природному парку, де діє центр реабілітації диких тварин.

–Такі фільми сприяють об’єднанню України, – сказав Микола Томенко. – Показуючи міста і містечка, ми об’єднуємо нашу країну, її історію, культуру, традиції.

Відомо, що вперше Галич згадується в угорській хроніці в 898 році. Проте існують версії про давніші повідомлення у візантійських джерелах. Цього року ми відзначатимемо 1120-річчя першої згадки про Галич, колишню столицю Галицько-Волинського князівства, наймогутнішу твердиню на південно-західних давньоруських землях.

Любов Бойко

29 січня виповнилося 100 років, як українські студенти у бою під Крутами ціною власного життя зупинили переважаючого за чисельністю та озброєнням ворога – більшовицьку армію, яка наступала на Українську державу. Наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич» та вчителі й учні Галицької школи № 1 вшанували пам'ять полеглих. З доповіддю перед присутніми виступив старший науковий співробітник науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк. Він, зокрема, зауважив, що січень у нашій історії є пам’ятним як на великі дати, так і на втрати, жертви, покладені на вівтар боротьби за незалежність України.

Коли більшовицька влада почала наступ на Українську державу, тоді під командуванням УНР, за оцінками історика та очевидця подій Дмитра Дорошенка, було не більш ніж 15 тисяч розкиданих по різних місцях вояків. Готовність українських частин була невисокою. Найбільш боєздатним був на той момент Гайдамацький кіш Слобідської України, що налічував тисячу бійців. Він був укомплектований солдатами-фронтовиками, січовими стрільцями. Проте боєздатні частини направили на завод «Арсенал», де почалося більшовицьке повстання. Захищати залізницю на Чернігівщині було нікому. На заклик Центральної Ради відгукнулась патріотично налаштована українська молодь. Студенти Київського університету ім. Св. Володимира й Українського університету створили студентський курінь. Невелика станція Крути на Чернігівщині стала місцем звитяги нашого народу. Тут 29 січня 1918 року відбувся шестигодинний бій між кількома сотнями молодих українських патріотів і добре озброєним шеститисячним військом Муравйова. 300 українських спартанців, ліцеїстів і студентів, героїчно поклали своє життя, щоб зупинити російських окупантів. Подвиг українських юнаків став жертвою в боротьбі за незалежну державу. А полеглі стали символом боротьби за Україну.

27 українських юнаків потрапили в полон до більшовиків. Вороги знущалися з них, а пізніше розстріляли. Один із героїв, Григорій Піпський зі Старосамбірщини, перед розстрілом почав співати «Ще не вмерла Україна» і решта студентів підтримали спів… У березні 1918 року, коли Центральна Рада повернулася до Києва, загиблих студентів урочисто поховали на Аскольдовій могилі. На цю сумну подію Павло Тичина відгукнувся віршем:

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! –

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

За радянської влади Крути були викреслені з пам’яті суспільства. З незалежністю України повернулася і пам’ять про цю подію. У січні 1991 р. на місці трагічних подій було встановлено дерев’яний хрест, а пізніше – монумент у вигляді колони, створений меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут». Власне науковці цієї установи, а також співробітники Українського інституту національної пам’яті ще в 2011 році створили фільм про ті події з використанням документальної хроніки, спогадів учасників і очевидців, перегляд якого нікого не залишив байдужим. А галицькі науковці підготували презентацію-реквієм за загиблими героями Української Галицької Армії, Карпатської Січі, Української Повстанської Армії і сучасними героями – розстріляною Небесною Сотнею, полеглими на Донбасі, серед них і наш земляк, 20-річний Андрій Добровольський з Тустані.

Події під Крутами знову сприймаються актуально, бо викликають певні паралелі з воєнними подіями на Донбасі (оборона Донецького аеропорту, Іловайський котел). Майже щодня гинуть українські військові, тому трагедія Крут сприймається не як щось далеке з минулого століття, а як майже сучасна історія.

Любов Бойко.

26 січня 2018 року у стінах Українського Католицького Університету (м. Львів) відбулося підписання Угоди про виконання науково-проектної документації щодо музеєфікації, консервації фундаментів Успенського собору ХІІ ст. і реставрації каплиці Св. Василія Великого XVI ст. у с. Крилос (княжий Галич) між Національним заповідником «Давній Галич» та Національним університетом «Львівська політехніка».

Документ передбачає проведення комплексних наукових студій, зокрема верифікаційних археологічних досліджень згаданих пам’яток. Ці заходи здійснюватимуться під науковим керівництвом професора Миколи Бевза при співпраці археолога Юрія Лукомського та архітектора Василя Петрика.

– Кінцевою метою проекту, – зазначив генеральний директор заповідника Володимир Костишин, – є консервація та музеєфікація фундаменту Успенського собору із максимальним залученням сучасних технологій, що не тільки забезпечить збереження пам’ятки національного значення для прийдешніх поколінь, але й приверне увагу паломників і туристів до найвизначнішої християнської святині середньовічного Галича.

 

Андрій СТАСЮК

До 80-річчя від дня народження галицького педагога, краєзнавця, художника Романа Пащина в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася художньо-документальна виставка «Слід на землі», на якій демонструються живописні полотна, замальовки, графічні роботи, книжки і рукописи нашого земляка. Цього разу зала була переповнена як ніколи – вшанувати Романа Прокоповича Пащина, котрий на початку нового тисячоліття відійшов у вічність, прийшло чимало галичан, які знали його як вчителя, історика, митця, сусіда, просто добру людину. Для молодшого покоління Р. Пащин – непересічна особистість, відома постать в історії нашого краю. А для родини він назавжди залишився у спогадах як чуйний чоловік, батько, дідусь.

Життя Романа Пащина було свічею, що освітлювала шлях інших, сказав, відкриваючи виставку, завідувач науково-освітнього відділу Ярослав Поташник. Священик церкви Різдва Христового в Галичі о. Володимир Кузюк поблагословив присутніх і наголосив, що Роман Пащин як християнин засвідчив свою віру і залишив нам приклад для наслідування. Він буде жити доти, доки ми про нього пам’ятаємо.

Народився Роман Пащин у Підгородді поблизу Рогатина. Після закінчення історико-філологічного факультету Станіславівського педагогічного інституту вчителював у Галицькій середній школі, працював завідувачем методичного відділу районного відділу освіти. Доброзичливо ставився до колег-учителів і учнів. Працював сумлінно, творчо, завжди йшов попереду, не дуже ревно дотримувався вказівок влади. За те, що похоронив маму за християнським обрядом, позбувся посади. Але жоден чиновник не зумів позбавити його людяності і таланту. В пам’яті галичан залишився світлий спогад про Романа Пащина. Зрештою, про людину пам’ятають не тому, що вона займала якусь посаду.

З теплотою згадували колегу освітяни, зокрема директор Галицької школи № 1 імені Ярослава Осмомисла Марія Арсенівна Савчук. Про талановитого земляка говорили добрі слова міський голова Галича Орест Трачик, викладач Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ігор Коваль, директор Галицької малої академії народних ремесел Стефанія Сидорик, заступник генерального директора з наукової роботи  Національного заповідника «Давній Галич» Семен Побуцький. Зі сльозами на очах пригадувала свого дідуся онука Ольга, якій саме він прищепив любов до мистецтва. У виконанні галицьких школярів лунали уривки з притч Романа Пащина, а вокальний ансамбль Галицької школи № 1 під керівництвом Петра Антоновича Штиха порадував присутніх різдвяними колядками.

З хвилюванням пригадую той час, коли Роман Прокопович приходив у редакцію «Галицького слова», а пізніше – «Дністрової Хвилі», приносив свої твори – притчі, написані стилізованими під давньоруське письмо буквами, графічні роботи. Ми з захопленням читали його філософську прозу, з цікавістю розглядали графіку. Це було настільки своєрідно і досконало, дихало якоюсь таїною, до якої може доторкнутися тільки митець, людина, що має в серці іскру Божу. За життя автора вийшло кілька книжечок з історії рідного краю, написаних у формі притч. А нещодавно побачив світ сигнальний примірник книги «Слід на землі», у якій зібрані твори Р. Пащина. Сподіваємось, що в цьому році будемо мати презентацію видання.

Наприкінці життя Роман Пащин багатьом подарував зроблені в друкарні відбитки своїх графічних робіт – портрети галицьких князів, майстерно виконані копії давніх ікон. …Сумні очі Ісуса Христа і Матері Божої з жалем дивляться на нас, ніби шкодуючи своїх нерозумних дітей, що заплутались у хитросплетіннях земних стежок.

Любов Бойко.

12 грудня, перебуваючи на Прикарпатті, до  Національного заповідника «Давній Галич» завітав Міністр закордонних справ Павло Клімкін.  Очільник  МЗС ознайомився з експозиціями  Музеїв заповідника, з історією міста над Дністром , відвідав церкву Різдва Христового та церкву Пантелеймона.

У поїздці керівника закордонного відомства України супроводжував почесний консул Угорщини в Україні Василь Вишиванюк, генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин та міський голова міста Галича Орест Трачик.

Незважаючи на негоду під час  Різдвяних свят у Музеї етнографії Національного заповідника «Давній Галич» для туристів лунали колядки, різдвяні жарти і віншування. Учні Галицької загальноосвітньої школи №1, із незмінним музичним  керівником Петром Штихом,  розважали відвідувачів, колядували разом засівали на добру долю у новому році  у рамках туристично-етнографічної програми «Живий музей».

Сторінка 1 з 53

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:7346

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:14243

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:6282

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:6470