У лютому виповнилось 5 років запеклих боїв за Дебальцеве

Взимку 2015 року регулярні російські війська, що перейшли державний кордон між Україною і РФ, взяли в облогу українських бійців у районі міста Дебальцеве Донецької області. Прориваючи оточення, більше сотні наших захисників загинули, пропали безвісти, 280 опинилися в полоні, кілька сотень отримали поранення. За даними Генштабу ЗСУ, втрати ворога були значно більшими. Українська Армія показала спроможність битися з ворогом, що значно переважав у кількості техніки і військовій силі.

Щоб вшанувати пам'ять полеглих і не забувати про живих захисників України, з 28 лютого в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» розгорнута виставка з фондів установи «Бій за Дебальцеве: 5 років пам'яті». На виставці експонуються прапори з підписами українських захисників, гільзи від снарядів, муляжі мін, військові каски, бронежилети, рюкзаки, особисті речі учасників війни на сході України тощо.

На відкритті виставки були присутні, крім науковців, учні та вчителі Галицького ліцею імені Ярослава Осмомисла. Її організатор, завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк, наголосив, що 5 років тому кінець лютого став для нашого народу, нашої нації новими Крутами. Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський також торкнувся цієї трагічної сторінки в нашій новітній історії. Присутні разом зі священником помолились за душі усопших захисників України. Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький свій виступ акцентував на тому, що ми повинні винести уроки з трагедії в Дебальцевому, бо Російській державі не можна вірити. Ще в ХІХ столітті німецький канцлер Отто фон Бісмарк заявив, що угоди з Росією не варті й паперу, на якому написані.

З великою увагою присутні слухали емоційну розповідь ветерана бою під Дебальцевим, а тепер очільника відділу соціальної підтримки ветеранів та внутрішньо переміщених осіб Івано-Франківської ОДА Володимира Глизнера, одногрупника Андрія Стасюка. Учасник війни з теплотою пригадував своїх побратимів і командирів, жартував про солдатські будні, пригадував тих, хто поліг у боях. Сам Володимир не раз дивився смерті в очі, був поранений, тому надзвичайно вражає його життєлюбність і відкритість у спілкуванні. Він і його побратими, живі і полеглі, захищали нашу землю від ворога і їм ми завдячуємо тим, що віроломний сусід не реалізував своїх загарбницьких планів.

Любов Бойко.

Галерея зображень

back to top