До 75 роковин єпископа Григорія Хомишина

У грудні 2020 року минає 75 років з дня смерті блаженішого мученика владики Григорія Хомишина. Після дев’яти місяців нестерпних фізичних та моральних тортур у внутрішній тюрмі НКВД УРСР, після важких побоїв та знущань 79-річний єпископ-ординарій  д-р Григорій Хомишин помирає у лікарні Лук’янівської в’язниці.

«З Єпископа можна здерти мітру, відібрати відзнаки і окраси його достоїнства, можна його вкинути до в’язниці і закути в кайдани, однак самого достоїнства влади його ніяка сила світу цього не зможе йому відібрати і він із в’язниці, подібно як св. Апостол Павло, буде управляти своїми вірними. Якраз тоді він буде найсильніший. Не про Церкву, отже, не про віру і релігію я переживаю, але я боюся про добро і долю цілого мого народу. Бо де влада і повага Церкви знехтувана , чи там можливий послух і пошана для всякої іншої влади? Чи можливий там лад, порядок і спокій? Де Церква переслідувана, де віра і релігія понижена, де духовенство зневажене, чи там нарід може правдиво поступати і правильно розвиватись? Чи там всякий дорібок не обернеться на загибель свого народу?» - скаже одного разу єпископ Григорій Хомишин. Видається незбагненим, але його слова стануть означенням як останніх місяців власного геройського життя українського владики-мученика за Христову віру, так більш ніж 70-літнього катакомбного періоду УГКЦ.

Хомишин Григорій Лукич народився 25 березня 1867 року в селі ГадинківціГусятинського повіту Тернопільського округу у бідній селянській родині. Початкову освіту здобув у місцевій народній школі. Змалку Григорій виявив великий потяг до знань і навіть допомагав своїм ровесникам. Після закінчення Тернопільської гімназії з 1888 по 1893 рік навчався на богословському факультеті Львівського університету. По закінченню навчального закладу був рукоположений на священика 19 травня, а відтак катедральнимсотрудником у Станіславові. Владика Юліан Сас-Куїловський побачив у молодому священникові велике майбутнє і тому скерував його до Віденської богословської академії (1894-1899) на студії «Августінеум» поглиблювати знання з теології. У Відні Григорій Хомишингрунтовнішеознайомився з особливостями пастирської діяльності римо-католицьких священиків, проник у суть окцидентальної (західної) релігійної ідеології, що мало великий вплив на формування поглядів майбутнього єпископа.

У листі митрополиту Андрею Шептицькому від листопада 1943 року єпископ висловлюється: «При тому всьому не трачу надії, що святий Апостольський Престіл не лишить нас самих в тому страшному положенню. Жию тою надією ще з часу моєї науки у Відні».

Здобувши ступінь доктора богословських наук Г. Хомишин в березні 1899 року повертається у Станіславів, де протягом 2 років працював на посаді катедрального сотрудника. Потім був направлений парохом міста Коломиї. У 1902 році митрополит Львівський і Галицький Андрей Шептицькийпокликав талановитого священика собі на допомогу до Львова та призначив ректором духовної семінарії(1902-1904). Втім, його праця не обмежується богословськими викладами та духовним проводом семінаристів. І вже наступного року отець ректор  Григорій Хомишин гостро виступає проти москвофілів з антикатолицьким спрямуванням їхньої діяльності, в яких він вбачав загрозу як для Церкви, так і національного організму. У 1904 році за наполяганням митрополита Андрея Шептицького, Григорій Хомишин номінований австрійським цісарем Францом Йосифом ІІ на  єпископаСтаніславівської єпархії. 19 червня з благословенняАндрея Шептицького , перемиського владики КонстянтинаЧеховича та архієпископа вірменського обряду Йосифа Теодоровича у кафедральному соборі відбулися послідовно два канонічні акти посвячення в єпископи та введення на єпископський престол. Високу душпастирську працьовитість владики супроводжувала його національно-патріотична свідомість. У своїй діяльності владика зосередився на збереженні духовного авторитету УГКЦ у суспільстві, засобами досягнення якого розглядав зміцнення організаційної структури єпархії, формування нового типу духовенства, сприяння розвитку чернечих згромаджень, створення церковно-релігійних організацій. Владика мав на меті передусім відновлення ідеалу священика як патріота на морально релігійній платформі.

Першочерговим завданням владики Хомишина було зміцнення єдиної інституції, яка презентувала народ –УГКЦ, і, зокрема його осердя, - духівних провідників. Під цим оглядом вишкіл священичої формації в заснованій ним першій українській духовній семінарії (1907 рік) на Підкарпатті врахував пасторальні завдання  та місійні виклики того часу і відбувався на взір західних духовних закладів. Навчаючись і душпастирюючи у Відні, Хомишин зрозумів багатовікову роль монаших чинів як в освіті й ушляхетненні народів, так і формуванні європейських держав. Звідси його особливо великі заслуги для розвитку як старих, так і нових монаших Чинів і Зромаджень. Так, у липні 1909 року, єпископська капітула віддала будинок на вул. Петра Скарги (тепер – вул. Висилиянок) у власність сестер василиянок. В ньому монахині відкрили інститут для дівчат, початкову школу та вчительську семінарію. Коли отець Хомишин став єпископом, було тільки п’ять монастирів, а в 1935 році їх кількість зросла до сорока одного.

З початком Другої світової війни в анексованій СРСР Західній Україні, з осені 1940 р., було репресовано й депортовано до Сибіру без суду і слідства близько 10% населення. Відповідно до совєцких законів Церкву відокремлено від держави, в школах припинено викладання релігії, націоналізовано церковні та монастирські землі. Крім того, закрито навчальні та виховні заклади УГКЦ, богословську академію, духовні семінарії, наукові установи, навчальні і виховні інституції, дитячі захоронки. Багато галицьких українців емігрувало на Захід. 26 січня 1944 р. єпископ Г. Хомишин у зверненні до духовенства Станіславіської єпархії УГКЦ заборонив своїм священикам покидати свої парафії.

Владику Григорія Хомишина радянська влада заарештовувала двічі. Перший раз 1939 року. Всю ніч водили його на третій поверх і вниз у будинку магістрату, де розташовувався НКВД, і тільки над ранком відвезли додому, де вже на той час було проведено обшук. Вдруге ж єпископа заарештували 15 квітня 1945 року майже одночасно з усіма єпископами УГКЦ. Його засудили за статтею Кримінального кодексу, за якою йому було інкриміновано «агітацію або пропаганду, проведену з метою підриву чи ослаблення радянської влади». Хроніка мучеництва дев’ятьох останніх місяців життя єпископа Григорія Хомишина описана на 390 сторінках кримінальної справи, яку вели енкаведисти(№35826, том 1) і яка тепер зберігається в архіві Служби безпеки України.

Останній допит єпископа Григорія Хомишина відбувся 11 вересня 1945 року. В’язень, незважаючи на свій високий інтелектуальний рівень, був позбавлений права на слово. Мова протоколів свідчить, що допити відбувалися в умовах неймовірного фізичного й психологічного тиску. 21 грудня 1945 року єпископ Григорій Хомишин був переведений із внутрішньої тюрми НКВД УРСР до лікарні Лукв’янівської тюрми. На запит слідчого, щоб він робив, якби його звільнили, єпископ Григорій без вагань відповів: «Тесаме, що й досі. Буду вас поборювати, бо я – слуга Христа, а ви – Його вороги».

28 грудня 1945 року після восьми місяців нестерпних фізичних і моральних тортур перестало битися його серце. Численні свідки підтверджують, що смерть владики Хомишина настала після тривалих побоїв на допитах, де він безстрашно боронив святу католицьку віру.

Життя і духовний подвиг єпископа Григорія Хомишина – яскравий приклад мучеництва за Христову віру.

Слова Григорія Хомишина.

«Ми мріємо про Україну, нею зайняті наші гадки, наші бажання і стремління. Шукаймо Божого царства в нас самих, стараймося те Боже Царство, його засади і права поширювати і примінювати в житті нашого народу. Тоді будьмо переконані, що Христос не забуде про нашу земну державу».

 

Олександра Левицька

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:9595

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:18047

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:7420

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:8102