Галицько-волинський князь Роман Мстиславич – визначний політичний діяч кінця ХІІ – початку ХІІІ ст.

815 років пам’яті галицько-волинського князя Романа Мстиславича

Галицько-волинський князь Роман Мстиславич увійшов в історію як творець Галицько-Волинської держави та ініціатор нового порядку виборів великих київських князів. Політична кар’єра Романа розпочалася у 1168 році. Після того як батько Романа Мстислав Ізяславич став київським князем (1167 р.), його запрошують у Новгород на  княжий стіл. Роман 14 квітня 1168 року прибув княжити у Новгород.  Він був юним князем, але встиг проявити себе разом з новгородцями у військових походах на Полоцьк, Торопець, в боротьбі з володимиро-суздальським князем Андрієм Юрійовичем Боголюбським.

В березні 1169 року батько Романа Мстислав втратив Київ. А в серпні 1170 року Мстислав Ізяславич помирає. Роман Мстиславич разом зі своєю дружиною повертається на Волинь. Протягом довгих 17-ти років Роман залишався дрібним удільним князем на Волині. Він використав ці роки для побудови власної моделі державного управління. Князь приборкував боярство та іншу земельну аристократію, спираючись на відданих йому бояр, військову дружину й міську верхівку, надаючи їм різні пільги. Роман розбудував місто Володимир-Волинський, перетворивши його на одне з найбільш укріплених і найгарніших міст Південно-Західної Русі.

Волинський князь настільки зміцнів, що розпочав боротьбу за галицький стіл. 1188 року внаслідок боярських інтриг галицький князь Володимир Ярославович залишає Галич і йде по допомогу до угорського короля Бели ІІІ. Того ж року волинський князь Роман Мстиславич на запрошення галицьких бояр вперше утверджується у Галичі. Незабаром до Галича надійшла звістка про похід в Галичину Бели ІІІ. Роман Мстиславич, маючи мало сил для боротьби з уграми, попросив допомоги у своїх союзників поляків і в київського князя Рюрика Ростиславича. Переговори не дали бажаних результатів, і Роман без бою залишає Галич. Вдруге Роман Мстиславич утвердився у Галичі в 1199 році після смерті галицького князя Володимира Ярославовича, на якому й закінчилася династія Ростиславичів. Роман об’єднав обидва князівства в єдину Галицько-Волинську державу.

Галич для Романа був важливішим ніж Володимир-Волинський, оскільки був окремою політичною одиницею, яка давно вже не залежала від Києва, і мав більший економічний потенціал.

Утвердившись у Галичі, Роман відновлює зв’язки з Візантією. У середині 1200 року він відсилає у Константинополь посольство, яке мало насамперед шлюбний характер. Бояри привели Романові зовсім юну нову дружину Анну. Можливо, внаслідок цього загострилась усобиця з його тестем, київським князем Рюриком Ростиславичем. Влітку 1201 року Роман проводить успішну битву за Київ і садить на київському столі луцького князя Інгвара Ярославовича, а Рюрика відправляє у город Вручий.

Взимку 1201/1202 року Роман зробив успішний похід на половців і звільнив багато руських полонених. У січні 1203 року тесть Романа Рюрик Ростиславич, чернігівські князі Ольговичі й половці спустошили Київ і захопили велику кількість полонених. Намісник Романа Мстиславича князь Інгвар Ярославович змушений був утікати з Києва. Роман Мстиславич 16 лютого того ж року йде у город Вручий проти Рюрика. На переговорах Роман, його тесть Рюрик Ростиславич, чернігівські князі Ольговичі й володимиро-суздальський князь Всеволод Юрійович підписують мирну угоду. Київ віддають Рюрикові й вирішують  організувати велику коаліцію руських князів проти половців.  Повертаючись з половецького походу взимку 1203/1204 року, руські князі зупинилися у місті Треполі й вирішували питання щодо володіння волостями. Вони не змогли прийти до спільної думки. Розсварившись, Роман схопив київського князя Рюрика і постриг свого тестя й тещу, а також свою першу дружину Передславу, яку ще раніше відпустив до батька, у ченці. Роздавши волості своїм союзникам, він створив коаліцію проти Рюрика Ростиславича.

Галицько-волинський князь сів на київському столі й розробляв новий порядок виборів великих київських князів. Згідно з його програмою, у виборах київського князя, який залишався старшим на Русі, повинні були брати участь місцеві князі: чернігівський, суздальський, галицький, смоленський, полоцький і рязанський. В обов’язки великого князя входило підтримувати спокій і порядок у країні, а також очолювати боротьбу із зовнішніми ворогами. Проте удільні князі не прийняли програму Романа Мстиславича.

Київські війни 1201 і 1203 року були великим тріумфом Романа. Він витіснив із Києва чернігівських і смоленських князів й почав управляти самостійно. Роман розширив північні кордони своєї держави на територію Литви, мав вплив на правителів Польщі й Угорщини.

В Лаврентіївському літопису під 6713 (1205) роком є згадка про те, що галицький князь Роман пішов походом у Польщу, взяв два польських міста й зупинився над рікою Віслою. З невеликою дружиною він відійшов від свого полку, а поляки, які в цей час наїхали, вбили Романа й побили його дружину. В. Татищев розповідає, що до Романа, який підійшов до Любліна, взяв два міста і пустошив польську землю, приїхали посли польського князя Лешка і вони домовилися не вести ніяких військових дій, доки польський і галицько-волинський князі вирішать спірні питання. Роман чекав відповіді від польського князя Лешка. Він з невеликою дружиною відлучився від табору на полювання, але з лісу виїхав польський загін. Між ними зав’язався бій, в якому Романа смертельно поранили. Про непорозуміння між князями Романом і Лешком, про їхнє зіткнення в Завихості на річці Віслі, а також про смерть галицько-волинського володаря розповідає і Великопольська хроніка. Вбито Романа в день Св. Гервасія і Протасія, 19 червня 1205 року, в Завихості на Віслі.

В науковому середовищі триває дискусія щодо поховання Романа Мстиславича. Лаврентіївський літопис під 6713 (1205) роком розповідає наступне про поховання Романа: «… пріьхавше же Галичане, взяша князя своего мертва, и несоша и вь Галичь, и положиша и вь церкви святыя Богородица». Деякі дослідники спираються на дані Лаврентіївського літопису і вважають, що він похований у Галичі, зокрема М. Котляр, О. Головко.  На думку Б. Томенчука, Романа спочатку поховали у Галичі в храмі Св. Пантелеймона, який мав стати родинною усипальницею Романовичів, а вже пізніше перепоховали у Володимирі-Волинському. Більшість істориків вважають, що Романа поховали у Володимирі-Волинському в заснованому ним Успенському соборі. Серед них - Т. Коструба, І. Крип’якевич, Л. Войтович та інші.  Д. Домбровський пише, що останки загиблого Романа спочатку були захоронені в Сандомирі. Однак в скорому часі вони були ексгумовані і перевезені в Русь. Науковець підтримує гіпотезу Т. Коструби, що Роман скоріш за все був похований у Володимирі-Волинському, але не в Успенському соборі, а в невідомому монастирі, який розташований у місті.

Роман Мстиславич був визначним політичним діячем кінця ХІІ – початку ХІІІ ст. Утворена ним Галицько-Волинська держава займала провідне місце серед руських князівств. Волинський, галицький і фактично київський князь Роман Мстиславич в умовах стрімкого роздроблення Русі на малі князівства, був одним із небагатьох, які боролися за єдність держави. На думку Б. Рибакова, об’єднані Романом землі не поступалися розмірами Священній Римській імперії Фрідріха Барбаросси.

Марія Костик

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:9478

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:17889

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:7356

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:8010