Андрей Шептицький – Провідник української нації

29 липня минуло 155 років з дня народження Митрополита Андрея Шептицького. За мудрі настанови й невтомну працю він отримав багато народних імен: Великий Митрополит, Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації. Митрополит Андрей Шептицький витримав кілька арештів, пережив хворобу та втратив близьких. Проте усе це не завадило йому смиренно проповідувати Слово Боже, активно підтримувати освіту й науку та впевнено відстоювати право кожної людини на релігійне самовизначення.

Народився майбутній Митрополит Андрей Шептицький, ЧСВВ, Предстоятель Української греко-католицької церкви, 29 липня 1965 р. в с. Прилбичах  (тепер Яворівського району Львівської області) у знатній, заможній та віруючій родині. При хрещенні отримав імена Роман, Александер, Марія. Батько Андрея, Іван Шептицький, походив із давнього лицарського роду Сас, який отримав своє шляхетство від Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством. Грамоту на земельні володіння цій боярській родині в 1284 році дарував галицько-волинський князь Лев Данилович. З роду Шептицьких вийшло багато відомих постатей греко-католицької та римо-католицької церков. Зокрема, Варлаам, Атанасій і Лев Шептицькі, які були засновниками собору Св. Юра у Львові.

Початкову та середню освіту Шептицький здобув удома та в гімназії Св. Анни у Кракові (Польща). Після закінчення у 1883 р. гімназії деякий час перебував на військовій службі, але через хворобу змушений був її залишити. Навчався у Краківському та Вроцлавському університетах. Здобув науковий ступінь доктора права, а також доктора теології та доктора філософії.

У 1888 р. вступив до монастиря отців Василіян у Добромилі. У чернецтві прийняв ім’я Андрей. У 1892 р. висвячений на священника у Перемишлі, до 1896 р. був магістром новиків (молодих ченців), згодом став ігуменом монастиря Святого Онуфрія у Львові. Деякий час був професором теології у Кристинополі (тепер Червоноград Львівської обл.).

У 1899 р. імператор Франц Йосиф І іменував Шептицького Станіславським єпископом, а Папа Римський Лев ХІІІ затвердив це рішення. У 1900 р. Андрей Шептицький був номінований Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 17 січня 1901 р. в соборі Св. Юра у Львові. Відтоді розпочався  розвиток греко-католицької церкви в Україні, зокрема у Галичині.

Митрополит Андрей вільно володів більш ніж десятьма іноземними мовами. Серед них – польська, англійська, французька, німецька, староєврейська та латинська. Завдяки своїм знанням Митрополит під час візитів до США, Канади, Бразилії та Аргентини міг обходитися без посередників та перекладачів.

Шептицький приділяв постійну увагу організації та розвитку національно-релігійного життя у західноукраїнських землях. У 1901 р. заснував чин Св. Теодора Студита, у 1913 запросив до Галичини чин Редемптористів, які прийняли східний обряд і створили свою гілку. Опікувався також жіночими згромадженнями Сестер Пресвятої родини, Студиток, Милосердя, Святого Вікентія, святого Йосифа, священномученика Йосафата.

За своє життя Андрей Шептицький встиг чимало зробити, зокрема відкрив Львівську греко-католицьку богословську академію, Богословське наукове товариство, Український католицький інститут. У 1905 році митрополит заснував Український національний музей та відстоював ідею Українського університету у Львові. Також Шептицький підтримував діяльність приватних шкіл, товариства «Просвіта», «Рідна школа», НТШ, об’єднання «Луг», «Пласт» тощо. Крім того, Глава УГКЦ відкривав садочки і школи, фінансово допомагав талановитій молоді. У соборі Св. Юра Митрополит організував Народну школу імені Грінченка для бідних дітей. Шептицький віддав усі свої землі для створення шкіл, а також заснував Народну лічницю, де могли безкоштовно лікуватися нужденні.

Андрей Шептицький підтримував розвиток освітньо-культурного життя в західноукраїнських землях, сприяв пробудженню національної свідомості нашого народу. У 1902 р. Митрополит поставив питання про необхідність відкриття української гімназії у Станіславі (тепер Івано-Франківськ), за його допомогою засновано бібліотеку Станіславської Капітули. Владика надавав стипендії молодим митцям для здобуття художньої освіти в найкращих навчальних закладах Європи. Буваючи за кордоном, постійно привозив цікаві екземпляри книг. Український Національний музей у Львові отримав від Андрея Шептицького величезну літературну спадщину – понад 3 тисячі книг. Загалом колекція митрополита нараховувала не менше 20 тисяч примірників. Проте у радянські часи після смерті Владики більшість книг було спалено.

Як депутат Віденського парламенту та Галицького сейму, відстоював інтереси українського населення Галичини. У січні 1906 року Шептицький очолював делегацію до імператора Франца Йосифа І, яка вимагала надання українцям рівних прав з іншими народами Австро-Угорської монархії.

Владика Андрей Шептицький підтримував економічну діяльність народу, сприяв відкриттю кооперативів, створив українське страхове товариство «Дністер», яке надавало послуги усім релігійним об’єднанням, був ініціатором і засновником Земельного банку ві Львові, підтримував діяльність українських товариств «Хлібна школа», «Сільський господар».

Під час Першої світової війни владику відправили у заслання. Проте це не зламало дух Шептицького. Після повернення на Батьківщину Митрополит продовжував роботу з розбудови УГКЦ, брав активну участь у політичному житті краю.

Після приходу більшовицьких військ у Західну Україну в умовах переслідування УГКЦ (закривалися духовні навчальні заклади, монастирі, церковні видання тощо), незважаючи на слабке здоров’я і похилий вік, Шептицький намагався відстоювати права Церкви і вірних перед новою владою. У своїх зверненнях до молоді, батьків, ченців Шептицький закликав до цілеспрямованої праці, вірності ідеалам Церкви.

Передбачаючи наростання репресій проти Церкви, Митрополит у 1939 р. таємно висвятив на єпископа свого наступника – ректора Львівської духовної семінарії о. Йосипа Сліпого. У цьому році брата Владики Лева разом з дружиною та дітьми розстріляли співробітники НКВС, а маєток родини розграбували та понищили.

У вересні 1944 р. Андрей Шептицький тяжко захворів. Передчуваючи свою смерть, він скликав до себе монахів, яким заповів не здаватися перед більшовицькою владою. «Наша Церква буде знищена, розгромлена більшовиками. Але держіться, не відступайте від віри, від святої Католицької Церкви. Вона буде гарнішою, величавішою від давньої та буде обнімати цілий наш народ. Україна звільниться від свого упадку та стане державою могутньою, з’єднаною, величавою, яка буде дорівнюватися другим високо розвинутим державам», – це було останнє передбачення Блаженного Митрополита Андрея Шептицького. Помер Митрополит 1.11.1944 р. Похований у крипті собору Святого Юра в Львові.

Любов Бойко.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:9591

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:18039

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:7420

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:8098