26 років на шляху збереження й популяризації історії Галича та Прикарпаття

4 листопада 2020 р. Національний заповідник «Давній Галич» відзначає своє 26-річчя. З цього приводу пригадаємо наступне.

Державний історико-культурний заповідник у Галичі створено на базі пам’яток історії та культури стародавнього міста Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року. 11 жовтня 1994 року Указом Президента України йому надано статус Національного заповідника і присвоєно назву «Давній Галич».

Під опікою Національного заповідника «Давній Галич» перебуває  низка пам'яток загальнодержавного та світового значення, фундаменти літописних церков ХІІ-ХІІІ ст., пам'ятки археології, природоохоронні об'єкти, органічно пов'язані з пам'ятками історії та архітектури. Серед найвизначніших слід назвати храм Святого Пантелеймона – перлину галицької архітектури XII ст.; фундамент Успенського собору (ХІІ ст.) з місцем поховання князя Ярослава Осмомисла; церкву Успіння Пресвятої Богородиці (XVI ст.); церкву Різдва Христового (XIV–XVI ст.); Галицький замок (XVI ст.); костел та монастирський комплекс Кармелітів (XVIІ ст.) тощо.

У Національному заповіднику «Давній Галич» функціонує ряд структурних підрозділів, зокрема кілька відділів та секторів, а також три музеї, працює комплексна науково-дослідна експедиція. За 26 років колектив установи має чималі здобутки. Тут організовують і проводять наукові конференції, видають наукові збірники і монографії, путівники і буклети, фотоальбоми і краєзнавчі розвідки.

Окремо хочеться зупинитись на музейних структурних підрозділах заповідника.

Музей історії Галича відкрито 6 червня 1961 р. у приміщенні митрополичих палат кінця ХVІІІ ст. – літньої резиденції галицьких митрополитів у Крилосі (Давньому Галичі). Спочатку це був філіал Івано-Франківського краєзнавчого музею.

У 1994 році музей було передано до складу Національного заповідника «Давній Галич», куди він увійшов на правах окремого відділу. Експозиція музею розміщується у 6-ти залах першого поверху. В її основі – історія Галицько-Волинської держави, а також представлений долітописний Галич з періодом трипільської, лінійно-шнурової, комарівської, липицької та черняхівської культур (V–ІІІ тис. до н.е.).

На другому поверсі музею відкрита експозиція історії Церкви в Галичині. Тут зібрано багато речей церковного культу. Заслуговує на увагу фрагмент хреста з ініціалами першого єпископа Галича Косьми ХІІ ст., священничий та митрополичий одяг, єпископський жезл Митрополита Андрея Шептицького, ікони відомого художника ХІХ–ХХ ст. Антона Монастирського, Євангеліє ХVІІ ст., плащаниця, панагія, хрести-енколніони, нагрудні хрести Х-ХІІ ст. та інші експонати. Привертає увагу відвідувачів і чудотворна ікона Богородиці в Успенській церкві ХVІ ст.

Також хочеться звернути увагу на те, що у 2014 році відремонтовано та здано в експлуатацію ще один музейний комплекс – Галичину могилу.

Наступним структурним підрозділом «Давнього Галича» є Музей етнографії. Спочатку він існував на правах відділу Івано-Франківського краєзнавчого музею. З 1986 року музей став окремим закладом. У 1994 році музей увійшов у склад Національного заповідника «Давній Галич».

У результаті пошукової роботи науковців виявлено і рекомендовано для переміщення в музей пам’ятки народної архітектури, сотні предметів побуту, зразків одягу. Всі виявлені споруди науково систематизувалися і класифікувалися відповідно до етнографічних регіонів.

Експозиційні сектори музею, що відповідають певним зонам та районам, розміщуються у послідовності, яка дає можливість оглянути скансен окремими частинами: Покуття, Гуцульщина, Бойківщина, Опілля. Скансен зберігає і відтворює різноманітні пам’ятки історії та культури, народної архітектури, предмети побуту і знаряддя виробництва в середовищі, наближеному до природного, дає відвідувачам повну картину життя карпатського та прикарпатського сіл у давні часи.

Створення Музею караїмської історії та культури 4 листопада 2004 р. – це своєрідна данина тим людям, які не покинули землю, що впродовж 750-и років була рідною для їх маленького, але гордого етносу. З небагатьох караїмських громад, заснованих у Середньовіччі на теренах Галичини і Волині, залишилася тільки галицька. У світі нині нараховується близько 200 осіб цього унікального народу. На історичній батьківщині – в Криму – близько 800. Доля їх розкинула по різних країнах світу.

Експозиція Музею караїмської історії та культури знайомить відвідувачів із релігійними та культурними традиціями караїмів, суспільним та побутовим життям караїмської громади Галича. Тут можна побачити ризу і молитовний шарф газана, караїмського священнослужителя, його печатку та штемпель кенаси. В експозиції музею є пам’ятна книга з кенаси, в яку записували свої враження поважні гості, що відвідували Галицьку караїмську громаду. В одній з вітрин експонується згорток Тори, а також указка для читання Святого Письма та багато інших предметів культу галицьких караїмів.

У 2000 року караїми Галича увійшли до Всеукраїнської асоціації караїмів «Кримкарайлар» як Галицька територіальна громада, документальне підтвердження цієї події також знаходиться в експозиції музею.

…Невблаганно спливає час. Ось уже й Національний заповідник «Давній Галич» відзначає своє 26-ліття. Мало це чи багато і що зроблено за цей час? Нехай нас оцінюють нащадки.

З приводу 26-ої річниці Національного заповідника «Давній Галич» хочу щиро привітати всіх працівників установи, побажати їм міцного здоров'я, нових досягнень, творчих успіхів. Нехай все задумане здійсниться, як у професійній царині, так і в особистому житті!

Володимир Костишин,

генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич»

back to top