Дослідник Галича Ізидор Шараневич та його родина

Ісидор Іванович Шараневич – історик, дослідник, педагог, один із піонерів галицької археології. Він цікавився історією рідного краю, досліджував і популяризував нашу минувшину. Завдяки своїй наполегливій праці він став найбільш помітним ученим Галичини.

І.Шараневич розпочав наукове вивчення археологічних та етнографічних пам’яток Галицького краю, які до нього досліджувалися епізодично, в основному іноземцями. Видатний історик України М.Грушевський зазначав, що І.Шараневич «полишив глибокий слід в історіографії Галичини» та вдячну пам’ять по собі численними розвідками й розкопками в околицях давнього Галича.Його праці і сьогодні не втратили свого значення.

Народився Ісидор (Ізидор, Сидір) Шараневич 4(16) лютого 1829 року в селі Церківна Долинського району на Івано-Франківщині. Його батько Іван Шараневич (1893-1876) був тут настоятелем приходу до осені того року, коли отримав парафію в селі Козарі біля Бережан, де Ісидор був хрещений своїм дідусем Григорієм Івановським, настоятелем приходу в Модричах. Мама Ісидора – Розалія(1811-1887) походила з роду Івановських. Батько Ісидора – Іван перед висвяченням на священника навчався у дяківській школі міста Миколаєва На Львівщині. За переказами, він походив з млинів, званих Шарани, звідки, очевидно, й походить прізвище «Шараневич».

Після закінчення Бережанській гімназії І.Шараневич  навчався у Віденському та Львівському університетах. Пізніше викладав у гімназіях Перемишля, Львова, а за тим у Львівському університеті. Закінчив богословський і філософський факультети. У 1864 році здобув ступінь доктора філософії. Ісидор Шараневич - вислужений професор австрійської історії Львівського університету, колишній декан філософського факультету, член Краківської академії наук, почесний доктор Університету св. Володимира в Києві, член товариства «Народний дім», член львівської міської ради.

А ще він активний дослідник середньовічної історії Галичини та Волині. Автор близько 125 наукових праць, першовідкривач висоцької археологічної культури. Член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член товариства «Просвіта» (з 1871 року). Засновник музею галицько-української старовини при Ставропігійському інституту у Львові та багатолітній сеньйор цього наукового закладу. До слова, професор І.Шараневи був єдиним мирянином, який брав участь у Львівському Синоді 1891 року.

Працюючи багато років над історією Галичини з найдавніших часів, Ісидор Шараневич вирішив почати свої перші публікації з опису давніх руських міст Галича і Львова, які друкувалися у 1860–1861 рр. в альбомі «Зорі Галицької». Автор наголошував, що не має наміру подавати всі історичні події Галицької землі, а зупиниться на історії її столиці і перш за все на її визначних місцях, про які згадується в Іпатіївському списку літопису, а також інших письмових джерелах. В результаті титанічної праці появилася основна праця вченого – це велика монографія «Історія Галицько-Волинської Руси від найдавніших часів до року 1453», яка дала поштовх до нових досліджень, зокрема, в історії української церкви.

І. Шараневич був одружений із Анною Лотоцькою (1840-1912), яка  померла у Львові.  Її батьки – Михайло і Соломія Лотоцькі проживали у Бродах. Мав із нею п’ятеро дітей.Помер  відомий історик 4 грудня 1901 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі. Його ім’я у столиці Галичини носить одна із вулиць.

Про родину Ізидора Шараневича окремої збірної інформації  досі не було. Тож мені довелося по крупинках збирати відомості, щоб відтворити його родинні зв’язки. Як стало відомо, у Ізидора Шараневича були дві сестри Елеонора, яка вийшла заміж за отця Петра Громницького та Климентина, що побралася з отцем Гарассевичем.  У Петра та Елеонори Громницьких було шестеро дітей: сини Ісидор, Володимир та Євгеній та дочки Теофілія, Іванна і Ольга.

До слова І. Шараневич допомагав своїм шваграм. Зокрема, використовуючи високе становище у греко-католицькій ієрархії  свого побратима на науковому полі Антона Петрушевича, він неодноразово просив у 1857 році, аби його швагра Петра Громницького, «который хотъ ревнивый священникъ уже 8-мый годъ на худой капелланіи въ Загирю прибываетъ, назначили парохом в Княжолукахъ», а в 1893 році Шараневич просив за іншого швагра Гарасевича, який хотів поміняти парохію в селі Козарі на Берлоги.

Як було сказано вище, у І.Шараневича було п’ятеро дітей. Мені вдалося віднайти короткі відомості  про них. Син Володимир  (1860-1938) став адвокатом. Він відзначався «рідкими чеснотами і кришталевим характером, нікому не відмовляв своєї помочі і завжди радо поспішав на допомогу», як було сказано у некролозі. Після закінчення Львівського університету у 1888 році він отримав ступінь доктора прав. У 1904 році відкрив адвокатську канцелярію у м. Стрию.  У 1907 році він переніс свою канцелярію до Рави-Руської, а далі  у 1918 р. до Лютовиськ, де і помер 18 лютого 1838 року.

Другий син Костянтин вивчився на військового. Під час Першої світової війни, коли в Галичину увірвалися російські сатрапи, він був запідозрений в українофільстві  і висланий до віддалених районів Західного Сибіру. Пізніше бачимо його серед списків бранців-офіцерів у  м. Семипалатинську (тапер м. Семей у Казахстані). На жаль, подальша його доля залишається невідомою.

Дочок у  І.Шараневича було три: Марія (1884 -1909), Ольга (1862-1904) та Соломія. Дві останні були заміжні за Іваном Матієвим, цісарсько-королівським крайовим шкільним інспектором. Тут немає помилки, оскільки спочатку він одружився із Ольгою, з якою мав двох дочок  - Софію та Ірину. Коли Ольга померла, він одружився із її сестрою Соломією, яка померла у 1959 році. Тоді такі випадки були непоодинокими. Однак, чи мав він із другою дружиною дітей – невідомо. Марія Шараневич померла неодруженою у віці 25 років.

В процесі пошуку відомостей про родину професора  І. Шараневича я натрапив на інших представників цього роду, які безумовно перебували у родинній спорідненості, оскільки Шараневичі широкого розгалуження не мали.

Серед них бачимо двох учителів. Перший – це Шараневич Григорій (1840-1901) -  народний учитель, помер у с. Станків (Станькова) Калуського повіту. Другий -Шареневич Яким (1847-1913) – емеритований учитель,  який помер у домі сина о. Олексія Шараневича, пароха с. Гнильче. Цікаво, що того ж року в цьому домі померла Шараневич Марія (1890-1913) – донька емеритованого вчителя Я.Шараневича, відповідно, сестра Олексія.

Отець Олексій Шараневич теж виявився цікавою особистістю. Окрім парафії Святого архістратига Михаїла у Гнильчому Устецького деканату, яку він обслуговував з 1911 по 1922 рр., бачимо його парохом у с. Побережжя, де він працює з 1922 до Другої світової війни. Тут він організовує товариство «Просвіту», бере активну участь у інших громадських справах. Пізніше його переводять у с. Бринці Церковні Стрийського району на Львівщині, де він започаткував архів, який існує до сьогодні. З 1950 року він працює у с. Вибранівці, де і помер 18 червня 1958 року. У отця були дочки Марія та Софія, які народилися у Гнильчому. Остання вийшла заміж за о. Богдана Нуда.

Ще один священник із цієї родини це - Шараневич Михайло (1807-1889) – священник, титулярний радник митрополичої консисторії з крилошанськими відзнаками, парох у Камені Калуського деканату. Також довголітнім парохом  села Поручина на Тернопільщині був теж о. Михайло Шараневич,  який помер у 1956 році. З його дочкою Климентиною у 1935 році одружився о.Мирон Дочило, який був парохом у Болехові. А священником у м.Городку на Львівщині – о. Омелян Шараневич, котрий після війни  у 1948 році був душпастирем у  м. Регенсбургу (Німеччина). На жаль, більшої інформації про них виявити не вдалося.

Ще я зустрів відомості про подружжя Віктора та Марії Шараневичів. Глава сім’ї працював у Бережанах, де був секретарем товариства «Надія». Його дружина Шараневич Марія померла у 1884 р., у Рогатині., але похована у с. Лучинці.

З Рогатинщиною пов’язана доля Омеляна Огоновського, однак мало хто знає, що його мати  - це Катерина Шараневич, що походила із с. Монастирець Журавенського району на Львівщині.

У цьому селі Шараневича проживали досить довго. Багато років праці у цьому селі віддав учитель Микола Шараневич, син Олекси, 1895 р.н,  колишній січовий стрілець, який свого часу був найосвіченішою людиною села. Він у 1932 році закінчив Львівську учительську семінарію. Його син Іван  (псевдо «Василько») загинув  смертю хоробрих як вояк УПА, точніше бойовик районної СБ. Другий син Олександр в роки більшовицької окупації засуджений на 25 років і був вивезений до Сибіру разом із матір’ю та сестрою Катрусею.

Ось такими є відомості про Ісидора Шараневича, його рідних та інших представників цього роду. Зрозуміло, що  головна орбіта родинних взаємовідносин проходить навколо імені відомого вченого. Однак і інші Шараневичі також старалися залишити в історії Галичини свої сліди. Тож час вимагає, щоб і про них ми знали більше.

Іван ДРАБЧУК

 

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:10263

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:19198

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:7736

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:8535