День вишиванки в Галичі

Щороку в третій четвер травня Україна вдягає ошатні  вишиті сорочки відзначаючи Всесвітній день вишиванки. Колектив Національного заповідника «Давній Галич» також долучився до цієї традиції.

Наша вишивка – це закодовані  у візерунках  послання, побажання, мрії наших матусь, бабусь, які  вишивали при тихій молитві. Вишита сорочка, «довганя», « хлоп’янка»,  «рукав’янка», « блюзка», вишиванка – має багату історію, переживала вона різні часи.  Був період, коли вона була єдиним святочним одягом, тож без неї не відбувалось жодної  знакової події, був час, коли вона берегла таємні мрії про свою, незалежну країну, біля серця небайдужих  і на горловині вишиванки під коралями  ховались заповітні слова «Слава Україні»; було й забуття та знецінення, коли залишилась тільки вишивка, як декор; далі -  тривале, тихе відновлення колишнього значення. 2006  рік - народження традиції Дня вишиванки, яку зініціювали чернівецькі студенти. Наступний етап гучного злету був спровокований сумними подіями, коли постало питання збереження державності, помирали молоді сини України, виборюючи для батьківщини майбутнє. Саме у цей час цікавість до вишивальної традиції напевно зросла так, як ніколи до цього.

Тож ми почали знайомитись і вивчати. І хоча слова пісні кажуть «Два кольори» та завдяки музейним збіркам автентичної вишивки, приватним галереям,  майстриням та майстрам, які не покладаючи рук і не відриваючи очей відновлювали забуте, розуміємо, що далеко не два кольори. Гамма вишивки значно багатша, якщо навіть взяти до уваги Прикарпаття з його етнорегіонами – Опілля – барвиста рослинна вишивка; Гуцульщина – геометричні орнаменти із поєднанням зелених, червони, жовтих, синіх та чорного кольорів, тут космацькі помаранчеві візерунки, та вербовецькі сорочки з рясно зашитими рукавами червоними та блакитними круглими елементами;  Бойківщина – рослинні візерунки із «соковитим» поєднанням різних відтінків червоного, синього та жовтого; Покуття –  сорочки «білим по білому» ніби  з «памороззю», тут же рукав’янки  - з густо зашитими перловим швом рукавами,  вовняною червоною ниткою. Якщо говорити про Україну, то кожен регіон має особливий вишивальний діалект, улюблені кольори, матеріали, крій, які важко сплутати.

До XIX ст. на території сучасної України для оздоблення одягу використовували понад 200 різних швів, кожен з яких мав своє місце і призначення. Навіть для того, щоб «зібрати» сорочку були спеціальні шви і техніки зшивання. Проте зараз чи не найуживанішим є косий хрестик. Популярність хрестика пов’язана з фірмою «Брокар і компанія», яка випускала мило та парфумерію. Їх продукція  рекламувалась у журналах, у яких також друкували візерунки для вишивання хрестиком. Така вишивка перше поширилась в панських садибах, а з часом перейшла на полотно селянських сорочок. Візерунки отримали назву брокарівських і частково витіснили традиційні шви. Зараз ситуація виправляється, завдяки старанням майстрів і майстринь та їх активній просвітницькій діяльності - організовуються студії вишивки, видаються книги, які навчають давніх традиційних швів та технік.

Любов буває різна, але в її основі має бути творчість, творімо нову вишиту красу. І найголовніше, пам’ятаймо,  що сорочка, яка  є творінням наших дідів-прадідів,  це артефакт, бажаючи дати їй нове життя ми, насправді, зменшуємо культурнну спадщину.

Богдана Труханівська.

Галерея зображень

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. в Національному заповіднику «Давній Галич» була створена Комплексна науково-дослідна експе...

28 бер. 2011 Hits:13659

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:23426

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:9367

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:10652