Спогади про розкопки Ярослава Пастернака в Крилосі-Галичі

Переглядаючи в архіві старі підшивки, натрапила на цікаву статтю в газеті «Українська думка» (видання українців Великобританії), у випуску 31 (1424) від 25 липня 1974 р. Автор допису Юрій Тис-Крохмалюк пригадує свою участь у розкопках д-ра Ярослава Пастернака 1937 р. в Крилосі, під час яких були виявлені останки князя Ярослава Осмомисла. Спогади учасника розкопок видаються цікавими. Сподіваюсь, не тільки мені. Ось як описує автор свої враження від археологічного відкриття:

«Перед війною, у тридцять сьомому році, вкрите соняшниками село Крилос над Дністром, біля Галича, стало широковідоме. Тими дорогами, горбами, старовинними оборонними валами блукав я перед ІІ Світовою війною, а то й допомагав при археологічних розкопах, що їх проводив проф. Ярослав Пастернак. Багато років проминуло з того часу, коли рознеслася вістка, що проф. Ярослав Пастернак відкрив у Крилосі пам'ятки княжої столиці. Старші з нас пам'ятають цю велику подію на західноукраїнських землях.

…Чую моє ім'я. Археолог кличе мене до себе. Унизу відкопують білу кам'яну плиту. Відкопують обережно. Вона поламана. Згодом виринають бічні стіни кам’яної домовини. В ній повно землі, а посередині розкинені кості, з яких пограбовано прикраси. Кого ж то похоронено у соборі? Згадують слова літопису. Тут, у підземеллях святині, похоронені тлінні останки князя Ярослава Осьмомисла.

Стоїмо, сповнені глибокою пошаною. Ми – свідки нерозгаданих шляхів, що ними провадить нас доля. Люди зняли шапки й завмерли, глибоко схвильовані. Ось це кості Ярослава Осьмомисла, що їх пограбували татари сімсот років тому. Якась побожна рука склала їх знову в домовину та закрила кам’яною плитою.

Відгортають домовину, й ось перед нами у стіп князя лежать останки людини. Це – молода дівчина, як виказує твердження археолога – на голові у неї золотом плетена діядема.

Хто вона? Настася? Його велика любов і великий біль?! Хіба ні, бо ж Настасю спалили. Тоді ж хто це лежить у стіп князя? Хилимо голови перед великою таємницею, блукаємо думками у сивій давнині, але несила нам відкрити таємниці.

Вся галицька, волинська й поліська земля сприйняла вістку про знайдення тлінних останків князя Ярослава Осьмомисла з великим хвилюванням. Такого ще не було. Не було ні однієї людини, яка б не прагнула відвідати княжий Галич.

Одного дня до Крилоса прибули нові групи відвідувачів, а між ними велика численна громада зі священниками й корогвами. Це була збірна проща з волинських міст і сіл. Повагом стали вони довкола Золотого Току і слухали з увагою пояснень проф. Пастернака, а коли він закінчив, показуючи на кам’яну домовину великого князя, люди волинської землі впали на коліна. Вслід за ними впали навколішки всі інші, численні відвідувачі, робітники, археолог. І Крилосом полинула старовинна пісня – благання до Почаївської Божої Матері: «Ой, рятуй нас, Божая Мати!»

Вічні слова. Співали їх наші давні предки, коли татари здобували наші оборонні городи й села, співали їх століттями, співали їх і тепер над могилою могутнього князя, співали їх напередодні грізного ворожого наступу на західноукраїнські землі».

Спогади учасника археологічних розкопок під керівництвом Ярослава Пастернака й очевидця пізніших подій переносять нас у той час, коли люди з усіх-усюд йшли і їхали до Галича-Крилоса віддати шану нашому великому князю Ярославові Осмомислу. З інших джерел довідуємось, що тоді панувало справжнє національне піднесення серед українства.

«Сенсаційний  вислід розшуків в Крилосі», «Неймовірні успіхи справи Пастернака» – статті з такими заголовками з'явились у львівській пресі влітку 1937 р. У них йшлося про те, що український археолог Ярослав Пастернак, досліджуючи віднайдений у Крилосі-Галичі фундамент Успенського собору ХІІ ст., виявив саркофаг із людськими кістками. Вчений ідентифікував скелет як останки князя Ярослава Осмомисла, одного з найвпливовіших володарів тогочасної Центрально-Східної Європи. Адже надарма автор «Слова про Ігорів похід» так писав про князя: «Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм злотокованім престолі, підпер гори угорськії своїми залізними полками, заступив королеві путь, зачинивши Дунаю ворота».

Любов Бойко

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. в Національному заповіднику «Давній Галич» була створена Комплексна науково-дослідна експе...

28 бер. 2011 Hits:13659

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:23426

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:9367

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:10652