Гірняки із Струсова

Струсів – село, яке розміщене на галицькому Поділлі на берегах річки Серет, притоки Дністра. Його попередня назва -

Підбогородичне. Сучасна назва походить від прізвища родини Струсів. Останні володіли ним до 1627 р., коли помер Микола Струсь, галицький староста. Пізніше власники змінювалися, але назва залишилася.

Найбільше прославила Струсів родина Гірняків. «Патріархом» славетного роду був Осип Гірняк (1848-1926), синткача й сільського музики. Півстоліття він прослужив дяком у струсівській церкві. В некролозі («Діло» від  22 травня 1926 р.) сказано що він: «належав не тільки до найкращих і найсвідоміших одиниць з поміж наших дяків, але й до найкращих синів українського народу... Був зразковим батьком і виховав своїх дітей не тільки на втіху собі, але й на користь цілого народу».

Осип Гірняк був родом із села ОстрівцяТеребовельського

повіту. Після закінчення сільської школи, пішов по дяківській

лінії, хоча спочатку працював підлісничим у лісах графа Баворовського. Його природні здібності й весела вдача промостили йому шлях ізсела до Струсова. Був він майстром дяківського діла, за що в ціломудеканаті користувався великим авторитетом.

Був одружений ізСофією Рижевською (1850-1942), яка народила йому тринадцятеро дітей.Із них в живихзалишилось восьмеро, семеро синів і дочка: священик, громадський діяч Юстин (1877-1958), виховниця молоді, педагог Йоанна (1879-1944), доктор хімії, автор наукових праць Юліан (1881-1970), лікар ветеринарії Євген (1883-1954), доктор філософії, військовик, педагог, громадський діяч Никифор (1885–1962 рр.), педагог Омелян (1888-1942, розстріляли фашисти разом із сином), видатнийактор, автор спогадів Йосип (1895-1989), економіст, діловодВолодимир (1897-1964).Як бачимо, всі сини Осипа Гірняка отримали вищу освіти. Навіть нині для такої багатодітної родини таке непросто, а що говорити про ті часи?

Нижче подаємопро них ширші відомості.

Юстин Гірняк народився 11 лютого 1877в Бучачі. Закінчивши богословські студії у Львові, 1 вересня 1899 року був висвячений на священника. З 1899 року до 1902 року був сотрудником  на парафії УГКЦ в с. ГвіздецьНадвірнянського повіту. Працював катехитом у школах в Коломиї, а на початку 1903 року повернувся до душпастирської роботи, ставши парохом у с. Тязів. З 1912 року працював катехитом у Станіславі. Був заочним аспірантом при богословському факультеті Віденського університету, однак початок Першої світової війни не дозволив йому завершити докторат. У 1915-1916 роках - тимчасовий адміністратор в Ямниці, у 1916-1917 - в Торговиці. У серпні 1915 року став деканом Єзупільського деканату УГКЦ. У 1920 році поселився в с. Ямниціі служив тут аж до Другої світової війни. 1928 р. призначений радником Єпископської консисторії в Станиславові, а в 1932 р. — деканом Станиславівського деканату. 15 жовтня 1932 р. іменований почесним крилошанином при Єпископській капітулі.

У Ямниціо. Ю. Гірняк ініціював відродження філії товариства «Просвіта», став її першим головою, був одним із засновників місцевого відділення тіловиховного товариства «Сокіл» (1929 р.).

У зв'язку з наступом радянських військ на Західну Україну, був змушений виїхати до Чехословаччини, а так - до Австрії. Інсбруцьким єпископом був назначений деканом усіх українських таборів переміщених осіб і парохій в Тіролі. Сам став душпастирем УГКЦ в Інсбруці, де також був головою Братства св. Андрея.

У 1948 році переїхав у Велику Британію, був парохом у м. Рочдейл у північно-західній Англії. Завдяки його заходам парафія отримала від місцевої Римо-католицької парафії церкву і церковний дім у виключне користування за мінімальну орендну плату.

У грудні 1951 року виїхав у США, де працював священником-помічником при парафіях УКЦ у м. Нью-Гейвен (1951-56 рр.) та у Філадельфії (1957-58 рр.) і був духовним опікуном Пласту в США. Серед його публікацій — «Коротка біблійна історія Старого і Нового Завіта» (Станиславів, 1930), «Плян навчання релігії в народних школах» (Станиславів; 1932), «Малий катехизм християнсько-католицької релігії» (перевидано: Лювен, 1946), різні статті в «Українському житті» (Станиславів) та інших газетах у 1920-30-х роках. У останні роки життя працював над словникомцерковнослов'янської мови, який почав укладати ще в 1941 році.

Помер 16 липня 1958 року в містечку Реймі (штат Пеннсильванія, США), похований на українському католицькому цвинтарі Святої Марії у Фокс-Чейсі (Філадельфія).

Юліан Гірняк (псевдоніми ікриптоніми – Олекса М., Ю. Г. та ін) народився 08 березня 1881р. у с.Струсів. Доктор технічних наук (1905 р.).Дійсний член НТШ (1908). Закінчив університеті Політехніку у Львові. Поглиблював студії влабораторії І. Пулюя (м. Прага, 1905–1906 рр.). У1919 р. запрошений на посаду професора в Українському університеті в м. Кам’янець-Подільський. Викладав в українських гімназіях уЛьвові, Тернополі та Станіславі. У 1921–1925 рр. – професор Українськоготаємного університету у Львові. Після вересня 1939 р. – доцентЛьвівського політехнічного інституту. В 1941 р. емігрував до США. Авторчисленних наукових та публіцистичних праць. Був одружений із Олександрою (Лесею), дочкою о.ЙосифаДомбчевського, пароха с. Викторова коло Галича, яка померла ще у період проживання подружжя у Львові. Дітей у подружжя не було.Помер Ю.Гірняк 5 червня 1970 р. у  м. Пассау (США)

Никифор Гірняк(псевдоніми та криптоніми– Граб,Н. Граб, Незламний Граб, Їжаченко, Ничипір Строгий_Їжаченко,Ніцько, Н. Г., Г-к та ін.)народився 23 липня 1885 року в с.Струсів. Перші два класи він ходив у Станиславові до польської гімназії, а від третьої в Коломиї. Був найкращим учнем в класі та помагав своїм товаришам. По матурі студіював українську мову й історію Сходу Європи у Львові, а потім по вислуженні року служби у війську перейшов до Відня й був учнем славного професораЯґіча. 3акінчив студії в 1910 році. Там же склав докторат.Вчителював у Рогатинській гімназії, був Комендантом Коша Україн¬ських Січових Стрільців Тернопільської військової округи за часів ЗУНР, очолював мобілізаційний відділ Української Галицької Армії. У 1921 р. був у Києві, як голова Шкільної Секції при Губерніальній Народній Освіті. Літом того ж року повернувся до Галичини й осів у Тернополі. Почав вчити в гімназії Рідної Школи. Тут заснував 32 Курінь Юначок ім. О. Пчілки. Згодом працював директором Тернопільської гімназії, брав участь у діяльності «Просвіти», «Пласту», видавав у Тернополі часопис «Громадянин», був членом НТШ.

Під час Другої світової війни працю¬ вав шкільним референтом Українського Центрального Комітету, вчи¬телював у Австрії, Німеччині, до кінця свого життя очолював Братство Українських Січових Стрільців.У США заснував українську школу і працював її директором, був діяльним у «Пласті», організував видавничий кооператив «Червона Калина».

Н. Гірняк також є автором праць «Організація і духовний ріст Українських Січових Стрільців»(Філадельфія, США, 1955), «Полковник Василь Вишиваний» (Вінніпеґ, Канада, 1956), «Останній акт трагедії Української Галицької Армії» (США: УВВІ, 1959), а також понад 100 публікацій у збірниках і часописах України й за кордоном.

Ще у 1914 році Н.Гірняк одружився із Марією Стебницькою (1889-1980) – відомою співачкою та громадською діячкою, яка походила із містечка Микулинці на Тернопільщині.Мали 6 дітей, з них 3 - Тарас, Володимир та Ярина померли немовлятами. Найстарший син Богдан, донька Любов і син Олександр.

Йосип Гірняк народився 14 квітня 1895 р., с. Струсів. Член Української академії мистецтв і науки.Акторську біографію розпочав у 1914 р. в театрітовариства «Руська Бесіда», продовжив упохідному театрі УСС. Працював в Українськомудраматичному театрі ім. І. Франка, «Березолі» (м. Харків) під керівництвом Леся Курбаса.

27грудня 1933 р. Й. Гірняка заарештували органиНКВД, заслання відбував у концтаборі в Чиб’юу Комі. Після звільнення – актор і режисер уХарківському театрі ім. Т. Шевченка,драматичній трупі Львівського оперного театру, де поставив спектаклі«Гамлет» В. Шекспіра (вперше на українській сцені), «Мина Мазайло»М. Куліша, «Камінний господар» Лесі Українки. При цьому театріорганізував у 1943 р. драматичну школу.

В 1944 Й. Гірняк еміґрував до Австрії,згодом до Німеччини, де працював в українському табірному театрі. У1946 р. із дружиною Олімпією Добровольською (1892-1990), уродженкою Одеси, організував театр-студію, якийдіяв до 1951 р., і поставив 15 вистав. Займав відповідні посади в Асоціаціїукраїнських акторів Німеччини.

Від 1947 р. – в Нью-Йорку (США). Туточолював Український театр в Америці, Театр слова (разом із О. Добровольською).

Зіграв 171 роль, зокрема: Феноген («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Кукса («Пошились у дурні» М. Кропивницького), МинаМазайло, Кум, Зброжек («Мина Мазайло», «Народний Малахій»,«МакленаГраса»М. Куліша). Як режисер поставив 65 вистав, зокрема: «Гайдамаки» заТ. Шевченком (194 р.), «Мати і я» та «Зайві люди» за М. Хвильовим (1949)та ін. Знявся у фільмі «Вендетта» (1924 р., м. Одеса).

Від 1956 р. він – продюсері диктор радіо «Свобода». Автор праць «Двадцятиріччя «НародногоМалахія» (1948 р.), «Лебедина пісня Леся Курбаса» (1951 р.), книги«Спомини» (1982 р.), статей на театральну тематику в періодиці.Помер 17 січня 1989 р. в Нью-Йорку.

Володимир Гірняк народився 15 жовтня 1897 р., с. Струсів.Навчався в гiмназiях Коломиї та Рогатина.Доброволець Легіону УСС, воював в УГА, був хорунжим. Студіював філософію в Українському таємномууніверситеті у Львові. У 1929 р. закінчив математично-природничий факультет Львівськогодержавного університету, працював на фабрицi брата Юлiяна «Здоров’я» у Львовi. Від 1935 р. – адміністратор видавництва І. Тиктора «Українськапреса» у цьому місті. 1944 р. емiгрував до Австрiї а від 1949 року – в США (м.Нью-Йорк), працював у канцелярії Українського конгресового комітету.Член багатьох громадських i комбатантських організацій. Помер 26червня 1964 р. у м. Порт Джервіс, похований на цвинтарiсв. Марiї у Фокс-Чейсі, Пенсильванія(США).Дружина — Галина, з дому Носковська, донька о. Володислава, сестра  доктора Зенона, Романа,ЄвгенаНосковських.

Найменше відомостей маємо про братів Омеляна (був підхорунжим УСС) та Євгена. Про Омеляна Гірняка знаємо, що він став учителем і працював управителем школи у с. Тязів (тут його брат Юстин був парохом). Його дружина Стефанія-Матильда,уродженка Львівщини,працювала у цій школі вчителькою молодших класів. Її сестра Ольга Зайле –викладала польську мову, а пізніше була директором Тязівської школи. Омелян Гірняк разом із сином Зіновієм були розстріляні німцями у 1942 році. Євген Гірняк у 1912 році здобув фах ветеринара. Багато років працював у м. Надвірна. Мав дружину Стефанію та дочку Ольгу. Він єдиний із братів, хто залишився на Україеі. Сестра братів Гірняків Йоганна (по чоловікові Гардецька) працювала учителькою. Виховувала дочку Софію (заміжня Ковальська) та сина Богдана.

У с. Струсові є вуличка братів Гірняків, яка проходить попри їхній родинний будинок. Із 2006 року у ньому облаштували музей, а на вході розмістили інформаційну дошку про описаних нами братів.Кожен із них за власнимвибором здобув собі освіту, і кожен у тій чи іншій галузі працював длялюдей. Крім того, вони були активними громадськими діячами, борцямиза українську ідею.

 

Іван ДРАБЧУК

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:10940

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:20042

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:8149

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:8849