Імперії розпадаються – пам’ять про воїнів залишається. У Галичі відновлюють духовну опіку над військовим меморіалом Першої світової війни

11 листопада 2021 р. у Галичі, на військовому меморіалі Першої світової війни, відправлено парастас (поминальну відправу) за полеглих воїнів у 1914 – 17 рр. Захід було присвячено до дня, коли у світі відзначається чергова річниця з часу завершення Великої війни. Вперше над могилами полеглих у боях та померлих від ран в лазаретах здійснено духовну відправу; спів «Вічная пам'ять!» було виконано тут, мабуть, вперше з 1939 р.

Обряд здійснено духівниками кількох конфесій міста: о. Володимиром Кузюком (Галицький деканат УГКЦ), о. Євгеном Стасюком (декан ПЦУ Галицького деканату) та протоієреєм Іваном Воненьком (настоятель храму Святої Покрови ПЦУ, Галич-Гора).

У заході взяли участь чинний міський голова Галича Олег Кантор, міський голова Галича 2006–2020 рр. Орест Трачик, секретар міської ради Віра Костишин, наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич», представники відділів та служб місцевого самоврядування, освітяни, жителі міста та ін. Вони запалили лампадки і встановили їх поруч пам'ятного знака.

Після парастасу до присутніх звернулися представники духовенства. У слові до вірних о. Володимир Кузюк пригадав про необхідність зберігати пам'ять про похованих на терені меморіалу стрільців УСС і пригадав, що «…вони, подібно, як сучасні добровольці на сході України, одними з перших вступали до лав австрійського війська, щоб зупинити російську навалу. Стрільці були тими, які у червні 1915 р. підняли національний стяг на будівлі міської ратуші, побіч австрійського…» На думку о. Володимира, важливе наявне ознакування могил християнським символом – хрестом, а відповідно, сучасні християни повинні дбати своєю молитвою про душі тих християн, котрі вже перебувають у вічності.

Галицький декан ПЦУ о. Євген Стасюк наголосив на тому, що «…всі три імперії, які розпочали війну – Російська імперія, Австро-Угорська монархія, Німецька імперія – у результаті бойових дій та внутрішньої ситуації розпалися; разом з тим, збереглася пам'ять про тих солдатів, які полягли і були поховані або на своїй батьківщині, або далеко за межами рідного краю. Кожен з них був різного віку, але вони були чиїмись синами, батьками – і як воїни сумлінно виконували свій обов'язок. У сучасному мультикультурному світі, подібно як колись в багатонаціональних монархіях, потребою є взаємна толеранція і повага. У гробівцях на Галич-Горі спочивають угорці, поляки, чехи, українці – в лавах тогочасної армії вони знаходили порозуміння між собою. Ми ж, сучасники, бачачи перед собою лави хрестів, повинні не забувати про наслідки, які несе війна…» За словами священнослужителя, дуже важливо, що в Галичі відновлено військовий меморіал – це додатковий позитив для історичного міста.

Протоієрей Іван Воненько зосередив увагу присутніх на потребі щоденної молитви за похованих.

Також виступив міський голова Галича у попередніх каденціях Орест Трачик. Він коротко розповів про те, яким був вигляд військових поховань наприкінці 90-их років та на початку ХХІ століття – коли на даній площі ріс ліс і чагарники; пригадав про перші публікації у місцевих ЗМІ про потребу благоустрою цієї території, заходи, які проводилися міською радою його каденції щодо прибирання території. Також п. О.Трачик згадав про тих людей, які своєю особистою участю приклалися до сучасного вигляду меморіалу.

Присутні відмовили молитви «Отче наш» і «Богородице Діво». Завершенням поминального заходу стало одноголосне виконання державного гімну «Ще не вмерла Україна!» - на пошану полеглих і похованих тут легіонерів УСС і на прославу воїнів ЗСУ, які тепер захищають східні кордони України.

Слід сказати, що ще десять років тому ніхто з тих, кому було не байдуже збереження історичної пам'яті, не міг припустити, що з часом стане реальним відновлення духовної опіки над військовими гробівцями. Високі трави, старі смереки і ясени, чагарники, самовільно влаштовані місцевими жителями смітники на терені військового кладовища (окремі ще залишилися досі поруч),  спонукали до зневіри, що це місце пам'яті хоч колись в майбутньому буде відновлено.

Проте йшли роки, окремі люди – як волонтери, працювали тут щотижнево, інші епізодично; в окремих моментах дуже допомогала місцева влада (зокрема, активно п. Орест Трачик в 2017–2020 рр., п. Олег Кантор в 2021 р.) – і в результаті, військове кладовище було відновлене.

Багато відвідувачів, які тепер здалека приїжджають вшанувати пам'ять військовиків, отримують позитивне враження від стану меморіалу – а іноді навіть дивуються, чому місцеві мешканці не дбають за закинуті могили своїх предків, в той час як волонтери дбають про поховання зовсім не знайомих і чужих їм людей…

Присутні на парастасі висловили переконання, що подібні відправи мають стати традиційно щорічними і бути в переліку заходів, які реалізуються церквами різних конфесій і міським самоврядуванням Галича. Саме в таких моментах, на давніх могилах кристалізується порозуміння між різними людьми, твориться екуменічний діалог.

Сьогодні в Галичі духовну опіку над військовим цвинтарем здійснили представники УГКЦ та ПЦУ – віриться, що наступного разу до цього буде запрошено і римо-католицьке духовенство, як опікуна тих численних вірних цієї церкви, які тут спочивають; і представників культурних товариств угорців, чехів, поляків.

Важливо, що в підготовці до цієї пам'ятної події в історії міста при вході на меморіал силами науковців встановлено оновлений стенд з ідентифікованими прізвищами тих, хто тут захоронений. В попередні роки перелік прізвищ складався з 169 осіб, а сьогодні відомі вже 249 (при загальній кількості 337 поховань). Чисельність безіменних зменшується, дослідницька робота над цим продовжується.

На даний час опіка над цим місцем пам'яті в Галичі йде у належному і позитивному руслі. Здійснено потрібний благоустрій території, на якому, як данину нашій історії, вперше змогли відслужити чин парастасу. Безперечно, це один з добрих прикладів на терені Івано-Франківської області.

Свіжий осінній ранок, паморозь на траві, безкраї галицькі краєвиди на горизонті меморіалу створили неповторний ефект особистої участі кожного і залишили добрі почуття в душах галичан.

 

Андрій Чемеринський

Галерея зображень

back to top