Крилос: звідки така назва?

Колись, ще у хорватські часи (ІХ –ХІ ст..), Крилоська гора була покрита густим прадавнім лісом. Народні перекази твердять, що місцеві люди називали це місце священним Крийлісом, тобто горою покритою лісом, на відміну від кількох, розташованих в околиці, Лисих гір. Галичани-язичники, які поклонялися ідолам, а також віковічним деревам молилися на цій горі, уверджуючи  у такий спосіб його святість.

Хоча відносно цієї версії існує і альтернативна думка письменника Степана Пушика. На його переконання назва села утворилася від злиття двох слів «крило» і «ліс». Своє припущення письменник мотивує тим, що місцеві жителі ніколи не вимовляли назву села «Крилос», а тільки «Криліс», а також запевняє, що княжа гора була своєрідним крилом Галича, яке впиралося у лісовий масив. Згідно із ще однією гіпотезою С.Пушика, у давнину в густому лісі на Криліській горі місцеві жителі ховалися («крилися») від ворогів. Тому ця місцевість отримала назву Крий-ліс, яка згодом трансформувалася у Крилос.

У часи християнства, церква старалася використати такі місця для зведення своїх святинь. Так Крилоська гора стала поступово перетворюватися на християнську святиню. З часом і назва Крийліс поступово змінилася на Крилос (у народній традиції – Криліс). Відповідно змінилося і значення цієї назви. Вона набула суто християнського значення. Відноситься ця зміна до ХІІ століття.

Перша літописна згадка про Богородичну катедральну церкву в Галичі під 1187 роком, пов'язана зі смертю та похованням князя Ярослава Володимировича (Осмомисла), який у житті «к церковному чину сам приходя и строя добре крилос», пов'язана з гіпотезою про походження сучасної назви села від назви єпископського осідку «Крилоса». Отже, письмові свідчення фіксують існування в ХІІ ст. при Успенському соборі «крилосу» (так званої капітули).

Дослідники відстоюють думку про те, що той капітульний монастир, «від початку званий Крилосом, дав назву горі й поселенню». Дослідник Галича історик Й. Пеленський пояснював як і чому відбулась зміна назви Галич на Крилос. Це сталося у зв’язку із заснуванням нових столиць Галицько-Волинського князівства у Холмі та Львові, а на місці колишнього замку в Галичі впродовж віків існував Крилос з єпископом,  а потім митрополитом, врешті, з намісником, який одночасно був ігуменом Успенського монастиря. При цій резиденції з часом з місцевих підданих розвинулося поселення Крилос, що закріпило за собою сю назву. Отже, Й. Пеленський перший серед дослідників дійшов до розуміння того факту, що назва села Крилос первісно походить від назви монастиря Крилос, що підтверджується виявленими документами XVI–XVIII століть.

Я. Пастернак  теж звернув увагу на етимологію назви «Крилос». На його думку, тут існував митрополичий Успенський собор, або ж «головний капітульний (крилоський) монастир, де, певно, мала свій осідок галицько-крилоська капітула». Таким чином, топонім «Крилос» у розумінні Я. Пастернака, як і раніше Й. Пеленського, означав власне колективний орган керівництва монастиря, на чолі з ігуменом, який був у кожній обителі, і складався у великих монастирях, як правило, з 12 старців. При цьому Я. Пастернак припускав, що це міг бути досі незнаний нам на ім’я головний давньогалицький монастир, який, може, стояв десь в околиці нинішнього парохіяльного дому в Крилосі.

На переконання львівського історика Василя Слободяна, найменування села пішло від грецького слова «клірос», що означає «вища влада духовних осіб», звідси й крилошанин – почесний член капітули. Так як тут була єпископська катедра (релігійний квартал), засідали собори духовних осіб – «клірос», яке трансформувалося у «крилос», то від цього село отримала свою назву.

В історії Крилоського монастиря важко переоцінити значення латиномовного інвентаря Успенської та інших обителей, виконаного у ході візитації консультора ЧСВВ, а до того протоігумена Руської провінції Пречистої Діви Марії Єроніма Оземкевича 14 жовтня 1749 року.

Описуючи місце локації монастиря та його походження, Є. Оземкевич зазначив, що обитель розташована «у своєму власному селі, званому Крилос», вона «опоясана у квадрат навколо муром (в якому є чотири мурованих наріжних башти). Містить у межах своїх мурів старі дерев’яні монастирські резиденції, в яких на цей час замешкують дев’ять монахів». Візитатор подає також схематичний план Успенської церкви.

Торкаючись питання походження монастиря, консультор виводить його заснування від Київського князя Володимира Великого. Можливо, автор мав на увазі похід Володимир на хорватів 993 року, коли наші землі увійшли у склад Київської Руси. Тоді на цьому місці міг бути закладений християнський монастир. Адже київський князь Володимир не тільки пішов на хорватів війною, він одночасно силою насаджував на цих землях християнство.

Історик церкви О. Рапов у праці «Руська церква в ІХ – першій третині ХІІ ст.» так описав цей період: «Придушивши у зародку повстання в Хорватії, знищивши там важливі міста і розоривши безліч поселень, князь Володимир підірвав військову міць білих хорватів». У результаті русько-хорватської війни 993 р. Галич як політичний центр занепав. Він увійшов спочатку до складу Перемиського, а пізніше –Теребовлянського князівства. А потім настав новий виток його розвитку.

Іван ДРАБЧУК

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:11669

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:21196

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:8612

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:9313