Олег Ольжич (Кандиба) – всесвітньо відомий археолог, український поет, політичний діяч

21 липня виповнилося  115 років від дня народження О.О.Кандиби

Народився він 21 липня 1907 р. в Житомирі в сім'ї українського поета Олександра Олеся та гімназійної вчительки Віри Свадковської. Родина жила заможно, мешкала в дохідному будинку. Олег змалку проявляв творчі здібності: грав на фортепіано та скрипці, малював, писав вірші. Середню освіту здобував у трудовій школі в Пущі-Водиці поблизу Києва, але закінчити навчання довелося у Празі.

Наприкінці 1922 р. Олег  разом з матір'ю виїхав у Берлін, де 3 січня 1923 р. зустрівся з батьком, котрий у лютому 1919 р. був змушений поспіхом емігрувати в Австрію, використавши дипломатичний паспорт із повноваженнями аташе з культури при консульстві УНР у Будапешті.

У 1923 р. родина Кандиби переїхала до Праги. Олег поступив на платні матуральні курси Українського Громадського Комітету, які закінчив 11 грудня 1924 р. з відзнакою. Після цього записався слухачем на літературно-історичний відділ Українського високого педагогічного інституту імені Драгоманова в Празі, одночасно відвідував лекції в Українському вільному університеті. Тоді ж став вільним слухачем філософського факультету Карлового університету в Чехії (1924-1929 рр.). Ще студентом отримав грант від Наукового Товариства імені Шевченка у Львові на експедицію в Більче Золоте. На цей час припадає початок наукової діяльності О.Ольжича.

Маючи 23 роки, захистив докторську дисертацію на звання доктора філософії в Карловому університеті за темою «Неолітична мальована кераміка Галичини». Першим розробив типологію форм та орнаментів керамічних виробів. Це дало змогу знайти аналогії в українській мальованій кераміці та зробити її загальну класифікацію.

1931-1940 рр. – період інтенсивної наукової й академічно-педагогічної діяльності О.Кандиби. Він працював на кафедрі археології Українського вільного університету, брав участь у численних експедиціях. Праці вченого були надруковані у виданнях Німеччини, Чехії, Англії, Югославії. Він розробив періодизацію трипільських пам’яток Дністровського регіону, якою науковці користуються і сьогодні. Головним здобутком Кандиби-археолога стало встановлення тісного генетичного споріднення ранніх форм (2 пол. VI – поч. V тис. до н.е.) та орнаментів трипільської кераміки з такими ж у неоліті Подунав’я. Як відомо, трипільська культура досягла високого рівня розвитку. Частина істориків порівнює її поселення з містами-полісами та наголошує, що це були протодержавні утворення. Кераміка трипільців має низку впізнаваних рис. Вона відрізняється як за формою, так і за розписом.

З 1941 до травня 1944 р. О.Кандиба був членом Археологічної Комісії НТШ, яку очолював Я.Пастернак. Учений перебував у підпіллі, але одночасно збирав історичні й фольклорні джерела, співпрацював з українськими науковцями в Західній і Східній Україні.

Олег Ольжич читав лекції у Гарвардському університеті та деякий час працював у Римі. В жовтні 1941 р. виступив одним із організаторів Української Національної Ради в Києві, мріючи про відновлення української державності. У 1944 році був заарештований гестапо. Закінчив своє життя 10 червня в концтаборі Заксенхаузен.

Як писав Я. Пастернак: «Коли порівняти поетичну спадщину Олега Ольжича-Кандиби, в якій так живо віддзеркалюється духовний світ української людини, з його численними археологічними працями, то тут очевидним стає взаємозв’язок його поетичного слова з його візіями як нащадка козацького старшинського роду».

Любов Бойко

back to top