Пам’яті Блаженного Любомира Гузара

«Ціль свободи є робити добро»

Блаженніший Любомир Гузар

 

Велич покійного Любомира Гузара в першу чергу відкривається в мудрості, життєвому досвіді та науці. Маючи велике знання в богослів’ї, філософії, догматиці, вільно володіючи мовами: англійською, німецькою, італійською, польською, українською, та літургійними мовами, легко оперував обставинами, які проходили в церкві,  також був обізнаний в позацерковній громадській діяльності, мав свою обгрунтовану думку, чітку позицію. Сама постать Блаженнішого справляла враження, і то велике, на кожного, хто зустрічав його, спілкувався з ним. Йому були властиві смиренність, простота духу, щирість, почуття гумору, бажання спілкуватися в розмові, ким би співрозмовник не був. Заглиблюючись у великі переживання за український народ і часто аналізуючи важкі часи державного, політичного, культурного, економічного та релігійного життя, поневіряння і чужі окупації, Глава церкви стверджував, що такі ситуації вимагають великої віри, що Бог присутній і діє в історії, тільки потрібно це смиренно прийняти. Крім того, такі ситуації вимагали провідника, якого народ міг назвати «Чоловіком Божим», який живе, мислить, творить, терпить і радіє. І такі велетні духу були в нашій історії, які вели народ, які будували церву, які відроджували призабуте. Саме Боже Провидіння посилало українцям людей, які своєю жертовністю запалювали інших. Як стверджує прес-секретар отець Ігор Яців: «Коли потрібно було обстоювати позиції церкви, її провідником був Андрей Шептицький, коли треба було страждати за церкву, за віру і Україну бачимо потужну постать Патріарха Йосифа Сліпого. Коли потрібно було цю церкву відроджувати в діаспорі – був покликаний Мирослав-Іван Любачівський. Коли треба було розбудовувати церкву в незалежній Україні, був покликаний Любомир Гузар». І він прийняв тяжку ношу своєї церкви, свого вистражданого народу, яку гідно проніс через своє життя. Найбільшою мрією владики було перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до столичного Києва, яка була втілена в життя 21 серпня 2005 р. Його десятилітнє правління входить в історію як «десять років любові», тобто праці над утвердженням єдності між усіма християнами України. Наш духовний батько проводив візити в різні куточки України, які приносили мир, спокій і впевненість. Не оминув своєю увагою і релігійний центр Давнього Галича, столицю князів, осідок митрополитів, єпископів. Зі спогадів, пригадував, що ще малою дитиною приїзжав до Крилоса на прощі з родиною, і от через багато років, стояв на цьому святому місці, як Голова церкви.

Вперше до Давнього Галича (Крилоса) Блаженніший Любомир Гузар, як Верховний архієпископ Києво-Галицький УГКЦ завітав 15 січня 2006 року. Після Архієрейської Божественної Літургії в Успенській церкві відбулася прес-конференція в Митрополичих палатах і саме на ній голова церкви зробив пропозицію створити відділ релігії церкви в Галичині. На завершення свого візиту Любомир Гузар помолився на могилі свого дідуня Лева так мило Блаженніший називав його, який був нотаріусом спочатку в Печеніжині, пізніше упродовж багатьох років працював у Галичі та відвідав церкву Різдва Христового.

Вдруге, завітав Любомир Гузар до Крилоса 28 серпня 2006 р. для того, щоб піднести важливість Галицької митрополії в історії нашої церкви. Як зазначив Блаженніший Любомир, «мій титул – Верховний архиєпископ Києво-Галицький, Київ і Галич це два основні пункти, навколо яких росла, росте і буде рости наша Українська церква». Під час цього візиту було осв’ячено корону  для ікони. Перекоронація відбулася на фундаментах літописного Успенського собору.

Третій візит Глави церкви до Крилоса відбувся з нагоди ювілейної прощі до Чудотворної ікони Матері Божої Галицької, яка була приурочена 850- річчю з часу посвячення Успенського собору та 20 - ої річниці виходу УГКЦ з підпілля.

Не забував і свого Завалівського коріння Блаженніший Любомир, приїзжав на могилу свого прадіда, довголітнього пароха цього села о. Дмитра і Кароліни та їхнього сина Дмитра Гузарів, останній помер у малолітньому віці у Завалові Підгаєцького району Тернопільської області. З приватних розповідей Блаженнішого знаю,  як його огортав біль, смуток, коли згадував про вчинки неморальних людей, які так жорстоко поглумилися над могилою родини у Завалові, спочатку у 30-40 роках минулого століття, тоді були відкриті труни покійних. А в 90- х рр.  знищили напис на пам’ятнику його прадіда о. Дмитра. В цих же роках також розібрали один з уцілілих після Другої світової війни будинків у центрі Галича, напередодні святкування 1100 річчя з часу писемноїї згадки про Галич - канцелярію та помешкання нотаря Лева Гузара.

На завершення хочу згадати про родину Гузарів, які проживають за межами України, які цікавляться своєю історієюю і також відвідують померлих родичів. Мова піде  про племінницю і похресницю Любомира Марію Рипан (Марія Василькевич), яка проживає в  Торонто (Канада). «Дорогий вуйцьо», - так любляче і по родинному вона зверталася до духовного провідника мільйонів, велетня духу – Блаженнішого Любомира. Пані Марія вивчає історію своєї родини та щиро ділиться відомими моментами із життя Блаженнішого. Дитячі і юнацькі роки п. Марії минули в Детройті. У 1974 році переїхала до Торонто, була директором культурних програм Інституту святого Володимира, активною парафіянкою української церкви Святого Дмитрія. Уперше вона відвідала Україну у 1971 р. коли була студенткою, вдруге – у 1996 році, коли відбулась інтронізація Любомира Гузара номінованого єкзархом Києво-Вишгородським та пізніше у червні 2001 р. – коли він став кардиналом. З того часу відвідує батьківську землю щороку. Також у 2014 році п. Марія Рипан разом зі своєю родичкою Тетяною Ставничою (правнучка Євгена Гузара) ще раз побували в с. Завалів. В найближчому часі вона відвідає  Галич.

Любомира Гузара немає серед нас, але його настанови залишаються, тільки потрібно їх втілювати в життя. «Тільки тоді ми будемо сильними, якщо бажатимемо добра, житимемо чесно, творчо, будемо любити Бога» – так говорив Блаженної пам’яті Любомир Гузар.

Анна Жолоб

 

На фото:

Єпископський одяг Блаженнішого Любомира Гузара.


Марія Рипан із Блаженнішим Любомиром, 2014 р.

Фото із книги Володимира Чистуха «Завалівське коріння Блаженнішого Любомира».

 

Канцелярія і помешкання нотаря Лева Гузара у Галичі

Фото із книги Володимира Чистуха «Завалівське коріння Блаженнішого Любомира».

Галерея зображень

back to top