Фортеця митрополичої резиденції

Велике майбутнє має той народ, який пам’ятає, цінує та зберігає своє минуле. Саме таким острівцем минувшини України є Крилос – княжий Галич, один із найбільших політичних, економічних та культурних центрів середньовічної Європи. В середині ХІІ століття він стає осередком вищої церковної влади, центром єпископії, а згодом – осідком намісників та митрополитів. Сьогодні Крилос став одним із унікальних туристичних, духовних та паломницьких центрів Західної України.

Крилоська гора, за влучним висловом дослідника Галича Ярослава Пастернака, є неоціненним підземним архівом держави, який ще далеко не вичерпаний. І чекають ще свого дослідження княжі палати та сакральні споруди, підземні ходи, численні захоронення та інші сенсаційні відкриття Княжого града.

Історія археологічних досліджень Крилоса-Галича бере свій початок з кінця ХІХ століття. У них приймали участь близько двох десятків дослідників, кожен з яких зробив свій неоціненний вклад у висвітлення історії княжого Галича. Зокрема було віднайдено численні писемні пам’ятки, безліч цінних ювелірних прикрас та виробів церковно-релігійного вжитку, рештки унікальних архітектурних споруд та потужних оборонних укріплень, вивчена історична топоніміка галицької агломерації. На даному часі послідовниками цієї благородної справи є Національний заповідник «Давні Галич», а також дослідники зі Львова та Івано-Франківська.

У 2002 році, після фундаментальної реставрації, в котре була освячена пам’ятка архітектури XVI століття церква Успіння Пресвятої Богородиці. Постало питання, що до упорядкування та благоустрою церковної території, а  також зведення нової дзвіниці, проект якої на замовлення Національного заповідника виконав Львівський політехнічний університет. Зважаючи на історичну цінність кожного метра землі на Княжому дитинці, було прийнято рішення що до спорудження частини оборонної фортифікації, залишок  якої відкрив професор історії Львівського університету, археолог Ізидор Шараневич ще у 1884 році. Із західної сторони церкви вчений знайшов тоді фундамент під п’ятикутну вежу-башту. На руїну замку натрапляли майже всі археологічні експедиції, та особливо ґрунтовно дану споруду дослідив археолог, професор Ярослав Пастернак у 1936 році. Результати досліджень були детально описані у книзі «Старий Галич», у якій йдеться, що із заходу церкви знайшов фундамент під «п’ятикутну вежу, мурований з річняків та пісківця, і таких веж, сполучених між собою цегляним муром, мало бути чотири». Будівничим та фундатором даного оборонного замку професор Я.Пастернак вважав, нащадка боярського роду Марка Шумлянського.

Через чотири роки археолог розкопав рештки південної стіни замку, яка була 1,15 м. заввишки, та мала дві оборонні вежі. На розкопі Я. Пастернак натрапив на польську срібну монету датовану 1571 роком, і дана знахідка стає для дослідника  підставою уточнення часу зведення єпархіальної фортифікації.

У монографічному дослідженні історика з Івано-Франківська Зеновія Федуньківа «Галицький релігійний центр», віднаходимо ґрунтовний історичний аналіз даного об’єкта. Із численних історичних та церковних хронік, вивчених та досліджених автором, зроблений висновок, що ініціатором та фундатором будівництва укріплення міх бути єпископ Галицький, Львівський та Кам’янець-Подільський Гедеон Балабан (1576-1606 р). Владика мав осідок у Львівській резиденції при соборі Святого Юра, а оселився у Крилосі, при монастирі Успіння Пресвятої Богородиці. Факт своєї інтронізації на Крилоському старомитрополичому престолі Гедеон Балабан увіковічнив власноручним написом, на пергаментному Євангелії, яке зберігалося в церкві. 12 червня 1576 року на маргінесі книги він записав: «…Наїхав на трон єпископа у Крилосі і застав при церкві столичній ту книгу».

Період перебування єпископа Гедеона Балабана у Крилосі став апогеєм духовно-культурного відродження краю. У 1572 році Владика виявив у бібліотеці Крилоської Успенської церкви унікальну пам’ятку писемності княжого часу – Галицьке Євангеліє 1144 року, яке на даний час зберігається у Московському державному історичному музеї. За вказівкою єпископа було зведено будівлю для вищого духовенства – єпископські палати, а у 1605 році Гедеон Балабан та його брат Федір засновують у Крилосі друкарню, у якій в 1606 році досвідченими майстрами високого фахового рівня, було видане «Євангеліє учительноє». Таким чином, відродивши на крилоській горі християнський центр, єпископ Гедеон Балабан робить все для того, щоб його «Клірос» зберіг якомога довше успадковані традиції княжого часу. Ось чому потрібні були оборонні стін, які б захищали від нападу та пограбувань, а також   зберегли цілісність релігійного центру. Адже, за підрахунками польських дослідників, у період з 1590 по 1639 роки, на галицьку землю було здійснено 29  татарських нападів. В історичних джерелах збереглися відомості про татарський набіг на галицькі землі у 1676 році. По страшному спустошенні згоріла «до грунту» Крилоська Успенська Церква. У 1679 році єпископ Йосип Шумлянський (1676-1708 рр.), подарував для спаленого та пограбованого храму нове церковне начиння та книги, а в 1702 він завершує реставрацію знищеної церкви. Для кращої оборони вже існуючого замку, у 1706 році Галицький єпископ закупив ще й кілька гармат.

В останній раз фортифікацію досліджувала археологічна експедиція під керівництвом Б.Томенчука у 1997 році. На південь, від сучасної церкви ними було виявлено вежу, яка служила в’їзними воротами, та була викладена блоками з білого каменю.

Підсумовуючи результати археологічних досліджень, можна стверджувати, що єпископський замок мав у плані форму прямокутника розміром 50-60 метрів. Кути споруди мали п’ятикутні вежі для оборони, а інші дві, з півдня та заходу, були прямокутними та служили оригінальними в’їзними воротами. Стіни муровані з борознистої цегли, з отворами-бійницями та бастіонами. Фундамент було вимощено з опоки на пісковому розчині.

«Дивлячись на суспільно-політичні обставини початку XVI ст., що склалися у Галичині, - стверджує дослідник З.Федуньків, - будівництво таких могутніх фортифікацій було під силу добре організованій духовній владі, спроможній фінансово забезпечити виконання будівельних робіт у новому єпископському осідку в Крилосі. Рівень такої організованості забезпечили два галицькі владики Гедеон Балабан на рубежі XVI-XVII ст., та Йосип Шумлянський в останній чверті XVII ст. Якраз на цю історичну добу й припадає спочатку розбудова, а пізніше відбудова після руйнування внутрішнього цегляного замку, де розміщувався новий монастир».

Відновлена частина фортифікаційної споруди стала прекрасним доповненням історико-культурного ансамблю у Крилосі, до якого входить паркатедральний Свято Успенський храм XVI ст., фундаменти собору Успіння Богородиці княжого часу та чудова Хресна Дорога, яка проходить історичними оборонними валами Княж-града.

Сердечно запрошуємо до Крилоса, як до історичного, культурно-релійного та паломницького центру, де багато почерпнете та збагатитеся силою і наснагою. Якщо вам не байдужа духовність та славна минувшина рідного краю, ви можете стати жертводавцями та фундаторами, чим навічно закарбуєте свої імена поряд з іменами визначних постатей цієї Богом Благословенної землі.

Олександра Левицька

back to top