Популяризувати історію рідного краю, цікаві пам’ятки та об’єкти можна в різній формі – важливо привернути увагу та зберегти зацікавлення. Одним з таких засобів є настінні календарі, які  доступні загалу і в стислій формі дають достовірну інформацію про пам’ятку.

В жовтні 2018 р. побачив світ настінний календар «Металевий міст на р. Дністер в Галичі». Він присвячений цій пам’ятці містобудування і архітектури, яка датується 1906–1910 рр.; пам’ятці, яка є відомим туристичним об’єктом міста і елементом діючої транспортної інфраструктури міста; одним з улюблених місць відвідувань галичан та гостей Галича.

Видання стало підсумком піврічної роботи дослідників щодо підготовки інформативних довідок та підбору фотографій, присвячених цьому об’єкту. Над календарем працювали наукові співробітники відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Козелківський (авторське оформлення та дизайн) та Андрій Чемеринський (текст і світлини).

Концепція календаря полягає в тому, щоб користувач зміг самостійно отримати як цілісну інформацію про цю інженерну споруду у формі текстового матеріалу, так і міг візуалізувати історію мосту в різних періодах його історії. Структурно сторінка складається з кількох елементів: основного зображення з підписом; додаткового зображення (яке може акцентувати увагу на певних подіях чи елементах) та календарної сітки.

Календар виконано у форматі А3, він складається з 14 сторінок та включає близько чотирьох десятків ілюстрацій. Ряд світлин є досить унікальними і оприлюднені вперше – вони отримані з приватних архівів і придбані за кордоном. Зокрема, можна буде довідатися, як виглядали втрачені на даний момент металеві шильди фабрики Зєлєнєвського, яка будувала міст (були встановлені на мостових фермах з північного та південного боків, при в’їзді).

Кожен місяць календаря присвячений певним подіям, які згруповані в блоки. Користувач зможе побачити перші світлини мосту, здійснені під час будівельних робіт; оцінити масштаби його руйнувань як австрійськими, так і російськими військами під час Першої світової війни; фотографії мосту з висоти пташиного лету після відновлювальних робіт у період ІІ Речі Посполитої, довідатися про підривників мосту в період радянсько-німецької війни, отримати досі невідомі дані про відновлення мосту в 1941–1942 рр. – і дійти до сучасного періоду його експлуатації.

Окрім популяризаційного завдання щодо мосту як пам’ятки містобудування і архітектури, видання виконує і роль меморіального проекту. Його присвячено 60-річчю з дня народження співробітника Національного заповідника «Давній Галич» Ярослава Поташника (1959–2018), який у попередніх роках докладав зусиль для появи подібних видань. Для багатьох буде цікавою його біографія, якій присвячено одну з сторінок видання.

Таким чином, видання стало першим тематичним проектом, присвяченим окремо взятій пам’ятці, і є черговим кроком в справі дослідження міської історії Галича ХХ століття. Разом з тим, воно продовжило «лінійку» видань, які побачили світ у попередні роки – «Галич у давній гравюрі» (2016), «Цісарсько-королівський Галич у давній листівці» (2017), «Міжвоєнний Галич: 1918–1939 рр. у давній листівці» (2018).

Календар побачив світ завдяки фінансовій підтримці Галицької міської ради та її очільника, міського голови Ореста Трачика.

А. Чемеринський

Науковці обговорили ряд питань, серед них, зокрема, такі:

1. Затвердження паспортів на пам’ятки культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» для подальшого їх внесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (категорія «пам’ятки місцевого значення»). Доповідач Р. Мацалак.

2. Обговорення тематики досліджень наукових працівників Національного заповідника «Давній Галич» на 2019–2021 роки. Доповідач С. Побуцький.

3. Затвердження до друку буклета «Музей караїмської історії та культури».

4. Різне.

Відкрив засідання генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин.

Завідувач відділу охорони культурної спадщини Руслана Мацалак розповіла про процедуру виготовлення паспортів на пам’ятки культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич». Відповідно до інструкції, науковці збирають історичні довідки про об’єкти, світлини, графічні матеріали, складають акти технічного стану. На сьогодні паспортизовано 46 пам’яток, які знаходяться на території заповідника; в Івано-Франківське управління культури, національностей та релігій подано для розгляду документацію на ще 19 об’єктів.

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич», кандидат історичних наук Семен Побуцький поінформував присутніх про те, що майже всі наукові співробітники визначилися з напрямком наукових досліджень на 2019–2021 роки. Серед тем, над якими будуть працювати науковці заповідника впродовж трьох років, – постаті Княжого Галича, архітектура Галицько-Волинської держави, особливості етнографічного району Гуцульщини, життєвий і творчий шлях видатних представників Галицької караїмської громади тощо.

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин запропонував створити каталог наукових тем, над якими працювали співробітники, з метою уникнути повторення і плагіату. Він також повідомив, що група науковців підготувала до друку буклет «Музей караїмської історії та культури».

Завідувач відділу «Музей караїмської історії та культури» Роман Рарик ознайомив присутніх із новим виданням, над яким працювали співробітники Національного заповідника «Давній Галич».

Члени вченої ради одностайно проголосували за позитивні рішення з усіх питань з урахуванням зауважень, які висловлювали промовці. В різному науковці обговорили насущні проблеми, які виникають перед працівниками заповідника. Зокрема, для поліпшення екскурсійного обслуговування необхідно перекласти англійською мовою назви об’єктів та їх описи, продумати, як турист може знайти в інтернеті інформацію про заповідник та пам’ятки, що знаходяться на його території, тощо.

Любов Бойко.

 

Мабуть, кожен в своєму житті мав справу з атласами – географічними, історичними та ін.; присвяченими світу або окремо взятим державам, проте ніколи не міг уявити, що може бути видання, в центрі якого – окремо взяте місто України.  І одним з цих міст став славний Галич – давня столиця, центр староства, а згодом повіту, в сучасності – районний центр.Мабуть, кожен в своєму житті мав справу з атласами – географічними, історичними та ін.; присвяченими світу або окремо взятим державам – проте, ніколи не міг уявити, що може бути видання - в центрі якого окремо взяте місто України. І одним з цих міст став славний Галич – давня столиця, центр староства, а згодом повіту, в сучасності – районний центр.

З приємністю можна повідомити, що завершується робота над виданням праці «Атлас українських історичних міст. Галич». Зібрано всі необхідні іконографічні та картографічні матеріали, підготовано наукові статті, на даний час завершується редагування перекладу україномовної частини матеріалів англійською мовою. Віриться, що ще в цьому році, в якому відзначали 1120 – ту річницю з часу першої письмової згадки про місто, Атлас вийде друком.

До роботи над Атласом долучився ряд поважних інституцій: Національна академія наук України, Львівське відділення інституту української археографії та джерелознавства ім. М.М. Грушевського НАН України, науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» інституту археології НАН України, Канадський інститут українських студій (КІУС), Національний заповідник «Давній Галич», «Інститут геоінформаційних систем» (Львів).

До наукової ради атласу входять: Геннадій Боряк, Мирон Капраль (також, є науковим редактором Атласу), Фердинанд Оплль (Австрія), Георгій Папакін, Валерій Смолій, Аннґрет Сіммс (Ірландія), Ростислав Сосса, Каталін Сенде (Угорщина), Ярослав Яцків.

Авторський колектив Атласу присвяченого Галичу складають наступні науковці: Мирон Капраль, Володимир Козелківський, Ігор Креховецький, Юрій Лукомський, Василь Петрик, Андрій Стасюк, Тарас Ткачук, Андрій Фелонюк, Андрій Фіголь, Зеновій Федунків, Андрій Чемеринський. Картографічне опрацювання забезпечували: Юрій Гонек, Ігор Дикий, Степан Ямелинець, Богдан Смерека; переклад англійською мовою - Марта Скорупська, літературне редагування - Наталя Кіт. Фактично до роботи були задіяні представники трьох наукових центрів – Галича, Івано-Франківська та Львова.

Текстова частина Атласу складатиметься з наступних матеріалів: «Вступ» (Мирон Капраль), «Княжий Галич (археологія, дослідження, структура міста)», (Юрій Лукомський, Василь Петрик); «Галич періоду маґдебурзького права (XIV–XVIII cт.)» (Андрій Стасюк); «Галицький старостинський замок: реконструкція будівельних періодів» (Зеновій Федунків); «Галич у ХІХ – початку ХХІ ст.: історико-урбаністичний розвиток» (Мирон Капраль, Андрій Чемеринський). Текстовий зошит буде двомовним – українською та англійською мовами.

Окрім текстової частини наповнення Атласу забезпечуватимуть більше десятка оригінальних карт, карти - реконструкції, види міста, близько 20 унікальних світлин австрійського та польського періодів (з приватної збірки А.Чемеринського).

Попередньо (можливі зміни до подання в друк), картографічна частина складатиметься з планів та карт (робочі назви): «Галич з околицями, з Йосифінської топографічної карти Галичини, 1779–1782 рр.», «План Галича Маговича, 1795 р.», «План перебудови Францисканського монастиря в магістрат у Галичі авторства Бенео фон Лосеннау, 1802 р.», «Кадастр Галича (центр міста), 1847 р.», «Ситуативний план Галича з проектом моста Домініка Опатовича, 1858 р.», «План-схема «Великого Галича» Ізидора Шараневича, 1882 р.», «Топографічна мапа Галича та околиць, 1927 р.», «План Галича, 1936 р.», «Топографічна карта Галича, 1978 р.», «Генплан Національного заповідника «Давній Галич», 2004–2005», «План Галича, 2018 р.» та карт-реконструкцій: «Просторовий розвиток Галича від ХІІ до початку ХХІ ст. (Мирон Капраль, Степан Ямелинець), «Археологія Галича та околиць: докняжий період» (Тарас Ткачук, Ігор Креховецький, Андрій Фіголь), «Княжий Галич» (Юрій Лукомський, Василь Петрик), «Галич за кадастром 1847 р.» (Мирон Капраль), «Релігійні споруди Галича та околиць (ХІІ – початок ХХІ ст.)» (Володимир Козелківський). Формат картографічної частини (у стандарті А1, А2, А3) дозволить здійснювати з нею практичну роботу; карти та інші вкладки будуть кольоровими.

Для візуалізації міста читачем у період ХVIII – XIX ст., стануть допоміжними цікаві види та панорами (робочі назви): «Галич, гравюра невідомого автора, 1794 р.», «Замок в Галичі на Дністрі, гравюра Оґюста Франсуа Алєса, 1836 р.», «Галич з півночі, гравюра Мацея Боґуша Стенчинського, 1847 р.», «Рештки замку в Галичі з півдня і заходу, гравюра Мацея Боґуша Стенчинського, 1847 р.», «Ринок в Галичі з вікна замку, гравюра Мацея Боґуша Стенчинського, 1848 р.», «Галич, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р.».

Кінцевий наклад видання ще невідомий. Атлас є досить коштовним, тому ведеться пошук спонсорів, які уможливлять його появу. Друк Атласу дофінансовуватиметься Фондом катедр українознавства (США). Фінансова допомога у виданні дуже важлива.

Безсумнівно, дане видання є дуже важливим і цікавим. Вперше на академічному рівні, в даній серії з відповідною специфікою, вийде праця присвячена одному з найдавніших міст Галичини (раніше було видано т. 1 «Львів» (2014) та т. 3 «Жовква» (2017)). Не менш унікальним є те, що дана серія атласів є частиною європейського проекту (вже видано близько 500 томів), а отже це – додаткова згадки про роль міста в європейській історії…

Андрій Чемеринський


Примітка. На долучених фото орієнтовні макети обкладинки та зображень - які у друкованій версії можуть бути зміненими.

Під такою назвою 10 жовтня 2018 року в читальному залі Галицької районної бібліотеки відбувся історичний екскурс. Серед присутніх були учні 10-Б класу Галицького ліцею імені Ярослава Осмомисла, бібліотечні працівники, науковці Національного заповідника «Давній Галич».

Бібліотекар краєзнавчого відділу Б. Кривоніс у своєму виступі наголосила, що цьогоріч виповнюється 765 років з часу коронування галицько-волинського князя Данила Романовича Папою Римським Інокентієм ІV. Ця подія стала важливою віхою в історії нашої держави і вона широко висвітлена як у науковій, так і в художній літературі.

Завідувач науково-дослідного відділу Національного заповідника «Давній Галич» М. Костик розповіла про політичну обстановку в Європі та Азії на початку і в середині ХІІІ століття, про утворення великої монгольської імперії, яка завоювала країни Азії, Близького Сходу, спустошила Русь і європейські країни. В цей час дуже важливо було об’єднатися володарям європейських держав для боротьби з монголами. Папа Інокентій ІV посилав булли монархам із закликами до боротьби. Між галицько-волинським князем Данилом й Папою Римським зав’язалися стосунки – вони листувалися. Інокентій ІV пропонував Данилові заступництво Престолу Св. Петра і королівську корону. Спочатку Данило відмовився від корони, бо не бачив реальної допомоги з Заходу в боротьбі з татарською ордою. Але в результаті переговорів у грудні 1253 року під час походу на ятвягів Данило приймає корону від послів Римського Папи Інокентія ІV у місті Дорогичині (нині місто Дрогічин у Польщі).

Співробітник інформаційно-видавничого відділу Заповідника, історик-краєзнавець І. Драбчук наголосив, що акт коронації і титул короля були важливими в житті Данила. Серед галицьких володарів такий титул мав угорський правитель Коломан, а також внук Данила Романовича Юрій Львович. Науковець ознайомив присутніх з долею корони Данила Романовича і про те, що вона може знаходитися і в Польщі, і в Римі. Дуже важливо для Української держави віднайти свою реліквію.

Учні переглянули виставку наукової і художньої літератури з історії Галича, зокрема про короля Данила Романовича.

Марія Костик.

Одним з улюблених музеїв Прикарпаття для багатьох жителів регіону та його гостей є Музей етнографії в с. Крилос Галицького р-ну. Заклад є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич». Саме тут відвідувач може побачити автентичну народну архітектуру 4 етнорегіонів Прикарпаття. На даний час для огляду відвідувачів доступні 11 об’єктів.

Музей, який популярний, не може не розвиватися. Працівники Музею етнографії, окрім повсякденної роботи, щорічно впроваджують у життя програму «Живий музей», цьогоріч долучилися до видання комплекту листівок з анотаціями, присвяченого своєму закладу, мають багато інших планів, спрямованих на роботу з відвідувачем.

Всі науковці є фахівцями: володіють знаннями про спосіб будівництва споруд, специфіку їх використання; можуть розповісти цікаві історії про життя наших предків.

В процесі роботи, як генеральній дирекції НЗ «Давній Галич», так і працівникам Музею етнографії помітно, що відвідувач прагне приємно провести час на території закладу і хоче мати місце для відпочинку – після огляду основних об’єктів.

Саме для того, щоб залучити додаткових відвідувачів, популяризувати заклад, створити умови для культурного дозвілля організованих груп, влітку цього року розпочато роботи щодо облаштування додаткової відпочинкої зони (окрім вже наявних, яких недостатньо для екскурсантів). На даний час основні роботи проводяться, праця отримує результат.

Додаткова відпочинкова зона буде досить цікавою і привабливою, оскільки розташована на мальовничих теренах, з яких можна оглядати житлову забудову наших краян у ХІХ–ХХ ст. До послуг відвідувачів встановлюються додаткові 4 альтанки (тепер їх 5), які всередині обладнані освітленням та розетками, лавками та столами; простелено доріжки; побудовано містки для переходів між ярами; вимуровано піч.

Мостові переходи увінчують ажурні перила, які одночасно є прикрасою і засобом безпеки для туристів. Освітлення додаткової зони потужністю 6 Квт дасть змогу створити гарну атмосферу у надвечірній час. Всі споруди збудовано з природного матеріалу – дерева і вони гармонійно інтегровані в ансамбль музейного комплексу.

Можна з певністю ствердити, що лісова територія, яка досі була заліснена саморослими чагарниками та деревами, належно використана в проекті благоустрою.

Звісно, музейним працівникам додасться турбот, проте, віриться, що і відвідувачі закладу матимуть відповідне ставлення до нашої культурної спадщини. Музей етнографії активно розвивається. Кожен його відвідувач зможе відчути, що тут його чекають і створюють умови для проведення гарного часу – від пізнавальних екскурсій до відпочинку родиною чи в колі друзів. Новий екскурсійний сезон 2019 року обіцяє бути привабливішим!

Андрій Чемеринський

Під такою назвою 4 жовтня 2018 р. відбулася презентація однойменної збірки поетеси, завідувача інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич» Любові Бойко в читальному залі Галицької районної бібліотеки.

На презентації були присутні бібліотечні працівники Галицького району, вчителі, учні Галицької гімназії, співробітники Національного заповідника «Давній Галич» і ті, хто цінує поетичне слово.

Розпочала захід бібліотекар краєзнавчого відділу Богдана Кривоніс, яка розповіла про творчий доробок авторки і значення поезії в житті людини. Любов Бойко вірші пише з дитинства. Вона є автором поетичної збірки «Пелюстки», книг прози «З мережі часу», «Життя прекрасне», збірника статей «Галицький часопис», упорядником і співавтором літературно-мистецьких альманахів «Нащадки Митуси», «Муза не мовчить», літературним редактором понад сотні видань, у т. ч. збірників наукових матеріалів. Член Національної спілки журна¬лістів України, публікува¬лася в місце¬вих та регіональних часописах та журналах. Голова Гал謬¬цького літера¬турно-мисте¬цького об'єднання «Нащадки Митуси».

Автор книги «З берегів мого серця» розповіла присутнім про роботу над збіркою, про те, як приходить натхнення і народжуються поетичні рядки. «Я ціную вірші, бо в них виливається душа людини, часто думки  пробуджують нашу совість» – цей вислів поетеси характеризує її як чесну й сумлінну людину, для якої проблеми сучасного життя не є чужими, а вага слова – великою.

Керівник літературної студії Ніна Сегін та її вихованці з Галицької гімназії читали вірші зі збірки «З берегів мого серця». Поезія музикою розливалася у читальному залі, зачіпаючи струни кожної душі.

З добрими словами про автора книги, її творчість виступили колишній директор Галицької середньої школи М. Зіньковський, журналіст і фотомитець М. Грінер, колеги М. Сохан та М. Костик. Вони побажали Любові Ярославівні творчої наснаги і нових творів. До речі, книги Л. Бойко, серед інших видань, незабаром поповнять фонд славістики Баварської державної бібліотеки (Німеччина), однієї з найбільших у Європі.

Марія Костик.

Національний заповідник «Давній Галич», продовжуючи свою працю з дослідження, збереження та популяризації історії міста, видав комплект листівок під назвою «Галич у старовинній поштівці». Подібна збірка листівок видається у місті вперше, тепер всі зацікавлені зможуть придбати поштівки з краєвидами міста, його окремими об’єктами міської інфраструктури австрійського та польського періодів – досі їх можна було побачити в приватних збірках колекціонерів та окремих виставках.

Видання присвячене до 1120-ої річниці з першої письмової згадки про місто. Надруковано комплект у відомій івано-франківській друкарні «Лілея-НВ». Авторами проекту є Ірина Чернега (заступник генерального директора НЗ «Давній Галич») та Андрій Чемеринський (старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини НЗ «Давній Галич», Почесний краєзнавець України). При підготовці видання використано зображення оригінальних поштівок з приватної колекції народного депутата Верховної Ради України VII скликання, кандидата юридичних наук Романа Чернеги. Дизайнерське оформлення видання здійснила Христина Соломахіна.

Філокартія є одним з важливих джерел для вивчення міської історії Галича. Наприкінці ХІХ ст., коли фотографія ще не була достатньо поширеною, саме поштівки виконували функцію популяризації міста, фіксували його окремі історичні об’єкти. Завдяки давнім поштівкам сучасник може побачити втрачені на даний час споруди, уявити, яким було місто кілька десятків років тому. Поштівки з видами Галича видавалися в період Австро-Угорської монархії та ІІ Речі Посполитої; тепер нараховують близько двох сотень їх різновидів. Першою відомою на даний час за датуванням міською поштівкою є «Привіт з Галича / Pozdrowienie z Halicza» (03.V.1899), вона була видана в друкарні Карла Швідерноха у Відні. Згодом побачили світ десятки інших.

Розмір тогочасних поштівок 90х140 мм, вони виконані найчастіше одноколірним друком або, рідше, кількома кольорами. Поштівки, як правило, видавалися з тримовними підписами – німецькою, українською та польською мовами.

Виданий комплект листівок складається з 29 карток; з них 21 видана в період австрійського володіння містом; 7 – польського; 1 – в період німецької окупації. Хронологічно видання охоплює 1899–1942 рр. Представлені такі видавці: Karol Schwidernoch (Відень), Jakob Lowa (Станиславів), Е.Schreier (Станиславів та Відень), Arnold&Schlag (Львів), друкарня «Мистецтво» (Львів), «Сучасне мистецтво» (Перемишль), A.Ulrich, BadLauterbergi. H. та ін. На поштівках зображено сакральні споруди міста (божниця караїмів, церкви Різдва Христового та Св. Миколая, римо-католицький костел), урядові будівлі (ратуша, цісарсько-королівська пошта), об’єкти транспортних комунікацій (залізничний вокзал, міст через р. Дністер), пам’ятки минулого (Галицький замок).

Частина зображуваних об’єктів втрачена для сучасності, оскільки були знищені у вирі військових подій або розібрані (божниця караїмів, церква Св. Миколая, залізничний вокзал, ратуша, річкові пароплави),чи змінили первинне цільове призначення (пошта) чи були ревалоризовані (Галицький замок).

Однією з найцікавіших поштівок австрійського періоду є поштівка із зображенням корони Данила Романовича. Ця інсигнія була прислана папою Інокентієм IV на коронацію в Дорогочині (1253 р.). Згодом її переробили на митру і вона перебувала в Перемишлі, звідки під час Першої світової війни у 1915 р. її було вивезено до Петрограда. Оскільки на даний час невідоме точне знаходження корони, поштівка є одним з джерельних зображень її вигляду. Ця картка була вислана зі Львова місцевому відомому діячу, нотаріусу Леву Гузару.

Видання буде цікаве мешканцям та гостям міста, історикам та краєзнавцям – всім, кого цікавить історична спадщина та пам’ятки давнього міста на Дністрі.

Андрій Чемеринський

У читальній залі Галицької районної бібліотеки відбулося засідання літературної вітальні, присвячене творчості українського письменника і журналіста Мирослава Дочинця.

Народився майбутній письменник 3 вересня 1959 в м.Хуст Закарпатської області у сім'ї вчителів. Батько Іван Юрійович, котрий із відзнакою закінчив філософський факультет Київського університету, відбув шість років ГУЛАГу за націоналізм. Мати викладала географію.

У шкільні роки Мирослав Дочинець неодноразово ставав переможцем конкурсів юних літераторів, його твори публікували дитячі видання. В 1977 р. вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Під час навчання був членом редколегії університетської багатотиражної газети «За радянську науку», згодом – редактором газети «Джерела». Професійну журналістську роботу розпочав 1982 р. в газеті «Молодь Закарпаття». В 1990 р. заснував у Мукачеві газету «Новини Мукачева». Одночасно працював власним кореспондентом газет «Карпатський край», «Срібна земля» та ін., друкувався у всесоюзних та республіканських часописах.

У 1998 р. заснував у Мукачеві видавництво «Карпатська вежа», в якому як головний редактор і директор підготував і видав упродовж п'яти років понад 100 видань.

Мирослав Дочинець є автором близько двадцяти книг, у тому числі – філософсько-психологічних заповітів карпатського мудреця «Многії літа. Благії літа», що стали українським народним бестселером. Проза письменника перекладалася багатьма мовами. За плідну і самобутню творчу діяльність М. Дочинець відзначений низкою літературних премій, а також відзнакою «Золотий письменник України» за найбільші наклади. В 2014 році за романи «Криничар» та «Горянин» удостоєний Національної премії ім. Т. Шевченка. Про це говорили учасники літературної вітальні – бібліотечні працівники Марія Венгрин, Галина Петраш, Богдана Кривоніс, т.в.о. директора Галицької ЦБС Тамара Перекліта, активні читачі Марія Сохан, Марія Костик та я, Любов Бойко. А ще ми обмінялися враженнями від прочитаного – творів М. Дочинця «Світован», «Мафтей», «Мудра книга», «Зряче перо», «Книга надиху».

За висловом українського прозаїка, критика, літературознавця М. Слабошпицького, «твори М. Дочинця – це окремий материк нашої літератури». А роман «Вічник» відомий літературознавець і громадський діяч Є. Сверстюк назвав «книгою століття». Як зізнається сам автор, у прозі він сповідує «аскезу тонкого литва і холодної чеканки. Писати слід так, щоб «клапоть прози» можна було опорядити в рамку, як портрет чи акварель».

Любов Бойко.

Як відомо, цього року Галич відзначив 1120-ту річницю з часу першої писемної згадки про місто. З цієї нагоди у Галицькій центральній  районній бібліотеці пройшов день краєзнавства під промовистою назвою «Місто моє – ти моя споконвічна колиска».

Організувала захід бібліотекар Богдана Кривоніс. На зустріч із краєзнавцями були запрошені учні 9-тих класів Галицького ліцею імені Ярослава Осмомисла. Цікаві та змістовні виступи для юних галичан підготували відомі краєзнавці, співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик та Іван Драбчук.

Зокрема, завідувач науково-дослідного відділу установи М. Костик зупинилася на першій писемній згадці, яка відноситься до 898 року і пов’язана з переходом угрів із Поволжя до Паннонії. Також вона торкнулася ролі та значення у нашій історії галицьких князів, представників двох династій Ростиславичів та Романовичів, за правління яких Галич став відомим у Європі.

Провідний редактор інформаційно-видавничого відділу заповідника, член НСКУ І.Драбчук розкрив у своєму виступі долю Галича у часи австрійського, польського та радянського панування. Він зазначив, що жодна з перелічених чужинських влад не була зацікавлена у розвої Галича, а тому він із  рангу столиці Галицько-Волинської держави скотився до рівня звичайного районного центру.

Дуже сподіваємось, що незабаром ситуація зміниться і Галич закріпить за собою статус історичного міста та стане привабливим для туристів, які їхатимуть до цього міста звідусіль. Але для цього ми повинні  багато зробити і, насамперед, подбати про його розбудову та спорудження чи відновлення цікавих історичних об’єктів. Адже попередні часи показали, що на минулому, хоч би яким воно славним не було, далеко у майбутнє не заїдеш.

Іван ДРАБЧУК

Науковці Національного заповідника «Давній Галич» взяли участь у громадських слуханнях 25 вересня в Народному Домі Галича, де були презентовані проекти музеєфікації фундаменту Успенського собору та облаштування Крилоської гори задля проведення Всеукраїнських прощ до чудотворної ікони Матері Божої.

На презентації проектів були присутні представники Галицької районної та Івано-Франківської обласної влади, науковці з Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, священнослужителі різних конфесій, працівники установ міста, небайдужі галичани. Приїхали також гості зі Львова, Тернопільщини та сусідніх районів нашої області.

З двох проектів, поданих на конкурс, журі вибрало модерний проект музеєфікації з наступним пристосуванням, реабілітацією фундаменту собору Успіння Пресвятої Богородиці в с. Крилос Галицького району, підготовлений львівськими архітекторами. Перед галичанами виступив один зі співавторів Тарас Сулик. Він розповів, що творча майстерня львівських архітекторів з великим ентузіазмом працювала впродовж трьох місяців. За задумом проектантів, частину фундаменту буде законсервовано (засипано землею), частину музеєфіковано. Відкритими для огляду залишаться північний та східний фасади, вівтарна частина. «Наш лейтмотив – не руйнувати, а зберегти», – наголосив Т. Сулик.

Львівські архітектори стали переможцями і другого конкурсу – з комплексної організації простору відпустового місця на Крилоській горі. Проект передбачає перенесення місця служіння з мурів біля церкви у нову споруду для священиків, яку планується побудувати внизу навпроти церкви Успіння Пресвятої Богородиці, організацію інформаційних зон, транспортної мережі з одностороннім рухом, місця для паркування автотранспорту, санітарні зони тощо.

В обговоренні проектних пропозицій взяли участь науковці, представники влади і духовенства. Зокрема заступник генерального директора з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький підкреслив, що Успенський собор ХІІ ст. – це символ державотворення в Галицькій землі і всій Русі-Україні, а тому при музеєфікації фундаменту храму треба враховувати ландшафт, результати археологічних досліджень.

Любов Бойко.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8094

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:15414

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:6739

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7071