Кожен з нас береже в потаємному куточку свого серця найпрекрасніші згадки про дитинство. Цей золотий період життя людини накладає свій відбиток на всю подальшу долю. Поспішаючи стати дорослими  більшість з нас поринає в сувору реальність і назавжди розлучається з  невимовними чудесами країни дитинства. Лине невелика часточка людей продовжує жити в світі казок, легенд, неповторності образів, дарованого кожному з нас Раю. Сьогодні ми знову маємо змогу повернутись у світ дитинства, торкнувшись зором неповторного творіння захованого в ляльку-мотанку, про  яку поет Віктор Кравцов писав:

У ляльці-мотанці – енергія життя,

Яка дарована космічним дивом

І струменевих променів злиття

Нас зачаровує беззвучним співом.

Тотемні обереги, ніби з давнини,

Протягують нитки, які єднають

Сучасний світ і досвід сивини,

Майбутнє також тихо зачіпають.

Ласкаві руки, створюють ляльки,

Збираючи заряди з полюсів

І тануть, топляться, зближаються віки

В зіницях у провідника часів!..

Оксана Стефанишин. Ця тендітна жінка, мати-берегиня з міста  Борислава, яка обрала, як на мене, зовсім не жіночу професію інженера-нафтовика та ще й стала кандидатом технічних наук із спеціальності «Машини нафтової та газової промисловості», своїм талантом підкорила «Натхненний Богом світ краси», переплела в єдине  любов та натхнення до прекрасного. Сьогодні вона знайомить нас із своїм багаторічним творчим доробком.

Її життєвий шлях не простий, однак вона ніколи не скаржиться, а постійно працює та творить. Незважаючи на всі труднощі життя, душа у неї творча, наполеглива, натхненна. І як результат – чарівні ляльки, вишивки, картини, обереги, які  вона творить інтуїтивно.

– Моїми руками керує якась невидима сила і завдяки їй проростає оте предвічне зерно, котре підсвідомо живе у кожному з нас, – каже майстриня.

– Здавалося б, хто тепер може здивуватися ляльці-мотанці?  Та попри все, українська народна лялька – це символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Виготовляючи цей сакральний предмет, майстриня вкладає у них свою енергію, певні думки і побажання, – зазначив відкриваючи виставку заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький.

– Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює

землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний

убір – очіпок, стрічка чи хустка –  зв’язок із небом… Українська

лялька тим унікальна, що вона – така ж, як тисячі років тому. А такі

майстрині, як Оксана Стефанишин, дарують нам щастя і нагоду від

близького «спілкування» з минулим і майбутнім, – підкреслила директор Галицької малої академії народних ремесел Стфанія Сидорук.

Ця виставка перевертає ваше уявлення про мотанки. Майстриня презентує  близько сотні не схожих одна на одну творчих робіт. Це – і ляльки зернівки, і нерозлучники, і лихоманки, і десятиручки, і цілі композиції виробів, а ще картини з соломки, глечики, вишиті рушники. Свою колекцію робіт Оксана Стефанишин неодноразово з успіхом презентувала за кордоном, зокрема,  у Польщі, двічі в Іспанії. До речі, зараз її ляльки експонуються у Барселоні.

На презентацію до Картинної галереї «Давнього Галича» прибуло чимало гостей, серед яких професор Національного університету нафти і газу, керівник дисертації Оксани Стефанишин Богдан Копей, науковий співробітник музею Бойківщини міста Долини Тетяна Гнатковська, саме звідти переїхала виставка до Галича, міський голова міста Галича Орест Трачик, депутати Галицької міської ради, художники, а ще поважна делегація з міста-побратима Радеберга (земля Саксонія, ФРН). А настрій презентації створював чудовий дует бандуристів – Ольга та Вероніка Ткачівські.

Впродовж місяця галичани і гості міста матимуть змогу ближче пізнати «Натхненний Богом світ краси» Оксани Стефанишин.

 

Ярослав Поташник

До 161-ої річниці від дня народження Івана Франка в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулися Франкові читання, в яких взяли участь працівники установи, бібліотекарі, вчителі. Від імені учасників заходу покладено квіти до пам’ятної дошки письменникові на фасаді адмінбудинку заповідника, розташованому по вулиці Івана Франка.

Організатор і ведучий дійства, завідувач науково-освітнього відділу  Національного заповідника «Давній Галич» Ярослав Поташник продекламував пролог до поеми І. Франка «Мойсей». Учасники флеш-мобу читали улюблені вірші видатного земляка, зокрема «Не пора, не пора, не пора…», «Червона калино, чого в лузі гнешся?» «Моя любов» та ін.

Книжкову виставку «Апостол духу і праці» підготували завідувач наукової бібліотеки Національного заповідника «Давній Галич» Любов Ониськів, бібліотекар Галицької центральної бібліотечної системи Галина Петраш, завідувач парафіяльної бібліотеки церкви Різдва Христового в Галичі Галина Лаврова. Хочеться вірити разом з поетом, що прийде час і наш народ засяє «…у народів вольних колі».

Любов Бойко

 

24 серпня Національний заповідник «Давній Галич» долучився до організації та проведення культурно-мистецької програми, з нагоди відзначення 26-ої  річниці незалежності України та 650-річчя з часу надання Галичу Магдебурзького права.

Зокрема, галичани стали свідками унікальної реконструкції середньовічного турніру за участю клубів історичної реконструкції «Айна Бера» з міста Луцька та «Зигмунд» з Івано-Франківська.

А  великий святковий концерт розпочався врочистими сальвами козацьких гармат гурту «Козаки» з села Кривотули Тисменицького району і завершився  неповторним вогняним шоу львівського гурту «Княжа забава».

Перебуваючи з робочою поїздкою на Івано-Франківщині, 28 серпня в Національному заповіднику «Давній Галич» побував міністр Міністерства культури України Євген Миколайович Нищук. Високий гість зазначив, що Давній Галич є окрасою цілого краю, тож необхідно, щоб сюди приїжджали туристи з цілого світу, і, звичайно, кожна людина, що живе тут, повинна знати свою історію і хоч раз у житті відвідати унікальні пам’ятки, які збереглися на цій території. Євген Миколайович подякував генеральному директорові установи Володимиру Івановичу Костишину та очолюваному ним колективу за плідну роботу, побажав успіхів у подальшій діяльності, пообіцявши підтримку Міністерства культури України у всіх добрих починаннях. «Іноді невеликі відкриття роблять великий резонанс», – сказав міністр і висловив сподівання, що саме заповідник стане тим ядром, навколо якого буде розростатись, поверне свою велич Давній Галич.

Про діяльність Національного заповідника «Давній Галич» в цьому плані розповів генеральний директор установи Володимир Костишин. Він повідомив, що в грудні галицькі науковці проведуть конференцію, присвячену питанням Успенського собору та відродженню Давнього Галича. Колектив установи працює над ширшим залученням туристів, налагоджена інформаційна робота, зокрема на сайті заповідника постійно розміщуться замітки про події, що відбувається в Галичі. Національний заповідник «Давній Галич» тісно взаємодіє з Галицькою районною радою, голова якої, за словами Володимира Костишина, «живе в Галичі, живе Галичем, хоче зберегти все галицьке». Незабаром наше місто матиме добру інфраструктуру – сучасний готель, ресторан, конференц-зал. Неподалік заповідника будується візит-центр.

Голова Галицької районної ради Павло Васильович Андрусяк вважає, що основою розвитку і процвітання Галича є туризм. І саме в цьому напрямку треба спільно працювати заповіднику і місцевій владі. Але без державної підтримки тут не обійтися, бо місто, район не мають достатньо ресурсів, щоб вижити на самозабезпеченні. Для цього необхідно заручитись підтримкою різних інституцій, зокрема й Міністерства культури України.

Любов Бойко.

24 серпня 2017 р. в залі засідань Галицької міської ради відбулося спецпогашення конверта та марки присвячених 650-річчю надання Галичу Магдебурзького права. Організаторами заходу стали Галицька міська рада, центр поштового зв’язку №6 Івано-Франківської філії ПАТ «Укрпошта» та Національний заповідник «Давній Галич».

Міський голова м. Галича Орест Трачик привітав присутніх з Днем Незалежності та важливою датою в історії місцевого самоврядування - надання місту Магдебурзького права, завдяки чому давня столиця Галицько – Волинського століття, перебувала в когорті європейських міст, що визначали своє управління за нормами даного акту.

Спецпогашення було здійснено представниками місцевої влади – міським головою Галича Орестом Трачиком, головою районної ради Павлом Андрусяком, начальником центру поштового зв’язкуІваномБіликом, гостями з міста – побратима Радеберга (земля Саксонія, ФРН).

В урочистості спецпогашення приймали участь представники органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськість, депутатський корпус, колекціонери. Також, пізніше в центрі поштового зв’язку м. Галича здійснювалося погашення конвертів для філателістів.

На поштовому конверті (формат 110Х220) зображено будинок магістрату (ратушу) м. Галича. Дана будівля не збереглася, оскільки згоріла під час обстрілу міста російськими військами в 1916 р., і згодом була розібрана польською владою у 1922 р. Напис на конверті засвідчує подію «650 років з часу надання Магдебурзького права місту Галичу». Конверт стилізовано давньоруським виттям. Ідея та дизайн конверта – Ярослав Поташник (НЗ «Давній Галич»).

Поштовий конверт (формат 114Х162) подає зображення печатки князя Владислава Опольчика та гравюру авторства львівського професора Б.Гаккета (1794 р.) з краєвидом міста Галича (північна сторона). Напис ідентичний першому конверту - «650 років з часу надання Магдебурзького права місту Галичу». Також, на конверті розміщено герб міста Галича – чорну галку в полі щита. Художником конверта є Геннадій Задніпряний. Конверт видано накладом 600 000 примірників.

Спеціальна поштова марка зображує Шляхетську вежу Галицького замку (з бічною галереєю до каплиці Св. Катерини). Марка кольорова, з написами «Україна» українською та англійською мовами та гербом України.

Спеціальний штемпель виконано у вигляді фортечних бастіонів з текстом всередині «77101 м. Галич 24.08.2017» та написом по колу «650 років Магдебурзького права. Івано-Франківська обл.».

Таким чином, з нагоди ювілею Галич отримав два нові поштові конверти, спеціальну марку та штемпель.

Дана філателістична продукція стала гарним подарунком, як самому місту, так і його мешканцям і колекціонерам. Згадані новинки сприятимуть туристично – краєзнавчій популяризації міста.

Андрій Чемеринський

Галичани, серед них і співробітники Національного заповідника «Давній Галич» (генеральний директор Володимир Костишин) взяли участь у святкуваннях з нагоди 26-ої річниці Незалежності України.

Вранці 23 серпня, у День Державного Прапора України, на Майдані Різдва в Галичі, біля пам’ятника королю Данилові Галицькому, зібралися святково одягнені мешканці міста. І хоч прогноз погоди і темні хмари над головою передвіщали грозу, доки відбувалася урочиста церемонія підняття прапора, парасольки не були потрібні. Разом з виконанням Державного гімну ввись злетів синьо-жовтий прапор, який піднімали учасники АТО, волонтери. Галицькі школярі у вишиванках підготували патріотичний флешмоб «Гордо прапор піднімай – Україну захищай». Діти також декламували вірші українських поетів про любов до Вітчизни, готовність захищати її від ворогів. Молодь взяла участь у вело-мотопробігу вулицями міста.

У програмі урочистостей у День Незалежності України 24 серпня – Божественна Літургія в храмі Різдва Христового, театралізоване віче «До Незалежності ми йшли через століття», парад галицьких родин у вишитому вбранні, виставки старих фотографій міста, квітів, робіт народних умільців, зокрема ляльки-мотанки, концерт за участю найкращих колективів та виконавців Івано-Франківщини. В рамках святкової програми – погашення спеціального конверта з маркою, випущеного з нагоди 650-ої річниці надання Галичу Маґдебурзького права. Нагадаємо, що це одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування у Центральній Європі в середні віки. Першим Маґдебурзьке право отримало найбільше тогочасне місто на українських землях – Львів у 1356 році, а також старі князівські столиці: Галич (1367), Белз (1377), Холм (1382), Перемишль (1389), Теребовля (1389). З початку XV ст. Маґдебурзьке право поширилося на решту українських земель.

Любов Бойко.

19 серпня в Національному заповіднику «Давній Галич» відбувся круглий стіл з питання формування, розвитку та функціонування духовно-культурного центру на території Давнього Галича за участю заступника міністра Міністерства культури України Тамари Вікторівни Мазур, начальника управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України Олександра Володимировича Єпіфанова, генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Володимира Івановича Костишина, науковців з Києва, Івано-Франківська, Галича, духовенства, представників обласної та місцевої влади, народних депутатів.

Насамперед Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський поблагословив учасників заходу на плідну роботу. Як зазначила заступник міністра Міністерства культури України Тамара Мазур, вона вперше в Галичі і її зачарувала аура давнього міста. А Національний заповідник «Давній Галич» – гарний приклад співпраці між державною і місцевою владою. Наша держава взяла зобов’язання дотримуватись міжнародного законодавства, тож ми повинні зберігати наші пам’ятки, цінити те, що отримали від попередніх поколінь. Наступний 2018-ий рік Указом Президента України Петра Порошенка буде оголошено роком збереження культурної спадщини в Україні, а тому заповідник матиме можливість отримати фінансування для реабілітації, реставрації, музеєфікації пам’яток, зокрема фундаменту Успенського собору ХІІ ст., храму Святого Пантелеймона ХІІ ст., Галицького замку ХVІ–ХVІІ ст.

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин розповів про наукові дослідження фундаменту Успенського собору, які свого часу проводили Ярослав Пастернак, Володимир Баран, Юрій Лукомський, Василь Петрик та інші науковці. Однак зараз існують передові технології, які дозволяють детальніше обстежити пам’ятку для того щоб її музеєфікувати. Можливо, для цього потрібно залучити колег з Національних заповідників «Софія Київська», «Києво-Печерська Лавра», зарубіжних фахівців з Польщі, Угорщини. Необхідно також провести наукову конференцію, щоб обговорити наболілі проблеми. Голова Міжнародного благодійного фонду відновлення Галицького Успенського собору Зіновій Шкутяк пообіцяв посприяти науковцям з поїздкою у Краків та Відень, щоб знайти в архівах документи про пам’ятку. Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська висловила думку, що фундамент Успенського собору повинен стати місцем пам’яті нашого народу.

Начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної держадміністрації Володимир Федорак підкреслив, що всі учасники дискусії мають спільну мету, але різні підходи до її здійснення. А тому треба шукати те спільне, що нас об’єднує. Учасники круглого столу погодились, що насамперед потрібно провести додаткові наукові дослідження на фундаменті Успенського собору з залученням сучасних методів, організувати наукову конференцію та обговорити актуальні питання збереження культурної спадщини, визначити концепцію розвитку та функціонування духовно-культурного центру на території Давнього Галича.

Загалом, як зазначали учасники круглого столу, є велике бажання й енергія людей щось зробити для Галича. І не можна втратити цю енергію. Давній Галич потребує уваги на найвищому рівні, адже, як слушно сказав голова Галицької районної ради Павло Андрусяк, він на кілька століть продовжив історію Русі, визначав західний вектор держави.

Любов Бойко.

4-6 серпня в селі Урич Сколівського району на Львіщині проходив 12-й фестиваль української середньовічної культури «Ту Стань!».

Адміністрація Національного заповідника «Давній Галич» висловлює щиру вдячність учасникам Клубу живої історії «Застава» з міста Стрий, які були репрезентантами установи на історичному форумі, представляючи у історико-культурному заповіднику «Тустань» промоцію середньовічного Галича.

У селі Крилос (Давньому Галичі) 5-6 серпня відбулася Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої, присвячена 100-літньому ювілею об‘явлень Матері Божої у Фатімі.

У суботу, 5 серпня, після відправи у храмах Божественної Літургії та благословення в дорогу прочани з Івано-Франківська, Калуша, Бурштина, Галича вирушили до Крилоса. Цього дня тут відбулася презентація програми «Вірність. Жертва. Місія» з нагоди 400-ліття Василіянського Чину Святого Йосафата. Ввечері священики відслужили молебень до Богородиці та вечірню. Прочани мали змогу напитись та набрати освяченої води з Княжої криниці, відвідати відновлену Хресну Дорогу, чудотворне джерело Св. Франциска, Музей історії Галича (Митрополичі палати) Національного заповідника «Давній Галич». Нічні чування перед церквою Успіння Пресвятої Богородиці очолив Єпископ-помічник Івано-Франківський Кир Йосафат Мощич, а провадили представники Івано-Франківської духовної семінарії (отець-ректор Олесь Будзяк).

У неділю, 6 серпня, віряни зустріли Блаженнішого Патріарха Святослава, який очолив Архиєрейську Божественну Літургію. Тисячі прочан з різних куточків нашого краю прибули на прощу, щоб попросити у Матері Божої благословення для своїх родин, а всі разом молилися до Господа за мир в Україні. Уривок з Євангелія про те, як 12 переляканих апостолів пливуть серед ночі в човні по розбурханому морю, символічно ілюструє нашу дійсність, сьогоднішнє сповнене трагізму й непередбачуваності життя. І наше часом маловір‘я, коли Бог простягає нам руку, а ми не бачимо цього. Бо поряд з човном йде Христос, Він близько, Він допоможе пережити бурю і негоду, треба лише мати довір‘я до Нього, триматися за Його руку в розбурханому життєвому морі. Як сказав у проповіді Глава УГКЦ о. Святослав, церква – це є ми всі. Ми живі, ми пливемо вперед. Тут, у Давньому Галичі, церква молилась віками. Саме тут, на княжій землі, Бог простягає до нас руку і каже: «Чому ти сумний, маловіре? Я є завжди з тобою». Блаженніший Патріарх Святослав благословив присутніх та уділив усім тим, хто приступав до Святої Сповіді та прийняв Святе Причастя, повний відпуст на завершення прощі.

Любов Бойко.

У читальній залі Галицької ЦБС відбувся історичний екскурс «Великий син Галицької землі», присвячений 385-ій річниці пам’яті видатного діяча першої половини XVII ст. Памва Беринди. Бібліотечні працівники, співробітники Національного заповідника «Давній Галич», читачі бібліотеки за круглим столом обговорили події культурно-освітнього життя того часу, пригадали найважливіші праці вченого, послухали в перекладі сучасною мовою його вірші. З цікавими доповідями виступили бібліотекар Богдана Кривоніс, співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Іван Драбчук, Любов Бойко, Марія Костик, аспірант Львівського національного університету ім. І. Франка Юлія Сливка. Журналіст Мар’ян Грінер запропонував відродити премію імені видатного вченого, яку присуджували за найкраще висвітлення у засобах масової інформації минулого і сьогодення Галича.

Памво (Памва, Памвій) Беринда – яскрава постать першої половини XVII ст. Друкар, учений-філолог, письменник, художник і педагог не залишив про себе майже ніяких біографічних даних — крім його друкарської та просвітницької діяльності відомі лише вірші, передмови й післямови до виданих книг, гравюри. Своє ім’я він приховував за монограмою «ПБМ», що розшифровується як «Памво Беринда — монах (або майстер)».

Автор видання «Постаті галицької історії» (2011) Іван Драбчук по крупинках збирав відомості в архівних документах, книжках про видатного земляка, якому присвятив розділ «Памво Беринда — великий син Галицької землі». Дослідник переконаний, що Павло Іванович Беринда походить з Галичини, а саме – з Єзуполя Тисменицького району. На користь цієї версії свідчать і місцеві діалектизми, зафіксовані в фундаментальній лексикографічній праці «Лексикон словенороський». Проте, задля справедливості, слід сказати, що існують і інші думки з приводу походження П. Беринди. Але для нас важливо те, що вчений, який блискуче знав церковнослов’янську мову, вільно володів грецькою та латиною, зібрав близько 7 тисяч слів живої розмовної мови й уклав їх у словник.

Аспірант, дослідник життя і творчості Памва Беринди Юлія Сливка підтримує гіпотезу І. Драбчука про прикарпатське коріння видатного вченого, в метричних книгах вона знайшла відомості про його ймовірних батьків.

Памва Беринду, очевидно, добре знав львівський єпископ Гедеон Балабан, котрий розгорнув активну видавничу діяльність, влаштувавши друкарню в єпископському маєтку Стрятині (тепер с. Стратин поблизу Рогатина); очолив друкарню небіж єпископа Федір Балабан. Очевидно, наприкінці XVI ст. він залучив Беринду до видання Служебника і Требника. Пізніше той писав, що жив у домі Федора, як у батьківському. Тут же зайнявся підготовкою «Лексикона», оволодів друкарською справою. Беринда брав участь і у виданні «Євангелія учительного», випущеного 1606 р. друкарнею Гедеона Балабана в Крилосі. До речі, одна з гравюр зображує вхід до Крилоського храму.

Після смерті Федора і Гедеона Балабанів Беринду запросив до себе перемишльський єпископ Михайло Копистенський. А пізніше, після 1610 р., Памво пов’язав свою долю із Львівським братством. Очевидно, на той час він овдовів і прийняв постриг.

Архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький почав згуртовувати освічених людей, перекладачів, письменників, знавців друкарської справи навколо заснованого 1615 р. братства, його школи та лаврської друкарні, що випускала як церковно-служебну, богословську, так і потрібну для шкіл літературу. Серед києво-печерських друків виділяється Анфологіон (1619 p.). Саме для цього видання Єлисей Плетенецький запросив зі Львова Памво Беринду, звертався до Львівського братства, прохаючи відпустити друкаря до Києва. Невдовзі Памво разом з братом Стефаном і сином Лукашем назавжди виїхав до Києва. Син став навчатися у Київській братській школа, а брат працював у лаврській друкарні, яку очолив сам Памво Беринда. Київський гурток учених, письменників і друкарів, до якого належав Памво, плекав надію впровадити у церковну практику живу розмовну мову. З цією метою Беринда уклав свій «Лексикон» і видав його власним коштом 1627 p. Він був впевнений, що його праця здобуде йому вдячність нащадків.

Помер Памво Беринда 13 липня 1632 р. і був похований у Києво-Печерському монастирі. Його надгробна плита містила напис: «Памво Беринда, коректор книг і управитель топографії печерської, протосингел святого отця патріарха єрусалимського, людина вчена, залишив «Лексикон словенороський» і по трудах чернечих, сповідничих і друкарських тут спочив».                                                                                   Любов Бойко.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:6937

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:13581

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:5965

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:6034