Визначною пам’яткою давнього Галича є  Галичина могила, згадана на сторінках Літопису Руського під 1206 р. Курган, який літописець так називає знаходиться неподалік  Крилоського городища, між внутрішніми і зовнішніми оборонними валами старого Галича. Це найвища точка Крилоської гори. Курган має висоту 9 м, діаметр основи  - 26 м.  Колись у період княжого Галича він домінував над містом.

Науковці з кінця ХІХ століття почали активно вивчати літописні джерела з історії Галицького князівства, у яких згадується Галичина могила. У давніх текстах невідомий автор обіцяє розповісти і про початок Галича, і його засновника, який міг бути похованим у тій могилі, але своєї обіцянки не дотримав. Очевидно, що ніякої детальної інформації він сам не мав, бо в іншому разі ми б про початки Галича знали набагато більше.

Курган досліджували неодноразово, але тільки під час розкопок 1991-1993 рр. археологи під керівництвом Володимира Барана й Богдана Томенчука отримали цікаві результати. Тоді було відкрито поховання у дерев’яному довбованому човні довжиною 3,3 м, вкладеному у спеціально викопану під нього яму. У носовій частині човна знайдено комплекс речей – спорядження знатного воїна: позолочений щит, бойовий ніж, наконечник дротика, наконечники стріл, три сокири, що використовувалися як для обробки дерева, так і в бою, тесло, залізну пластину з двома кільцями і двома парами стрижнів, які кріпилися до борту човна. Човен зверху був покритий тканиною парчею з вплетеними позолоченими нитками. У човні не виявилося лише урни з кальцинованими кістками.

Дехто із вчених припускає, що поховання могло бути справжнім, а не символічним. Михайло Грушевський, зокрема, висловлював гіпотезу про те, що в кургані колись було поховано засновника Галича, легендарного Гала (або Галицю). Очевидно, що це був хорватський князь або вождь.  Тоді де його останки? Річ у тім, що  під час Першої світової війни, коли в цих краях проходила лінія фронту, на кургані  було облаштовано бліндаж австрійських вояків. Поховальну урну з прахом могли просто викинути під час будівництва захисної споруди. А це означає, що Галичина могила цілком спроможна ще не раз здивувати нас або наших нащадків.

Ймовірне поховання, за знайденими у ньому предметами, датується кінцем X ст. і хронологічно відповідає часу спорудження оборонної системи Галича. Все це дає  змогу вважати, що в ньому міг бути захоронений засновник міста, від імені якого воно отримало свою назву

Але оскільки археологи не виявили людських решток, то зробили висновок, що це кенотаф – символічне поховання з метою сакралізації цього місця. Справді, літопис підтверджує факт використання Галичиної могили в обряді інтронізації галицьких князів, коли князь в супроводі знаті виходив на її вершину. А датування знахідок Х ст. свідчить про те, що кенотаф облаштували предки галичан.

Це сюди, на найвищу точку Крилоського городища (316 метрів), зазначає літописець, привели 1206 року місцеві вельможі одного з претендентів на галицький трон – пересопницького князя Мстислава Ярославича. Кажуть йому, єхидно всміхаючись боярин Ілля Щепанович сказав: «Вивели ми тебе сюди, на Галичиній могилі вже посидів єси, отож, і в Галичі ти княжив єси!» Насміялися над ним, та й повернувся невдаха в Пересопницю.

Яку функцію виконували такі кургани? Найперше, символічну, бо це була могила для вшанування пам’яті. Але на них відбувалися й різні ритуали, довкола неї збирали народне віче. Адже у дохристиянські часи князь виконував роль жерця, воєначальника й політика, а отже, зосереджував усю владу в своїх руках.

У 1998 р., під час святкування 1100-річчя Галича, всередині Галичиної могили облаштували музей (за проектом З. Соколовського, Івано-Франківський філіал інституту «Укрзахідпроектреставрація»). З того часу курган став ще одним унікальним об’єктом Крилоської гори, доповненням до експозиції Музею історії давнього Галича та символом пам’яті про засновника стольного міста.

Як бачимо, курган Галичина могила має давню історію, і ми можемо лише здогадуватися, скільки нерозкритих таємниць вона ще приховує у собі.

 

Іван ДРАБЧУК

Цьогоріч День захисту дітей був особливим, адже через трагічні події в нашій країні, в повній мірі усвідомили тільки зараз, яким важливим є дотримання не тільки прав дітей, а й прав людини. Тож наздоганяючи подію, яка відбулась 01.06.2022 - квест на Галич-горі з учнями 4-го класу Залукв'янського ліцею імені І. Блажкевич, пропонуємо Вашій увазі дитячі роботи в які вкладаємо певний сенс. Ці кілька робіт маленьких українців нагадують про рідний Галич тим хто зараз далеко. Висловлюємо велику подяку та глибоку шану нашим ЗСУ, адже їм завдячуємо не тільки тим днем, а й усіма іншим з 24- го лютого.

"Повертайся живим український Воїне, Галицький замок тебе виглядає!!!"

Щира дяка за старання учням та їх вчителю - пані Галині Квасній!

У Галичі біля стін Старостинського замку відбулась презентація інтерактивної виставки «На зламі», яка переповідає про зміни в житті цивільного населення внаслідок російсько-української війни. Свого часу вона стосувалася війни на Донбасі, бо започаткована  була у 2019 році. Із цього року вона має ширший ареал, бо у війні не Донбас, а весь схід, північ та південь України.

Виставка поєднує особисті історії свідків і постраждалих з інфографікою та статистичними доказами, які показують, наскільки глибокі зміни відбулись у структурі суспільства на сході України, внутрішньо переміщених осіб з 2014 року і дотепер.

«На зламі» – це дослідницький проект правозахисної коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі». До неї входять документатори шести громадських організацій, які  ще з 2015 року над ним працювали. «На зламі» не лише виставка, а й мистецький простір, створений для осмислення теми війни в Україні, впливу збройного конфлікту на цивільне населення. Кожен показ виставки передбачає дискусії щодо умов відновлення миру на Сході України та широкого кола інших гострих проблем пов’язаних із конфліктом.

За ці  роки організатори  назбирали величезний масив свідчень від цивільного населення про різні аспекти війни, її вплив на суспільство,  проаналізували та узагальнили їх і тепер презентують у 13 тематичних  стендах із інтерактивними засобами.

Експозиція називається  «На зламі», бо чітко фіксує життя людей «до» і «після», війни. Ключові її теми – людський страх, роз’єднання сімей, атомізація, ворожнеча, невизначеність, розпач, проблеми переселенців, страхіття, які пережили бранці в полоні, сексуальне і гендерне насильство під час утримання у в’язницях.

Кожен стенд-банер має два боки. На одному – короткі свідчення, спогади, історії, фрагменти інтерв’ю, думки, відповіді чи твердження людей різних професій на теми: «Страх у переддень війни», «Злам рутини», «Покинути чи залишитись», «Нові бідні, нові багаті», «Бачення реінтеграції» тощо. На другому – результати їх досліджень.

Участь у презентації виставки в Галичі взяли представники двох конфесій  міста -УГКЦ Володимир Кузюк та   УПУ - Євген Стасюк. Також перед присутніми виступили міський голова Галича Олег Кантор і генеральний директор Національного заповідника  «Давній Галич» Володимир Олійник. Представляли виставку для присутніх, серед яких були не тільки галичани, але й гості нашого міста, голова ГО «Молода  Просвіта Прикарпаття" Євгенія Бардюк та одна із її організаторів  Надія Нестеренко із Києва, яка зараз тимчасово проживає на Закарпатті.

Присутні на пропозицію Олега Кантора вшанували загиблих захисників та захисниць України хвилиною мовчання. Цікаво, що раніше стенди виставлялися для огляду в музеях та бібліотеках. Галич чи не єдине місто, яке виставку організувало під відкритим небом. Діятиме вона до 8 липня, то ж запрошуємо усіх бажаючих її оглянути.

Адже «На зламі» поєднує особисті історії постраждалих, що містять відверті свідчення людей, які пережили невизначеність та страх, розрив з власними сім’ями, вимушену міграцію та життя у беззаконні.

Іван ДРАБЧУК

Міністерство культури та інформаційної політики створить дорадчу Раду по дерусифікації, декомунізації та деколонізації України

Вона діятиме при відомстві та Українському інституті національної пам'яті.

"Дерусифікація, декомунізація та деколонізація — це зрілі та своєчасні процеси в історії сучасної України. Через повномасштабне вторгнення Росії запит на заміну радянського й російського спадку на український в нашій державі значно активізувався", — зазначили в міністерстві.

За інформацією МКІП, найбільш суперечливим у цьому контексті є монументальне мистецтво, бо деякі пам'ятники та скульптури мають радянську чи російську складову та водночас є витворами мистецтва.

"Міністерство культури та інформаційної політики провело низку публічних експертних обговорень серед науковців, громадськості та представників державної влади й місцевого самоврядування щодо декомунізації та дерусифікації. Під час обговорень прозвучали різні точки зору — від негайного демонтажу до збереження та трансформування монументів", — повідомили в МКІП.

Сьогодні, 7 червня, співробітники Національного заповідника «Давній Галич» зустрілися з чернігівським екскурсоводом Ервіном Міденом, який підкорює гостей свого рідного міста дотепною і нетиповою манерою розповіді про Чернігівщину, історію рідного краю. Креативний екскурсовод залюбки поділився з колегами секретами свого успіху, розповів цікаві та неординарні випадки та історії зі своєї практики.

Окрім того, Ервін Міден відповів на запитання співробітників нашої установи, дав цікаві поради щодо проведення театралізованих екскурсій, які ще у травні цього року започатковані в Національному заповіднику «Давній Галич».

“Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духу через літературу, бо література була все вірним образом ясних і темних сторін суспільного ладу, його потреб і недостатків” - Наталія Кобринська, Станіславів, виступ у новоствореному «Товаристві руських жінок» (1884 рік). Напевно, саме такі переконання спонукали її до літературної діяльності, як такої, що покликана відкрити очі українській жінці на її підпорядковане становище.

8 червня 1855 р. у с.Белелуя (тепер Снятинського району Івано-Франківської обл.), народилася Наталія ініціатор першої української жіночої організації. Вона заклала основи розвитку жіночих часописів, які редагували та видавали самі жінки. У родині  отця Івана Озаркевича та Теофілії з Окуневських Дівчинка була другою дитиною з п’яти. Старший брат - Володимир (1853-1922) – греко-католицький священик і відомий культурно-громадський діяч; брат Євген (1861-1916) – один з найвідоміших лікарів в Галичині; брат Лонгин – відомий адвокат. Молодша сестра Ієроніма вийшла заміж за гімназійного вчителя Григорія Величковського.

Освіту Наталія здобувала вдома, спочатку мала вчительку, згодом батько взяв на себе цю місію. Любов до книги проявлялась змалечку. Бібліотека Озаркевичів, що викликала захоплення всіх, хто її бачив, стала провідником у світ літератури для дівчинки. Окрім загальних наук і української мови, вивчала польську, російську, німецьку та французьку мови. Постійно займалася самоосвітою, знайомилася з творами провідних філософів, економістів, ідеологів того часу. Також гарно малювала і грала на фортепіано.

1874 році Наталія одружується з теологом, талановитим співаком і композитором Теофілом Кобринським.  Маючи ґрунтовну освіту, чоловік всіляко сприяє інтелектуальному розвитку молодої дружини. Наталія отримала справжнього друга, однодумця й соратника, який аж ніяк не боронив їй мріяти про “реформу жіночого ґаздівства”. Ідилія була недовгою – у 1882-му році чоловік раптово помирає. Після цього вона разом з батьком їде до Відня.

Перше оповідання  Кобринської «Пані Шумінська» вийшло у 1883 році. Повернувшись до Галичини (жила в Белелуї, Станіславі, Болехові, Львові), Кобринська продовжила письменницьку працю. Підготувала й видала власним коштом у червні 1887-го альманах «Перший вінок» – антологію жіночої творчості. На сторінках альманаху були вміщені прозові, поетичні та публіцистичні твори сімнадцяти жінок-письменниць з усієї  України.

Наталя Кобринська організувала видавництво «Жіноча бібліотека» й випустила три книги альманаху «Наша доля». 1912 року вона відновила діяльність «Жіночої бібліотеки», першим випуском якої став переклад чеської письменниці Кароліни Свєтли «З наших боїв і змагань». 1918 року Н.Кобринська підготувала збірку «Воєнні новели», до якої ввійшли твори «Кінь», «На цвинтарі», «Брати», «Свічка горить», «Полишений» та досі не знайдені «Тіні», окрім них було ще кілька збірок. Померла письменниця від тифу, в голоді, злиднях 22 січня 1920 року. Останній притулок - місто Болехів, Івано-Франківської області.

Богдана ТРУХАНІВСЬКА

ДАВНІЙ ГАЛИЧ ЗАПРОШУЄ

8 червня 2022 року о 12.00 на території Галицькому замку відбудеться відкриття мандрівної виставки "НА ЗЛАМІ", яка присвячена історії цивільних людей, які стали активними учасниками воєнних подій, пережили поневіряння, які несе війна.

На своєму черговому засіданні, яке відбулося 6 червня, Вчена рада Національного заповідника «Давній Галич» розглянула доповнення до текстів екскурсій та затвердила алгоритм їх проведення.

У даному питанні порядку денного доповідав заступник генерального директора з наукової роботи С.О. Побуцький. Він, зокрема, наголосив на тому, що протягом місяця науковці установи працювали над удосконаленням алгоритму проведення екскурсій. Ця робота завершилася тим, що було розроблено нову послідовність надання екскурсійних послуг. Вона складається із 13 пунктів. Зокрема, на початку екскурсій є потреба розповісти про унікальність Галича у європейському контексті, про одне з найбільших свого часу міст Європи, про внесок Галича у державотворчі процеси нашої Держави тощо.

-Екскурсії на об’єктах Заповідника, - наголосив С.О. Побуцький, -  необхідно «прив’язувати» до княжих часів, відомих постатей галицької історії. У текстах екскурсів треба використовувати такі засоби спілкування, як діалог з туристом, цікавитися думками екскурсантів щодо окремих подій в історії Галича, не перевантажувати екскурсію цифрами та датами, давати відповіді на поставлені питання, використовувати наочні засоби (старі фото, макети тощо).

Члени Вченої ради доповнили промовця і запропонували при проведенні екскурсій, особливо в музеях Заповідника, організовувати майстер класи, інтерактиви. А ще. Розробити з даного питання Методичні поради, які у майбутньому стануть у пригоді кожному екскурсоводу Заповідника.

Володимир ДІДУХ

6 червня 2022 року житель села Залуква Гусак Іван Богданович подарував Національному заповіднику "Давній Галич" бойову сокиру-топір XII - XIV століття, знайдену ним у Пітрицькому лісі. Щиро вдячні свідомому

галичанину, українцю. Знахідка буде використовуватися в інтерактивних екскурсіях в Музеї історії Галича.

Старостинський замок був міцною фортифікаційною спорудою. Галицькі старости дбали про твердиню на Дністрі, однак у скрутні хвилини польські королі жертвували Галичем. У 1388 і 1411 роках польський королівський двір двічі позичав великі суми грошей у молдавських воєвод. Король Владислав Ягайло дав гарантію, що коли борг не поверне через два роки, то віддасть Молдові землі Покуття між Дністром, Черемошем і Карпатами з містами Снятином, Коломиєю й Галичем. Кошти таки в казну не поступили, тому на деякий час Покуття з Галицьким замком відійшло до Волощини. 1436 року польський король Владислав Ягайло віддав місто у пожиттєве користування волоському господареві Іллі. В дарчій грамоті зазначалося, що він там мав влаштувати «склад безпечний для скарбів своїх».

В замку управляв намісник волоського воєводи Бельський, який накопичив за замковою огорожею велику кількість зброї. Та вже через кілька років після успішної війни Польщі з Молдовою замок знову перейшов у руки старост. У 1438-1442 роках укріплення на Галич-горі перебудував староста Петро Парава. За його іменем твердиня отримала назву «замок Парави». Про міцність цієї старостинської резиденції свідчить той факт, що до кінця століття ніхто не міг її взяти. 1490 року садибу старостів безуспішно штурмували селянські загони під проводом ватажка Івана Мухи. 1498 року турки, татари і волохи тричі підходили до Галича, грабували і палили околиці, однак замок штурмувати не захотіли

 

[Федунків З. Галицький замок. Івано-Франківськ, 2013. С. 17-18].

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:11684

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:21220

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:8620

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:9318