24 лютого в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулося засідання вченої ради установи. Відкрив його генеральний директор заповідника Володимир Костишин.

На розгляд вченої ради було винесено ряд питань, зокрема:

1. Затвердження теми, напрямів та дати проведення наукової конференції «Авраамічні релігії в Україні в контексті стабілізації міжконфесійних і міжнаціональних відносин», присвяченої 155-ій річниці від дня народження Митрополита Андрея Шептицького, 30-ій річниці відновлення діяльності Української Греко-Католицької церкви та 30-ій річниці створення Галицького деканату УГКЦ.

Доповідач – заступник генерального директора з наукової роботи С. Побуцький

 

2. Про зміну складу вченої ради Національного заповідника «Давній Галич».

Доповідач – генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» В. Костишин

 

3. Звіт про роботу Національного заповідника «Давній Галич» за 2019 р.

Доповідачі – заступники генерального директора В. Дідух, С. Побуцький, І. Чернега

 

4. Розгляд та затвердження Плану роботи Національного заповідника «Давній Галич» на 2020 рік.

Доповідачі – заступники генерального директора В. Дідух, С. Побуцький, І. Чернега

 

5. Про виконання колективної науково-дослідної роботи відділу охорони культурної спадщини на тему: «Пам'ятки архітектури Національного заповідника «Давній Галич»: дослідження, охорона та перспективи використання».

Доповідач – заступник генерального директора  з питань розвитку та охорони пам'яток В. Дідух

 

6. Затвердження тематико-експозиційних планів оновлених експозицій Музею історії Галича.

Доповідач – завідувач відділу «Музей історії Галича»  Т. Зіньковський

 

7. Затвердження плану видавничих проєктів на 2020 рік.

Доповідач – завідувач інформаційно-видавничого сектору Л. Бойко

 

Щодо науково-дослідної діяльності установи генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин повідомив, що науковці, згідно з домовленістю, матимуть змогу працювати в архіві Івано-Франківської митрополії УГКЦ, вивчати документи, що стосуються становлення, розвитку, діяльності Церкви, а також її заборони і відновлення. Запрошений на засідання вченої ради Галицький декан УГКЦ о. І. Броновський запропонував, щоб у наукових конференціях брали участь молоді галичани, у т. ч. члени спільноти «Українська молодь – Христові». Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький озвучив дату проведення наукової конференції «Авраамічні релігії в Україні в контексті стабілізації міжконфесійних і міжнаціональних відносин» – 29-30 жовтня 2020 р., а також напрямки, за якими будуть працювати її учасники: релігієзнавчий та історичний. Семен Омелянович висловив сподівання, що в роботі конференції візьмуть участь відомі науковці з провідних вузів України.

Члени вченої ради визнали задовільною науково-дослідну роботу Національного заповідника «Давній Галич» у 2019 році, в т. ч. колективну працю відділу охорони культурної спадщини на тему: «Пам'ятки архітектури Національного заповідника «Давній Галич»: дослідження, охорона та перспективи використання», схвалили план діяльності установи на 2020 р., затвердили тематико-експозиційний план оновлених експозицій відділу «Музей історії Галича», погодили перелік видавничих проєктів заповідника на поточний рік. Науковці також обговорили зміну складу вченої ради Національного заповідника «Давній Галич», остаточне рішення з цього питання буде прийнято пізніше.

Любов Бойко.

18 лютого 2020 р. минуло два роки з того часу, як передчасно відійшов у засвіти невтомний популяризатор минулого і сучасного Галича, генератор багатьох ідей та задумів сл. п. Ярослав Поташник. Адміністрація Національного заповідника «Давній Галич» та окремі колеги – наукові  співробітники установи втілили в життя один з кроків з метою вшанування його пам’яті  – встановили пам’ятну таблицю.

Захід відбувся в приміщенні Національного заповідника «Давній Галич», у фойє Картинної галереї. Пам’ятну таблицю встановлено ліворуч від вхідних дверей. Дане місце вибрано не випадково – власне, останні роки життя Я.Поташника були найбільше пов’язані з цим приміщенням, оскільки тут його зусиллями відбувалися виставки, наукові читання, зустрічі з творчими людьми та ін.

На урочистості прийшли колеги Ярослава Поташника по науковій роботі, найближчі йому люди – дружина Ольга та донька Оля.

Чин посвячення таблиці здійснив о. Ігор Броновський. У своєму слові він ствердив: «…І світ для мене — каторга і кліть... Та краще в тридцять повністю згоріти, ніж до півсотні помаленьку тліть… - саме так можна охарактеризувати словами видатного українського поета Василя Стуса життєвий шлях Ярослава Поташника. Кожен його дуже добре знав, ми його шанували і пам’ятаємо, що він зробив впродовж свого короткого життя. Всі ми тут є гості, рано чи пізно ми залишимо цю землю, кожного дня ми пишемо книжку свого життя. Пишемо, як хочемо, коли хочемо, без контролю, але прийде час – книжку відкриють і будуть читати наші діла. Хтось проживе десятки років – і книжка буде порожня, а хтось проживе двадцять – і буде багато для читання. Кожен має думати, щоб залишити після себе слід… Живемо не в провінційному, а в княжому місті, хоч тепер його статус намагаються применшити – якраз про цінності історії, популяризацію міста дбав Ярослав. Він був частим гостем в церкві, всім цікавився. Дякую генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич» п. Володимиру Костишину за те, що дбаєте про вшанування пам’яті працівників, які старалися для установи, для міста, жили минулим і дбали за сьогодення…»

Дружина Ольга у своєму зверненні до присутніх сказала: «…Слова подяки всім колегам за те, що пам’ятають, не забувають. Він вас всіх любив, до кожного індивідуально підходив… Кожному він був готовий підставити своє плече… На роботу йшов, як на свято… Не кожна дитина так збиралася до школи, як він збирався на роботу… Його девіз – ніколи не відмовляти. Хоча йому не раз було важко, він весь час і себе, і всіх підбадьорював… Його весь час тягнуло на роботу…» Донька Оля також щиро подякувала присутнім за пам'ять про батька.

Модератор заходу, завідувач науково-освітнього відділу Андрій Стасюк розповів про особливості роботи під керівництвом Ярослава Поташника, його підходи до згуртування людей над реалізацією планів.

Таким чином, установа та колеги висловили подяку тому, хто своєю кількарічною жертовною працею працював для популяризації; мав масштабне бачення і знав практичні шляхи втілення задумів.

Таблицю виготовлено з оргскла, розміром 60 х 33 см. На ній розміщено світлину Ярослава Поташника та його життєпис.

 

Текст на таблиці наступний:

«Ярослав Поташник

(2 серпня 1959 р. – 18 лютого 2018)

Народився в м. Караганда (Казахстан), у родині репресованих радянською владою.

Навчався в Калуському культурно-освітньому училищі, Київському державному інституті культури ім. О.Корнійчука.

Працював викладачем, завідувачем міського відділу культури м. Калуша, журналістом, головним редактором Калуського міського телебачення, головним редактором телерадіокомпанії «РАІ», директором науково-методичного центру народної творчості і культури Прикарпаття, завідувачем відділу постановочної частини обласного музично-драматичного театру ім. І.Франка (у творчому доробку були десятки ролей в театрі, телевізійні та радіопрограми, публіцистичні матеріали, нариси); заступником директора театру; держслужбовцем. Член Спілки театральних діячів України. Неодноразово обирався депутатом місцевих рад.

З 2012 р. діяльність Я.Поташника була пов’язана з роботою в Національному заповіднику «Давній Галич». Він очолював Музей караїмської історії та культури (2012-2013), був провідним редактором інформаційно-видавничого відділу (2013-2014), завідувачем науково-освітнього відділу (2014-2018).

Очолюючи відділ, організовував мистецькі виставки і презентації нових видань, творчі зустрічі й читання на історичну тематику та багато інших заходів. Завдяки йому галичани та гості міста познайомилися з творчістю десятків художників та народних майстрів.

Куратор музейного напрямку заповідника, автор експозицій Музею караїмської історії (також організовував міжнародну наукову конференцію на караїмську проблематику), Музею історії Галича (2004, 2012 рр.), Галичиної могили. Очолював роботу Заповідника у проекті ЄС "Івано-Франківська область - край для туризму".

Докладав зусиль у пам'яткоохоронній галузі – за його ініціативою встановлено пам'ятні таблиці на ряді пам'яток місцевого та національного значення; відкрито для огляду давні контрфорси церкви Різдва Христового, відкрито пам'ятний знак на честь судноплавства на Дністрі. Був редактором інформаційного вісника заповідника "Спадщина" (2012-2013 рр.).

Дизайнер філокартично-сфрагістичних календарів "Галич у давній гравюрі" (2016 р.), "Цісарсько-королівський Галич у давній листівці" (2017 р.), "Міжвоєнний Галич: 1919-1939 рр."; співавтор краєзнавчих досліджень – книг "Високе небо над селом" (Куничі), "Галицькі Медобори" (Мединя), "Медуха", "Літопис Галицького району", упорядник книг "Слід на землі" (про Р.Пащина), "Спортивне життя Галицького району. Історія і сучасність", досліджень присвячених воїнам-афганцям ("Відлуння чужих гір") та ін. Популяризатор заходів установи у місцевих ЗМІ. Автор та упорядник ряду книг, їхній ілюстратор.

Розробник проекту облаштування терену Галицького замку, автор кількох пам'ятних конвертів. Працював над підготовкою нових пішохідних туристичних маршрутів. Організатор ряду фестивалів – "Галицька брама", "Сальви лицарської звитяги", Першого всеукраїнського фестивалю "Давній Галич збирає друзів: варто побачити, де живе пам'ять".

Дуже цінним кроком з боку фірми – виготовлювача таблиці (Приватне підприємство «Реклама – центр», м. Івано-Франківськ) було виготовлення таблиці безкоштовно, як внесення власного вкладу в збереження пам’яті. Щиро дякуємо їм за це!

Досі багато друзів та знайомих, співробітників зберігали пам’ять про шановану для них особу у власній пам’яті та серцях. Тепер, завдяки встановленню меморіальної таблиці пам’ять про Я.Поташника буде візуалізована не тільки серед близьких, а й відвідувачів Картинної галереї.

Андрій Чемеринський

У Галицькій центральній районній бібліотеці відбулася цікава зустріч українського письменника з Івано-Франківська Василя Добрянського (літературний псевдонім – Борис Крамер) із читачами. Модераторка зустрічі бібліотечна працівниця Галина Петраш коротко розповіла про відомого гостя.

Василь Добрянський – письменник, журналіст, політичний і громадський діяч. Свого часу закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка, працював у різних часописах Кіровоградщини та Івано-Франківщини, зокрема обіймав посаду головного редактора івано-франківської газети «Західний кур’єр», був ініціатором, засновником і першим головним редактором літературно-художнього журналу «Перевал» тощо. Він – автор десятка  книг, лавреат кількох літературних премій, найголовніша з яких – Гран-прі Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2019) в номінації «Романи» за твір «Зламані сходи».

На творчу стежку Василь Добрянський став давно, щоразу з успіхом випробовуючи своє перо в різних літературних жанрах. Останнім часом він більш відомий як автор детективних романів Борис Крамер. Власне, в бібліотеці відбулася презентація його творів «Пастка на полоза», «Пернач полковника Вухналя», «Діло про страчений одяг», «Зламані сходи». Вони відзначені різноманітними нагородами, а найголовніше – здобули визнання читачів.

Присутні в залі бібліотечні працівники, наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич», поціновувачі творчості письменника з захопленням слухали розповідь Василя Добрянського, котрий ділився секретами творчої кухні, пригадував цікаві випадки з життя відомих авторів, проводив паралелі між історичними періодами в нашій історії, які лягли в основу його творів. Як зазначив письменник, перед людиною завжди стоїть питання вибору: по котрий бік стати, кого захищати. Тому важливо пам'ятати про головні віхи в історії твого народу, щоб не звернути на манівці.

Василь Добрянський дуже відповідально ставиться до своєї творчості, а його першим читачем, редактором і критиком є дружина Марія, також професійна журналістка, котра вмілою рукою «витискає воду» з літературного твору, спрямовує його в потрібне русло.

Зустріч з письменником була щира і цікава. А відгуки галицьких читачів засвідчили, що в Галичі він має багатьох шанувальників свого таланту, котрі сподіваються, що автор ще не раз завітає до нашого міста з новими творами.

Любов Бойко.

Період перебування єпископа Галицького, Львівського та Кам’янець-Подільського (1576-1606 рр.) Гедеона Балабана в Крилосі відзначився сплеском духовно-культурного відродження краю. Найбільше він прославився як великий сподвижник друкарської справи в Україні. Заснування Г. Балабаном друкарні в Крилосі (1605 р.) цілком вкладається в його плани відродити на Крилоській горі християнський центр, який не поступався би своїм церковним будівництвом, видавничою діяльністю – ні Львову, ані Києву, а зберіг традицію, успадковану від княжого Галича. Із крилоською друкарнею тісно пов’язана діяльність Памва Беринди (1560-1632), який був перекладачем, гравером-художником, поетом, педагогом, лексикографом і друкарем. Де достовірно він народився не відомо, згадується Єзупіль Тисменецький район), але за енциклопедією простежується – Самбірщина, де є велика кількість прізвищ Беринда. Дослідження професора Михайла Худаша також показали, що такі прізвища зосереджені в 36 селах даного регіону, на що вказують документи францисканських метрик. Майбутній друкар при народженні отримав ім’я Павло. За дослідженнями дізнаємося що освіту міг здобути в Острозькій або у Львівській братській школі. Павло був освіченою людиною, який досконало знав церковнослов’янську, грецьку, латинську і польську мови. Вперше ім’я Памва Беринда зустрічається   в архівних документах кінця XVI ст., Відомо,  що молодий монах прислуговував єпископу Гедеону Балабану. Павло відмовився від світського життя, прийняв постриг, взявши ім’я святого Памва Нітрійського – пустельника (365 р. монастир знаходився на захід від дельти Нілу в Нітрійській пустелі де перебувало понад 5 000 монахів). Памва в перекладі з грецької має значення «пастир усіх».
Найбільше розкрився його талант художника в час підготовки до друку крилоського «Євангеліє Учительноє» (1606 р.),
Після смерті українського першодрукаря Івана Федорова владика організував збір коштів для відовлення друкарні Львівського братства, але певні непорозуміння, які виникли в процесі друкарської справи між єпископом і Успенським братством, в результаті єпископ Гедеон Балабан приступив до створення власної друкарні у родовому маєтку в Стратині (Рогатинський район). Справа розпочалася не на порожньому місці, за архівними даними, свого часу Симон Будзина в 1602 р. заснував тут друкарню. Згодом у Стратині почала діяти школа  і запрацювала папірня. В Стратинській друкарні Памва Беринда бездоганно оволодів книгодрукарською справою, він мав доступ до бібліотеки, пізніше бібліотеку та обладнання друкарні зі Стратина архімандрит Києво-Печерської Лаври Єлисей Плетенецький (1550-1624) закупив у єпископа Гедеона Балабана, так було засновано Лаврську друкарню.
Після смерті єпископа Гедеона Балабана, Памва Беринда змушений був залишити Крилос і в 1607 р. переїхати до Львова де він прийняв участь у створенні п’яти видань Львівського братства в тому числі і «Буквар’я» для українських школярів. А в 1616 р. Памва Беринда вирушає в Київ на запрошення архімандрита Єлисея Плетенецького, щоб допомогти видати працю «Амфологіон». В Києві він стає очільником видавництва Києво-Печерської лаври. У друкарні він пише до свого побратима з Львівщини Тарасія Земки передмову до Сенаксаріїв (збірники життя святих), а Тарасій Земка робить переклад з грецької на староукраїнську. Його ім’я стоїть в книжкових передмовах і післямовах, в авторських ініціалах окремих гравюр. Варто згадати що в стінах Києво-Печерської лаври народився найвизначніший твір Памва Беринди «Лексикон славеноросский и имен толкование» (1627 р.), хоча він почав його писати у Львові, де автор подає етимологію власних імен та етимологію слів іншомовного походження, всього 6982.  Над Появою «Лексикона» Памва Беринда працював тридцять років, це був великий крок у розвитку мовних досліджень. З його рук вийшли «Амфологіон» (1619 р.), «Номоканон» (1620 р.), «Тріодіон» (1627 р.). А також вступні статті до стратинських видань – «Служебник» (1604 р.), «Требник» 1606 р.), які  вказують що велику увагу приділялося редагуванню книг та їх художньому оформленню.
Для нас українців, історія друкарства та його друкаря Памва Беринди, підкреслює стан нашого давнього культурного життя.
Анна Жолоб
На фото:
1.Титульна сторінка крилоського «Євангеліє Учительноє». 1606 рік.
Ілюстрація з книги І. Коваля « Свята Земля України»
У виконанні гравюр надавав допомогу брат, визначний друкар Степан Беринда.
2. Творець крилоського «Євангелія Учительного», книгодрукар Памва Беринда.
Художник Р. Пашин
Ілюстрація з книги І. Коваля « Свята Земля України»
3. У крилоській друкарні 1606 р.
Художник Р. Кудрявцев
Ілюстрація з книги І. Коваля « Свята Земля України»

10 лютого в Музеї історії Галича Національного заповідника «Давній Галич» відбулися урочистості з нагоди 30-ліття легалізації УГКЦ в м. Галичі за участі співробітників установи, духовенства, зокрема Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина, Галицького декана УГКЦ о. І. Броновського, священників о. Володимира Кузюка, о. Володимира Палія, о. Ярослава Жолоба, а також спільноти «Українська молодь – Христові», представників районної влади тощо.

Модератор заходу, завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич», кандидат історичних наук Андрій Стасюк насамперед надав слово Архієпископу і Митрополиту Івано-Франківському Кир Володимирові Війтишину, котрий розповів про основні віхи становлення і відновлення Української греко-католицької церкви. В радянський час наша Церква була заборонена. Чимало священників, єпископів пережили ув’язнення і заслання, але не скорились, не зламались. Їх запеклий спротив комуністичній системі, а пізніше наполеглива праця сприяли тому, що УГКЦ сьогодні є такою міцною. Власне, Кир Володимир Війтишин був одним із тих, хто готував звернення до очільників СРСР про відновлення УГКЦ, протестував на Красній площі в Москві. Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський поблагословив присутніх, побажав усім здоров’я і миру в душі.

Від імені адміністрації Національного заповідника «Давній Галич» з вітальним словом до присутніх звернувся заступник генерального директора з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. Він, зокрема, нагадав, що цьогоріч виповнюється 155 років від дня народження Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. В жовтні відбудеться наукова конференція, присвячена цій ювілейній даті та 30-літтю виходу УГКЦ з підпілля. До слова, в Музеї історії Церкви в Галичині знаходиться унікальний експонат – єпископський жезл А. Шептицького.

З доповіддю «Тернистий шлях Церкви» виступила старша наукова співробітниця відділу «Музей історії Галича» Ганна Жолоб. Використовуючи мультимедійні засоби, вона розповіла про незламну боротьбу духовенства та пастви Української греко-католицької церкви за її відновлення.

Галицький декан УГКЦ о. І. Броновський подякував Архієпископу і Митрополиту Івано-Франківському Кир Володимирові Війтишину за те, що він знайшов час відвідати Галич, а генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич» Володимирові Костишину і співробітникам установи за підготовку урочистого заходу з нагоди 30-ліття легалізації УГКЦ в м. Галичі та оновлену експозицію історії Церкви у відреставрованому приміщенні Музею історії Галича.

На закінчення присутні оглянули нові музейні експонати та зробили фото на пам'ять.

Любов Бойко.

24 січня 2020 р. в Івано-Франківську відбулися урочистості з нагоди відкриття Угорського культурно-освітнього центру (Magyar Kulturális Oktatási Központ).

У заході взяли участь генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бугайла, заступник голови обласної державної адміністрації Дмитро Романюк, керівник угорського культурно-освітнього центру в області Мирослава Нагорняк, почесний консул Угорщини в місті Івано-Франківську та області Василь Вишиванюк, представники громадських організацій, засобів масової інформації та угорських товариств.

Старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини НЗ "Давній Галич" Андрій Чемеринський підготував для присутніх доповідь на тему: "Пам'ятні об'єкти українсько - угорської історії на терені Галицького району". Згадувалося про найдавнішу угорську хроніку та датування першої згадки про Галич, угорські поховання ІХ–Х ст. в Галичі, панування угорських королів у місті та ін.

Програма заходу була насиченою, проте поміж офіційними промовами та неформальними зустрічами знайшли час згадати і про вшанування пам'яті полеглих у Першій світовій війні, сучасні потреби меморіальної роботи, пам'ятні місця Прикарпаття, пов'язані з історією угорців.

Як її приклад, а зокрема, можливості українсько-угорської співпраці, наводилося військове кладовище в Галичі, на якому, серед інших, поховані воїни - представники угорської національності, які були військовослужбовцями кількох полків монархії Габсбургів.

Присутнім було продемонстровано світлини кладовища - минулого і сучасного періодів. Таким чином, ще кілька десятків осіб присутніх на заході довідалися про сам Галич і місця пам'яті, пов'язані з містом.

 

Андрій Чемеринський

15 січня 2020 р. на факультеті історії, політології і міжнародних відносин відбулася зустріч із стейкхолдерами спеціальності 032 “Історія та археологіяˮ, гарантом ОП якої, зокрема її першого (бакалаврського) рівня, є завідувач кафедри історії слов’ян, докт. іст. наук, професор В. Л. Комар. У її роботі взяли участь, зокрема, в.о. директора Державного архіву Івано-Франківської області Л. С. Харук, директорка Івано-Франківського краєзнавчого музею Г. М. Беднарчик, директор комунального підприємства “Пам’ятьˮ В. В. Тимків, провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу Національного заповідника “Давній Галичˮ А. І. Петраш, представник Тисменицького районного відділу освіти І. Р. Веляник, а також викладачі кафедри історії слов’ян: канд. іст. наук, доц. В. З. Дебенко, канд. іст. наук, доц. М. Д. Вітенко, ст. викладач Р. В. Кобильник, ст. лаборант Л. Д. Дідик та студенти спеціальності 032 “Історія та археологіяˮ.

Учасники зустрічі разом зі студентами спеціальності “032 Історія та археологія”. У ході зустрічі обговорювалися питання удосконалення ОП спеціальності 032 “Історія та археологіяˮ, розширення баз практик студентів, поглиблення навчання й практичної діяльності. Представники баз практик, які водночас виступають стейкхолдерами нашої спеціальності й потенційними роботодавцями, у своїх виступах високо оцінили теоретичну підготовку наших випускників і належну якість ОП спеціальності 032 “Історія та археологіяˮ. Водночас вони висловили свої побажання й рекомендації щодо покращення ОП й окремих елементів навчального процесу. Подаємо їх пропозиції в узагальненому вигляді: 1) збільшення тривалості архівної та музейної практик; 2) розширення тематики студентських наукових досліджень за рахунок місцевої, краєзнавчої, регіональної проблематики у контексті історії слов’янських народів; 3) ширше залучення студентів до наукових досліджень у архівних та музейних установах; 4) розширення баз практик і укладення відповідних угод із ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»; 5) сприяти створенню музейно-екскурсійних осередків у новостворених ОТГ області; 6) зробити регулярними зустрічі стейкхолдерів із викладачами та студентами спеціальності 032 “Історія та археологіяˮ.

Зустріч відбулася у конструктивній і діловій атмосфері, оскільки всі присутні зійшлися в тому, що потрібно творити спільну справу – підготувати на високому рівні фахових істориків бакалаврів і магістрів, майбутнє сучасної України.

Андрій ПЕТРАШ

22 січня 1919 року в історії становлення незалежної України займає особливе місце. У той день на Софіївській площі у Києві відбулося проголошення Акту Злука всіх українських земель в єдину Українську державу. Саме тому 22 січня ввійшло до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України.  З нагоди цієї важливої історичної дати у Галицькій районній бібліотеці відбувся круглий стіл «Соборність України: від ідеї до життя», присвячений 101-ій річниці Злуки УНР та ЗУНР. Метою заходу стало відродження паростків духовності, пробудження у своїх користувачів, зокрема молоді, зацікавленості  до поглибленого вивчення iсторiї  та культурних надбань українського народу, виховання поваги та любові до рідного краю, його історичного минулого і сучасності.

Бібліотекар читального залу Галина Петраш розповіла про історію цього свята і звернула увагу на книжкову виставку, присвячену цій події. Також вона зачитала історичний документ – Акт Злуки, який було виголошено 22 січня 1919 року. На заході були присутні учні 8-б класу Галицького ліцею імені Ярослава Осмомисла (класний керівник Марія Федоришин).

До участі в круглому столі були запрошені співробітники Національного заповідника  «Давній Галич» Марія Костик та Іван Драбчук, а також галицький політолог, голова районної організації Української Галицької партії Павло Лодин. Вони розповіли про історичні передумови об’єднання двох частин українських земель, котрі до цього перебували у складі двох імперій – Австро-Угорської та Російської, зупинилися на спогадах очевидців, які зафіксували для нас історичні джерела та з’ясували історичне значення  Дня Соборності України і важливість цієї події для нашого сьогодення.

Школярі з цікавістю слухали розповідь про боротьбу українського народу за соборність своїх земель, бо це одна з важливих сторінок нашого минулого. Вони дізналися про значення слова «соборність», яке включає в себе єдність і згуртованість, а також зрозуміли, що слово «злука» повернулося в нашу мову тільки з настанням незалежності України, бо до цього у ній вживався тільки його антонім – «розлука».

Наприкінці заходу бібліотекар Галина Петраш побажала усім присутнім єдності, любові одне до одного, що допоможе кожному з нас будувати свій дім, свою правду й свою волю. Бо в єдності - наша сила і наше майбутнє. А вчителька Марія Федоришин наголосила, що Акт Злуки, який спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну, національну державу, став одним із найголовніших документів нашої історії у ХХ столітті.

Іван Драбчук

У Галицькій центральній районній бібліотеці відбувся поетичний альбом до 65-річчя від дня народження освітянина, поета, громадського діяча Богдана Михайловича Томенчука на тему «Поезія, народжена в серці». В літературному заході взяли участь бібліотечні працівники та активні читачі. Вони, зокрема, пригадали основні події з життя нашого земляка, його здобутки у професійній царині і творчі досягнення. Про це розповідали бібліотечні працівниці Богдана Кривоніс, Галина Петраш, Марія Венгрин, Тетяна Гусак, Оксана Мединська, а також активні читачки, співробітниці Національного заповідника «Давній Галич» Любов Бойко і Марія Костик. Учасниці поетичного альбому проаналізували твори автора, прочитали його вірші зі збірок «На паперті душі», «Німі громи», «Сповідайтесь, мої тривоги».

Як ми дізналися з відкритих джерел інтернету та друкованих видань, Богдан Томенчук народився 16 січня 1955 року в с. Ценява Коломийського району Івано-Франківської області. Навчався в сільській восьмирічці, з золотою медаллю закінчив школу №2 м. Коломиї. Вищу освіту здобув в Івано-Франківському педагогічному інституту, з відзнакою закінчив фізико-математичний факультет. Півтора десятка років працював у сільських школах Гуцульщини і Покуття вчителем математики, заступником директора, директором.

З 1990 року Богдан Томенчук обіймав посади начальника обласного управління освіти Івано-Франківської облдержадміністрації, завідувача відділу освіти Коломийської райдержадміністрації, заступника голови Івано-Франківської ОДА з гуманітарних та політико-правових питань. Член Координаційної ради з питань соціального та правового захисту військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби в запас або відставку, та членів їх сімей. Богдан Михайлович очолював Івано-Франківський регіональний центр оцінювання якості освіти, займає активну позицію в питаннях реформування освіти, сприяє здійсненню заходів із відродження духовності, культури і народних традицій у краї. Богдан Томенчук – лауреат премії ім. В. Чорновола за книжку «Він був пророком у своїй Вітчизні». Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Як бачимо, Богдан Томенчук – непересічна особистість, що прислужилася своєю працею задля розвитку нашої держави. Сподіваємось, що і його поетичний талант розвиватиметься надалі, заясніє новими гранями, й ми ще не раз будемо читати проникливі і зворушливі, а часто гостросоціальні вірші автора.

 

Любов Бойко.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:9494

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:17917

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:7367

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:8032