Днями в рамках робочої поїздки на Прикарпаття Галицький район відвідала міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, а також народний депутат Володимир Шкварилюк. Не оминули увагою поважні гості і село Крилос (Княжий Галич), де побували в Успенській церкві XVI ст.

Завідувач Музею історії Галича Тарас Зіньковський ознайомив делегацію з експозицією Митрополичих палат. Представники влади були приємно вражені багатою історією та культурою княжого міста, побаченими цінними артефактами. На завершення міністр висловила «величезну вдячність за збереження вражаючої колекції доказів величної історії Галича і важливу просвітницьку працю».

Тарас Зіньковський

Нещодавно у Галичі побувала міністр освіти і науки п. Л. Гриневич. Під час зустрічі в Галицькому ліцеї імені Ярослава Осмомисла висока київська гостя основну увагу звернула на впровадження концепції нової української школи. Наразі в Україні вже діє 767 опорних шкіл, при цьому з них лише 9 знаходиться в Івано-Франківській області, і серед них одна – в Галицькому районі. На зустріч було запрошено начальників відділів освіти Івано-Франківщини, голів територіальних громад та представників освіти.

Міністр освіти і науки п. Л. Гриневич провела також зустріч із директором Галицької гімназії п. В. Тихонь, поспілкувалася з учнями та вчителями науково-методичного проекту «Інтелект України».

Концепція нової української школи була ключовою у спілкуванні з аудиторією. Як відомо, Міністерство освіти і науки робить акцент на такі аспекти:

- cтворення опорних шкіл;

- збільшення фінансування на освіту;

- докорінне поліпшення матеріально-технічної бази предметів природничо-математичного циклу;

- термінове впровадження програми «Теплі вбиральні».

Як зазначила міністр п. Лілія Гриневич, опорні школи – це не лише краща якість освіти для дітей, а й вища зарплата для вчителя. Малокомплектні школи, де по 5-10 учнів і один вчитель викладає кілька предметів, мають рекордну вартість навчання одного учня – до 45 тис гривень. А це ті кошти, які можна використати саме на зарплати вчителів. Загалом цього року держава інвестувала в шкільну інфраструктуру понад 3,8 мільярда гривень.

 

Ірина Чернега

У Національному заповіднику «Давній Галич» відбувся відкритий урок «Література рідного краю» для учнів Галицької гімназії. Перед гімназистами виступили співробітники заповідника, а також учасники Галицького літературно-мистецького об'єднання «Нащадки Митуси». Учні мали нагоду послухати вірші галицьких авторів, зокрема Марії Букавин, Любові Бойко, Ніни Сегін, Івана Драбчука, Володимира Наконечного та інших. Коли Україна переживає такий нелегкий і неоднозначний час, то людям, які, можливо, трохи гостріше відчувають, є що сказати, і вони це передають у поетичних рядках. Галицька земля народила багато талановитих митців, більше чи менше відомих. Всі вони чутливо відгукуються на події, намагаються зрозуміти, що ж відбувається з нами в нашій новітній історії, пишуть про це в своїх творах. Кожен автор по-своєму передає свої враження і відчуття, але, без сумніву, всіх болить те, що відбувається довкола, хвилює, якою буде доля нашої держави, українського народу. Власне, маленькі літературні струмочки з кожного регіону України вливаються у велику ріку української літератури.

Завідувач науково-дослідного відділу Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик звернулась до гімназистів зі словами, що для них сьогодні найголовніше завдання – добре вчитися, бо вони – наше майбутнє, яке, ми всі сподіваємось, буде кращим, ніж сьогодення. Підсумував урок учитель української мови і літератури Іван Михайлович Фрейнак. Він наголосив на тому, що дуже важливо, щоб молоді люди не були байдужими. Молодь повинна бути активною, щоб змінити життя на краще.

Любов Бойко.

В історії нам більше відоме ім’я Захарії Абрагамовича (1878 – 1903 рр.), караїмського поета, який народився у с. Лани Галицького району, жив у Галичі, але помер у Залукві. Також свого часу ми писали про караїма–вихреста, теж Захарію, що змінив своє ім’я  спочатку на  Адам, а пізніше, коли став ченцем, - на Андрій (див. газету «Нова Зоря» за 22 січня 2018 р.). Він також походив із залуквянських караїмів, але народився у с. Нові Кінчаки. І ось недавно нам під руки потрапила інформація про ще одного Абрагамовича – Зигмунта, який власне уже є уродженцем с. Залуква. Це відомий історик, орієнталіст, тюрколог, перекладач. Писав польською, німецькою, караїмською мовами.

Він народився 20 лютого 1923 року в сім’ї слюсаря Захарії Абрагамовича. Мати, Девора Морткович, походила з луцьких караїмів. Був найстаршим у сім’ї, де виховувалося четверо дітей. Рано втратив батька. У 1928−1935 рр. навчався в польській школі м. Галича. Пізніше у 1935−1939 рр. навчався в гімназії м. Станиславова (тепер м. Івано-Франківськ), де великий вплив на нього справило спілкування з учителем гімназії Миколою Лепким. А закінчував З.Абрагамович навчання у  1939−1941 рр. у Галицькій середній школі.

Під час Другої світової війни  (у 1944 р.) З. Абрагамович потрапив на примусові роботи до Німеччини, а після війни оселився в Польщі. З 1947 р. він  вільний слухач факультету філології Близького Сходу Варшавського університету. Тут навчався  на курсі під керівництвом тюрколога А. Зайончковського. У студентські роки переклав галицько-луцьким діалектом караїмської мови кілька віршів Назима Хікмета та ряд новел турецьких авторів. У 1949 р. склав іспит, а 1950 перевівся до Ягеллонського університету. 1951 здобув ступінь магістра за дослідження «Подорож Евлії Челебі до Криму 1666 року».

У 1952–1976 рр. З.Абрагамович працював архівістом у Головному архіві давніх актів (м. Варшава), у Державному воєводському архіві (м. Краків). 1967 захистив докторську дисертацію «Хаджи Мехмет Сенаї з Криму. Історія кримського хана Іслам-Гірея ІІІ (до весни 1651 року)» у відділі філології Ягеллонського університету.

У 1976–1988 рр. він  працював в Інституті історії Польської академії наук (м. Варшава). Досліджував історію Туреччини, перекладав староосманські писемні джерела. 1989 за його участю (вступна стаття, обробка матеріалу) вийшла книга орієнталіста І. Петрашевського «Uroki orientu» про 10-річну подорож на Схід, в якій описано життя, звичаї й культура Туреччини та Сходу загалом у 1830-х. Також, зацікавившись історією зв’язків Польщі й Туреччини, він видав працю «Кага Mustafa pod Wiedniem» (1973 р.), в якій використано мусульманські джерела віденського походу 1683 року.

Помер Зигмунт Абрагамович 13 грудня 1990 р., похований на Раковецькому цвинтарі у місті Кракові.

Зауважимо, що відомий автор цікавився також й Україною. Він переклав караїмською мовою (галицько-луцький діалект) вірш «Заповіт» Т. Шевченка, який уперше опубліковано в антології «Тарас Шевченко. «Заповіт» мовами народів світу» (1989 р.). За два тижні до смерті, у день, коли його поклали в лікарню, закінчив роботу над перекладом «Гамалії» Т. Шевченка й передав його у видавництво.

Таким чином, ми бачимо, що учений не змарнував свого життя, а лишив по собі вагомий науковий слід. Тому ми повертаємо це ім’я на батьківщину і, сподіваємося, що і в Залукві колись згадають про свого відомого земляка. Також ця інформація може бути використана моїми колегами, працівниками Музею караїмської історія та культури у експозиції закладу.

 

Іван ДРАБЧУК

У час Великого посту в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка давніх галицьких хрестів ХVІІ–ХХ ст. з експозицій Музею історії Галича та Музею етнографії, а також із фондів заповідника. Завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк запросив поблагословити захід пароха церкви Різдва Христового в Галичі о. Володимира Кузюка. Священик розповів про значення хреста для християн, його символіку.

–В час розп'яття хрест був символом приниження, символом ганьби, але після Христового Воскресіння він став символом віри, – наголосив о. Володимир. – Віруючі люди, незалежно, до якої конфесії належать, з пошаною ставляться до хреста, бо він показує нам дорогу до вічного життя. Україна – християнська країна, має свою християнську історію. Апостол Андрій Первозванний, перший благовісник Євангелія Христового на землях України, відчув особливу Божу благодать на київських горах.

Ось як свідчить про це «Повість минулих літ»: «І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, вставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, благословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».

Про знак хреста з позиції релігієзнавства розповів заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. Він охарактеризував історичні події того часу, коли жив Ісус Христос, нагадав уривок з Євангелія, де описані останні години земного життя Сина Божого, зазначив, що смерть на хресті була найбільш мученича.

Завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк повідомив, що на виставці демонструється понад три десятки хрестів з галицьких храмів та церков Гуцульщини, різних за типологією, ознаками, конфесійною приналежністю. Є серед них напрестольні, процесійні, ручні хрести, розп'яття, нагрудні хрестики тощо. В Картинній галереї експонуються також фотороботи заступника генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з питань культурної спадщини Володимира Дідуха. Виставка діятиме до 19 квітня.

Любов Бойко.

В період Першої світової війни, зокрема в 1914 – 17 рр. місто Галич і його околиці були одним з бойових плацдармів, де відбувалися бої між російською армією та силами союзників: австро – угорською та німецькою армією. Свідченням тих боїв є старе військове кладовище на Галич – Горі, яке впродовж останнього часу впорядковувалося волонтерами та окремими особами. В минулому 2018 р. благоустрій було здійснено за підтримки міської влади Галича.

На початку весни 2019 р. командир Інституту і музею військової історії Міністерства оборони Угорщини, полковник, д-р Вілмош Ковач, на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про збереження та увічнення місць пам’яті загиблих військовослужбовців та цивільних жертв воєн та про статус поховань (Київ, 16 листопада 1996 р.), звернувся до міської влади Галича та адміністрації Національного заповідника «Давній Галич» з листом. В ньому висловлювалася подяка міському голові О.Трачику і працівникам заповідника за участь в попередніх роботах та пропонувалися подальші кроки щодо вирішення проблемних питань об’єкта.

З метою обговорення цих питань, Галич відвідала делегація Інституту і музею військової історії Міністерства оборони Угорщини, яку очолював д – р Андор Біро, радник радник департаменту з військово-меморіальної роботи. Слід зауважити, що А.Біро вже перебував у Галичі в 2015 р. і безпосередньо міг бачити стан військового кладовища тоді і порівняти його з сучасним, після проведених робіт з початкового благоустрою.

Представники угорської сторони відвідали кладовище на якому спочиває багато угорців, які були військовослужбовцями цісарського війська і вшанувала їхню пам’ять; поклали вінок в угорських національних барвах  з написами «Від Міністерство оборони», «Від військового музею».

В подальшому угорці відбули зустрічі з міським головою Галича п. Орестом Трачиком та заступником генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи п. Семеном Побуцьким.

Міський голова розповів гостям про пошуки шляхів благоустрою кладовища, багаторазові звернення до громадських організацій та урядових інституцій Угорщини та Австрії, вклад місцевого самоврядування у відновлення військового меморіалу.

З представниками наукової інституції угорці обговорили питання встановлення пам’ятного знаку та інформаційної таблиці на кількох мовах – з можливим фінансуванням робіт угорською стороною; надання об’єкту статусу пам’ятки історії та продовження облаштування пам’ятного місця. Інформаційна таблиця буде присвячена всім полеглим, без наголосу на якийсь певній національності.

За словами представників Національного заповідника «Давній Галич», в найближчому часі буде підготовано всю необхідну облікову документацію для надання меморіалу статусу нововиявленої пам’ятки історії.

Угорські гості висловили очільнику міського самоврядування подяку за прибирання кладовища від поламаних дерев – які були знищені під час сильних весняних вітрів і при падінні частково пошкодили поховання. На думку представників угорської сторони, відновлене військове кладовище в м. Галичі може стати одним з тих меморіальних місць, які туристи відвідуватимуть в майбутньому.

Слід зауважити, що вцілілий військовий меморіал Першої світової війни в Галичі, є одним з найбільших на Прикарпатті. Тут збережено щонайменше 329 поховань військовиків цісарського війська (українців, угорців, чехів, поляків, німців, євреїв та ін.). На даний час, завдяки наполегливій роботі дослідників в архіві, вдалося встановити прізвища 127 полеглих, в тому числі 2 легіонерів Українського Січового Стрілецтва.

А.Чемеринський

В черговий раз працівники Національного заповідника «Давній Галич» взяли участь у прибиранні території Галицького замку. Просимо галичан та гостей міста дотримуватись культури поведінки в громадських місцях. Дякуємо за розуміння!

5 квітня у Митрополичих палатах на Крилоській горі, де розміщується Музей історії Галича відбулася презентація експозиції факсиміле Галицького Євангелія 1144 року. Захід вітальними словами відкрив генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин, наголосивши на значущості й унікальності цієї пам’ятки для Галича, Галицької землі та України загалом. Боже благословення дійству уділили галицькі парохи отець-декан Ігор Броновський та о. Володимир Кузюк УГКЦ. З історичною довідкою про рукописне Євангеліє присутніх ознайомив завідувач Музею історії Галича Тарас Зіньковський, а роль Галича в історії писемної культури Русі-України розкрив науковий співробітник науково-дослідного відділу заповідника, кандидат історичних наук Ігор Коваль. Важливо, що першими відвідувачами нової експозиції стали учні Крилоської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на чолі з директором Василем Фіголем. Варто зазначити, що поява і оформлення нової експозиції стала можлива завдяки івано-франківському меценату Степану Мазуру, за що адміністрація та працівники заповідника висловлюють щиру вдячність. Отож поспішайте до Крилоса, аби на власні очі побачити цінний рукопис ХІІ ст., адже всього за два місяці Музей історії Галича буде зачинений на реставрацію.

Довідка.

Галицьке Євангеліє 1144 року

Найдавніша рукописна пам’ятка кириличного Чотириєвангеліє (Євангеліє-тетр) досі відома з теренів сучасної України. Текст книги створений між 1 жовтня – 9 листопада 1144 року, що засвідчує автограф невідомого переписувача галицького скрипторію. Розмір пергаментного рукопису 230 х 160 мм, відтак кодекс радше використовувався для щоденного вжитку. У XIV ст. до Євангеліє було додано Синаксарі, Місяцеслов та інші релігійні тексти. 12 червня 1576 року Чотириєвангеліє в Успенській церкві на Крилосі виявив галицький, львівський і кам’янець-подільський єпископ Гедеон Балабан, залишивши пам’ятний запис на сторінках рукопису. Станом на 12 листопада 1679 року власником Галицького Євангеліє був архієпископ та митрополит Сучавський і всієї Молдови Досифей Баріле, котрий мав намір повернути кодекс до Крилоса. За нез’ясованих причин книга наприкінці XVII ст. опинилась у Москві, де й зберігається дотепер у колекції Державного історичного музею під шифром Син. 404. 5 серпня 2018 року факсиміле Галицького Євангеліє 1144 року Національному заповіднику «Давній Галич» подарував Глава і Отець УГКЦ Блаженнійший Святослав Шевчук.

 

Андрій Стасюк

Науково-практичний семінар «Храм Св. Пантелеймона – монументальна  пам’ятка архітектури кінця ХІІ століття» відбувся 3 квітня 2019 р. у Національному заповіднику «Давній Галич». Захід було приурочено до 825-ої річниці згадки про собор у давніх джерелах та Міжнародного дня пам’яток та визначних місць, який ми відзначатимемо 18 квітня. Його учасниками стали музейні працівники, науковці, вчителі історії.  Нагадаємо, що храм Святого Пантелеймона – це  єдина  та унікальна пам’ятка  архітектури Західної України, яка збереглася із княжих часів.

Доповіді для присутніх  на семінарі виголосили науковці Національного заповідника Андрій Стасюк («Розквітлий хрест зі стін храму Св. Пантелеймона: історія однієї геральдичної традиції»), Олег Мельничук («Археологія Пантелеймонівського городища»), Марія Костик («Графіті храму Св. Пантелеймона як історичне джерело»), Андрій Чемеринський («Костел Св. Станіслава (давня церква Св. Пантелеймона) у військових планах, воєнних подіях та пам’яткоохоронній проблематиці (кін. ХІХ – сер. ХХ ст.) та  Андрій Гусак, співробітник Українського  державного інституту культури зі Львова, який мав виступ «Образок із життя ХІІІ ст. (до історії храму Св. Пантелеймона у Галичі). Зауважимо, що усі доповідачі використовували мультимедійний показ, а Володимир Козелківський підготував озвучену презентацію, яка висвітлила тему «Архітектури церкви Св. Пантелеймона», яку присутні із зацікавленням переглянули.

Доповіді були цікавими і змістовними, бо, як бачимо, виступаючі різнобічно підійшли до висвітлення історії храму.  Загалом зазначимо, що дослідження храму Святого Пантелеймона налічує уже більше двох десятків учених, які зробили великий внесок у висвітленні його минувшини. І все ж попри це, як було наголошено наприкінці роботи семінару, ми ще мало про нього знаємо. А це означає, що є ще над чим працювати. І наступні дослідники, використовуючи нові технології, скажуть про цю найвеличнішу пам’ятку давньогалицької архітектури своє вагоме  і, що важливо, нове наукове слово.

Іван ДРАБЧУК

У Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» 27.03.2019 р. відбулася презентація книги «Сапогів – чарівна перлина України».  Авторами книги є жителька села Олеся Біберова та творчий колектив працівників Заповідника, зокрема кандидат історичних наук, науковий співробітник науково-дослідного відділу Ігор Коваль, кандидат історичних наук, завідувач науково-освітнього відділу Андрій Стасюк, молодший  науковий співробітник науково-дослідного відділу Мар’яна Коваль.

І. Коваль розповів про те, як зустрівся з О. Біберовою і пообіцяв їй допомогти видати  книгу про село. О. Біберова зібрала багато матеріалів про історію Сапогова, сільських людей і їх долі. Це була нерозкрита цілина, яку потрібно було опрацювати. Під керівництвом І.Коваля автори крок за кроком вкладали історичний матеріал у потрібні розділи. Завдяки уродженцю села Сапогова Михайлу Лінчевському ця книга побачила світ.

О. Біберова розпочала свій виступ віршем про Сапогів. Вона розповіла, як  писала зі слів людей про село і долі сільських мешканців. Автор вірить, що слово вічне і невмируще, а книга – це пам’ять про людей і її будуть використовувати майбутні покоління.

Андрій Стасюк зазначив, що робота над книгою була нелегкою. Матеріал про середньовіччя потрібно було вивчати в архівах. Важливо, що віднайдено документ, який згадує село під назвою «Сапогово» під 1401 роком. Як засвідчують архівні дані, жителі села займалися пошиттям взуття. Можливо, вони шили взуття і для галицьких князів. А. Стасюк вважає, що треба вивчати  історію населених пунктів, адже історія України базується на історії кожного села і міста.

Уродженець села Сапогова, відомий український меценат, кандидат технічних наук, голова правління закритого акціонерного товариства «Газтранзит» Михайло Лінчевський своєю благодійністю і щедрою добротою неодноразово прислуговувався рідному Сапогову, збудував для громади села величний собор, вклав величезну суму грошей у видання книги про Сапогів. М. Лінчевський відзначив важливість видання книги про Сапогів, бо вона залишиться дітям і внукам, які будуть вивчати історію свого села. «Треба робити корисні справи, адже все це послужить людям», - завершив меценат.

Голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, доктор філософії, директор центру дитячого та юнацького туризму і краєзнавства М. Косило наголосив, що те, що написано – відбулося, а те, що не записали, не обов’язково буде згадане. Тому дуже добре, що є люди, які пишуть і видають книги, бо час змінює усе, зокрема й кордони, а свою історію потрібно знати.

Кандидат історичних наук,  завідувач археологічного відділу Заповідника Тарас Ткачук розповів про підземну історію Сапогова й про те, що археологи будуть мати багато роботи в майбутньому і неодмінно віднайдуть багато знахідок, які розкажуть про давнє минуле Сапогова.

Доктор історичних наук, професор Прикарпатського університету Мирослав Волощук вважає, що мешканці села Сапогів – це жителі колишнього великого Галича. Потрібно досліджувати історію великих і малих населених пунктів, відкривати невідомі сторінки історії в архівах. А перед університетами лежить завдання підготувати плеяду істориків, науковців, які зможуть працювати над історією міст і сіл й повернуть Україні свою спадщину.

Авторів книги піснею «Село моє» привітав уродженець Сапогова, заслужений і народний артист України, професор Прикарпатського університету Володимир Пірус. Співак наголосив, що в книжці про Сапогів переплетені людські долі, а село є однією великою українською родиною.

Щирі слова привітання на адресу авторів прозвучали з уст видавця книги Василя Іваночка, заступника голови Галицької районної ради Люби Гордійчук, заступника генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з менеджменту Ірини Чернеги, колишнього голови Сапогівської сільської ради Марії Богусевич та теперішнього голови Наталії Вістовської.

Творчої наснаги на наступні проекти побажали авторам книги «Сапогів – чарівна перлина України» генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин та заступник з наукової роботи Семен Побуцький.

Марія Костик.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8548

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:16241

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:6959

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7326