Напередодні великого християнського свята – Успіння Пресвятої Богородиці – в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулося відкриття виставки галицьких ікон ХVІІІ–ХХ ст. з архікатедрального собору Святого Воскресіння (м. Івано-Франківськ), на якому були присутні наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич», працівники Галицької районної бібліотеки тощо. Організатор виставки завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк насамперед надав слово Галицькому деканові УГКЦ о. Ігореві Броновському, який розпочав захід з молитви та поблагословив присутніх на подальшу працю.

Діву Марію люблять і шанують у нашому народі, до неї звертаються з проханням про допомогу, – сказав священик. – В кожному образі є щось надзвичайно величне і святе. Водночас вони не подібні один до одного. Перед ними молилося багато людей, тож усі образи, розміщені в цьому залі, – намолені.

Як зазначив Андрій Стасюк, ще в давнину князі посвятили нашу землю Богородиці. Про це свідчать храми, присвячені Пречистій, зокрема й Успенський собор у Крилосі.

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич», кандидат історичних наук Семен Побуцький наголосив у своєму слові, що виставка демонструє високу духовність і великий мистецький хист нашого народу.

В перспективі ми маємо намір зібрати ікони усіх 25-и Святих Таїнств і запросити священиків і галичан для молитви на вервиці, – повідомив С. Побуцький.

Виставка ікон діятиме до Свята Покрови Пресвятої Богородиці.

Колектив Національного заповідника «Давній Галич» висловлює щиру подяку адміністратору Івано-Франківського собору Святого Воскресіння о. Юрію Новицькому за сприяння в організації виставки.

Любов Бойко.

25 серпня  2018 р. з нагоди відзначення Дня Незалежності України в Національному заповіднику «Давній Галич» на Крилоській горі відбувся духовно-мистецький захід «Вірую». Цей проект, котрий об’єднав найкращих українських музикантів світового рівня, презентував Благодійний фонд «Україна Інкогніта». Його співорганізаторами стали Івано-Франківська торгово-промислова палата, Івано-Франківська ОДА та Агенція регіонального розвитку Івано-Франківської області.

Місце Крилоса, де у середньовіччі знаходився дитинець княжої столиці, а пізніше існував релігійно-духовний центр Галицької митрополії, є чудовим місцем для проведення такого  рівня заходів. Неповторний дух минувшини відчуває кожен, хто ступає на Крилоську гору. Тисячі прочан із вірою в серці приходять сюди у пошуках свого духовного відновлення. Тут минуле переплітається із сучасним і творить непогану перспективу на майбутнє.

Після щорічної прощі, яка відбулася на початку серпня на чолі з Патріархом УГКЦ Святославом, це другий потужний захід, який, можливо,  не зібрав уже  так багато людей, але  об’єднав галицьку та українську еліти. Адже тут можна було побачити і народних депутатів України, і керівників обласної та районної влад, і найвище духовенство краю. Вони були не тільки співорганізаторами заходу, але і слухачами чудових творів релігійно-духовного характеру. А послухати направду було кого.

Ірина Рябчун виконала класичні твори та українські мотиви  на унікальному інструменті – карильйоні. Квартет бандуристок «Гердан» Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника (кер. Віолета Дутчак) заспівав кілька чудових пісень, які зачіпали серця слухачів. В Успенській церкві (для тих, хто уважно прочитав програму) співала лавреат Національної премії ім. Т.Шевченка Наталія Половинка у дуеті з Юлією Тарасович. Почуте  було направду неповторним, адже співачки виконували давні духовні наспіви без акомпанементу. Акустика храму і тьмяне світло зробили свою справу і спів  благодатно впливав на присутніх. Складалося таке враження, що ми не у ХХІ, а десь у ХІІІ столітті.

Справжньою  окрасою святкового дійства став виступ Народної артистки України Ніни Матвієнко, яка презентувала програму «Увійди і ти у цей собор». Радував слухачів і виступ академічного симфонічного оркестру Івано-Франківської  філармонії імені Ірини Маланюк. А ще вперше, саме тут у Крилосі, прозвучала просто неба опера-реквієм «ЙОВ» формації Nova Opera. Вона створена за книгою Йова зі Старого Заповіту з використанням латинських сакральних текстів. Її написано в синтетичному жанрі, що вперше в історії світової музики поєднав у собі оперу, реквієм та ораторію. Музику твору написали Роман Григорів та Ілля Разумейко, а постановку здійснив Влад Троїцький.

У  Музеї  історії Галича, який могли відвідати усі бажаючі,  демонструвалася виставка оригінальних писанок майстрині з Калуша Наталії Андибур. Авторські писанки на ніжках, виконані у техніці холодної кераміки та полімерної глини, декупаж та пап’є-маше із використанням ручного та точкового розпису відрізняються від традиційних, але це направду нове слово у нашому писанкарстві.

Багато праці для того, щоб захід удався доклали і співробітники Національного заповідника «Давній Галич». Принагідно скажемо, що тут вони проявили і свою галицьку кмітливість. Адже крім дерев’яних лавок, які використовуються під час прощі, місцями для сидіння стали звичайні тюки із свіжого пахучого сіна.

Сподіваємося, що такий чудовий проект стане для Давнього Галича  традиційним і покличе  до життя инші, які сприятимуть ще більшій розбудові цього, як сказав народний депутат України Анатолій Матвієнко, «красивого місця віри на Крилоській горі».

Іван ДРАБЧУК

27 липня 2018 р. відбулося чергове засідання вченої ради Національного заповідника «Давній Галич», на якому науковці розглянули два питання: затвердження до друку монографії Олександри Левицької «Сакральна тематика іконостасу Успенської церкви с. Крилос у творчій діяльності Антона Монастирського та співпраця з Греко-католицькою церквою» та поетичну збірку галицького караїмського поета Захарії Абрагамовича.

З першого питання виступила автор монографії, науковий співробітник Музею історії Галича О. Левицька. Вона представила свій науковий доробок, зазначивши, що працювала над дослідженням впродовж трьох років. Робота складається з дев'яти розділів. Проаналізовано художньо-мистецьку цінність іконостасу Крилоської церкви Успіння Пресвятої Богородиці, подано історію чудотворної ікони Матері Божої, котра знаходиться в церкві, опис чотирьох старозавітніх ікон, скульптурного барельєфу, який розміщений над входом у храм тощо.

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич», кандидат історичних наук Семен Побуцький, вчений секретар Наталія Качковська, завідувач науково-дослідного відділу Марія Костик, завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк рекомендували затвердити наукову роботу до друку з урахуванням деяких зауважень. Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин привітав автора зі значним науковим напрацюванням, пообіцяв всебічно сприяти тому, щоб монографія побачила світ.

Про поетичну збірку галицького караїмського поета Захарії Абрагамовича розповіла науковий співробітник Музею караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич» Надія Васильчук. Книга важлива насамперед тому, що містить багато віршів, написаних мовою оригіналу – караїмською.

Члени вченої ради були одноголосні в тому, що видання потрібні і важливі. А тому їх потрібно затвердити до друку, щоб з ними ознайомилися читачі, які цікавляться історією Галицької землі.

Любов Бойко.

Поетичний альбом до Дня Незалежності України

Напередодні Дня Незалежності України в Галицькій районній центральній бібліотеці відбувся поетичний альбом «З Україною в серці», в якому взяли участь т.в.о. директора Галицької ЦБС Т. Перекліта, бібліотечні працівники Г. Петраш, М. Венгрин, Б. Кривоніс, Н. Сєдова, О. Мединська, а також співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Л. Бойко, М. Костик.

Як зазначила Галина Петраш, муза не мовчить і в час воєнних дій, тому багато творів сучасних поетів присвячено темі війни на сході України. Зокрема, й вірші С. Бондаренка, які прочитала п. Галина. В читальній залі лунали також вірші Л. Костенко, С. Пушика, І. Драбчука, Л. Бойко, В. Матвієнка, Г. Чубая, Р. Юзви та інших авторів у виконанні учасників поетичних читань. Теми віршованих творів – любов до України, захоплення її славною історією і звитяжними синами, події на Майдані і трагічні сторінки сьогодення.

Дух свободи і непокори ніколи не покидав українців. Як і жадоба до завоювання нашої землі не полишала в різні періоди історії жорстоких завойовників. Наш народ постійно обороняв свій край від захланних чужинців, які лізли з усіх усюд. Наша історія сповнена трагізму і жертовності. Проте Бог завжди оберігав Україну, тому, як сказав поет, буде жити Україна, доки живуть люди. А інший автор, наш земляк Іван Драбчук, додав:

«Найперше треба цінувать своє

І з Господом Вкраїну будувати».

Любов Бойко.

Впродовж десятиліть один з історичних об’єктів Галича – військове кладовище Першої світової війни, було забутим і перебувало в занедбаному стані. Огорожа кладовища зруйнувалася, надгробки та алеї заросли саморослими деревами та чагарниками; почалося поступове використання цієї території під повторні, цивільні поховання. Причиною цього всього було, трактування війни «чужою та імперіалістичною», втрата населенням історичної пам’яті та відсутність коштів в органів місцевого самоврядування на здійснення благоустрою даного об’єкту. Поодинокі, хоча й системні звернення до посольств та консульств Угорської республіки, Австрійської республіки не дали позитивного результату.

В 2018 р. дана проблематика отримала перші, позитивні результати – і це не випадково, адже в листопаді цього року у всьому світі відзначатиметься 100 – річчя з часу Першої світової війни, учасниками та жертвами якої були тисячі галичан. Впродовж липня – серпня 2018 р. з метою упорядкування військового цвинтаря цісарсько – королівського війська було проведено ряд робіт.

Вони здійснювалися завдяки координованій співпраці двох інституцій – наукової установи та органу місцевого самоврядування. Національний заповідник «Давній Галич» (генеральний директор Володимир Костишин) звернувся з ініціативою до Галицької міської ради (голова Орест Трачик) про проведення благоустрою. Фізичні роботи на волонтерських засадах здійснювали працівники відділу охорони культурної спадщини заповідника та його інженерного підрозділу (Олег Іваночко, Володимир Козелківський, Андрій Чемеринський); Галицька міська рада забезпечила необхідні знаряддя праці та будівельні матеріали (генератор, металеві конструкції, дерев’яні лати та ін).

Виконані роботи першого етапу здійснено на належному рівні. Зокрема, встановлено вхідну браму у військовий сектор кладовища, споруджено огорожу від цивільних поховань зі східної сторони та частково з північної та південної; металеві стовпці огорожі помальовано, а дерев’яні лати її конструкцій для забезпечення від атмосферних впливів покрито переробкою мастила; також, винесено значнукількість сміття.

Зрозуміло, що роботи залишилося дуже багато, проте все залежитиме від бачення і розуміння необхідності забезпечення постійного порядку в цьому секторі, як відповідальними посадовцями, так і небайдужою громадськістю. Потребою часу є подальше прибирання кладовища, відновлення інших частин огорожі, підняття хрестів на могилах та їхня побілка вапняним розчином; ймовірне, надання військовому кладовищу статусу «нововиявленої пам’ятки історії».

Впродовж найближчих двох місяців буде виконано ще ряд робіт – подальше прибирання і відновлення кладовища (силами студентів Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника за ініціативою Поступового гурту франківців та проекту «Велика війна: поховання та могили»); встановлення трьох інформаційних таблиць – щитів з історичною довідкою про місце та переліком похованих (Національний заповідник «Давній Галич», проект «Велика війна: поховання та могили»). Також, попередньо домовлено з Галицьким деканом УГКЦ о. Ігорем Броневським про відправу на кладовищі за полеглих (у листопаді), яка не проводилася вже кілька десятків років.

За ініціативою працівників відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» поточно здійснюється фотофіксація стану військового кладовища (з 2011 р. і досі), підготовано ситуаційну схему поховань; в архівах віднайдено частину прізвищ військовиків, які тут поховані. Проведені дослідження дозволяють ствердити, що первинно на кладовищі було поховано не менше 500 воїнів австро – угорського війська (хоча на даний момент збереглося лише 433 візуально простежуваних гробівці); встановлено прізвища, місце народження, дату смерті та військові частини щодо 102 осіб. Загалом, на військовому секторі кладовища поховано воїнів 53 військових частин Габсбургської монархії (практично всіх родів армії - піхотних, артилерійських, кавалерійських, саперних, санітарних, будівельних та жандармських підрозділів); відомим вже також є той факт, що тут спочивають два воїни Легіону УСС.

Перші грунтовні кроки зроблено, проте, вже тепер зрозуміло, що дана справа матиме позитивний результат тільки за об’єднання зусиль всіх – органів державної влади та місцевого самоврядування, науковців, громадських організацій та товариств, зацікавлених та активних галичан. Вклад кожного є надзвичайно важливим, тільки таким чином можна зберегти пам’ять про полеглих – зрештою, саме вони звільнили Галич від російського війська спершу у червні 1915 року, а згодом у липні 1917 р.

Принагідно, як приклад особистого вкладу у благоустрій і відновлення військового кладовища, хочеться згадати волонтерську працю п. Броніслава Ржешотарського (м. Варшава), який в 2016 – 17 рр. викошував траву на кладовищі; прибирання, яке двічі впродовж липня 2018 р. в рамках ініціативи «Полеглі потребують пошани», організовувала Галицька района організація АТО.

Віриться, що все ж вдасться повністю здійснити благоустрій цього пам’ятного місця. Початок зробленовсіма…

А.Чемеринський

22 листопада 2018 року запланована прем’єра фільму – бойовика «Король Данило». На даний час режисерською групою відзнято більшу частину матеріалу. Зйомки відбувалися в різних регіонах нашої держави; створювалися відповідні декорації; спеціально для зйомок фільму навіть було побудовано дерев’яну фортецю.

Однією з локацій зйомок бойовика було обрано терени давнього Галича, а зокрема, давньоруський храм св. Пантелеймона (с. Шевченкове, Галицького р-ну), який є пам’яткою ХІІ ст. і на даний час відтворений архітекторами максимально наближено до свого первинного вигляду. В храмі та його прилеглій території 23 серпня 2018 р. знімалися два епізоди до майбутнього фільму: приїзд князя Василька (брата князя Данила) до княжої столиці Галича та переговори магістра ордену Бруно з Папою Римським Інокентієм IV щодо надання королівської корони князю Данилу.

Для стороннього глядача незвично було спостерігати зйомку сюжетів (знімальна група працювала від ранку до вечора, щоб відзняти в давніх мурах епізоди загальною тривалістю до 10 хвилин), очікування відповідного сонячного освітлення, курйозні ситуації на майданчику.

Знімальній групі вдалося показати обставини часу та основних дійових осіб середини ХІІІ ст.: в середині храму (південній бічній наві) знято сцену приїзду князя Василька до галицького палацу) і його зустріч з місцевими боярами; а на території церковного подвір’я – події в Римі, коли магістр ордену переконував очільника римської церкви надати корону галицько – волинському князю. На фоні храму - пам’ятки чудово виглядали актори в тогочасних середньовічних строях – княжі вої, боярство, лицарі ордену, римські монахи…

Зйомки здійснювала режисерська група у складі: ініціатора задуму бойовика режисера Тараса Химича та продюсера Олени Галканової; на майданчиках працювали актори Петро Бенюк (Папа Римський), Юрій Вихованець (князь Василько, брат Данила), Віктор Лафарович (магістр Бруно) та ін.Цікаво, що частину декорацій підготував наш краянин, мешканець с. Залуква Володимир Івасів.

За словами режисера фільму Тараса Химича, пригодницький жанр фільму обрано не випадково – він мав би сприяти популяризації і зацікавленню населення своєю історією і власним українським кіновиробництвом; і хоча, до зйомок фільму залучені історики, як консультанти – за сценарієм фільм є досить вільним і передбачає використання сюжетів наближених до реальної історії.

Значна частина складу знімальної групи вперше відвідали церкву, яка побудована вісім століть тому; всі вони були захоплені досконалістю її архітектурних форм та атмосферою, яка в ній панує.

Вже тепер можна сказати, що епізоди відзняті поруч храму св. Пантелеймона є досить цікавими і вдалими; творці фільму отримали, як декорації приміщення унікальної середньовічної базиліки; а в історії церкви з’явився новий епізод пов’язаний з розвитком та становленням сучасного українського кіно.

А.Чемеринський

У квітні 2017 р. експедиційним загоном «Галицькі некрополі» Національного заповідника «Давній Галич» на території давнього знищеного кладовища поруч Замкової гори було віднайдено могилу пароха церкви Різдва Христового о. Корнелія Левицького. Стало зрозуміло, що його тлінні останки спочивають саме тут, де поховані ще кілька священнослужителів римо – католицької церкви; а т. зв. «його» могила поруч богослужебної каплиці Св. Дмитра (Галич – Заріка) була ідентифікована релігійною громадою помилково. Про важливу знахідку було повідомлено в засобах масової інформації та поінформовано Галицький деканат УГКЦ.

У серпні 2018 р. галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський, заступник міського голови Володимир Чуйко, майстер по каменю Богдан Дячук (Тернопільщина) та представники відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» оглянули залишки надгробного постаменту о. Корнелія Левицького. Здійснено фотофіксацію постаменту, знято його розміри.

За словами о. Ігора Броновського, парафія церкви Різдва Христового планує відновити надгробок о. Корнелія Левицького. Вирішено зберегти його автентичний вигляд з додаванням зруйнованих частин. Надгробок буде міцно зафіксовано в землі (тепер він перевернутий); ймовірно, встановлять інформаційну таблицю з життєписом душпастиря. Основною проблемою є розчищення території поховання та забезпечення доступу до нього, оскільки площа заросла чагарниками. Натомість, «могила» о. Левицького поруч каплиці Св. Дмитра, отримає нову пам’ятку дошку, на якій буде подано інформацію про нього та його вклад в реілігійне життя громади – таким чином, стане символічною.

Попередньо заплановано, що дані роботи будуть проведені церковною громадою у 2019 році.

Довідково. Священник Корнелій Левицький. Народився  у 1787 р. в с. Ланчин на Надвірнянщині. Рукоположений у 1818 р. Парох у м. Галичі. У 1825 – 26 рр. за його ініціативою та підтримкою брата – львівського митрополита було здійснено реставраційно-відновлювальні роботи у церкві Різдва Христового. В 1831 р. – «пожертвами парафіян і стараннями місцевого пароха К.Левицького» закладено каплицю Св. Дмитрія на Заріці. Віце – декан Галицького деканату (1840), адміністратор деканату, інспектор шкіл (1843). Жертводавець на цілі допомоги постраждалим від повеней в Галичині (1845); на будівництво лікарні для військовиків у Карлсбаді (1852); на створення корпусу галицьких військових добровольців (1859). Помер у 1864 р.

Андрій ЧЕМЕРИНСЬКИЙ

23 серпня 2018 року на майдані Різдва в Галичі відбулися урочисті заходи, присвячені Дню Державного Прапора України. У них взяли участь і працівники Національного заповідника «Давній Галич» (генеральний директор Володимир Костишин). Під звуки Гімну України жовто-блакитний стяг на флагштоку в центрі міста урочисто підняли захисники Української держави – учасники АТО Дмитро Данилюк із сином Дем’яном та Андрій Бранець із дочкою Анною.

Згадали в цей день і буремні події становлення української державності та тих галичан, які у квітні 1990 року підняли національний прапор над давнім містом. Це Василь Капусняк, Тарас Федорняк, Семен Михальчук та Василь Хащинський.

Кульмінацією дійства став момент, коли діти запустили у небо прапор із жовто-блакитних кульок, а поряд у височінь злетіли білі голуби – символи миру.

Далі урочистою ходою керівники районної, міської влади, учасники АТО, представники духовенства та громадськості рушили на Алею Героїв Небесної Сотні, де відбулося освячення пам’ятного знака.

На знак вшанування пам'яті полеглих під час Революції Гідності голова райдержадміністрації Микола Попович та міський голова м.Галича Орест Трачик поклали квіти до пам’ятника героям.

Колектив Національного заповідника «Давній Галич» сумує з приводу смерті відомого українського письменника, професора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Степана Григоровича Пушика (1944–2018) і висловлює глибоке співчуття його родині. У цю скорботну годину нехай Господь подарує усім близьким покійного сили витримати біль непоправної втрати.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8143

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:15520

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:6769

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7102