Сьогодні Національний заповідник «Давній Галич» радо вітав у себе в гостях учнів 7-8 класів Галицького ліцею імені Ярослава Осмомисла. Дітей познайомили з історією їхнього міста. Також розповіли про визначного князя ім’я якого «вписано золотими літерами в історію» завдяки його мудрості, набожності та розвитку культури за його правління.

Працівниками установи було проведено вікторину в якій учні мали змогу поглибити свої знання з історії Галицького князівства, Старостинського замку та церкви св. Пантелеймона.

Хочемо привітати всіх учнів та вчителів із завершенням цього навчального року та побажати миру!

У п’ятницю, 3 червня, відбулося чергове засідання робочої групи з підготовки до написання Стратегії розвитку Національного заповідника «Давній Галич» на 2022-2027 роки.

Учасники наради обговорили два напрямки стратегії установи – пам’яткоохоронний та популяризаційний. Мова йшла про основні завдання та види діяльності Національного заповідника «Давній Галич», який є структурним піlрозділом Міністерства культури та інформаційної політики України. «Сьогодні нашій установі, - наголосив у своєму виступі заступник генерального директора з наукової роботи С.О. Побуцький, - конче потрібен  новий Генеральний план розвитку, а також план використання території, в яких чітко, на науковій основі, були б прописані режими використання пам’яток, територій тощо».

Під час обговорення основних напрямків популяризаційної роботи (запропоновано поки що п’ять головних), промовці наголосили на потребі відновлення видання науково-популярного часопису «Давній Галич»…

Робота над пропозиціями до Стратегії триває.

До Галича на археологічну практику прибула група студентів першого курсу історичного факультету Прикарпатського Національного університету імені Василя Стефаника.

Співробітники заповідника Семен Побуцький, заступник генерального директора з наукової роботи та Андрій Петраш, провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу розповіли студентам про єдиний храм ХІІ ст.., який збережено до наших днів. Студенти доторкнулися до священних стін собору і помолились тут.

Діяння Апостолів 1:9-11

"Після цих слів Ісус на очах у апостолів був узятий на небо. І хмара сховала Його від їхнього зору. Апостоли пильно вдивлялися в небо, де Він зник, коли раптом поруч із ними з’явилися двоє чоловіків у білому вбранні. Вони сказали: "Люди з Ґалилеї, чому ви стоїте тут, вдивляючись у небеса? Ісус, Який був узятий від вас на небо, повернеться. І це буде так само, як ви бачили, коли Він вознісся на Небеса"".

Сьогодні, 2 червня відзначаємо одне із 12-ти найбільших свят у році -  Вознесіння Господнє. Після Воскресіння Ісус з’являвся учням упродовж 40 днів, готуючи їх до прийняття Божественної благодаті. На 40-ий день возноситься  з Оливної гори просто на очах своїх учнів. Він пішов на небо з того ж самого місця, де розпочиналося Його відкупительне страждання.

Зичимо миру та благословення Господнього всім.

Народився у 1847 р. на Тернопільщині. З 1868 р. працював учителем Бережанської та Тернопільської гімназій, а з 1888 р. — професором Львівської учительської гімназії. У 1891—1907 pp. був послом до Віденського парламенту, у 1894—1904 pp. — до Галицького сейму, 1893—1918 pp. — член Галицької шкільної ради, у 1917 р. — член Австрійської палати панів, з 1899 р. — дійсний член НТШ. У 1918 р. був міністром освіти й віросповідань уряду ЗУНР.

Політичну позицію виявив у 1890 p., виступивши прихильником так званої нової ери, що мала за мету досягнення порозуміння між поляками й галицькими українцями, які стояли на ґрунті австрійської державної ідеї. Був членом львівської «Просвіти» з часу її заснування, а в 1884—1885 pp. її головою, в 1876 р. домігся відкриття «Просвіти» в Тернополі. О. Барвінський — автор серії перших українських підручників і читанок, у яких він запровадив фонетичний правопис.

Упродовж усього життя займався видавничою діяльністю. Його зусиллями побачила світ перша збірка «Зорі». У «Просвіті» вийшли як його власні праці, так і роботи М. Грушевського та інших учених: «Історія Руси» в 5 частинах (1880—1884), «Ставропігійське Братство Успенське у Львові, його заснування, діяльність і значення церковно-народне» (1886), «Ілюстрована історія Руси від найдавніших до нинішніх часів» (1890), «Літопис суспільної роботи і сили Русинов Австрійських» (1895), «Історія України — Руси» (1904). У 1912—1913 pp. видав у двох книгах «Спомини з мого життя». Праці О. Барвінського набули значної популярності. Зокрема, такі його книги, як «Венямін Франклін як примір чесного, трудящого і ощадного чоловіка» та «Дрібна птиця господарська, а великі гроші» вийшли подвійним накладом. Він рішуче боровся з москвофільством, усіляко підтримував зв'язки з Наддніпрянською Україною і Буковиною.

Оксана Харук

До Дня захисту дітей було проведено квест з учнями 4-го класу Залукв’янського ліцею імені Іванни Блажкевич.

Діти познайомилися з історією Старостинського замку, зі специфікою фортифікаційних споруд, військовою традицією давньої доби Галицького князівства. Також вони мали унікальну можливість сфотографуватись зі зразками давньої зброї. Після завершення квесту учасникам було запропоновано поділитися своїми враженнями на папері -  намалювати побачене. З нетерпінням чекаємо на роботи, які стануть окрасою нової онлайн виставки на ФБ сторінці Картинної галереї Національного заповідника «Давній Галич».

Щиро запрошуємо взяти участь у цій пригоді наступних учасників...

 

До Галича на археологічну практику прибула група студентів першого курсу історичного факультету Прикарпатського Національного університету імені Василя Стефаника. З метою ознайомлення їх із дивоглядами давнього Галича працівниками Національного заповідника «Давній Галич»  проведено ряд пізнавальних екскурсій.

1 червня майбутні історики побували на  Галицькому замку, де познайомилися з історією цього цікавого об’єкту. Співробітники заповідника Роман Рарик та Тетяна Юськевич розповіли цікаві історії та легенди про замок. Також студенти могли  виконати вправи із мечами, відгадували історичні загадки, продемонструвавши свою обізнаність із галицької історією.

На високому пагорбі Замкової гори екскурсанти полюбувалися краєвидами довкілля, побачили Дністер, храм Святого Пантелеймона, Миколаївський монастир у Викторові тощо. Очі студентів горіли вогниками пізнання минувшини, до якої вони незабаром доторкнуться.

Іван Драбчук

Після приходу в Галичину поляків (1387 р.) Галич перейшов до складу королівського домену, яким керував галицький староста. Наявність міцної фортифікаційної споруди була одним з факторів, які сприяли перетворенню міста в головну садибу королівських маєтностей і адміністративний центр однієї з п'яти земель Руського воєводства. Для резиденції старости обрано колишній замок гарнізону, який традиційно стали називати старостинським. Королівські намісники господарювали в твердині п'ять століть. В «Актах земських і гродських» датованих 1400-1500 роками замок згадується як місце, де проводилися судові засідання й сеймики Галицької землі.

Галицькі старости приймали в своїй резиденції кількох польських королів, які номінально вважалися господарями замку. Знайомлячись зі станом справ у прикордонних землях 1427 року в замку побував Владислав Ягайло. 1448 року до Галича навідався інший король - Казимир Ягейлончик. Перед міською брамою його зустрічали староста, бургомістр, війт, радники, лавники, жителі міста. Після короткого перебування у міській ратуші король піднявся на гору в замок, де його урочисто приймав староста Станіслав з Ходча Парава з представниками своєї адміністрації. Відтак король підписав ряд привілеїв містові Галичу

[Федунків З. Галицький замок. Івано-Франківськ, 2013. С. 17].

Як це було...

Йшов 1223 рік, на русь насувалась монгольська хмара. Після того як об'єднані племена монголів підкорили  Південний Сибір, Алтай, Тангутське царство, Північний Китай і Кара-Киданське ханство, а згодом два роки розорювали Арран, східну Грузію та Ширван, і врешті 1222 року крізь Дербентські ворота пройшли у Куманський степ, черга дійшла і до  Північного Кавказу. Незважаючи на те, що місцеві племена лезгинів, аланів і косогів з допомогою закликаних на допомогу половців-кипчаків, що кочували між Доном і Волгою дали гідну відсіч орді. Субедею і Джебе хитрістю, всеж вдалося здолати опір.

Далі курс проходив причорноморськими степами, де загинули два половецьких хана — Юрій Кончакович  і Данило Кобякович. Їх орди відступили на правобережжя Дніпра, залишивши незахищеним Крим, де у лютому 1223 року загони Джебе розорили генуезькі факторії і захопили контрольоване половцями місто Судак.

Передчуваючи недобре, хан Котян Сутоєвич, прийшов у Галич до свого зятя Мстислава Удатного з подарунками і з проханням про допомогу.  Як наслідок -  у березні у Києві, зібралась рада за участю трьох старших князів Мстиславів — Романовича київського, Мстиславича галицького і Святославича чернігівського, а також «багатьох інших молодших князів». Було вирішено не чекати нападу, натомість напасти першими: «Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на своїй».

Сформовано три групи військ: київська - на чолі з князем Мстиславом Романовичем, галицько-волинська - на чолі Мстиславом Мстиславичем Удатним та чернігівсько-смоленська на чолі з чернігівським князем Мстиславом Святославичем.

Військо об’єдналося на правому березі Дніпра, біля острова Хортиця, куди прибули половецькі загони. До руських князів перед тим прибули монгольські посли, пропонуючи союз проти половців. На вимогу останніх послів вбили, що зробило неминучою війну з Монгольською імперією. За кілька днів прибуло нове посольство з оголошенням війни: «Ви послухали половців, а послів наших перебили; йдете проти нас, то йдіть; ми вас не чіпали, хай усім Бог (суддя)».

Через суперництво трьох Мстиславів, руське військо не мало єдності: одні вимагали наступу, інші наполягали на обороні. Врешті, розгромивши невеличкий роз’їзд монголів по той бік Дніпра і піднявши бойовий дух, 23 травня військо переправилося через річку і протягом восьми днів просувалося вглиб степу.

31 травня 1223-го русько-половецька армія вийшла на річку Калку. Авангард війська у запеклій битві розбив монгольські сторожові частини. Загони Мстислава Удатного переправилися через Калку, тоді як через нескоординованість дій відділи київського князя не стали форсувати річку і розбили укріплений табір. Тим часом передові загони зіткнулися з добре підготовленим монгольським військом Субедея і Джебе (приблизно 20 тисяч), яке розпочало наступ. Перший удар прийняли половці, які швидко розбили і ті стали панічно тікати. Військо Мстислава Удатного не встигло приготуватися до оборони, однак міцно трималося, а йому на допомогу через Калку почали переправлятися чернігівські сили Мстислава Святославича. Долю битви вирішили монгольські підкріплення: під зливою стріл руське військо не витримало і почало тікати.

Тим часом частина монголів обложила укріплені позиції київського князя. Мстислав Романович три дні мужньо тримав оборону, однак, потерпаючи від нестачі води, піддався на обіцянки союзних монголам бродників про помилування в обмін за грошовий викуп. Але коли руське військо вийшло із укріплень, князів зв’язали і передали монголам, а обеззброєних воїнів стратили.

Головними причинами поразки стали, насамперед, неузгодженість дій руських князів та тактично грамотні дії монгольських полководців. Під Калкою загинуло до 90% руського війська (його чисельність у різних авторів коливається від 18 до 103 тисяч), у тому числі 12 князів (серед них Мстислав Романович і Мстислав Святославич). Ця битва стала однією з найважчих поразок руських військ. Південні і центральні руські землі втратили своїх володарів і військо, натомість стала зростати роль північно-східного Володимиро-Суздальського князівства і західного Галицько-Волинського.

31 травня 2017 року відійшов у вічність Блаженніший Любомир Гузар. Життя Блаженнішого було прикладом для багатьох людей: прожив чесно, просто і гідно.

Любомир Гузар став єпископом за особливих обставин. Церква в Україні була гнаною. Скриту єпископську хіротонію Любомира Гузара не підтверджували майже два десятиліття, він мав виконати особливу місію за задумом Патріарха Йосифа Сліпого. У разі арештів або смерті підпільних єпископів у СРСР, він мав в’їхати як турист і висвятити єпископів, священиків для підпільної Української Греко-Католицької Церкви.

І коли Україна стає незалежною, Блаженніший мав вибір – або лишитися в Римі, або повернутися до Америки, але він вирішив повернутися до України де він народився.

У 2006 році Владика відвідав Крилос. В Галичі побував на могилі свого дідуся Лева Гузара.

Блаженніший Любомир Гузар був дуже скромною людиною, він не любив уваги до себе, а натомість залишив нам свою мудрість, свій мир, свій оптимізм.

 

ВІЗИТАЦІЇ ГЛАВИ УГКЦ ЛЮБОМИРА ГУЗАРА

ДО ГАЛИЧА-КРИЛОСА У 2006 РОЦІ

Знаковим є той факт про те, що Блажаннійший Любомир Гузар двічі (у січні та серпні) відвідав Галич 2006 року. У неділю, 15 січня, Глава УГКЦ кардинал Гузар приїхав у Галич, на свою історичну батькіщину, з напівофіційним візитом. У сані верховного архієпископа та митрополита Києво-Галицького владика Любомир вперше офіційно відвідав галицьких греко-католиків. У церкві Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі він відправив архієрейську Службу Божу. Відтак у Музеї історії давнього Галича, в колишніх Митрополичих палатах (свого часу це була літня резиденція митрополита Андрея Шептицького) мав зустріч з представниками влади, науковцями та громадськістю. Глава УГКЦ цікавився справами релігійними, висловив  свою позицію щодо відродження Галицької митрополії та відбудови Успенського кафедрального собору в Крилосі. По дорозі до Львова Блаженнійший помолився на могилі свого дідуся нотаріуса Лева Гузара на Замковій горі в Галичі, а також відвідав церкву Різдва Христового.

 

ДУМКИ ЛЮБОМИРА ГУЗАРА

ЩОДО ВІДБУДОВИ УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ,

висловлені 15 січня 2006 року під час зустрічі

з представниками влади, науковцями та громадськістю

Ця зустріч у Митрополичих палатах мала конструктивний характер. Уважно вислухавши листа вірних церкви, якого озвучив тодішній єпископ Володимир Війтишин – правлячий єпарх Івано-Франківський УГКЦ, а також виступи історика Ігоря Коваля, голів Галицької районної та Івано-Франківської обласної державних адміністрацій Василя Крука та Романа Ткача, Глава УГКЦ Любомир Гузар підтримав думку голови ОДА Романа Ткача про те, що відновлення Успенського кафедрального собору в Крилосі – дискусійне питання, і воно потребує глибокого вивчення. Блаженнійший так і сказав, що з цього приводу повинні висловитися науковці – археологи, архітектори, мистецтвознавці, Церква, влада і аж тоді можна буде прийняти виважене рішення. Владика Гузар запропонував створити комісію, яка б розглянула різні аспекти цієї проблеми і виробила конкретний план дій.

Під час свого виступу Блаженнійший Любомир Гузар закликав зберегти автентичний фундамент Успенського кафедрального собору, у жодному разі не руйнувати його. Він також висловив думку щодо майбутнього Митрополичих палат. Було б, звичайно, добре, якби тут містилася літня резиденція верховного архієпископа і він мав би змогу приїжджати сюди, на цю священну землю, «натішуватися Галичем». «Але я радше стою на тому, –  наголосив Блаженнійший, – щоб цей будинок залишався музеєм Галича, в якому б розміщувалася експозиція чи Музей Української греко-католицької церкви, бо Галич і Церква – нероздільні».

З висоти часу, сьогодні можемо переконливо сказати, що домовленості, які були напрацьовані під час цієї зустрічі, мали практичний результат. Ніхто протягом майже восьми років не порушував більше питання відбудови, а точніше побудови Успенського собору в Крилосі.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:11684

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:21220

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:8620

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:9318