У Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич», де розгорнута виставка давніх галицьких плащаниць та інших богослужбових речей, відбулася Хресна дорога, яку очолили Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський та священик церкви Різдва Христового в Галичі о. Володимир Кузюк. Крім працівників заповідника, на Хресній дорозі були присутні парафіяни галицької церкви.

Наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич»  читали тексти кожної з 14-и стацій, роздумували про муки і страждання, які витерпів за нас Христос, молилися за тих, хто за щоденними клопотами не бачить дороги до спасіння, не чує голосу Бога.

Галичани і гості міста мають унікальну можливість побачити дев’ятнадцять плащаниць, що датуються кінцем XVIIІ – першою половиною ХХ століть, зібраних учасниками релігієзнавчо-пошукового експедиційного загону в галицьких храмах. Насамперед привертає увагу копія Туринської плащаниці, привезеної з монастиря Успіння Матері Божої ЧСВВ в с. Погоня Тисменицького району. За євангельським переданням, Йосиф Ариматейський загорнув у полотно тіло Ісуса після того, як його зняли з хреста. Священна реліквія зберегла образ самого Господа. Тому християни в час Великого посту поклоняються плащаниці, яка до Воскресіння символізує мертве тіло Христове, а після Воскресіння – образ Спаса, який перебував ще 40 днів на землі до Вознесіння.

По-своєму цікаві плащаниці з храмів сіл Бовшів, Придністров’я, Демешківці, Різдвяни, Перлівці, Курипів, Крилос, Комарів, Мединя, Дубівці, Бишів, Бринь, Пітрич, Козина та міста Галича.

Давні галицькі майстри сумлінно намагалися передати ознаки мертвого тіла Ісуса Христа, з пієтетом вимальовували образи Богородиці, святих апостолів та ангелів. На всіх полотнах по периметру розміщено напис церковнослов’янською мовою тропаря на Велику П’ятницю: «Благообразний Йосиф сo древа снем пречистоє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і во гробі новім положив».

Ісус взяв на Свої рамена тяжкий хрест, витерпів за нас нелюдські муки, а ми так часто ображаємо Його, забуваючи про те, що лише з Богом можна подолати найбільші труднощі.

Любов Бойко.

10 березня в читальному залі Галицької центральної бібліотеки відбулося дійство з нагоди 203-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка, у якому взяли участь, крім бібліотечних працівників, учні Галицької гімназії та Галицької ЗОШ №2, співробітники Національного заповідника «Давній Галич».

Літературно-музична композиція «Живи, поете, в бронзі і граніті, живи, поете, в пам'яті людській» розпочалася  з розповіді ведучих –  бібліотекарів Наталії Сєдової та Лідії Мацькевич – про нелегкий життєвий шлях Тараса Григоровича Шевченка, значення його постаті для України і світу, про його неоціненний вклад у духовну скарбницю людства.

Тарас Шевченко належить до великих світочів духу, яких дала людська цивілізація. Його поетичні твори – це наша історія, в них увіковічнена зболена душа народу. Для України Шевченко – не просто великий поет, художник, він – геній, Кобзар, тобто народний співець, Месія, Пророк.

Шевченкові поезії декламували учениці 6 (10) класу Галицької гімназії Наталія Фурман та Вероніка Заворотна, учень 11 класу Галицької ЗОШ №2 Роман Масляк. Пісні на честь Великого Кобзаря прозвучали у виконанні тріо бандуристок у складі Ольги Ткачівської, Христини Левандівської та Лілії Глушко, а також учениці 3 класу Галицької дитячої музичної школи Софії Йосифів.

Заключним акордом свята стало виконання усіма присутніми духовного гімну українців – Тарасового «Заповіту».

До роковин Великого Кобзаря працівники бібліотеки підготували книжково-ілюстративну виставку «Шевченка полум’яне слово на сторожі вічності стоїть», виставку-вернісаж «Тарас Шевченко в галицькій вишиванці» та виставку стародавніх «Кобзарів».

 

Любов Бойко.

Шевченківські читання в Національному заповіднику «Давній Галич» вже стали традиційними. Цьогоріч, зустріч з Кобзарем, присвячена  203-й  річниці від дня народження, розпочалася рядками поета Леоніда Кисельова, написаними у 1968 році:

Він був як полум'я. Його рядки —

Дзвінкі і небезпечні, наче криця,

Переживуть і жито, і пшеницю,

І хліб, і сіль, і війни, і віки.

 

Він був як полум'я. Свої слова —

Легкі, як небо, сині, наче квіти,

Що ними тільки правду говорити,

Він в наші душі спраглі наливав.

 

Він був як полум'я. Тепер ідіть,

Мо' пощастить знайти в трухлявій шафі

Засохлу риму, клоччя біографій,

Анкетну сповідь і газетну їдь.

 

Він був як полум'я.

 

До палкого поетичного слова  Т.Шевченка долучилися учні 8-го і 10-го  класів Галицької загальноосвітньої школи №2, разом з вчителем Світланою Яценович. У їх виконанні блискуче прозвучала безсмертна «Катерина», а ще інсценівка за твором Спиридона Черкасенка «Як Тарас до залізних стовпів ходив». Справжнім музичним сюрпризом для присутніх стало виконання Аліною Малеєвою  пісні  на слова Т.Шевченка «По діброві вітер виє».

В рамках програми читань учасники зустрічі та гості  переглянули науково-пізнавальний фільм із серії «Мій Шевченко».

 

 

Письменниця Оксана Кузів вже не вперше проводить у Галичі творчу зустріч з читачами. Ось і цього разу в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» зібралися шанувальники її творчості, щоб послухати розповідь талановитої краянки про секрети письменницької кухні, досягнення на літературній ниві, поринути у світ поезії.

Як зазначила ведуча, директор Галицької ЦБС Іванна Сорочинська-Городецька, «талановита людина не лише позначена Божою іскрою, вона має той міцний внутрішній стержень, який підштовхує її до здійснення чогось більшого, такого, що виходило б за рамки буденності. Саме такою є Оксана Кузів».

Завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» Ярослав Поташник розповів присутнім про життєвий і творчий шлях авторки. Народилася Оксана Кузів (Ворончак) у Бурштині, тепер мешкає і працює в Івано-Франківську. Зі словом було пов’язане все життя письменниці, починаючи з обраного фаху (викладач української мови та літератури) та закінчуючи її роботою в царині журналістики. Новою віхою її діяльності стала книга «Адамцьо», котра була визнана «Книжкою року у молоді Прикарпаття, 2014», а за версією «Вся Україна читає дітям» увійшла в 80 найкращих книг року за останнє десятиліття. Побачила світ і дебютна збірка поезій Оксани Кузів «В закапелках душі», в якій читач знайде відповіді на наболілі питання, підтримку в скрутну хвилину та духовну поживу. І ось тепер авторка винесла на суд читачів свій останній доробок – книгу «Назови мене своєю».

А далі слово взяла письменниця. Вона розповіла про свою творчість, прочитала уривки з прозових творів, продекламувала власні вірші. Оксану Кузів завжди хвилюють питання межі добра і зла, розумного і глупства, коли любов, ненависть, смерть переплітаються складними вузлами. У своїх творах авторка осмислює питання кари за гріхи, покути та прощення. Погодьтеся, не кожному авторові щастить бачити своїх персонажів у сценічному втіленні. А вистави за творами О. Кузів («Адамцьо» і «Таїнство») поставили на сцені актори Вигодського народного театру під керівництвом режисера Б. Мельника.

Ініціатор зустрічі з письменницею, заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Ірина Чернега подякувала О. Кузів за її книги, за приємний час спілкування, побажала успіхів у творчості.

Любов Бойко.

 

З метою стимулювання розвитку туризму Прикарпаття, підтримки та популяризації туристичної діяльності Національного заповідника «Давній Галич»,  де зосереджено значний потенціал для розвитку галузі, де панують оригінальні традиції, культура, звичаї, де збережено чималу  кількість пам’яток історії і культури, адміністрацією заповідника, за підтримки громадської організації «Поступовий гурт франківців» 1 березня в Івано-Франківську, в приміщенні кіноконцертного залу «Арена-центр»  проведено семінар-діалог «Давній «Галич» – культурно-історичний об’єкт-дестинація», до участі в якому запросили керівників готельних комплексів і господарств.

Програмою семінару було передбачено проведення конструктивного діалогу з основних напрямків розвитку внутрішнього туризму, створення ефективної системи екскурсійної діяльності готелів з метою забезпечення потреб туриста.

Заступник генерального директора заповідника з наукової роботи Семен Побуцький розповів: «Сьогодні, зокрема, ми презентуємо для жителів і гостей проект «Живий музей». Тобто, окрім матеріальної спадщини, ми хочемо презентувати нематеріальні цінності: реконструкції, відтворення звичаїв, виставки, що сприятиме  збільшенню потоку туристів. Охочих побачити видовища вже вистачає  –  23 квітня приїдуть гості з Одеси, для них ми відтворюватимемо наші веснянки та гаївки. Але є основна проблема – це низький рівень поінформованості».

З метою приваблення туристів Національний заповідник «Давній Галич» запрошує власників готелів і туроператорів до підписання угод, суть яких полягає у співпраці на  взаємовигідних умовах.

Сергій Адамович, координатор Поступового гурту франківців, розповів, що вони вже можуть похвалитися напрацьованим проектом програми, що передбачає капіталовкладення в розвиток «Давнього  Галича».

– Вже є результати по тих резолюціях, що були  напрацьовані раніше. Зокрема, зроблено проект цільової програми підтримки Галича, в ньому передбачено фінансування археологічних досліджень, туристичної промоції, починаючи з буклетів і закінчуючи промороликами, розвитку фестивального руху. Сподіваємося, що це схвалять у структурних підрозділах облдержадміністрації і  будемо мати фінансування у форматі від 500 до 800 тис. грн на рік. Це вплине  на розвиток заповідника і на розвиток туризму в Прикарпатті загалом, – зазначив Сергій Адамович.

З метою популяризації славного минулого нашого міста, Національний заповідник «Давній Галич» та ПП «Галицька друкарня плюс» видали календар присвячений різноманітним об’єктам культурної спадщини міста на Дністрі. Видання присвячене 650-ій річниці наданню Галичу Магдебурзького права, яку відзначатимемо у цьому році.

Календар є тематичним і містить зображення міста періоду його перебування у складі імперії Габсбургів (1772 – 1918 рр.). Назва календаря є відповідною «Цісарсько – королівський Галич у давній поштівці». Історичний період вибраний невипадково, адже у час «бабці Австрії» місто отримало потужний поштовх для розвитку промисловості, залізниці, пароплавства.

Кожен зацікавлений зможе побачити, як пам’ятки що дійшли до нашого часу, так і ті, що були зруйнувані і втрачені у вирі військових подій та під час реконструкцій міста.Серед зображень: загальний вигляд міста у 1899 р., ринкова площа (1902 р.); пароплави на Дністрі (1903), церква Різдва Христового (до 1906 р.), Галицький замок (1906 р.), Караїмська вулиця з кенасою (1910); парафіяльний костел (1910 р.); міська ратуша (1911 р.); залізничний двірець (1914); металевий міст на р. Дністер (1915 р.). Окремі з них видавалися у Відні (видавництво К.Швідерноха та видавництвом Художників) та Станиславові (видавництвом Е.Шрейєра). Найдавніша поштівка була видана у 1899 році. Цікавими є штемпелі пошти Галича, які видозмінювалися у різні періоди – 1850, 1855, 1859, 1890, 1899, 1900, 1908, 1915, 1916 роки.

Календар виданий на основі приватної збірки старшого наукового співробітника відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» Андрія Чемеринського.

У минулому (2016 р.) зусиллями видавців був виданий календар «Галич у давній гравюрі». Вже тепер збираються графічні зображення для чергового календаря на 2018 рік.

Видання буде цікавим шанувальником історії міста – його жителям, а також колекціонерам філокартистам і філателістам, оскільки в ньому зібрані листівки з видами Галича, а також поштові марки погашені штемпелями цісарсько-королівської пошти Галича. Календар надрукований у привабливому дизайні, зручному настінному форматі, на якісному крейдяному папері.

 

Плащаниця – окремий тип богослужбової тканини, відома у Церквах східного обряду з XIV ст. Вона відносяться до так званих рухомих богослужбових тканин, що використовуються у процесії, в обряді від Великої П’ятниці до Великодня.

На плащаниці відтворено образ тіла Христового, після зняття з хреста. Таким чином, плащаниця символізує не тільки полотно, в яке Йосиф Ариматейський загорнув тіло Христа, а й самого Господа. До Воскресіння плащаниця має символічне значення мертвого тіла Христового, а після Воскресіння – образу Спаса, який перебував ще 40 днів на землі до Вознесіння.

Обряд поклоніння плащаниці, який відбувається у Велику П’ятницю і Суботу відтворює історичну подію та символізує вшанування тіла Христового, тобто похорон Спасителя. Вірні біля плащаниці пригадують постаті святих жінок, св. Івана Богослова, Йосифа з Ариматеї та Никодима, які прийшли покласти до гробу тіло Христа.

З плащаницею пов’язані глибокі емоційні переживання страстей і смерті Ісуса заради спасіння людства.

Впродовж цілого місяця співробітники науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» працювали в релігієзнавчо-пошуковому експедиційному загоні з вивчення, збору, фіксації та обліку давніх сакральних речей у галицьких храмах. Результатом експедиції, з благословення  Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського УГКЦ преосвященного Кир Володимира (Війтишина) відбулася організація виставки «Давня галицька плащаниця», яка знайшла місце в експозиції Картинної галереї Національного заповідника «Давній Галич».

В часі Великого посту галичани і гості міста матимуть можливість ближче ознайомитись з матеріалами експедиції, які представлені в витворах галицьких ремісників-малярів, насамперед це дев’ятнадцять унікальних плащаниць, що датуються кінцем XVIIІ – першою половиною ХХ століть.

Серед збірки переважають три основні типи іконографії ремісничого виконання від манери примітивізму до академізму, українського бароко чи декоративного розпису.

Однофігурні – «Тіло Христа у гробі», надійшли в експозицію з храмів сіл Бовшів, Придністров’я, Комарів, Різдвяни, Крилос. Багатофігурні – зі сценою «Покладення Христа до гробу» Йосифом Ариматейським та Никодимом  у присутності  Богородиці, св. Івана Богослова, жінок-мироносиць – Марії Магдалини та Соломії Заведеєвої – з  храмів сіл Демешківці, Бовшів, Перлівці, Дубівці, Козина, Мединя, Бишів та міста Галича. Третій тип плащаниць – «Оплакування Христа», представлені храмами сіл Бринь, Курипів, Пітрич та Мединя.

Вдаючись до аналізу сюжетів слід зазначити, що не в усіх багатофігурних сценах присутні образи обох жінок-мироносиць, а на плащаниці з села Дубівці дійовими особами є тільки Йосиф і Никодим на тлі панорами Єрусалима і Голгофи. У центрі окремих композицій зображено однораменний хрест.

Окремо слід сказати про плащаниці зі сценами Оплакування Христа. Втілення цих сюжетів виражено на плащаницях другої половини XVIII – початку ХІХ ст., і спровоковане бароковими прийомами та західно-європейською іконографією. Галицькі майстри намагаються тонально і колористично передати ознаки мертвого тіла Ісуса Христа.

Манера бароко проявляється на плащаницях із сіл Бринь, Курипів, Перлівці та Мединя, де простежується сірувато-охриста карнація лику Христа і всього тіла, з’являються темні вохристо-зеленаві відтінки. Детально, в тональному плані, прописуються обличчя ангелів. Акцентується увага на рани від цвяхів і пробитого ребра Спаса. На плащаниці з села Медині рани Христові представлені у вигляді мощовиків. Більша увага відводиться анатомічним деталям. Це можна прослідкувати і на плащаниці з села Курипів, яка виконана у бароковій манері, але вже професійним майстром. У сюжеті присутні тільки Богородиця, св. Іван Богослов та двоє ангелів, намальованих на взірець путті, тобто напівоголеними.

Особливістю плащаниці з села Пітрич, виконаної в манері академізму є, образ Ісуса Христа з лівою рукою на тілі. Над Спасителем ангел із розгорнутими крилами. Внизу, біля кам’яного гробу покладено терновий вінець, миро і ладан. На зводі гробу Господнього китиці калини.

На одній з Крилоських плащаниць руки Спаса складено на грудях, а над головою орнаментований німб.

Галицькі майстри малюють пов’язку на тілі Ісуса коротшою і без характерного для середньовічної іконографії драпування складок, вони передаються переважно графічно, а не тонально.

Щодо  техніки виконання це – олійний живопис виконаний на суцільно заґрунтованому полотні з кольоровим тлом,  яке яскраво простежується і дуже різниться – від світло-охристого, зеленавого до темно-синього, коричневого. А на плащаницях із сіл Крилос  та Мединя червоне тло тканини залишається неторканим, прописано лише сюжет і окремі деталі. На всіх полотнах по периметру розміщено напис церковнослов’янською тропаря на Велику П’ятницю: «Благообразний Йосиф сo древа снем пречистоє Тіло Твоє плащаницею чистою обвив і вонями во гробі новім закрив положив».

Свої особливості має декоративне оформлення галицьких плащаниць. В першу чергу це стосується периметру, який має облямівок  гаптованою стрічкою, бахромою і плетеними китицями, з кутовими елементами  полотнищ, де часто присутні лики євангелістів, їх символи, херувими,  стилізовані орнаменти, декоративні хрести, чи восьмикутні та шестикутні зорі. На деяких полотнах після напису тропаря вказано дати створення плащаниці, наприклад: 1830 р. – с. Бишів або 1881 р. – с. Козина.

Головним експонатом виставки є чотирьох метрове полотнище копії Туринської плащаниці. За це особлива вдячність о. Никодиму Гуралюку ЧСВВ ігумену Святоуспенського монастиря у Погоні, який особисто прибув на презентацію. Про наукові дослідженя «П’ятого євангелія», як називають Туринську плащаницю, розповів доктор філософії Ігор Коваль.

28 лютого, в другий день Великого посту відбулося відкриття виставки, яке благословили Митрополичий протоієрей Синкелу у справах духовенства і священичих родин  Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ  доктор Олег Каськів, декан Галицького деканату УГКЦ о. Ігор Броновський, ректор  Івано-Франківської духовної семінарії протоієрей ліцензіат Олесь Будзяк. У неповторному виконанні семінаристів звучали духовні пісні.

Заступник генерального директора заповідника з наукової роботи, доктор філософії Семен Побуцький та генеральний директор установи Володимир Костишин висловили вдячність парохам релігійних громад та їх представникам за підтримку і збереження культурної спадщини та співучасть в організації виставки.

Звичайно, окремі полотнища святинь через неналежне зберігання потребують відповідної реставрації, деякі плащаниці після виставки ввійдуть до Державного Музейного фонду України, інші займуть своє звичне місце у храмах. Але вже сьогодні, в часі Великого посту,  галичани і гості краю мають змогу ближче познайомитись із сакральним надбанням нашого народу.

Виставка  працюватиме  до  4  квітня 2017 року, щоденно з 9.00 до 17.00 год. За адресою місто Галич, вулиця І.Франка, 3.

 

Завідувач науково-освітнього відділу, керівник експедиції

Ярослав ПОТАШНИК

24 лютого 2017 року відбулася ХІІ звітно-виборна конференція Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ. В її роботі взяли участь 48 делегатів від первинних журналістських організації нашої області. Учасники конференції виконали Гімн України. Отець Роман Терлецький, богословський редактор видавництва «Апостол» та журналу «Слово», поблагословив присутніх, вручив подячні Грамоти за співпрацю від Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського УГКЦ Кир Володимира Війтишина голові Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ Вікторії Плахті та завідувачу кафедри журналістики факультету філології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ганні Марчук.

Заслужений журналіст України Вікторія Антонівна Плахта, яка очолювала обласну організацію НСЖУ протягом останніх п’яти років, у своїй доповіді детально проаналізувала, що вдалося зробити за звітний період, які є напрацювання і досягнення, а також проблеми, які слід вирішити. Доповідач повідомила, що кількість членів Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ зросла і налічує сьогодні 512 осіб, зокрема в Спілку прийнято 172-х молодих газетярів, теле- і радіожурналістів. Значну увагу В. А. Плахта зосередила на ролі обласного і первинних осередків НСЖУ в процесі роздержавлення місцевих ЗМІ. Вона наголосила, що новообраному правлінню слід тримати на особливому контролі питання, на яких засадах буде відбуватися процес роздержавлення комунальних засобів масової інформації, чи не зникне завтра взагалі з нашого життя таке поняття, як місцева преса, а журналісти опиняться без роботи, без пенсії. У свою чергу делегати конференції в своїх виступах відзначали, що протягом звітного періоду здійснено значний обсяг роботи, втілено в життя чимало цікавих ініціатив: видано книгу «Журналісти Прикарпаття»; започатковано Школу журналістики, турніри пам’яті відомих прикарпатських журналістів й інші спортивні заходи; налагоджено співпрацю з колегами з інших обласних осередків України та міста Жешув (Республіка Польща); запроваджено виставки творів мистецтва спілчан тощо. Учасники конференції визнали роботу правління та секретаріату ОСЖ задовільною. Очолюватиме Івано-Франківську обласну спілку журналістів НСЖУ в наступний період відповідальний редактор телебачення «Галичина» Лілія Боднарчук. Радником голови ОСЖ на громадських засадах обрано заслуженого журналіста України Богдана Фіголя, який свого часу п'ятнадцять років був головою та відповідальним секретарем обласного журналістського осередку. Сформовано новий склад правління, до якого ввійшло 29 спілчан, представників первинних журналістських організації нашої області. Галицьку спілку журналістів представлятиме її секретар, заслужений журналіст України Володимир Дідух. Одразу після конференції відбувся перший пленум новообраного правління. На його засіданні Вікторію Плахту обрано відповідальним секретарем обласної спілки журналістів. Пленум затвердив новий склад Секретаріату, а також Ради етики і права, Ради ветеранів, Молодіжної ради, розглянув питання щодо розмірів вступних і щорічних внесків членів НСЖУ.

Любов Бойко, учасник конференції, член Національної спілки журналістів України з 1994 р.

Вже стало традицією в Національному заповіднику «Давній Галич» спільно з відділом освіти Галицької районної державної адміністрації проведення краєзнавчих уроків з історії України для учнів сьомих класів загальноосвітніх шкіл району, відповідно шкільної програми.

Учні галицьких шкіл впродовж ІІ навчального півріччя 2017 року мають можливість відвідати Музеї заповідника, де наукові співробітники разом із вчителями запропонують підростаючому поколінню цікаві інтерактивні заняття.

Вивчення історії рідної землі неможливе без осягнення минулої величі середньовічного Галича. Древня українська столиця відкриє допитливим школярам найрізноманітніші таємниці сивої давнини. Учні мали можливість на власні очі побачити могутність Галицько-Волинського князівства й відчути дух лицарської доби Ярослава Осмомисла та Данила Романовича, а також переглянули мультимедійний фільм «Галицько-Волинське князівство» із серії «Країна. Історія українських земель».

Першими відвідувачами подібних уроків стали школярі Галицької гімназії,  Галицьких загальноосвітніх шкіл № 1 та 2,  Залуквянської ЗОШ. Отриманні знання і враження, безсумнівну залишили слід в дитячих серцях про непересічну роль Галича і Галицької землі в розвитку державності України.

 

Андрій Стасюк

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:6702

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:13207

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:5854

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:5860