4-5 серпня відбулася  традиційна уже VІІ Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, покровительки Галицького краю у с. Крилос (Давній Галич), яку очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. Цьогорічна проща присвячена Року Божого Слова в Україні та 1030-ій  річниці  Хрещення Руси-України. Помолитися до Галицької чудотворної ікони Матері Божої прийшли тисячі паломників.

Уже традиційно вона почалася із піших ходів людей з Івано-Франківська, Калуша та Бурштина. В цих містах у суботу зранку одночасно розпочалась Божественна Літургія та благословення прочан у дорогу.

Серед заходів цьогорічної прощі – Молебень до Богородиці, похід до Княжої криниці та освячення води для паломників, вечірні богослужіння  та урочисте винесення для почитання чудотворної ікони Матері Божої Крилоської, а також молитви на оздоровлення. Крім того, відбулися  нічні чування, які провадитимуть семінаристи, а опісля для молоді – Євангелізаційно-мистецька програма.

Кульмінаційним моментом молінь Всеукраїнської прощі стала Архієрейська Божественна Літургія, яку в неділю, 5 серпня, о 9.00 год. відслужив Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав. Йому співслужили єпископи та митрополити УГКЦ з усієї України, а також більше 130 священиків.

У своїй проповіді Патріарх зазначив, що «люди так численно прибули до цієї матірної землі, до княжого Галича, бо тут вони віднаходять скарб святої віри. А віра не дає нам можливості  кидатися у крайності. Тут, у давньому Галичі,  є осердя нашого  національного і державного будівництва. До нього нас  повертає тисячолітня історія, тому Крилос приймає вірян по-батьківськи».

Прочани мали змогу напитись та набрати освяченої води з Княжої криниці, відвідати відновлену Хресну Дорогу, чудотворне джерело Св. Франциска, Музей історії Галича Національного заповідника «Давній Галич», який знаходиться у колишніх Митрополичих палатах .

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир теплими словами подякував Патріархові Святославу за приїзд до Крилоса, а також висловив подяку усім, хто спричинився до проведення VІ Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, зокрема, подякував дітям, молоді, владі, духовенству, які своїми активними діями зробили можливим урочистості сьогоднішнього дня. Серед інших  правлячий ієрарх Івано-Франківщини подякував і  Володимиру Костишину – генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич».  Також він закликав усіх спільно готуватися і до наступної прощі, бо для Крилоса-Галича ще треба дуже багато зробити.

На завершення Божественної літургії  Глава УГКЦ благословив присутніх та уділив усім тим, хто приступав до Святої Сповіді та прийняв Святе Причастя, повний відпуст, а присутні виконали гимн «Боже Великий, Єдиний».

В Музеї історії Галича Національного заповідника «Давній Галич» відбулася презентація й урочисте символічне повернення Галицького Євангелія 1144 р. (репринтне видання). Як зазначив Блаженніший Святослав, відтепер ця Добра Новина стане скарбом на Крилоській горі. Таке факсимільне видання стало можливе завдяки роботі науковців Українського Католицького Університету та Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника за фінансової підтримки мецената Ігоря Олійника. Справу повернення Галицького Євангелія ініціював колектив Національного заповідника «Давній Галич». Цілком справедливо, що саме перша і наразі єдина копія рукописної пам’ятки ХІІ ст. буде доступна для огляду всім відвідувачам Музею історії Галича.

Іван ДРАБЧУК

 

Для довідки:

У 1157 році галицький князь Ярослав Осьмомисл у Галичі побудував величний храм Успіння Пресвятої Богородиці, якому подарував чудотворну ікону із Константинополя. З того часу вона стала покровителькою всього галицького люду. Про автентичність Галицької чудотворної ікони в 1906 році зробив висновок Митрополит Андрей Шептицький, відбуваючи візитацію до Крилоса. Коронування Галицької чудотворної ікони Пречистої Діви Марії Одигітрії відбулось 28 серпня 2006 року за участі Блаженнішого Любомира Гузара. З 2012 року патріарші прощі до Крилоса (давнього Галича) стали традиційними. Вони відбуваються на початку серпня кожного літа і щороку збирають усе більше прочан.

Так 23-26 липня у Галичі з робочим візитом побував Мацей Ратайчик – гебраїст, докторант університету ім. Адама  Міцкевича (Познань, Польща). У Галичі увагу дослідника особливо привернуло караїмське кладовище, адже тема його дисертації  «Karaimskie zwyczaje pogrzebowe I cmentarze w Ewropie Srodkowo-Wschodniej» («Караїмський поховальний обряд і кладовища в Центрально-Східній Європі»).

Караїмський цвинтар м. Галича розташований на правобережжі ріки Дністер, неподалік впадіння притоки ріки Лукви. Час його закладення невідомий. Вперше у документах об’єкт згадується у XVIIст., але найстаріші пам’ятники датуються сер. XVIII ст. Загальна площа караїмського кладовища – 0,4 га.

На епітафіях викарбувані караїмські символи – корона Тори, зламані дерева, глечики, дві долоні – благословення газана, шестикутна зірка Давида, олені, семисвічники. Деякі обрамлені зооморфним та рослинним орнаментом.

Багато пам’ятників на караїмському кладовищі було знищено в роки Першої світової війни (1914–1918 рр.). Під час Другої світової війни (1939–1945 рр.) у східній частині кладовища розташовувався артилерійський пункт, оскільки це місце було зручною позицією для контролю за переправою та мостом через Дністер.

У 1997–2000 роках науковці І. Юрченко, Н. Юрченко проводили на цвинтарі дослідження, за результатами котрогоопублікували 2000 р. книгу «Караїмське кладовище біля Галича. Каталог надмогильних пам’ятників». А тепер працює над дослідженням місць поховань галицьких караїмів Мацей Ратайчик.

Приємною несподіванкою для бібліотеки Музею караїмської історії та культури стали книжкові подарунки, котрі молодим спеціалістом передав Пьотр Муховський – завідувач кафедри близькосхідних досліджень університету ім.А.Міцкевича (Познань, Польща), професор вищої школи гебраїстики «Торуль». Серед них – Dokumenty historii karaimów polsko-litewskich. Edycja krytyczna wybranych rękoposów w językach hebrajskim, łacińskim I polskim /Piotr Muchowski, MaciejTomal, Anna Sulimowicz, Rafał Witkowski, ArieYariv. – Poznań, 2017 298–s.; Karae Edom: Studia nadhistorią I kulturą karaimów Pierwszej Rzeczypospolitej /Piotr Muchowski, Maciej Tomal, Rafał Witkowski. – Poznań, 2017. – 299 s.; Rejestr karaimskiego wójta z Trok:edycja krytyczna rękopisu Heb. 4ͦ  834 ze zbiorów Narodowej Biblioteki Izraela /Piotr Muchowski, Maciej Tomal. – Poznań, 2016. – 247s.; Uchwały I dokumenty gminne karaimów polsko-litewskich z lat 1553–1830: edycja krytyczna /Piotr Muchowski, Maciej Tomal.–Poznań, 2016. – 389 s.; Rejestry sądowe I finansowe gmin karaimskich z Troki i Nowego Miasta z lat 1713–1806: edycja krytyczna rękopisu Heb. 4ͦ  1094 ze zbiorów Narodowej Biblioteki Izraela / Piotr Muchowski, Maciej Tomal. –Poznań, 2016. – 508 s.

Дякуємо Мацею Ратайчику, Пьотру Муховському за співпрацю та подальші дослідження на теренах Галича!

 

Надія Васильчук

 

Як вже відомо, в рамках відзначення 1120 – ої річниці першої письмової згадки про Галич відбудеться фестиваль історичної реконструкції «Галицьке лицарство». З метою його популяризації на Галицькому замку знімали промо – ролик. В промо – ролику буде відображено сам Галицький замок, історичну довідку про події пов’язані з ним, бій лицарів та коментарі організаторів фестивалю.

Участь у зйомці промо – ролику приймали члени івано-франківського клубу ІСБ «Зигмунд», науковці Національного заповідника «Давній Галич». Підготовку промо – ролика здійснено силами Володимира Гергелюка, «Поступового гурту франківців» та ОТБ «Галичина».

Фестиваль повинен бути цікавим!

А.Чемеринський

В листопаді 2018 р. у світі відзначатиметься 100 – річчя з часу завершення Великої війни. Не оминеться увагою і Галич, який в цій війні був важливим стратегічним пунктом на р. Дністер; за місто велися бої між російської імператорською армією та союзними австро – угорськими та німецькими частинами. В результаті цих боїв були численні жертви, як серед цивільного населення, так івійськовиків. Щодо останніх, то більша частина з них була похована на старому кладовищі на терені міської дільниці Галич – Гора.

Оскільки в період радянської влади ця війна вважалася «монархічною і імперіалістичною», їй не надавалося уваги в історичній науці, а відповідно не зверталося уваги на військові поховання, які з кожним роком занедбувалися.

Саме цього року на військовому кладовищі Галича буде проведено перші серйозні роботи щодо його благоустрою. Це стане можливим зусиллям багатьох сторін - громадської організації «Поступовий гурт франківців», Галицької міської ради, науковців Національного заповідника «Давній Галич», краєзнавців та всіх небайдужих мешканців міста.

Саме підготовці та проведенню цих робіт була присвячена зустріч, яка відбулася нещодавно в Галичі. Було оглянуто військове кладовище та обговорено перші кроки щодо благоустрою. ОТБ «Галичина» відзняла ролик про стан поховань.

Слід зазначити, що громадська організація «Поступовий гурт франківців» (керівник Сергій Адамович) вирішила включити прибирання військового кладовища Галича в свій проект «Велика війна: поховання та історична пам’ять» (в цьому році згідно проекту на території області прибиратимуться тільки два кладовища). Завдяки цьому стане можливим наступне: прибирання кладовища силами волонтерів з студентського середовища (орієнтовно у вересні 2018 р., волонтери орієнтовною кількістю 30 осіб згідні тут попрацювати впродовж дня), виготовлення та встановлення двох інформаційних таблиць (з загальною довідкою про поховання та переліком встановлених прізвищ осіб, які тут поховані).

Науковцями Національного заповідника «Давній Галич» буде підготовано необхідні довідкові дані для інформаційних таблиць і їхнього подальшого внесення у європейську базу даних про полеглих.

Разом з тим, надзвичайно важливо відновити огорожу існуючого кладовища, встановити вхідну браму і викорінити саморослі кущі. З цією метою підготовано орієнтовний перелік необхідних матеріалів і подано на розгляд у Галицьку міську раду. Попередньо, на зустрічі міський голова Галича п. Орест Трачик висловив згоду щодо підтримки цих ініціатив.

Принагідно зазначимо, що вже й раніше окремі небайдужі мешканці міста здійснювали часткове прибирання сектору військових поховань. Особистий вклад кожного є дуже важливим, тому залишається сподіватися, що всі зацікавлені зможуть долучитися до даних робіт.

А.Чемеринський

19 липня 2018 р. у м. Львові в палаці Потоцьких Міністерством культури України проведено «круглий стіл» щодо обговорення розробки та впровадження уніфікованої державної системи обліку і збереження нерухомої культурної спадщини України.

Основною метою «круглого столу» стало обговорення ефективної системи захисту культурної спадщини в державі; використання її економічного, культурно – просвітницького, туристичного потенціалу; проблемних питань сучасного стану охорони та збереження нерухомої культурної спадщини; опрацювання пропозицій щодо створення національної інфраструктури даних у сфері охорони спадщини на принципах сумісних міжнародних стандартів.

Заслухано корисні в практичній роботі доповіді щодо шляхів вдосконалення сфери охорони культурної спадщини, про впровадження уніфікованої системи обліку, про просторові характеристики обліку об’єктів; розглянуто проект Концепції державної політики сфери охорони культурної спадщини та багато інших питань.

В «круглому столі» прийняли участь представники Міністерства культури України, національних заповідників, обласних органів охорони культурної спадщини з ряду областей – зокрема, Львівської, Чернівецької, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької та громадських інституцій. Національний заповідник «Давній Галич» представляли завідувач відділу охорони культурної спадщини Руслана Мацалак та старший науковий співробітник Андрій Чемеринський.

А.Чемеринський

Галич відомий своїми пам’ятками архітектури. Кожен, хто цікавиться історією міста може отримати багато інформації про них з різноманітних джерел – починаючи з найпростішої екскурсії містом. Разом з тим, дуже важливо для індивідуальних шанувальників минулого отримати інформацію самостійно, без допомоги екскурсовода. Допоможуть в цьому елементарні засоби отримання знань, якими є інформаційно – туристичні таблиці.

Цього року місто отримало подарунок – Національним заповідником «Давній Галич» встановлено інформаційну таблицю поруч однієї з найвідоміших пам’яток національного значення – церкві Різдва Христового. Даний знак розташовано поблизу храму, з південної сторони – тепер мандрівник зможе самостійно отримати інформацію про цю пам’ятку. Важливо, що таблиця виконана з відповідного матеріалу, який не постраждає від негоди; довідкова інформація на таблиці є двомовною – українською та англійською мовами, відповідно до існуючих стандартів.

Це третій знак подібного типу встановлений у Галичі. Раніше було встановлено два знаки – поруч храму Св. Пантелеймона (ХII ст.) та Галицького замку.

Знаки встановлюються в рамках «Комплексної регіональної цільової програми розвитку туризму в Івано-Франківській області на 2016-2020 роки», яка розроблена департаментом міжнародного співробітництва, євроінтеграції та розвитку туристичної інфраструктури облдержадміністрації.  На жаль, в 2018 р. в рамках програми Галичу профінансовано виготовлення тільки одного такого знаку, разом з тим великим позитивом є те, що в найближчі два роки місто може отримати значну більшу кількість інформаторів.

Безсумнівно, що даний крок є ще одним поступом на шляху формування туристичної привабливості славного Галича.

А.Чемеринський

Колектив Національного заповідника «Давній Галич» висловлює щирі співчуття міністру культури Євгенові Нищуку з приводу смерті

МАТЕРІ.

Ми розділяємо Ваше горе і смуток в цей сумний час. Материнська любов – сила, яка завжди зігріватиме серце на життєвому шляху. Нехай Бог береже душу спочилої і надає Вам сил у скорботну годину.

Презентація книги Назара Розлуцького «Нотатник мобілізованого» (Київ, видавництво «Темпора», 2018 р., 236 стор.) відбулася у Національному заповіднику «Давній Галич». Колектив установи, який зібрався напередодні Дня Конституції України в актовій залі, мав змогу познайомитися із автором книги та  запропонованим у книзі текстом. Звісно, щоб аналізувати книгу, потрібно її прочитати. Це, напевно, у більшій мірі  будуть робити наші наступники. А поки що автор читав уривки, розповідав про народження тих чи інших епізодів із військового життя. Звісно, вони можуть по-різному впливати на читача. Але цінність цієї книги не у нашому цьогочассі.

Як правильно зазначив завідувач науково-освітнього відділу «Давнього Галича» і товариш автора по студентській лаві Андрій Стасюк, ця книга написана для наступних поколінь. Зрозуміло, що ми, котрі живемо і насолоджуємося мирним небом, не можемо до кінця усвідомити  усіх реалій війни. Але вона постукала у серця тих, хто перебуває на передовій. Те, що там відбувається, без заангажованості і без прикрас описав п. Назар на сторінках свого видання. Як він сам зізнався, книга отримала загалом схвальні відгуки, окрім  командира дивізіону, який, очевидно, є не дуже наближеним до  реальності подій.

Автор один рік, із червня2015 по липень 2016 року,  перебував у зоні АТО. Рік без десяти днів –  це достатній період часу, щоб усе зрефлексувати і викласти на папір. Чи була  у цьому потреба? Напевно, що так. Бо про війну можуть писати і з високих кабінетів, але там правди буде мало. Тож коли є можливість почути голос із низин, хто від цього відмовиться? Зрештою, це біблійне: хто був першим – буде останнім, і навпаки… Як зізнався автор, він, в основному, писав про себе, але це так чи інакше зачіпало тих, хто був обіч. Їх, наших героїв, він аж ніяк не міг оминути у своїй книзі.

Назар Розлуцький пішов на війну із Музею визвольної боротьби ім. С. Бандери у м. Івано-Франківську. Зараз він працює у Музеї історії діаспори у Києві. Чи змінила війна його ставлення до життя – важко сказати. Але те, що він не загубився у повоєнному житті, свідчить про його активну громадянську позицію і бажання щось змінювати у нашому житті. Зрештою, ми сподіваємось, що незабаром почуємо і про нові книги Н. Розлуцького, бо якщо він ступив на цю стезю письменницької праці, із неї назад дороги уже немає…

Іван ДРАБЧУК

Велике майбутнє має той народ, який пам’ятає, цінує та зберігає своє минуле. Саме таким острівцем минувшини України є Крилос – княжий Галич, один із найбільших політичних, економічних та культурних центрів середньовічної Європи. В середині ХІІ століття він стає осередком вищої церковної влади, центром єпископії, а згодом – осідком намісників та митрополитів. Сьогодні Крилос став одним із унікальних туристичних, духовних та паломницьких центрів Західної України.

Крилоська гора, за влучним висловом дослідника Галича Ярослава Пастернака, є неоціненним підземним архівом держави, який ще далеко не вичерпаний. І чекають ще свого дослідження княжі палати та сакральні споруди, підземні ходи, численні захоронення та інші сенсаційні відкриття Княжого града.

Історія археологічних досліджень Крилоса-Галича бере свій початок з кінця ХІХ століття. У них приймали участь близько двох десятків дослідників, кожен з яких зробив свій неоціненний вклад у висвітлення історії княжого Галича. Зокрема було віднайдено численні писемні пам’ятки, безліч цінних ювелірних прикрас та виробів церковно-релігійного вжитку, рештки унікальних архітектурних споруд та потужних оборонних укріплень, вивчена історична топоніміка галицької агломерації. На даному часі послідовниками цієї благородної справи є Національний заповідник «Давні Галич», а також дослідники зі Львова та Івано-Франківська.

У 2002 році, після фундаментальної реставрації, в котре була освячена пам’ятка архітектури XVI століття церква Успіння Пресвятої Богородиці. Постало питання, що до упорядкування та благоустрою церковної території, а  також зведення нової дзвіниці, проект якої на замовлення Національного заповідника виконав Львівський політехнічний університет. Зважаючи на історичну цінність кожного метра землі на Княжому дитинці, було прийнято рішення що до спорудження частини оборонної фортифікації, залишок  якої відкрив професор історії Львівського університету, археолог Ізидор Шараневич ще у 1884 році. Із західної сторони церкви вчений знайшов тоді фундамент під п’ятикутну вежу-башту. На руїну замку натрапляли майже всі археологічні експедиції, та особливо ґрунтовно дану споруду дослідив археолог, професор Ярослав Пастернак у 1936 році. Результати досліджень були детально описані у книзі «Старий Галич», у якій йдеться, що із заходу церкви знайшов фундамент під «п’ятикутну вежу, мурований з річняків та пісківця, і таких веж, сполучених між собою цегляним муром, мало бути чотири». Будівничим та фундатором даного оборонного замку професор Я.Пастернак вважав, нащадка боярського роду Марка Шумлянського.

Через чотири роки археолог розкопав рештки південної стіни замку, яка була 1,15 м. заввишки, та мала дві оборонні вежі. На розкопі Я. Пастернак натрапив на польську срібну монету датовану 1571 роком, і дана знахідка стає для дослідника  підставою уточнення часу зведення єпархіальної фортифікації.

У монографічному дослідженні історика з Івано-Франківська Зеновія Федуньківа «Галицький релігійний центр», віднаходимо ґрунтовний історичний аналіз даного об’єкта. Із численних історичних та церковних хронік, вивчених та досліджених автором, зроблений висновок, що ініціатором та фундатором будівництва укріплення міх бути єпископ Галицький, Львівський та Кам’янець-Подільський Гедеон Балабан (1576-1606 р). Владика мав осідок у Львівській резиденції при соборі Святого Юра, а оселився у Крилосі, при монастирі Успіння Пресвятої Богородиці. Факт своєї інтронізації на Крилоському старомитрополичому престолі Гедеон Балабан увіковічнив власноручним написом, на пергаментному Євангелії, яке зберігалося в церкві. 12 червня 1576 року на маргінесі книги він записав: «…Наїхав на трон єпископа у Крилосі і застав при церкві столичній ту книгу».

Період перебування єпископа Гедеона Балабана у Крилосі став апогеєм духовно-культурного відродження краю. У 1572 році Владика виявив у бібліотеці Крилоської Успенської церкви унікальну пам’ятку писемності княжого часу – Галицьке Євангеліє 1144 року, яке на даний час зберігається у Московському державному історичному музеї. За вказівкою єпископа було зведено будівлю для вищого духовенства – єпископські палати, а у 1605 році Гедеон Балабан та його брат Федір засновують у Крилосі друкарню, у якій в 1606 році досвідченими майстрами високого фахового рівня, було видане «Євангеліє учительноє». Таким чином, відродивши на крилоській горі християнський центр, єпископ Гедеон Балабан робить все для того, щоб його «Клірос» зберіг якомога довше успадковані традиції княжого часу. Ось чому потрібні були оборонні стін, які б захищали від нападу та пограбувань, а також   зберегли цілісність релігійного центру. Адже, за підрахунками польських дослідників, у період з 1590 по 1639 роки, на галицьку землю було здійснено 29  татарських нападів. В історичних джерелах збереглися відомості про татарський набіг на галицькі землі у 1676 році. По страшному спустошенні згоріла «до грунту» Крилоська Успенська Церква. У 1679 році єпископ Йосип Шумлянський (1676-1708 рр.), подарував для спаленого та пограбованого храму нове церковне начиння та книги, а в 1702 він завершує реставрацію знищеної церкви. Для кращої оборони вже існуючого замку, у 1706 році Галицький єпископ закупив ще й кілька гармат.

В останній раз фортифікацію досліджувала археологічна експедиція під керівництвом Б.Томенчука у 1997 році. На південь, від сучасної церкви ними було виявлено вежу, яка служила в’їзними воротами, та була викладена блоками з білого каменю.

Підсумовуючи результати археологічних досліджень, можна стверджувати, що єпископський замок мав у плані форму прямокутника розміром 50-60 метрів. Кути споруди мали п’ятикутні вежі для оборони, а інші дві, з півдня та заходу, були прямокутними та служили оригінальними в’їзними воротами. Стіни муровані з борознистої цегли, з отворами-бійницями та бастіонами. Фундамент було вимощено з опоки на пісковому розчині.

«Дивлячись на суспільно-політичні обставини початку XVI ст., що склалися у Галичині, - стверджує дослідник З.Федуньків, - будівництво таких могутніх фортифікацій було під силу добре організованій духовній владі, спроможній фінансово забезпечити виконання будівельних робіт у новому єпископському осідку в Крилосі. Рівень такої організованості забезпечили два галицькі владики Гедеон Балабан на рубежі XVI-XVII ст., та Йосип Шумлянський в останній чверті XVII ст. Якраз на цю історичну добу й припадає спочатку розбудова, а пізніше відбудова після руйнування внутрішнього цегляного замку, де розміщувався новий монастир».

Відновлена частина фортифікаційної споруди стала прекрасним доповненням історико-культурного ансамблю у Крилосі, до якого входить паркатедральний Свято Успенський храм XVI ст., фундаменти собору Успіння Богородиці княжого часу та чудова Хресна Дорога, яка проходить історичними оборонними валами Княж-града.

Сердечно запрошуємо до Крилоса, як до історичного, культурно-релійного та паломницького центру, де багато почерпнете та збагатитеся силою і наснагою. Якщо вам не байдужа духовність та славна минувшина рідного краю, ви можете стати жертводавцями та фундаторами, чим навічно закарбуєте свої імена поряд з іменами визначних постатей цієї Богом Благословенної землі.

Олександра Левицька

На 23 - 27 червня припадає 17 річниця візиту Святішого Отця Папи Римського Івана Павла ІІ до України. Кількаденне перебування Папи на нашій землі допомогло світові відкрити Україну, як державу європейської цивілізації, а українців – як націю давньої християнської традиції. Програма знаменної події враховувала історичний та культурний контекст, в якому Україна опинилася після того, як вийшла зі структур СРСР і стала на шлях розбудови власної національної та релігійної ідентичності. Відвідини України не покидало Івана Павла ІІ на протязі тривалого часу, це виражалося в його численних прикладах, що містилися у приватних і публічних промовах. З приїздом наступника Ісуса Христа на землі до України, в його поставі вражала глибока повага до багатої національної традиції українців, високої оцінки авторитетів, які формували підвалини ідентичності і дбали про збереження та розвиток єдності цілої Церкви, з якими теперішні покоління творять основи національної і державної екзистенції.

Вихідним пунктом для специфічної папської екуменічної програми, яку запропоновано під час паломництва 2001 р. було визнання парадигми батьківської землі, як основи і тла для міжконфесійного і міжрелігійного діалогу.

Київ – Львів стали основними візитними містами зустрічей сотні тисяч українців з Його Святістю і цей візит мав надзвичайний успіх. Хочеться кількома штрихами згадати основні етапи паломництва в Україні. У Києві в місті хрещення Русі, Іван Павло ІІ взяв участь у латинській та візантійській Службах Божих на стадіоні «Чайка», зустрівся з Президентом України Леонідом Кучмою, а також з Всеукраїнською Радою Церков, відвідав Могилу Невідомого Солдата, с. Биківню та Бабин Яр.

Після дводенних відвідин столиці, Львів - колишнє місто князя Лева, чекав з трепетом на «Візит  благодаті», прикрашене найрізноманітнішою національною та ватиканською символіками, на фасадах будинків логотипи візиту, зустрічей, герби Ватикану, міста, України.

Мільйони поглядів були звернені в бік летовища, звідки мав вирушити кортеж. Здавалася, що наближається нестримна лавина людських емоцій, текла жива ріка бурхливих оплесків, мерехтіння тисяч прапорців, котрими люди вітали Івана Павла ІІ. Очікування Папи в папамобілі в супроводі ескорту, надавло неймовірної радості, хвилювання в людських душах. Час від часу піднімаючи руку Понтифік благословляв усіх присутніх на знак вдячності за теплі, урочисті вітання. Схвильовані від радості люди – скандували, линули вітальні гасла над містом: «Многая літа!», «Вітаємо!», «Ми любимо тебе!». Проїжджаючи вулицями Львова кортеж під’їхав до римо-католицької катедри, у супроводі кардиналів, єпископів, священиків. Папа входить до середини храму на молитву.

Наступною зупинкою Високодостойного гостя став вірменський храм – пам’ятка архітектури національного значення другої половини XIV ст. Після відвідин, кортеж вирушив до архикатедрального собору Святого Юра УГКЦ (1744-1762 рр.),  якого зустрів Блаженніший Любомир Гузар та тисячі  присутніх людей гучними оваціями. Прийнявши з рук дітей хліб і сіль, вислухавши привітання, поблагословивши всіх і вклонившись людям, Папа зайшов до храму на молитву.

26 червня ознаменувався Святою Літургією в латинському обряді, сектори заповнювались людьми. Священики, монахи і монахині, миряни тісним колом оточували величний вівтар, на якому за кілька годин, за посередництвом Найсвятішого Отця, народиться і Воскресне Христос у Пресвятій Євхаристії. В часі беатифікаційної Літургії, згідно з обрядом кардинал Мар’ян Яворський просить Главу Католицької Церкви зарахувати до лику блаженних Йосифа Більчевського – архієпископа Римо-Католицької церкви – і Зигмунда Гораздовського – священика, що заснував Згромадження сестер – Йосифіток. Обличчя людей були сповнені увагою та глибоким задумом проповіді Святішого Отця. Наприкінці Літургії відбувся обряд коронації ікони Матері Божої Ласкавої з латинської катедри Львова.

В той же день на Сихів з усіх куточків ішла молодь на зустріч з Понтифіком, яка розпочалася ще о 12- ій співом «Херувими» та молебнем до Христа Чоловіколюбця. Опісля відбувались виступи колективів, між якими були теми духовних конференцій «Христос – Дорога, Правда і Життя». Появу на Сихові папамобіля супроводжувалась  надзвичайно теплою зусріччю молоді, прозвучав гімн зустрічі Святішого Отця Івана Павла ІІ: «Святіший Отче, благаєм ми, нам Україну благослови». Ці слова були підсилені передзвоном, симфоніями оркестрів, многозвуччям хорів, які переросли в невимовно гучний, урочистий тисячоголосий привіт. Коротка молитва Папи в новозбудованому храмі Успіння Пресвятої Богородиці при вівтарі, та 350-ти голосий хор і понад шістсот тисяч голосів пролунало - Амінь! «До кого нам іти? У тебе слова життя вічного. Ми увірували і пізнали, що ти Христос, Син Бога Живого». Цими словами закінчився фрагмент євангельського читання у часі молитви. Проповідь Вселенського Архиєрея сприймалася із захопленням і радістю: «Тому, обіймаючи вас, як батько, кажу вам: виберіть дорогу, яку показує вам Господь через свої заповіді. Це слова правди і життя. Дорога молоде! Дякую Богові, що дав мені радість зустрітися з вами всіма. Перед тим, як залишити вас, хочу додати останнє слово: любіть церкву! Вона є вашою родиною і духовним храмом, живим камінням якого ви покликані бути. Дякую вам дорогі друзі! Папа вас дуже любить і дивиться на вас як на сторожів нової зірниці надії. Він складає подяку Богові за вашу великодушність, з любов’ю молиться за вас і від усього серця вас благословить. Слава Ісусу Христу!» - на такій благословенній ноті завершилась проповідь Його Святості. Після чого, розпочався акафіст до Ісуса Христа, а по завершенні Папа заспівав… на якийсь момент все затихло, тільки вітер підхопив нотки пісні і поніс над сотнями тисяч присутніх.  Молодь гучними оплесками та скандуванням дякувала Понтифіку: «Україна любить Папу!», «Ми любимо Тебе!». Так закінчилася тепла зустріч Івана Павла ІІ з молоддю. Папа залишав Сихів, а маршрут пролягав далі міськими  вулицями до Львівської Богословської Академії, в часі відвідин закладу представники просили благословення на будівництво Українського Католицького Університету у Львові.

27 червня ознаменувався Службою Божою у візантійському обряді. Живими потоками люди прямували на місце відправи. Заповнені сектори розраховані на півтора мілліони людей не вміщали всіх присутніх. Вісімсот священиків готувалися до співслужіння у цій історичній Літургії.  І ось на дорозі з’явився кортеж, на устах Івана Павла ІІ – привітна усмішка, Папа виходить на вівтар, його зустрічає Блаженніший Любомир Гузар – Глава Української Греко-Католицької церкви, розпочалася Урочиста Божественна Літургія. Хор у складі 500 осіб на виголос «Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і навіки вічні» мелодійно відспівав: «Амінь!». Перед тропарями розпочався чин проголошення блаженних нашої церкви. До Вселенського Архиєрея підійшли Блаженніший Любомир Гузар, владика Іван Семедій, владика Софрон Мудрий, владика Михаїл Колтун та постулятори, за ними священики і монахині несли ікони тих, хто за хвилину буде зарахований до лику блаженних.  Крім цього Папа благословив корони для коронації чудотворних українських ікон. Насамкінець Святіший Отець Іван Павло ІІ різними мовами привітав усіх зібраних людей.

Урочиста хвилина прощання і щира подяка Папи за запрошення та гостинність, зворушила серця українців: «З великою тугою покидаю сьогодні цю землю. Усім вам та кожному зокрема хочу ще раз сказати моє щире «дякую»! Ще раз звертаюся до тебе, українська земле, з побажанням добробуту та миру. Ти залишиш у моєму серці незабутні спогади! До побачення, народе-друже, пригортаю тебе обіймами доброзичливости й любови! Дякую за щирий прийом та гостинність, яких ніколи не зможу забути. До побачення, Україно!».

Візит Папи Римського Івана Павла ІІ до України став знаменною подією, який закріпив релігійну свободу в нашій країні, продемонстрував  прагнення нації до європейської інтеграції, про що неодноразово наголошував у своїх промовах Святіший Отець, підкреслиши розвивати діалог культур та цивілізацій.

Цьогоріч  минає – 98 років з дня народження Папи Івана Павла ІІ, 13 р. – з дня його смерті, 72 р. – коли став священиком, 60 р. – єпископом, 40 р. – як був обраний Папою, 4 р. тому – відбулась канонізація Понтифіка, якого приєднали до Лику Блаженних.

 

Анна Жолоб

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8143

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:15520

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:6769

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7102