У ювілейний рік Івана Франка наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич» побували у Франковому краї – в с. Нагуєвичі, що на Львівщині. Але насамперед галичани відвідали унікальні дерев’яні храми, що увійшли в список Світової спадщини ЮНЕСКО – церкву Зішестя Святого Духа ХVІ ст. в Рогатині та церкву Святого Юра ХV–ХVІ ст. в Дрогобичі, послухали цікаві розповіді екскурсоводів.

Рогатинська Свяходухівська церква – одна з найстаріших в Україні, дослідники датували її по-різному – ХІІ ст., 1481 р., 1562 р., 1567 р. Останньою в науковій літературі утвердилася дата, відчитана на внутрішній північній стіні нави мистецтвознавцем В. Вуйциком – 1598 рік. У церкві зберігся іконостас 1650 р.,  що є однією з найцінніших пам’яток українського мистецтва, а також образи старого іконостаса кінця XVI ст. та ікони XVII–XIX ст. з храмів Рогатинщини.

Цікавою є історія церкви Святого Юрія в Дрогобичі. Первісний дерев’яний храм на цьому місці був у ХV столітті. Та приблизно у 1656 р. зі с. Надіївка, що поблизу Долини, привезли іншу розібрану церкву. Її, мовляв, обміняли на сіль і притягнули на волах до Дрогобича. Протягом свого існування церква бачила і перебудови, і ремонти, та її вигляд залишився збереженим з ХVІІ століття.

На батьківщині Івана Франка – в с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області – розташований Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі». До нього входять меморіальний (літературний) будинок І. Я. Франка, музей-садиба батьків Івана Яковича Франка та природний комплекс «Стежки Івана Франка». Музейні працівники провели для колег з Галича цікаву екскурсію.

Музей-садиба батьків І. Франка відтворена в 1981 році за етнографічним нарисом письменника «Моя вітцівська хата». До садиби входять хата, кузня Якова Франка, батька письменника, стодола, пасіка та незрівняний яблуневий сад. У хаті зберігаються речі, яких торкалась рука Великого Каменяра: обідній стіл родини, книжки, ікони.

В меморіальному будинку І. Я. Франка зібрано чимало документів, що розповідають про життя і творчість письменника, багато картин і фотосвітлин, на яких зображений Великий Каменяр, прижиттєві й пізніші видання його творів. На подвір'ї є пам'ятник І. Франку та рельєфи із зображеннями класиків світової літератури.

Такі подорожі дають змогу глибше відчути своє коріння, збагатитися духовними скарбами рідної землі.

Любов Бойко.

У Галицькій районій бібліотеці 12 жовтня пройшов День краєзнавства, присвячений 815-тій річниці від часу народження Данила Галицького. Його зініціювала і провела завідувач краєзнавчим відділом бібліотеки Богдана Кривоніс.

Данило Галицький - це видатна постать нашої історії, політик, військовий діяч, дипломат. Він утвердив традиції державотворення на галицько-волинських землях, вів тверду міжнародну лінію, яка була спрямована у Західну Європу. Титул короля, який був наданий Папою Римським, ставив Галицько-Волинську державу в один ряд із такими країнами Європи, як Польща, Угорщина, Франція, Англія, котрі теж були королівствами в епоху середньовіччя. Разом з тим Данило-король дбав про розбудову міст, на вищий щабель підніс військову справу, розбудовував за західним вектором зовнішню політику.

Доля не завше була прихильною до нього. Малим він з братом Васильком залишився без батька і мусів багато років боротися за батьківську спадщину. Отримавши у володіння Волинь, він продовжував боротися за Галич і зумів об’єднати дві частини колись могутнього князівства. Данило Галицький вів боротьбу із зовнішніми і внутрішніми ворогами, якими вважав галиицьких бояр. Однак ця боротьба підірвала державні устрої, а навала монголо-татар призупинила подальший розвій держави. Проте це не завадило Данилові залишатися вірним своїй землі і  піднятися до вершин слави.

Про ці та інші факти із його життя для учнів 9-тих класів Галицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, що були запрошені на цей захід, розповіли співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик та Іван Драбчук. Цікава розповідь, сподіваємось,  викликала в учнів пізнавальний інтерес до історії і вони, як галичани, повинні пишатися тим, що по їх землі ступали такі велетні історії, як Данило Галицький, і продовжувати його справу в майбутньому.

Іван Драбчук

– Не вперше спробую довести, що для непростої української історії патріотизм – це не лише вміння говорити українською мовою чи повага до української держави, точніше, до інститутів держави. Патріотизм – це стан радше емоційний, аніж раціональний. Я спробував це сформулювати у формулі «Любити Україну – означає любити свою малу батьківщину серцем, а свою країну (державу) – розумом». Не можна розпорядженнями влади змусити громадян любити Україну, її історію та культуру. Любити і шанувати можна лише те, що поважаєш і чим гордишся, – зазначив відвідавши Галич ініціатор проекту «7 чудес України» Микола Томенко.

Розглядаючи концепцію унікального загальнонаціонального проекту розумієш, що акція задумувалась з метою показати світові не лише у формі гіпотез і казкових легенд, а по факту історично значиме, архітектурно витончене, туристично привабливе, красиве та унікальне обличчя держави, в якій ми живемо, без традиційних пояснень сумних сторінок історії України.

Презентуючи справжню давню Україну, розмірковуючи про геополітичне й історичне призначення нашої держави адміністрацією Національного заповідника «Давній Галич»  через призму проекту Миколи Томенка в номінації «7 чудес України: історичні міста та містечка» вирішено  продемонструвати велич української історії в якій особливе місце займає Галич.

– Близькість Галичини до країн Західної Європи сприяла її бурхливому економічному розвитку. Швидко зростали міста, що ставали визначними політичними і культурними центрами. Серед них важливе місце займав Галич. Місто мало потужні  укріплення які розкинулось вздовж лівого берега Лукви до самого Дністра, де містилась торговельна гавань, – підкреслив у передмові до телепроекту заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Давній Галич» кандидат історичних наук Семен Побуцький.

З Х cт. Галицькі землі увійшли до складу Київської Русі, але вже у 1097 р. після Любецького з’їзду виокремилися у кілька удільних князівств із центрами у Перемишлі, Теребовлі, Звенигородці. У 1141 р. князь Володимирко Володаревич (1141–1153) об’єднав князівства в одне зі столицею в Галичі. Першою згадкою про Галич у давньоруських літописах є запис від 1138 р., а регулярні звістки про місто з'являються на сторінках літописів з середини ХІІ ст.

У цей час Київ поступово втратив свою гегемонію, натомість Галич почав відігравати виняткову роль у подіях XII – першої половини XIV ст. Він став великим осередком Русі.

Якщо в період ХІІ ст. Галич перейняв політичне лідерство тільки у південно-західному регіоні Київської Русі, то протягом ХІІІ – першої половини XIV ст. Галич став центром політичного, економічного і релігійного життя тогочасних українських земель, – підсумував науковець.

– Враховуючи роль міста Галича та Галицької землі в державотворчих процесах України, 4 листопада 1994 року у межах історичного ареалу середньовічного міста було створено Національний заповідник «Давній Галич», а у березні 1998 року Галич увійшов до Асоціації  малих і середніх міст України.  У вересні того ж  року відбулося святкування 1100-літнього ювілею міста Галича, – підкреслив генеральний директор заповідника Володимир Костишин.

І вже в 2011 році роль міста в історії України була відзначена на найвищому церковному рівні Українською Греко-Католицькою Церквою: Галич в межах його історичного середньовічного ареалу було виведено зі складу Івано-Франківської митрополії УГКЦ та безпосередньо підпорядковано Києво-Галицькому Верховному архієпископові, – додав керівник установи.

Сьогодні місто Галич серед фіналістів п’ятого етапу Всеукраїнської акції «7 чудес України» в номінації «7 чудес України: історичні міста та містечка», яка стала найрезонанснішим та найуспішнішим проектом у галузі популяризації вітчизняного туризму за більш ніж 20 років української незалежності.

7 жовтня 2016 року до нашого древнього міста завітали керівник загальнонаціонального проекту Микола Томенко та журналісти центральних телеканалів.

У рамках презентації давньогалицької столиці журналісти відвідали історичні пам’ятки давнього міста, серед яких Галичина могила, фундамент Успенського собору, храм Пантелеймона, Галицький  замок, церква Різдва Христового, Музей караїмської історії та культури тощо.

Підсумовуючи результат відвідин міста Микола Томенко зазначив: «Шанс Галича стати одним із семи чудес України є досить високим. Для розвитку туризму в Галичі є всі можливості. Тут слід відзначити потужну  роботу Національного заповідника «Давній Галич». Цьому сприяє й  збудована нова дорога Львів-Івано-Франківськ. Тепер справа – за спорудженням  відповідної інфраструктури, яка працюватиме на туриста. А це вже залежить від влади».

Підведення підсумків акції відбудеться 9 листопада 2016 року у Києві на території Києво-Печерської лаври. А тим часом ми маємо змогу  до 7 листопада віддати свої голоси за наше рідне місто за наступним посиланням http://7chudes.in.ua/opytuvannya-2016/

 

 

Ярослав ПОТАШНИК

Колектив Національного заповідника «Давній Галич» висловлює глибокі співчуття міністру культури України Євгенові Нищуку з приводу передчасної смерті дружини Оксани.

Нехай наші співчуття стануть краплиною розради у Вашому горі, а Господь прийме душу спочилої в Своїй Оселі.

До Галича зрідка, але навідуються відомі люди. Як вони сюди потрапляють – це вже інше питання.  Однак  Галич має якусь дивну  притягальну силу, бо власне він і є місцем сили. І кожен, хто навідується сюди, хоче її відчути, хоче нею зарядитися.

Цього разу до нас завітав відомий письменник, лавреат Шевченківської премії Мирослав Дочинець. Творча зустріч із ним відбулася у Національному заповіднику «Давній Галич». Відразу хочеться зазначити, що цей письменник - людина неординарна. У своєму творчому зростанні він піднімався щабель за щаблем і зараз вийшов за межі всеукраїнської популярності. Адже його твори перекладаються іноземними мовами і це не може не тішити. Значить, і за кордоном знатимуть про українську літературу.

Розповідь автора книг «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона — як жити довго в щасті і радості» (2010), «Вічник. Сповідь на перевалі духу» (2012), «Криничар» (2012), «Горянин. Води Господніх русел» (2013), «Світован. Штудії під небесним шатром» (2014) та інших захоплено слухали присутні. А це були не тільки співробітники заповідника, але й бібліотекарі, учні галицьких шкіл, представники творчої інтелігенції міста та просто вдячні читачі.

На думку автора, кожен його твір має філософське звучання. І десь якщо не у текстах, то між рядками у них присутні його рідне Закарпаття і Карпати. А найбільший їх зміст закладений у слові, яке має неймовірну і чарівну силу. «Слово – це найвища політика і найбільша влада», «це - інструментарій, яким можна відкрити абсолютно все», - підсумував прозаїк. Автор провів цікавий екскурс про написані і видані ним книги, заінтриговував присутніх  поясненнями їх назв, але майже не торкався змісту. Позаяк вважає, що книги пишуться для того, аби їх читати, а не переказувати.

Звісно, як завжди на таких зустрічах, були запитання й автографи. Останні автор роздавав і на придбаних книгах, і на тих, котрі галичани принесли з собою. Зазначимо, що до організації цієї зустрічі спричинився відомий галицький журналіст Мар’ян Грінер, який, як виявилось, є студентським другом  автора (вони обидва вчилися на факультеті журналістики у Львівському університеті).

Кожен із зустрічі виніс для себе щось своє. Але, без перебільшення, скажемо, що найбільший бонус отримали ті, хто придбав книги. Адже в них закладена велика народна мудрість. І в цьому їх беззаперечна цінність.

Іван ДРАБЧУК

29 вересня минуло 150 років від дня народження українського історика, науковця, громадського та політичного діяча, голови Центральної Ради Української Народної Республіки Михайла Сергійовича Грушевського (1866–1934). У Національному заповіднику «Давній Галич» відбулися історичні читання, присвячені цій події. Насамперед завідувач науково-освітнього відділу заповідника Ярослав Поташник розповів про життєвий шлях відомого українця, якому волею долі довелося жити на зламі двох століть і двох епох в історії українського національного відродження. Бібліотекар наукової бібліотеки Любов Ониськів підготувала викладку літератури на тему: «Михайло Грушевський – титан українського народу».

Присутні переглянули документальний фільм про львівський період життя і діяльності М. Грушевського (1894–1914). Автори стрічки залучили до її створення відомих вчених, зокрема доктора філологічних наук, професора Львівського національного університету ім. І. Франка Михайла Гнатюка, кандидата історичних наук, голову археографічної комісії НТШ Івана Сварника та ін. Їх розповіді вдало доповнюють світлини, документальні кадри того періоду.

Наукова діяльність М. Грушевського припала на часи, коли в Російській імперії забороняли українську мову, знищували будь-які паростки національної самосвідомості. Натомість у Галичині, яка належала до Австро-Угорщини, потроху оживало громадсько-політичне життя українського суспільства. Княжий Львів став ареною боротьби за кращу долю нашого народу. З 1894 по 1914 рік М. Грушевський викладав у Львівському університеті історію України, працюючи над своєю фундаментальною працею «Історія України-Руси», яка була надрукована наприкінці 1898 р. у Львові. Незабаром М. Грушевський видає ще два томи своєї праці. Ця робота була щиро прийнята в Галичині, проте заборонена російським урядом. Вчений працює в Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка, згодом очолює його. Товариство за його головування фактично виконувало функції Академії наук, а бібліотека збагатилася численними унікальними виданнями. У Львові зібралося коло однодумців М. Грушевського, тут відбувалася його наукова співпраця з Іваном Франком. Як зазначають автори стрічки, «Ці два титани зробили те, чого не зробила ціла Академія наук». Зрештою, саме у Львові Михайло Грушевський знайшов особисте щастя, одружившись із Марією Вояківською. Як вдало зазначив один з дослідників, «Без Львова не було б Грушевського, а без Грушевського не було б Української незалежної держави».

Любов Бойко.

27 вересня 2016 року в Картинній галереї  Національного  заповідника «Давній Галич» відбулася виставка церковної атрибутики. На відкритті були присутні наукові співробітники Національного  заповідника «Давній Галич», священик Церкви Різдва Христового м. Галича о. Володимир Кузюк, а також працівники Галицької центральної бібліотеки.

Усіх присутніх зі святом Воздвиження Хреста Господнього привітав отець Володимир, подякував за  величезну працю над виставкою. Священик також розповів про історію Хреста Господнього та експонати виставки. Ківот – вмістилище у вигляді церкви, призначене для зберігання наперед освячених  Святих дарів. У ківоті зберігається Жезл Арона (символ влади) та манна (тайни, які зійшли на землю). Серед експонатів – хрест з церкви Різдва Христового, патериця, верх якої увінчаний хрестом, який нагадує, що архіпастирі повинні вести свою паству за прикладом Ісуса Христа, хоругви, які використовуються на Богослужіннях як прапор, що символізує тріумф Христової віри. Всі ці символи християнства, за словами отця Володимира, вказують на те, яким має бути теперішнє і майбутнє.

Детальніше про експонати розповіла керівник етнографічної експедиції, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітнк відділу фондів Національного  заповідника «Давній Галич» Маріанна Бацвін. Всі експонати зібрані в Галицькому і Калуському районах за півроку роботи експедиції. Особливістю наших хоругов, підкреслила М. Бацвін, є вишитий стиль. В еспозиції наявні також старовинні церковні вишивки (с.Тязів), хрести: виносний, запрестольний, напрестольний (с. Кінчаки), бронзові підсвічники (с.Острів), образи св. Ольги, св. Володимира на тканині, дерев'яна скринька-капличка з Розп'яттям Ісуса Христа (с.Сівка-Войнилівська).

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи кандидат історичних наук Семен Побуцький розповів, що з точки зору світської науки Ісус Христос прийняв ганебну смерть на хресті, але таким чином Він показав, що всі рівні перед Богом. С. Побуцький зазначив, що часто представники інших релігій не розуміють, як можна поклонятися розп’яттю. Але ж після смерті Ісуса Христа відбувся перехід душі до Бога, спасіння душі, Воскресіння.

Всі присутні з цікавістю оглянули виставку.

Галина Горчак.

9 вересня 2016 року в конференц-залі Національного заповідника «Давній Галич» представники Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Івано-Франківської області провели семінар-навчання з цивільного захисту населення. З цікавою лекцією перед працівниками установи виступив начальник методичного центру, полковник служби цивільного захисту Борисюк Р. З., піднявши питання важливості протипожежної безпеки як під час робочого часу, так і в домашніх умовах. Не менш ґрунтовною була доповідь викладача обласних та м. Івано-Франківська курсів удосконалення керівних кадрів Полив’яного М. Б. щодо координації та самоорганізації населення у разі надзвичайних ситуацій різного типу. Корисний майстер-клас з надання першочергової домедичної допомоги провів викладач методичного центру Левицький Н. Б.

Адміністрація та працівники Національного заповідника «Давній Галич» висловлюють щиру вдячність колегам Навчально-методичного центру цивільного захисту та життєдіяльності Івано-Франківської області за змістовний семінар і корисні поради щодо захисту та збереження найціннішого – людського життя.

Андрій Стасюк

Напередодні 160-ої річниці від дня народження Івана Франка в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулася презентація видання творів Тараса Івановича Франка «Вибране» з серії «Галицька бібліотека».

Голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ Євген Баран розповів про свою роботу над упорядкуванням творчого доробку сина Івана Франка Тараса. Літературні дослідження, статті, поезія, гумор, листи Тараса Івановича Франка, спогади про славного батька ледве вмістились у два солідні томи обсягом 900 і 760 сторінок. До речі, упорядник подарував їх для наукової бібліотеки Національного заповідника «Давній Галич». Тарас Іванович Франко ще за життя батька почав публікувати свої твори. Вони видавались у різні роки, та презентований двотомник – найбільш повне і ґрунтовно опрацьоване видання, що містить цікаві факти, яких немає в жодних дослідницьких роботах. Зазначу, що залишився лише єдиний прямий нащадок Івана Франка по чоловічій ліній – син Тараса Івановича Роланд.

Олександр Косенко, голова обласної письменницької організації м. Кропивницький, сказав, що йому приємно знаходитись у «давній столиці Руси». Поет емоційно прочитав власні вірші про рідну мову, кобзарів-лірників, непросте сьогодення. Як образно висловився автор, «пам’яте, я твій апостроф, що розділяє минуле з майбутнім».

Ціле життя намагається пізнати творчість І. Франка наш земляк, письменник з Калуша Василь Бабій. І хоч про Каменяра написано досить багато – свій внесок в енциклопедію франкознавства зробив і калушанин, видавши власні краєзнавчі дослідження, зокрема книжку «Франковими шляхами». Серед іншого, там є і уривок з листа Івана Франка Ользі Рошкевич. «Певне, я здався Вам нудним, замкнутим, нещирим – інакше кажучи, нецікавим мовчуном, – пише Ользі Франко. – Але поміркуйте самі – я не одержав майже ніякого виховання, не знав і батьківської ласки. Чужий та одинокий поміж чужих людей. Ось так я зростав...»

Продовжили художню частину юні таланти з с. Залуква. Учасники зразкового дитячого колективу (художній керівник І. Сорочинська) підготували інсценізацію за мотивами поезії І. Франка зі збірки «Зів’яле листя». У виконанні юних артистів лунали вірші, в яких оспівано глибоке почуття палкого, але нещасливого кохання, чарівну красу природи.

Любов Бойко.

Наукова конференція «Галич у державотворчих процесах України» пройшла у Національному заповіднику «Давній Галич».  Присвячена вона 25-річниці незалежності нашої держави. У роботі конференції крім науковців установи взяли участь педагоги шкіл Галицького району.

Виступи  учасників тематично були поділені на три напрями,  які розглянули різні аспекти минулого нашого краю, зокрема: «Галицьке князівство – державотворчий центр України», «Роль і місце Галича у державі Романовичів» і «Політична та культурна спадщина Галича в контексті державотворення України». Треба відзначити, що усі без винятку виступи були цікавими та змістовними і розкривали досі не досліджені теми галицької історії.

З вітальним словом до учасників конференції звернувся голова Галицької районної ради Павло Андрусяк. Він зокрема відзначив, що  «місто Галич ми повинні якщо не повністю то частково відродити. Для нас дуже важливою є вісь Київ – Галич, яка має давні історичні традиції і яку зараз активно підтримує і розвиває УГКЦ. У спілкуванні із главою церкви патріархом Святославом уже є домовленість про відновлення духовно – релігійного осередку на Крилоській горі. І тут своє вагоме слово, що саме робити, а куди не варто вкладати кошти, мають сказати науковці. Адже детального плану розбудови Крилоса - Галича досі, на жаль, не існує».

Поважний гість конференції відомий науковець та краєзнавець Ігор Коваль порушив важливі  питання, з якими працівники установи мають вийти із пропозиціями до влади і церкви. Він зокрема наголосив на важливості проведення систематичних археологічних досліджень у місцях, де виявили цікаві артефакти так звані «чорні археологи». Щоправда, окремі з них ідуть на контакт з науковцями, вводять віднайдені ними речі в науковий обіг, через що можемо їх називати уже «чорно-білими».

Марія Костик, завідувач науково-дослідного відділу заповідника розкрила проблему перезахоронення останків Ярослава Осмомисла у Крилосі, адже це питання уже порушувалось на найвищому рівні. Сподіваємось, що воно буде вирішено одним указом глави УГКЦ. Як на нас, це варто зробити уже наступного року під час чергової патріаршої прощі до Крилоса.

Заступник директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький переконаний, що «заманити» туристів до нашого міста можна відбудувавши Галицький замок. «Поки не запрацює галицький замок, турист до Галича не поїде», - наголосив він.

Таким чином уже із вище написаного можна вималювати основні аспекти розвитку Галича у найближчий час. Це проведення системних археологічних досліджень, перепоховання тлінних останків галицького князя Ярослава Осмомисла та відновлення Галицького замку.  До цього можна додати заснування у Крилосі одного чи більше чернечих осідків, спорудження літньої резиденції глави УГКЦ, у самому Галичі організації муніципального музею, ідея якого уже вітає в повітрі тощо.

Іван ДРАБЧУК

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:6444

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:12639

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:5638

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:5569