Від давніх часів і до сьогодення у суспільстві триває пошук компромісу між матеріальними і духовними прагненнями його одиниць. Особливо це притаманно сучасному століттю – коли всі заклопотані і їхній життєвий шлях пролягає між працею та домом. Проте, з бігом часом людина починає пошуки прекрасного – мистецтва. Пізнавши його, починає по-іншому дивитися на світ, пробує позитивно змінювати свій світогляд.
У Галичі - давній столиці князівства, уже витворилося середовище, яке щомісячно знайомиться з чудовими творами мистецтва, творцями яких є наші сучасники – як наші земляки, так і митці з інших регіонів. Згуртовує усіх Картинна галерея Національного заповідника «Давній Галич».

Ось і тепер, у третій декаді жовтня, зусиллями нашої провідної установи, галичан та гостей міста, знайомлять з творчістю художника Кузіва Богдана. Не біда, якщо Ви не були на відкритті його виставки – щоб познайомитися з його творчістю та зрозуміти духовний світ художника потрібно відвідати Картинну галерею заповідника. Вже сьогодні кожен може побачити краєвиди сонячної Італії, переміститися у найвіддаленіші куточки Українських Карпат.
Про себе автор робіт, - Богдан Кузів говорить небагатослівно: «…Приємно вражений, що моя виставка на рідній землі – у Галичі, зібрала таку велику громаду. Сам я родом з Озерян, поблизу Бурштина. Згодом моя родина переїхала до обласного центру… Їдучи до бабусі в село, я все милувався старим мостом, хвилями Дністра, шукав поглядом на горі старостинський замок… В живописі я ціную реалізм, тут немає права на помилку і фальш. Я люблю кольори, ними можна відобразити все, що бачиш. У природі я шукаю її первозданні місця, природа мене вабить з дитинства...».  
Зі своїм баченням творчості Богдана Кузіва присутню громаду ознайомили його найближчі друзі. З вітальним словом виступив товариш «по цеху» художник Володимир Сірко, який певний час був викладачем п. Богдана: «…Я мав приємність вчити і вчитися у Богдана. Він сьогодні представив чудесні роботи. Він творить так, що інші можуть позаздрити. Богдан у творчому пошуку рухається вперед. У тонкощах його робіт простежується справжнє мистецтво. Творчість такого художника, нашого земляка є явищем у мистецтві. Його акварелі виконані в найскладніших техніках, завжди привертають увагу. Богдан легко справляється з найскладнішими завданнями у живописі…».
Професор, д-р Богдан Тимків кількома словами сказав багато: «…Перед нами талановита особистість. Я, як професор, що свого часу вчив Богдана, можу пишатися, що учні перевершують вчителів. Мало людей так можуть відтворити у живописі краєвиди природи. Він талант Галицької землі…».
Відкриття виставки у Картинній галереї вже неможливо уявити без фахового коментаря мистецтвознавця Христини Береговської. Вона, як завжди, влучно використавши академічні знання мистецтва, з властивою їй емоційністю відмітила: «…твори п. Богдана відображають впливи найкращих європейських шкіл живопису. Живопис Кузіва відображає добру академічну освіту. Кожен другий європейський художник може позаздрити йому – як знавцю теорії і практики живопису. Ваші Карпати – неймовірні, ми їх бачимо нетиповими, вони постають перед нами незвіданими і дуже романтичними. У роботах наявний високий рівень естетики, вона засіюється в серцях глядачів. Повітряні перспективи, захід сонця, - це все не може не захоплювати. Ви маєте свою мапу творчості. Нехай вона відкриває перед Вами і шанувальниками Вашої творчості нові далі. Найпрацьовуйте те, що Вам є рідніше, у Вас попереду багато можливостей…».
Гарного настрою та відчуття єдиної родини всім додав пісенний виступ племінниці художника Кузіва – юнки Настусі. У її виконанні прозвучала давній твір «Вербовая дощечка». Справді, родина Кузівих є багатою на таланти! Це було підкреслено у виступі заступника голови Галицької РДА з гуманітарних питань Іриною Чернегою: «…З кожною виставкою у галереї зростає кількість шанувальників мистецтва у Галичі. Сьогоднішня зустріч з нашим земляком є важливою. Він – з талановитої родини, його твори виконуються серцем…».
Завдяки праці Національного заповідника «Давній Галич» галичани мають змогу познайомитися з творчістю свого обдарованого земляка – Богдана Кузіва. Митця, який активно творить на своїй Батьківщині; художника, що любить рідний край. Завітайте у Картинну галерею – ці полотна додадуть вам оптимізму і позбавлять осінньої депресії!
Попереду ще багато виставок і знайомств. З кожною з них переконуєшся, що слова генерального директора Національного заповідника Олександра Береговського поступово втілюються у життя: «…Найміцнішими в народі є традиції. Для Галича вже стало традицією щомісячно згуртовуватися в Картинній галереї. Зрозуміло, що назва «Картинна галерея» є мотивацією для подальшого розвитку виставкової діяльності у Галичі. Ще трохи, і у 2025 році, все, що є цінним у Галичі, все що зберігається у різних закутках буде доступне для загального огляду у великому музеї Заповідника. Колектив Національного заповідника зможе реалізувати цей амбітний план. Кожна виставка, яка тут відбувається робить нас кращими і добрішими…». 
Андрій Чемеринський.

Давній Галич займає особливе місце в історичному розвитку краєзнавства. Тут у ХІХ столітті здійснювали свої дослідження перші краєзнавці – священники та літератори. Не випадково Галич та його історія є одним з стрижневих моментів історії нашого Прикарпаття та України.
Саме тому, щоб відвідати терени Давнього Галича, відддати шану його славній минувшині, помилуватися чудовими краєвидами та побачити збережену автентику, - сюди завітали учасники ХІІ Всеукраїнської історико-краєзнавчої конференції. Близько 60 науковців з 16 областей України та АРКрим, Республіки Білорусь та Російської Федерації побували на теренах колишньої столиці великого краю – Галичини і Волині.
Краєзнавці розпочали своє знайомство з Галичем у провідній науково-дослідницькій установі нашого краю – Національному заповіднику «Давній Галич». Заступник генерального директора Національного заповідника Семен Побуцький розповів учасникам зустрічі про структуру та основні завдання краєзнавчих досліджень установи, ознайомив з працею науковців Заповідника впродовж останніх 17 років, охарактеризував спеціалізацію всіх музеїв, які пропагують минуле княжого Галича. Для бібліотеки НСКУ було подаровано ряд наукових збірників, які були видані Національним заповідником впродовж минулого часу. Також, під час круглого столу член НСКУ, адміністратор мережевої сторінки обласної організації краєзнавців Андрій Чемеринський поділився досвідом щодо пропагування краєзнавчої праці на сторінках всесвітньої мережі інтернет, специфіку функціонування та наповнення веб-сторінки краєзнавців Прикарпаття.
Цікавим відкриттям для краєзнавців України була Картинна галерея Національного заповідника «Давній Галич». Саме тут краєзнавці почули від наукового співробітника заповідника Ірини Цап’юк про системну працю галереї, відкриття в ній багатьох цікавих виставок. На завершення перебування в галереї присутні переглянули виставку графіки відомого барда Левка Бондаря.
Знайомство з Галичем краєзнавці України продовжили на центральній площі Галича. Звісно, кожен сфотографувався для історії поруч пам’ятника королю Данилу. Надзвичайно захопливими та наповненими багатим фактажем були екскурсії, які провів науковець Ігор Коваль. Його історичний екскурс в минуле розпочався поруч діарами Галича ХІІ століття, продовжився у церкві Різдва Христового і підсумувалося на терені церкви Святого Пантелеймона у Шевченковому. Розповідь була дуже багатогранною – включала в себе згадку про багатьох діячів минулого, особливостей будівництва храмів, знайомство з сакральним мистецтвом.
Кінцевим пунктом перебування краєзнавців у Галицькому районі став Музей архітектури та побуту Прикарпаття у славному Крилосі. Під опікою директора Музею Лесі Михальчук краєзнавці побачили наш скансен. Для багатьох з них були цікавими різноманітні побутові особливості чотирьох етнорегіонів Прикарпаття, які представлені у музею – Гуцульщини, Покуття, Бойківщини та Опілля. Особливе враження на всіх справила гуцульська гражда. Саме тут, за міцними дерев’яними пленицями, захищені з усіх сторін світу, зійшлися краєзнавці України. Більшість з них розповіла про чудові враження отримані під час перебування на конференцію, зробили порівняння щодо етнографічних особливостей проживання на заході, сході, півночі та півдні України. Тут панувало відчуття єдиної родини, зустрічі якої є досить рідкісними, але приємними.
Завершилася конференція відвіданням Музею імені Степана Бандери у Старому Угринові. 
ХІІ конференція завершилася. Була вона успішною, стала чудовою нагодою для спілкування представників областей, налагодженням особистої співпраці. Безсумнівно, кожен з учасників конференції отримав задоволення від спілкування та обміну досвідом. Всі краєзнавці приємно згадуватимуть час проведений у Івано-Франківську та Галичі і з нетерпінням очікуватимуть наступних зустрічей.
Андрій Чемеринський.

У Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» розпочався осінній виставковий сезон. Започаткувала його виставка графіки відомого барда та художника Левка Бондара, яка відкрилася 27 вересня. Значна кількість присутніх на заході засвідчила, що наша, досить різноманітна за своїми мистецькими вподобаннями громада, потребує подібних атракцій і хоче частіше бути дотичною до світу мистецтва. Громадськість звикла, що Національний заповідник навіть у літній період не робить перерв у виставковій діяльності – тож з поверненням з відпусток радо взяла участь у представленні творчості Левка Бондаря.
Отримані враження від самої презентації та виставки перевершили всі сподівання. Окрім графічних творів (а їх для огляду подано більше 50-ти), відбувся маленький бардівський концерт Левка Бондаря та його найближчих друзів і натхненників – Лесі Соболевської та Зої Слободян.
Відкриваючи виставку, генеральний директор Національного заповідника Олександр Береговський зазначив, що «…сьогодні всі присутні можуть поспілкуватися з поетом, співаком та художником Левком Бондарем. Він про себе розкаже своїми піснями… Ми почуємо ноти душі, яка нуртує… Ми бачимо митця перед собою… Він артист, а в англійській мові це багато – і художник, і скульптор, і архітектор… Не кожному так дано творити… Ми потребуємо сміливих людей… Будемо спілкуватися, критикувати, буде нам цікаво…».
Левко Бондар під час виставки був серйозним, веселим та іронічним водночас. Свою розмову з присутніми він почав з бувальщини «Зле про людину треба говорити в очі, а добре поза очі». У піснях, які він виконав перед присутніми було протягнуто канву історії української нації від минулого до сьогодення. Прозвучали пісні «Отака історія рідного народу», «Старший брат», «Базар, вокзал, валізки» та ін.
Спілкування з бардом було цікавим і безпосереднім. У властивому йому жартівливому тоні тоні п. Левко подав своє бачення стосунків українського народу з найближчими сусідами, про шлях свого мистецького становлення, про участь у фестивалі «Червона Рута». За його спрощеною, веселою версією, життя виглядало так: «…Спершу я відчув потребу ліпити. Коли я був малим, батьки лишали мене в хаті. Я мав дерев’яного паротяга, мені захотілося щоб з комина ішов дим – і там я доліпив з вати дим, який підпалив. Батьки потім мали досить клопоту. Як почав малювати – не пам’ятаю… У нас тепер в Івано-Франківську перенасичення художниками. Їх найбільше на душу населення…Співати я почав через те, що дуже хотів мати гітару. Хлопці мали гітари, та й я хотів. Мені тато з заробітків привіз мою першу гітару, вона була розкручена в двох чемоданах – окремо корпус, окремо гриф… В світі цінується більше чорно-біла фотографія, не кольорова. Я хотів цю виставку у Галичі назвати «Позитивний негатив» - як відображення негативу фотографії на білому фоні…».
Директор Івано-Франківського Художнього музею Михайло Дейнега був колись викладачем Левка Бондаря на художньо-графічному факультеті. Тепер на виставці, він вітав його як колегу по цеху. На його думку, творчий потенціал Левка Бондаря, як художника є набагато більшим, ніж представлені твори. «… Здається, у його творах є недовершеність, недосказаність… Роботи захоплюють простотою, від робіт віє щирістю, сумом і ностальгією… Я все думав, що Левко буде таки більше в художньому мистецтві… Я б бажав, щоб роботи Левка були більш кольоровими… Він завжди відрізнявся від своїх товаришів – студентів…».
Левко Бондар познайомив присутніх з своїми товаришами і порадниками – Лесею Соболевською та Зоєю Слободян. У їхньому виконанні прозвучали, як власні твори, так і авторства Б.Лепкого, Л.Костенко. Тематика виконуваних на гітарі пісень була дуже різноманітною – від оспівування пори року до найпотаємніших людських почуттів. Атмосфера була створена неповторно – присутні співали разом з виконавцями, були миті відчуття єдності громади.
Дуже цікавим і професійним був виступ мистецтвознавця Христини Береговської. «Я побачила роботи і вони мене захопили… Ваші картини є дуже колоритними, вони закликають до діалогу. Ваша станкова графіка з найпростішими технічними засобами творить чудові роботи. Ви використовуєте цікаві методи творення робіт. Ви можете цікаво показати ті речі, на які є усталені стереотипні погляди. Чого тільки варта Ваша флористика - гра кольору, прості ручки, дріб’язкові графічні моменти, ювеліризація… Ви абстрагували себе від великого поля палітр, кольорів – з малого вибору зроблено багато. Сюжетність робіт – тема материнства, Батьківщини, жінки, турботи – ці твори потрібно популяризувати. Ви орієнтуєтеся в західноєвропейському малярстві, зокрема, спрощеному мінімалізмі. Творчість Левка Бондаря перегукується з творчістю всесвітньовідомого митця Якова Гніздовського. Ви – «добрий алхімік» в галузі живопису і співу. Ваші твори приносять велике естетичне задоволення…».
На виставці були присутні представники духовенства, органів державної влади, навчальних закладів. Роботи Левка Бондаря експонуватимуться у Картинній галереї (м. Галич, вул. Івана Франка, 1) впродовж місяця – запрошуємо до цікавого і приємного перегляду.

Для довідки.
Левко Бондар – 1956 р.н. Навчався у СШ №5 та ДХШ м. Івано-Франківська. У 1986 році закінчив художньо-графічний факультет Івано-Франківського педінституту ім. В.Стефаника. Автор і виконавець власних пісень. Лауреат фестивалів «Оберіг», «Золотий тік», «Тарас Бульба», «Червона рута», керівник та засновник гурту «Бункер-Йо!», професійний художник. Персональні виставки у Галичі, Кракові; участь у пленерах в Болгарії, Угорщині, Криму, Закарпатті. Є звукорежисером івано-франківської студії звукозапису «На Майдані».
Андрій Чемеринський

23 серпня 2011 р. в картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» презентовано виставку львівських художниць Світлани Стародубцевої та Зоряни Гуцуляк. Назва виставки є досить цікавою - «Космічний етновітер», її присвячено 20-ій річниці Незалежності України. На виставці представлено більше шести десятків творів мисткинь (50 – С.Стародубцевої, 11 – З.Гуцуляк).
З вітальним словом перед присутніми виступив генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський. За його словами: «…Найстабільнішими в державі є традиції народу. Приємно, що є такі люди – митці. У показаних нам роботах подано душу народу, пританні йому символи нації, - все, що є вічним…». Генеральний директор привітав колектив Заповідника з Днем Прапора та Днем Незалежності України, підкресливши, що у справі будови незалежної держави є «цеглинка» всіх працівників науково-дослідницького закладу. «…Весь добробут, все щастя народу залежить від вкладу кожного жителя держави, від сумлінності кожного галичанина...» - підкреслив п. Олександр.
Мистецтвознавець Христина Береговська характеризуючи творчість мисткинь відмітила: «…Це - тандем двох «Я»… Вони творять національне, народне мистецтво. У державному храмі України їхня творчість є увіковічненою…».
Творчість двох художниць полярно різна, але є щось у ній особливе, тепле, енергетично добре, завдяки чому незмінно знаходить широке коло поціновувачів. У мистецтво Зоряна Гуцуляк прийшла після закінчення Львівського учили­ща прикладного мистецтва ім. І.Труша та Львівської академії мистецтв, тобто художником з професійною освітою. З дитинства захоплювалася живописом, маючи вроджене відчуття кольору. Втім, обрала непросту мистецьку долю: стати оригінальною, незвичною у творчості. Вона - художниця філософського складу мислення, у її творах емоції, почуття, переживання, її внутрішній світ. Мова її творів багата на сим­воли, знаки, які не є випадковими, вони - творіння тривалої історії людства від стародавніх культур до сьогодення. У кольоровій гамі її творів спостерігається не завжди "правильне" поєднання барв, але традиційно в них існує гармонійне зіставлення теплих і холодних відтінків - жовто-помаранчевих і фіолетово-синіх. Своїм творам Зоряна дає назву зазвичай після завершення роботи над ними. Художниця провокує глядача на роздуми, а назва часто диктує розгадку створеного. Композиції "Ме­таморфоза духу", "На все свій час", "Прозріння", "Космічна ікона", "Інтуїція" та чимало інших є свідченням невичерпності фантазії авторки, того інформа­тивного багажу, яким вона володіє і яким насичується перш ніж торкнутися барвою білого аркуша паперу. Вона має вроджене відчуття гармонійного за­повнення площини знаками, символами, своєрідними космічними кодами, над створенням яких завжди працює без поспіху. Кропітка праця над кожним твором кольоровими олівцями, чому передують ретельно виконані ескізи, триває часом кілька тижнів, а то й місяців. Кожна робота художниці вимагає відповідної реакції глядача, змушує його думати.
Зустріч Зоряни Гуцуляк із Світланою Стародубцевою відбулася 1998 року. Після знайомства із Зоряною, художницею не тільки за фахом, але й за по­кликанням, станом душі, Світлана як здібна учениця пробувала свої сили в дуже непростій справі. Талант від природи в неї був приспаний, його потрібно було розвинути. Це помітила Зоряна і з натхненням працювала над досягненням позитивного результату. Належить відзначити особливу толеранцію Зоряни як вчителя Світлани, що полягала у ненав'язуванні своєї думки та конкретного вибору мистець­кого напрямку. Зоряна зуміла дати учениці потрібну поживу для роздумів, ту інформацію, яку так було необхідно Світлані почути, щоби взятися за пензель і почати малювати.
Художницю Світлану Стародубцеву зараховуємо до митців, котрі дуже ви­могливі до себе і своєї творчості. Очевидно тому, що в мистецький світ вона ввійшла вже доволі дорослою, сформованою особистістю. На початках їй до­велося не просто. Поминувши експерименти з реалістичними фігуративними та абстрактними композиціями, з різноманітними техніками та фактурами, несподіваними кольоровими вирішеннями, вона все ж знайшла себе. І сьо­годні художниця дуже добре знає та усвідомлює, що вона хоче створити і чого прагне.
Уже певний час Світлана захоплюється композиціями, збудованими під враженням від традиційного українського народного мистецтва: кераміки, писанки, вишивок українських рушників, пісні, обряду. Працюючи над своїми творами, Світлана виробила власний мис­тецький стиль, що яскраво вирізняє її з-поміж інших художників, які теж дже­рельною базою творчості обрали багату українську народну традицію. Кожна створена художницею композиція традиційно скомпонована у квадраті, вона є прикладом довершеності в підборі елементів, гармонійної, продуманої ко­льорової гами та свідченням тонкого естетичного сприйняття світу.
Позитивним у співпраці Світлани та Зоряни є намагання щоразу поділи­тися своїми здобутками з глядачем. За невеликий проміжок часу вони ор­ганізували чимало спільних виставок. Той позитив, який вони отримують на своїх вернісажах, і є тією енергією, що живить їхню майбутню творчість, дає наснагу для творення нових вражаючих композицій. Тепер вони ознайомили зі своєю творчістю і давній Галич. 
Виставка експонуватиметься в картинній галереї Заповідника впродовж місяця.

А.Чемеринський.

24 червня в у Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка робіт львівської художниці Лесі Безніско, дружини заслуженого художника України, лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Євгена Безніска, твори якого в березні цього року також експонувались у Галичі.


На виставці представлено кілька десятків полотен (пейзажів, натюрмортів, квіткових композицій) Лесі Безніско, створених в останні роки. Як зазначила сама художниця, до зустрічі з чоловіком ні живописом, ні іншими мистецькими напрямками в образотворчому мистецтві не займалась. Не має вона й мистецької освіти, хоч теперішня робота пов’язана з мистецтвом – працює наглядачем-екскурсоводом у майстерні-музеї скульптора Теодозії Бриж, філії Львівської національної галереї мистецтв. Саме Євген Безніско підтримав бажання дружини малювати, відкрив їй ази малярства. 
З 2001 художниця створила сотні пастелей, олійних творів. Мистецтвознавці відзначають добротну, чітку композицію полотен, гармонію, яскравість кольорів. Роботи Лесі Безніско експонувались у Львові, Золочеві, Варшаві, Дрогобичі. Як зауважив художник Євген Безніско, якщо людина знайшла себе в цьому житті – це велике щастя і для неї самої, і для тих, хто її оточує. 
Добрі, теплі слова про творчість Лесі Безніско говорили на відкритті виставки генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський, його заступник з наукової роботи Семен Побуцький, директор Івано-Франківського художнього музею Михайло Дейнега, заступник голови Галицької районної державної адміністрації з гуманітарних питань Ірина Чернега. Промовці висловили сподівання, що художниця і надалі буде творчо працювати, реалізовуватиме свої мистецькі задуми, і ми побачимо її нові цікаві полотна.

Любов Бойко,
завідувач інформаційно-видавничого відділу 
Національного заповідника «Давній Галич».

26 травня у місті Галичі відбулася Міжнародна наукова конференція «Україна-Ватикан: державно-церковні відносини в контексті досвіду об’єднаної Європи».

Нещодавно у видавництві «Манускрипт-Львів» вийшов фотоальбом-путівник Володимира Дідуха та Андрія Кіся «Галич». Видання містить понад 400 світлин. Роботи фотомайстрів розповідають про славне в минулому місто - столицю могутньої у свій час Галицько-Волинської держави, один з найбільших політичних, культурних та адміністративних центрів Східної Європи ХІІ-ХІІІ століть. Світлини відображають унікальну архітектуру давнього Галича, графіті на стінах храму Св. Пантелеймона, надмогильні пам’ятники караїмів, найцінніші археологічні знахідки з околиць Галича. Матеріали, вміщені у виданні, виходять за рамки давньоруського періоду нашої історії. Тут читач знайде розповідь про долітописні часи, давній караїмський народ, що живе на наших теренах, побут галичан за панування польської та австрійської держав, новий Галич.

14 жовтня в Галичі відбулася науково-практична конференція «Успенський собор. Минуле і сучасність». Організували її Національний заповідник «Давній Галич», Український комітет ICOMOS (Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць) та Івано-Франківське обласне товариство охорони пам’яток історії та культури. Відкрив пленарне засідання генеральний директор-науковий керівник Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський. Він зауважив, що кожна нація цікава для світу своєю неповторною культурою, а тому ми повинні зберігати і популяризувати свою культурну спадщину.Від імені керівництва області з привітаннями до учасників і гостей конференції звернулася заступник голови Івано-Франківської обладміністрації, голова обласного товариства охорони пам’яток історії та культури Романія Постолянюк. Вона, зокрема, зазначила, що вже 10 років проводяться науково-практичні конференції, присвячені дослідженням стародавнього Галича. Тільки науковці, які глибоко вивчають історію, можуть дати пораду, як краще зберегти пам’ятку національного значення - фундаменти Успенського собору.

Картини львівського художника Олега Ярмолюка випромінюють надзвичайно потужну позитивну енергію. Більше десятка років відтворює митець на своїх полотнах втрачені пам’ятки - дерев’яні церкви України, зруйновані війнами, комуністичним режимом, знищені полум’ям. Малює художник під мелодію дзвонів, адже живе на території собору Святого Юра у Львові. В атмосфері літургій, молитов, натхненний Божим духом, відтворює храми, яких уже не існує в реальності.

У неділю, 15 січня, Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир кардинал Гузар побував у Галичі – на своїй історичній батьківщині.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:6937

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:13580

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:5965

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:6032