Впродовж десятиліть один з історичних об’єктів Галича – військове кладовище Першої світової війни, було забутим і перебувало в занедбаному стані. Огорожа кладовища зруйнувалася, надгробки та алеї заросли саморослими деревами та чагарниками; почалося поступове використання цієї території під повторні, цивільні поховання. Причиною цього всього було, трактування війни «чужою та імперіалістичною», втрата населенням історичної пам’яті та відсутність коштів в органів місцевого самоврядування на здійснення благоустрою даного об’єкту. Поодинокі, хоча й системні звернення до посольств та консульств Угорської республіки, Австрійської республіки не дали позитивного результату.

В 2018 р. дана проблематика отримала перші, позитивні результати – і це не випадково, адже в листопаді цього року у всьому світі відзначатиметься 100 – річчя з часу Першої світової війни, учасниками та жертвами якої були тисячі галичан. Впродовж липня – серпня 2018 р. з метою упорядкування військового цвинтаря цісарсько – королівського війська було проведено ряд робіт.

Вони здійснювалися завдяки координованій співпраці двох інституцій – наукової установи та органу місцевого самоврядування. Національний заповідник «Давній Галич» (генеральний директор Володимир Костишин) звернувся з ініціативою до Галицької міської ради (голова Орест Трачик) про проведення благоустрою. Фізичні роботи на волонтерських засадах здійснювали працівники відділу охорони культурної спадщини заповідника та його інженерного підрозділу (Олег Іваночко, Володимир Козелківський, Андрій Чемеринський); Галицька міська рада забезпечила необхідні знаряддя праці та будівельні матеріали (генератор, металеві конструкції, дерев’яні лати та ін).

Виконані роботи першого етапу здійснено на належному рівні. Зокрема, встановлено вхідну браму у військовий сектор кладовища, споруджено огорожу від цивільних поховань зі східної сторони та частково з північної та південної; металеві стовпці огорожі помальовано, а дерев’яні лати її конструкцій для забезпечення від атмосферних впливів покрито переробкою мастила; також, винесено значнукількість сміття.

Зрозуміло, що роботи залишилося дуже багато, проте все залежитиме від бачення і розуміння необхідності забезпечення постійного порядку в цьому секторі, як відповідальними посадовцями, так і небайдужою громадськістю. Потребою часу є подальше прибирання кладовища, відновлення інших частин огорожі, підняття хрестів на могилах та їхня побілка вапняним розчином; ймовірне, надання військовому кладовищу статусу «нововиявленої пам’ятки історії».

Впродовж найближчих двох місяців буде виконано ще ряд робіт – подальше прибирання і відновлення кладовища (силами студентів Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника за ініціативою Поступового гурту франківців та проекту «Велика війна: поховання та могили»); встановлення трьох інформаційних таблиць – щитів з історичною довідкою про місце та переліком похованих (Національний заповідник «Давній Галич», проект «Велика війна: поховання та могили»). Також, попередньо домовлено з Галицьким деканом УГКЦ о. Ігорем Броневським про відправу на кладовищі за полеглих (у листопаді), яка не проводилася вже кілька десятків років.

За ініціативою працівників відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» поточно здійснюється фотофіксація стану військового кладовища (з 2011 р. і досі), підготовано ситуаційну схему поховань; в архівах віднайдено частину прізвищ військовиків, які тут поховані. Проведені дослідження дозволяють ствердити, що первинно на кладовищі було поховано не менше 500 воїнів австро – угорського війська (хоча на даний момент збереглося лише 433 візуально простежуваних гробівці); встановлено прізвища, місце народження, дату смерті та військові частини щодо 102 осіб. Загалом, на військовому секторі кладовища поховано воїнів 53 військових частин Габсбургської монархії (практично всіх родів армії - піхотних, артилерійських, кавалерійських, саперних, санітарних, будівельних та жандармських підрозділів); відомим вже також є той факт, що тут спочивають два воїни Легіону УСС.

Перші грунтовні кроки зроблено, проте, вже тепер зрозуміло, що дана справа матиме позитивний результат тільки за об’єднання зусиль всіх – органів державної влади та місцевого самоврядування, науковців, громадських організацій та товариств, зацікавлених та активних галичан. Вклад кожного є надзвичайно важливим, тільки таким чином можна зберегти пам’ять про полеглих – зрештою, саме вони звільнили Галич від російського війська спершу у червні 1915 року, а згодом у липні 1917 р.

Принагідно, як приклад особистого вкладу у благоустрій і відновлення військового кладовища, хочеться згадати волонтерську працю п. Броніслава Ржешотарського (м. Варшава), який в 2016 – 17 рр. викошував траву на кладовищі; прибирання, яке двічі впродовж липня 2018 р. в рамках ініціативи «Полеглі потребують пошани», організовувала Галицька района організація АТО.

Віриться, що все ж вдасться повністю здійснити благоустрій цього пам’ятного місця. Початок зробленовсіма…

А.Чемеринський

22 листопада 2018 року запланована прем’єра фільму – бойовика «Король Данило». На даний час режисерською групою відзнято більшу частину матеріалу. Зйомки відбувалися в різних регіонах нашої держави; створювалися відповідні декорації; спеціально для зйомок фільму навіть було побудовано дерев’яну фортецю.

Однією з локацій зйомок бойовика було обрано терени давнього Галича, а зокрема, давньоруський храм св. Пантелеймона (с. Шевченкове, Галицького р-ну), який є пам’яткою ХІІ ст. і на даний час відтворений архітекторами максимально наближено до свого первинного вигляду. В храмі та його прилеглій території 23 серпня 2018 р. знімалися два епізоди до майбутнього фільму: приїзд князя Василька (брата князя Данила) до княжої столиці Галича та переговори магістра ордену Бруно з Папою Римським Інокентієм IV щодо надання королівської корони князю Данилу.

Для стороннього глядача незвично було спостерігати зйомку сюжетів (знімальна група працювала від ранку до вечора, щоб відзняти в давніх мурах епізоди загальною тривалістю до 10 хвилин), очікування відповідного сонячного освітлення, курйозні ситуації на майданчику.

Знімальній групі вдалося показати обставини часу та основних дійових осіб середини ХІІІ ст.: в середині храму (південній бічній наві) знято сцену приїзду князя Василька до галицького палацу) і його зустріч з місцевими боярами; а на території церковного подвір’я – події в Римі, коли магістр ордену переконував очільника римської церкви надати корону галицько – волинському князю. На фоні храму - пам’ятки чудово виглядали актори в тогочасних середньовічних строях – княжі вої, боярство, лицарі ордену, римські монахи…

Зйомки здійснювала режисерська група у складі: ініціатора задуму бойовика режисера Тараса Химича та продюсера Олени Галканової; на майданчиках працювали актори Петро Бенюк (Папа Римський), Юрій Вихованець (князь Василько, брат Данила), Віктор Лафарович (магістр Бруно) та ін.Цікаво, що частину декорацій підготував наш краянин, мешканець с. Залуква Володимир Івасів.

За словами режисера фільму Тараса Химича, пригодницький жанр фільму обрано не випадково – він мав би сприяти популяризації і зацікавленню населення своєю історією і власним українським кіновиробництвом; і хоча, до зйомок фільму залучені історики, як консультанти – за сценарієм фільм є досить вільним і передбачає використання сюжетів наближених до реальної історії.

Значна частина складу знімальної групи вперше відвідали церкву, яка побудована вісім століть тому; всі вони були захоплені досконалістю її архітектурних форм та атмосферою, яка в ній панує.

Вже тепер можна сказати, що епізоди відзняті поруч храму св. Пантелеймона є досить цікавими і вдалими; творці фільму отримали, як декорації приміщення унікальної середньовічної базиліки; а в історії церкви з’явився новий епізод пов’язаний з розвитком та становленням сучасного українського кіно.

А.Чемеринський

У квітні 2017 р. експедиційним загоном «Галицькі некрополі» Національного заповідника «Давній Галич» на території давнього знищеного кладовища поруч Замкової гори було віднайдено могилу пароха церкви Різдва Христового о. Корнелія Левицького. Стало зрозуміло, що його тлінні останки спочивають саме тут, де поховані ще кілька священнослужителів римо – католицької церкви; а т. зв. «його» могила поруч богослужебної каплиці Св. Дмитра (Галич – Заріка) була ідентифікована релігійною громадою помилково. Про важливу знахідку було повідомлено в засобах масової інформації та поінформовано Галицький деканат УГКЦ.

У серпні 2018 р. галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський, заступник міського голови Володимир Чуйко, майстер по каменю Богдан Дячук (Тернопільщина) та представники відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» оглянули залишки надгробного постаменту о. Корнелія Левицького. Здійснено фотофіксацію постаменту, знято його розміри.

За словами о. Ігора Броновського, парафія церкви Різдва Христового планує відновити надгробок о. Корнелія Левицького. Вирішено зберегти його автентичний вигляд з додаванням зруйнованих частин. Надгробок буде міцно зафіксовано в землі (тепер він перевернутий); ймовірно, встановлять інформаційну таблицю з життєписом душпастиря. Основною проблемою є розчищення території поховання та забезпечення доступу до нього, оскільки площа заросла чагарниками. Натомість, «могила» о. Левицького поруч каплиці Св. Дмитра, отримає нову пам’ятку дошку, на якій буде подано інформацію про нього та його вклад в реілігійне життя громади – таким чином, стане символічною.

Попередньо заплановано, що дані роботи будуть проведені церковною громадою у 2019 році.

Довідково. Священник Корнелій Левицький. Народився  у 1787 р. в с. Ланчин на Надвірнянщині. Рукоположений у 1818 р. Парох у м. Галичі. У 1825 – 26 рр. за його ініціативою та підтримкою брата – львівського митрополита було здійснено реставраційно-відновлювальні роботи у церкві Різдва Христового. В 1831 р. – «пожертвами парафіян і стараннями місцевого пароха К.Левицького» закладено каплицю Св. Дмитрія на Заріці. Віце – декан Галицького деканату (1840), адміністратор деканату, інспектор шкіл (1843). Жертводавець на цілі допомоги постраждалим від повеней в Галичині (1845); на будівництво лікарні для військовиків у Карлсбаді (1852); на створення корпусу галицьких військових добровольців (1859). Помер у 1864 р.

Андрій ЧЕМЕРИНСЬКИЙ

23 серпня 2018 року на майдані Різдва в Галичі відбулися урочисті заходи, присвячені Дню Державного Прапора України. У них взяли участь і працівники Національного заповідника «Давній Галич» (генеральний директор Володимир Костишин). Під звуки Гімну України жовто-блакитний стяг на флагштоку в центрі міста урочисто підняли захисники Української держави – учасники АТО Дмитро Данилюк із сином Дем’яном та Андрій Бранець із дочкою Анною.

Згадали в цей день і буремні події становлення української державності та тих галичан, які у квітні 1990 року підняли національний прапор над давнім містом. Це Василь Капусняк, Тарас Федорняк, Семен Михальчук та Василь Хащинський.

Кульмінацією дійства став момент, коли діти запустили у небо прапор із жовто-блакитних кульок, а поряд у височінь злетіли білі голуби – символи миру.

Далі урочистою ходою керівники районної, міської влади, учасники АТО, представники духовенства та громадськості рушили на Алею Героїв Небесної Сотні, де відбулося освячення пам’ятного знака.

На знак вшанування пам'яті полеглих під час Революції Гідності голова райдержадміністрації Микола Попович та міський голова м.Галича Орест Трачик поклали квіти до пам’ятника героям.

Колектив Національного заповідника «Давній Галич» сумує з приводу смерті відомого українського письменника, професора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Степана Григоровича Пушика (1944–2018) і висловлює глибоке співчуття його родині. У цю скорботну годину нехай Господь подарує усім близьким покійного сили витримати біль непоправної втрати.

4-5 серпня відбулася  традиційна уже VІІ Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, покровительки Галицького краю у с. Крилос (Давній Галич), яку очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. Цьогорічна проща присвячена Року Божого Слова в Україні та 1030-ій  річниці  Хрещення Руси-України. Помолитися до Галицької чудотворної ікони Матері Божої прийшли тисячі паломників.

Уже традиційно вона почалася із піших ходів людей з Івано-Франківська, Калуша та Бурштина. В цих містах у суботу зранку одночасно розпочалась Божественна Літургія та благословення прочан у дорогу.

Серед заходів цьогорічної прощі – Молебень до Богородиці, похід до Княжої криниці та освячення води для паломників, вечірні богослужіння  та урочисте винесення для почитання чудотворної ікони Матері Божої Крилоської, а також молитви на оздоровлення. Крім того, відбулися  нічні чування, які провадитимуть семінаристи, а опісля для молоді – Євангелізаційно-мистецька програма.

Кульмінаційним моментом молінь Всеукраїнської прощі стала Архієрейська Божественна Літургія, яку в неділю, 5 серпня, о 9.00 год. відслужив Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав. Йому співслужили єпископи та митрополити УГКЦ з усієї України, а також більше 130 священиків.

У своїй проповіді Патріарх зазначив, що «люди так численно прибули до цієї матірної землі, до княжого Галича, бо тут вони віднаходять скарб святої віри. А віра не дає нам можливості  кидатися у крайності. Тут, у давньому Галичі,  є осердя нашого  національного і державного будівництва. До нього нас  повертає тисячолітня історія, тому Крилос приймає вірян по-батьківськи».

Прочани мали змогу напитись та набрати освяченої води з Княжої криниці, відвідати відновлену Хресну Дорогу, чудотворне джерело Св. Франциска, Музей історії Галича Національного заповідника «Давній Галич», який знаходиться у колишніх Митрополичих палатах .

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир теплими словами подякував Патріархові Святославу за приїзд до Крилоса, а також висловив подяку усім, хто спричинився до проведення VІ Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, зокрема, подякував дітям, молоді, владі, духовенству, які своїми активними діями зробили можливим урочистості сьогоднішнього дня. Серед інших  правлячий ієрарх Івано-Франківщини подякував і  Володимиру Костишину – генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич».  Також він закликав усіх спільно готуватися і до наступної прощі, бо для Крилоса-Галича ще треба дуже багато зробити.

На завершення Божественної літургії  Глава УГКЦ благословив присутніх та уділив усім тим, хто приступав до Святої Сповіді та прийняв Святе Причастя, повний відпуст, а присутні виконали гимн «Боже Великий, Єдиний».

В Музеї історії Галича Національного заповідника «Давній Галич» відбулася презентація й урочисте символічне повернення Галицького Євангелія 1144 р. (репринтне видання). Як зазначив Блаженніший Святослав, відтепер ця Добра Новина стане скарбом на Крилоській горі. Таке факсимільне видання стало можливе завдяки роботі науковців Українського Католицького Університету та Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника за фінансової підтримки мецената Ігоря Олійника. Справу повернення Галицького Євангелія ініціював колектив Національного заповідника «Давній Галич». Цілком справедливо, що саме перша і наразі єдина копія рукописної пам’ятки ХІІ ст. буде доступна для огляду всім відвідувачам Музею історії Галича.

Іван ДРАБЧУК

 

Для довідки:

У 1157 році галицький князь Ярослав Осьмомисл у Галичі побудував величний храм Успіння Пресвятої Богородиці, якому подарував чудотворну ікону із Константинополя. З того часу вона стала покровителькою всього галицького люду. Про автентичність Галицької чудотворної ікони в 1906 році зробив висновок Митрополит Андрей Шептицький, відбуваючи візитацію до Крилоса. Коронування Галицької чудотворної ікони Пречистої Діви Марії Одигітрії відбулось 28 серпня 2006 року за участі Блаженнішого Любомира Гузара. З 2012 року патріарші прощі до Крилоса (давнього Галича) стали традиційними. Вони відбуваються на початку серпня кожного літа і щороку збирають усе більше прочан.

Так 23-26 липня у Галичі з робочим візитом побував Мацей Ратайчик – гебраїст, докторант університету ім. Адама  Міцкевича (Познань, Польща). У Галичі увагу дослідника особливо привернуло караїмське кладовище, адже тема його дисертації  «Karaimskie zwyczaje pogrzebowe I cmentarze w Ewropie Srodkowo-Wschodniej» («Караїмський поховальний обряд і кладовища в Центрально-Східній Європі»).

Караїмський цвинтар м. Галича розташований на правобережжі ріки Дністер, неподалік впадіння притоки ріки Лукви. Час його закладення невідомий. Вперше у документах об’єкт згадується у XVIIст., але найстаріші пам’ятники датуються сер. XVIII ст. Загальна площа караїмського кладовища – 0,4 га.

На епітафіях викарбувані караїмські символи – корона Тори, зламані дерева, глечики, дві долоні – благословення газана, шестикутна зірка Давида, олені, семисвічники. Деякі обрамлені зооморфним та рослинним орнаментом.

Багато пам’ятників на караїмському кладовищі було знищено в роки Першої світової війни (1914–1918 рр.). Під час Другої світової війни (1939–1945 рр.) у східній частині кладовища розташовувався артилерійський пункт, оскільки це місце було зручною позицією для контролю за переправою та мостом через Дністер.

У 1997–2000 роках науковці І. Юрченко, Н. Юрченко проводили на цвинтарі дослідження, за результатами котрогоопублікували 2000 р. книгу «Караїмське кладовище біля Галича. Каталог надмогильних пам’ятників». А тепер працює над дослідженням місць поховань галицьких караїмів Мацей Ратайчик.

Приємною несподіванкою для бібліотеки Музею караїмської історії та культури стали книжкові подарунки, котрі молодим спеціалістом передав Пьотр Муховський – завідувач кафедри близькосхідних досліджень університету ім.А.Міцкевича (Познань, Польща), професор вищої школи гебраїстики «Торуль». Серед них – Dokumenty historii karaimów polsko-litewskich. Edycja krytyczna wybranych rękoposów w językach hebrajskim, łacińskim I polskim /Piotr Muchowski, MaciejTomal, Anna Sulimowicz, Rafał Witkowski, ArieYariv. – Poznań, 2017 298–s.; Karae Edom: Studia nadhistorią I kulturą karaimów Pierwszej Rzeczypospolitej /Piotr Muchowski, Maciej Tomal, Rafał Witkowski. – Poznań, 2017. – 299 s.; Rejestr karaimskiego wójta z Trok:edycja krytyczna rękopisu Heb. 4ͦ  834 ze zbiorów Narodowej Biblioteki Izraela /Piotr Muchowski, Maciej Tomal. – Poznań, 2016. – 247s.; Uchwały I dokumenty gminne karaimów polsko-litewskich z lat 1553–1830: edycja krytyczna /Piotr Muchowski, Maciej Tomal.–Poznań, 2016. – 389 s.; Rejestry sądowe I finansowe gmin karaimskich z Troki i Nowego Miasta z lat 1713–1806: edycja krytyczna rękopisu Heb. 4ͦ  1094 ze zbiorów Narodowej Biblioteki Izraela / Piotr Muchowski, Maciej Tomal. –Poznań, 2016. – 508 s.

Дякуємо Мацею Ратайчику, Пьотру Муховському за співпрацю та подальші дослідження на теренах Галича!

 

Надія Васильчук

 

Як вже відомо, в рамках відзначення 1120 – ої річниці першої письмової згадки про Галич відбудеться фестиваль історичної реконструкції «Галицьке лицарство». З метою його популяризації на Галицькому замку знімали промо – ролик. В промо – ролику буде відображено сам Галицький замок, історичну довідку про події пов’язані з ним, бій лицарів та коментарі організаторів фестивалю.

Участь у зйомці промо – ролику приймали члени івано-франківського клубу ІСБ «Зигмунд», науковці Національного заповідника «Давній Галич». Підготовку промо – ролика здійснено силами Володимира Гергелюка, «Поступового гурту франківців» та ОТБ «Галичина».

Фестиваль повинен бути цікавим!

А.Чемеринський

В листопаді 2018 р. у світі відзначатиметься 100 – річчя з часу завершення Великої війни. Не оминеться увагою і Галич, який в цій війні був важливим стратегічним пунктом на р. Дністер; за місто велися бої між російської імператорською армією та союзними австро – угорськими та німецькими частинами. В результаті цих боїв були численні жертви, як серед цивільного населення, так івійськовиків. Щодо останніх, то більша частина з них була похована на старому кладовищі на терені міської дільниці Галич – Гора.

Оскільки в період радянської влади ця війна вважалася «монархічною і імперіалістичною», їй не надавалося уваги в історичній науці, а відповідно не зверталося уваги на військові поховання, які з кожним роком занедбувалися.

Саме цього року на військовому кладовищі Галича буде проведено перші серйозні роботи щодо його благоустрою. Це стане можливим зусиллям багатьох сторін - громадської організації «Поступовий гурт франківців», Галицької міської ради, науковців Національного заповідника «Давній Галич», краєзнавців та всіх небайдужих мешканців міста.

Саме підготовці та проведенню цих робіт була присвячена зустріч, яка відбулася нещодавно в Галичі. Було оглянуто військове кладовище та обговорено перші кроки щодо благоустрою. ОТБ «Галичина» відзняла ролик про стан поховань.

Слід зазначити, що громадська організація «Поступовий гурт франківців» (керівник Сергій Адамович) вирішила включити прибирання військового кладовища Галича в свій проект «Велика війна: поховання та історична пам’ять» (в цьому році згідно проекту на території області прибиратимуться тільки два кладовища). Завдяки цьому стане можливим наступне: прибирання кладовища силами волонтерів з студентського середовища (орієнтовно у вересні 2018 р., волонтери орієнтовною кількістю 30 осіб згідні тут попрацювати впродовж дня), виготовлення та встановлення двох інформаційних таблиць (з загальною довідкою про поховання та переліком встановлених прізвищ осіб, які тут поховані).

Науковцями Національного заповідника «Давній Галич» буде підготовано необхідні довідкові дані для інформаційних таблиць і їхнього подальшого внесення у європейську базу даних про полеглих.

Разом з тим, надзвичайно важливо відновити огорожу існуючого кладовища, встановити вхідну браму і викорінити саморослі кущі. З цією метою підготовано орієнтовний перелік необхідних матеріалів і подано на розгляд у Галицьку міську раду. Попередньо, на зустрічі міський голова Галича п. Орест Трачик висловив згоду щодо підтримки цих ініціатив.

Принагідно зазначимо, що вже й раніше окремі небайдужі мешканці міста здійснювали часткове прибирання сектору військових поховань. Особистий вклад кожного є дуже важливим, тому залишається сподіватися, що всі зацікавлені зможуть долучитися до даних робіт.

А.Чемеринський

19 липня 2018 р. у м. Львові в палаці Потоцьких Міністерством культури України проведено «круглий стіл» щодо обговорення розробки та впровадження уніфікованої державної системи обліку і збереження нерухомої культурної спадщини України.

Основною метою «круглого столу» стало обговорення ефективної системи захисту культурної спадщини в державі; використання її економічного, культурно – просвітницького, туристичного потенціалу; проблемних питань сучасного стану охорони та збереження нерухомої культурної спадщини; опрацювання пропозицій щодо створення національної інфраструктури даних у сфері охорони спадщини на принципах сумісних міжнародних стандартів.

Заслухано корисні в практичній роботі доповіді щодо шляхів вдосконалення сфери охорони культурної спадщини, про впровадження уніфікованої системи обліку, про просторові характеристики обліку об’єктів; розглянуто проект Концепції державної політики сфери охорони культурної спадщини та багато інших питань.

В «круглому столі» прийняли участь представники Міністерства культури України, національних заповідників, обласних органів охорони культурної спадщини з ряду областей – зокрема, Львівської, Чернівецької, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької та громадських інституцій. Національний заповідник «Давній Галич» представляли завідувач відділу охорони культурної спадщини Руслана Мацалак та старший науковий співробітник Андрій Чемеринський.

А.Чемеринський

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8256

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:15729

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:6827

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7162