Ім’я Ростислава Лотоцького галичанам добре відоме. Не раз читачі районної газети обговорювали його гострі публіцистичні статті. А от те, що він пише вірші, знали не всі. Адже не завжди писав під власним прізвищем, іноді публікувався під псевдонімами. Та хто знає характер Ростислава Васильовича, той впізнавав його стиль під вигаданими іменами.
І ось частину того, що написав за життя, Ростислав Лотоцький вирішив винести на суд читача. В Національному заповіднику «Давній Галич» відбулася презентація його збірки, у якій вміщені публіцистичні твори та вірші.
Привітати автора з цією подією прийшли його друзі, колеги, поціновувачі.
Розпочалося дійство піснею на слова Р. Лотоцького «Рідне село» у виконанні його земляків і багатолітніх товаришів Михайла Возняка, Володимира Гловацького та Юрія Остяка. До слова сказати, тріо впродовж презентації виконало ще кілька пісень, які викликали щирі оплески слухачів.
Ведучий свята Ярослав Поташник розповів про життєвий і творчий шлях Ростислава Лотоцького, читав віршовані рядки з його збірки. Народився Ростислав Васильович у Кукільниках, у вчительській сім’ї, після закінчення Більшівцівської школи здобув фах історика у Львівському державному університеті. Працював у школі, на різних чиновницьких посадах, а попри це писав вірші, публікував у пресі публіцистичні статті.
Добрі слова про автора говорили генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський, колеги Іван Голійчук (автор передмови до книги), Мар’ян Грінер, Михайло Возняк, Володимир Гловацький, Юрій Остяк. Заступник голови Галицької районної державної адміністрації Людмила Сівецька передала привітання від імені голови РДА Григорія Івасишина, а також висловила своє захоплення творчістю Р. Лотоцького. Промовці відзначали високий інтелектуальний рівень поезії автора, бажали йому творчих успіхів на літературній ниві та нових книжок. А мені хочеться завершити свою розповідь про презентацію книги філософськими рядками Р. Лотоцького, які мені найбільше припали до душі:
У вcьому є початок і кінець,
Що народилось – мусить колись вмерти.
Та тільки Вічності є Простір – мов вінець,
Якого не побачити, не стерти.
Любов Бойко.

«Народ, що створив ці пам'ятки, не міг зникнути безслідно»

8 липня в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулися читання, присвячені річниці відкриття Трипільського поселення Вікентієм Хвойкою. З цікавими доповідями про життя і діяльність вченого, а також про сучасні дослідження Трипільської культури виступили молодший науковий співробітник історичного відділу Роман Рарик, завідувач археологічного відділу к. і. н. Тарас Ткачук, старший викладач Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ігор Кочкін.
Чех за національністю, Вікентій Хвойка зробив значний внесок у розвиток української науки, зокрема археології. Народився в 1850 році в с. Семин на Ельбі (Чехія) у старовинній шляхетській родині. У 1876 р. переїхав до Києва, де жив i працював учителем.
З 1890-х років почав займатися археологією, здійснивши низку розкопів у Києві та на Наддніпрянщині; співпрацював з культурними діячами Києва, що гуртувалися в Товаристві шанувальників старовини та мистецтва.
У 1893 р. відкрив і дослідив пізньопалеолітичну Кирилівську стоянку, що існувала близько 20000 років тому на Подолі в Києві, де виявлено скупчення великих кісток мамонта. Розкопки палеолітичних стоянок, крім Кирилівської, в урочищі Протасів Яр у Києві, у селі Селище на Черкащині та ін. тривали 10 років.
У 1896 р. Вікентій Хвойка відкрив пам'ятки Трипільської культури в селах Трипілля, Жуківці, Стайки на Київщині, а також на березі Дніпра в Києві. Визначив місце цієї культури, зробив класифікацію пам'яток і встановив час її виникнення (4–3 тисячоліття до н. е.). Власне назва «Трипільська культура» з'явилася у праці Вікентія Хвойки про розкопки поселень 1901 року біля міст Канева та Ржищева на Київщині.
В. В. Хвойка вважав трипільську культуру автохтонною. Її залишили пращури слов'ян – арійські племена, які були першими землеробами на теренах Середнього Придніпров'я. Вони мешкали на цій території упродовж тисячоліть і пережили всі численні переселення азійських та європейських племен, утримали «краї предків до сьогодення».
Хвойка висунув гіпотезу, згідно з якою «народ, що створив ці пам'ятки, не міг зникнути безслідно і був ніхто інший, як гілка арійського племені, котрій по праву належить ім'я протослов'ян і нащадки котрої й донині населяють південно-західну Росію». Як ми знаємо, в часи Російської імперії південно-західною Росією називали Україну.
Досліджував пам'ятки бронзового віку, городища й кургани скіфів, зокрема Пастирське (1898) і Мотронинське городища на Черкащині.
У 1898–1900 рр. відкрив і провів розкопки на Середньому Придніпров’ї могильників з трупоспаленнями в урнах, так звані поля поховань, які належать до Зарубинецької (II століття до н. е. – II століття) і Черняхівської (ІІ–V століття) культур.
Вікентій Хвойка відіграв велику роль у заснуванні в 1899 році Київського музею старожитностей та мистецтв – тепер це Національний музей історії України. Він був першим хранителем його археологічного відділу.
Досліджував пам'ятки східних слов'ян, зокрема поселення VII–VIII століть у Пастирському городищі та могильники сіверян у селі Броварки на Гадяччині, доводячи автохтонність слов'янського населення Середнього Придніпров'я.
Значну увагу В. Хвойка присвятив дослідженню Київської Русі, особливо Києва, здійснив розкопки на горі Киселівці (1894), Старокиївській горі (1907–1908), де були виявлені житла і майстерні ремісників та вироби з кістки, заліза, срібла, скла. Йому належать розкопи давньоруських міст-городищ з оборонними спорудами і руїнами храмів Білгорода на Ірпіні, Витачева на Дніпрі, Шарки на Київщині, с. Кононча на Черкащині.
У праці «До питання про слов'ян» (1902) він заявляв, що у Середньому Придніпров'ї «з незапам'ятних часів протягом цілих віків жив осілий землеробський народ арійського походження, у якому я вбачаю тільки наших предків-слов'ян, і, крім того, вважаю його терен європейською прабатьківщиною».
В. Хвойка був дійсним членом 11 наукових товариств. Здобуті дослідником колекції, а також рукописні матеріали зберігаються та експонуються в Національному музеї історії України (Київ) та в Державному історичному музеї Москви.
Спочив В. Хвойка 2 листопада 1914 р. й був похований на Байковому кладовищі в Києві.
Любов БОЙКО.

Так називається мистецька виставка, яка відкрилася в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич». Свої роботи привезли галичанам художниці з Івано-Франківська, викладачі інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Оксана Бейлах та Світлана Повшик. Адже, як зазначають мисткині, вихід з майстерні, спілкування з відвідувачами виставок – це дуже важливо для творчої людини. Той вогник, що спалахує в очах глядача – найвища оцінка і найбільша підтримка художника.
Оксана Бейлах успішно працює в галузі декоративної пластики зі шкіри та моделюванні одягу. Її композиції «Таємниця вічності», «Сад ангельських пісень» та інші зачаровують глядача продуманим сюжетом і майстерним втіленням задуму автора. Світлана Повшик наполегливо шукає на неосяжних просторах білого паперу свою міфічну Жар-птицю. Її тонка вишукана графіка нікого не залишить байдужим. Мені особливо сподобались роботи з циклу «Середмістя», а також «Єва», «Мавка», «Жар-птиця», «Полювання на мить». Як зазначила Світлана Повшик, вона намагається привідкрити таємницю, яку таїть у собі жінка.
А ще творчий тандем працює на кафедрі дизайну Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника і займається моделюванням одягу – глядачі фестивалю «Галицька брама» мали нагоду побачити вишукане ексклюзивне вбрання з елементами народного стилю від цих авторів. Івано-франківські дизайнери творять прикарпатську школу сучасного одягу – експериментують, шукають нові форми й оригінальне вирішення, не забуваючи про традиції.
Працівники Національного заповідника «Давній Галич» Семен Побуцький, Богдан Струк, Ярослав Поташник, відкриваючи виставку, висловили своє захоплення роботами авторів, побажали їм творчих успіхів, нових ідей і здобутків, вдячних поціновувачів.
Любов Бойко.

6 червня в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулася зустріч з поетом Володимиром Наконечним.
Організатор зустрічі, завідуючий науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» Богдан Струк представив поета як неординарну особистість, яка дарує людям здоров’я і виливає свою душу у віршах і пісні.

За фахом Володимир Григорович – лікар-хірург, працює завідувачем хірургічного відділення Бурштинської міської лікарні. Про себе розповів, що народився у Воркуті в сім’ї політв’язнів. Батьки повернулися в рідну Україну і поселилися у мальовничому селищі Делятин. Тут, у Карпатах, минуло дитинство Володимира Наконечного. Перші вірші почав писати ще у школі, але вони не збереглися. Любов до поезії передала йому мати, яка часто в колі сім’ї читала вірші Т. Г. Шевченка. Поет вважає, якщо людина переживає якісь події, то свої відчуття повинна викласти на папері. Його перша збірка «Усе на світі від любові» побачила світ у 2008 році. А передмову до неї «Невичерпна криниця любові» написала завідувач інформаційно-видавничого відділу Любов Бойко.
Володимир Наконечний прочитав свої вірші з розділів: «Вставай з колін, народе мій!», «Мелодії Карпатських гір», «Усе на світі від любові», «Як весну, тебе я люблю» тощо. У віршах поета – любов до України, до свого народу, рідної мови. У рядках «Я українець. І горджусь Цим іменем свого народу» Любов Бойко вбачає сконцентрований духовний код і незборимий дух нащадка багатьох поколінь нескорених синів України. Він оспівує весну, кохання, жінку.
Прозвучали пісні у виконанні автора. Багато його віршів поклав на музику композитор з Бурштина Ігор Іванців та інші. Учасники зустрічі мали можливість почути ці пісні у виконанні різних артистів.
Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з питань розвитку та охорони пам’яток Володимир Дідух розповів про те, що Володимир Наконечний розпочав друкувати свої вірші ще у 1980-х роках в районній газеті «Прапор перемоги», згодом у «Галицькому слові» та «Дністровій хвилі» і вони мали успіх у читачів. На його думку, вірші поета сьогодні звучать дуже актуально, в них – історія українського народу, любов до своєї держави і карпатського краю, любов до жінки, матері, дітей.
На завершення Богдан Струк від імені генеральної дирекції Заповідника подарував поетові книги про Галич і побажав ще багато творчих зустрічей та нових звершень.

М.Костик.

31 травня в картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулося відкриття виставки Закарпатської школи живопису творчого об’єднання «Райдуга». Виставка вже побувала в Музеї мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську та у музейно-виставковому центрі міста Калуша.
Цей проект презентували закарпатські художники І. Попдякуник, А. Секереш та Т. Софілканич. Вони розповіли про те, що творче об’єднання «Райдуга» створене в квітні 2009 року і сьогодні нараховує близько 30 активних членів, котрі шанують і високо цінують славну Закарпатську школу живопису, намагаючись наслідувати і пропагувати її надзвичайний стиль і високий рівень майстерності. Різні за віком, освітою, їх єднає велике бажання творити. Закарпатські художники давно мріяли про те, щоб таланти свого краю показати в давньому історичному місті Галич.
Багато теплих слів сказали директори Музею мистецтв Прикарпаття М. Дейнега та музейно-виставкового центру в місті Калуші У. Паньо на адресу закарпатських художників. Вони висловили сподівання, що ці прекрасні твори мистецтва з Галича подорожуватимуть далі, на Схід України.
Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» О. Береговський відзначив високий професіоналізм і майстерність закарпатських художників і наголосив, що гори Карпати нас об’єднують не тільки мистецтвом, а й історією. О. Береговський запросив творче об’єднання «Райдуга», Музей мистецтв Прикарпаття та калуський музейно-виставковий центр до співпраці й в інших проектах.
Запрошуємо в картинну галерею Національного заповідника «Давній Галич» відвідати виставку, з полотен якої виливається потужний потенціал і талант митців, здатних трансформувати власні думки, почуття та емоції свого особистого світобачення.

«Пам’ять – це мідна дошка,

вкрита літерами, які час непомітно стирає,

якщо не поновлювати їх різцем, бодай зрідка».
Джон Локк.

29 травня у стінах картинної галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулася презентація виставки «УПА: історія нескорених». Ініціаторами виставки були громадський рух «Зарваницька громадська ініціатива» та дирекція Заповідника. Ця виставка створена спільно з Центром досліджень визвольного руху. Основними завданнями, які ставили перед собою автори, є популяризація історії УПА та розвіювання міфів, що чорнять славу, заперечують вагу і значення її в історії становлення незалежної України.
Представники громадського руху Р. Козак та Ю. Антоняк розповіли про свій досвід роботи. Велику увагу вони звернули на те, що в даний час замовчується правдива історія про УПА. І тому сьогодні дуже важливо зібрати достовірну інформацію про членів УПА для популяризації серед населення України, а особливо підростаючого покоління. Наші українські герої, які брали участь у визвольних змаганнях за незалежність держави України, заслуговують на всенародне визнання і пошану.
На презентації виступили генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» О. Береговський, заступник з наукової роботи С.Побуцький, а також заступник голови Галицької РДА з гуманітарних питань Л. Сівецька. Вони відзначили важливість подібних виставок у виховному процесі української молоді.
У картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» історія УПА представлена 21 кольоровим плакатом, на яких доступно розповідається про витоки, структуру, вишкіл, устрій даної організації. Крім тексту на плакатах присутні світлини, які допомагають глибше зануритись у світ повстанців. Враження від виставки виникають суперечливі: з одного боку читаємо про важке життя і ризик, який був присутній щохвилини у повстанців, а з іншого - на нас із чорно-білих фотографій дивляться щирі, усміхнені, сповнені надії очі молодих людей.
Б.Труханівська.

Національний заповідник "Давній Галич" ініціює проведення 7 листопада 2013 року наукової конференції «Галич і Галицька земля в державотворчих процесах України».
Сподіваємося на Вашу зацікавленість та запрошуємо до участі в роботі конференції.

Напрямки конференції:
1. Археологічний
2. Історичний
3. Культурно-мистецький
4. Архітектурний
Тексти доповідей у друкованому вигляді та в електронному варіанті просимо надсилати до 15 серпня 2013 року на адресу: Національний заповідник "Давній Галич", вул. І. Франка, 1, м. Галич, Івано-Франківська обл., 77101
E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
Контактні телефони:
(03431) 22-655, факс: (03431) 21-991
Вимоги до оформлення статей:
- обсяг 7-10 сторінок форматом А-4, 14 кеглем з інтервалом 1,5, шрифтом Times New Roman;
- посилання в тексті слід супроводжувати цифрами у квадратних дужках, наприклад [3, 5], а список джерел подавати в кінці тексту.
Оргкомітет планує випуск збірника матеріалів до конференції. Матеріали, надіслані після 15 серпня 2013 року, публікуватись не будуть.
Проїзд, харчування і проживання за власний рахунок учасників конференції.


Оргкомітет конференції

Музейно-туристичний етнофестиваль під такою назвою вже втретє відбувся в Музеї народної архітектури і побуту Прикарпаття Національного заповідника «Давній Галич».
Незважаючи на дощ, біля сторожової вежі зібралося чимало людей – мешканців Галицького району, зокрема Крилоса, на території якого розташований музей під відкритим небом, а також гостей. Троїсті музики з Народного дому Галича майстерно виконували іскрометні мелодії.

«Ми вдивляємось у далеч і бачимо широчінь повноводних рік… Вслухаємось у гомін сивої давнини – звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней із шаленого герцю, брязкіт зброї та гучна яса козацької слави» – такими словами розпочалось театралізоване дійство.
Актори молодіжного театру «ЛюбАрт» (м. Калуш) у постановці «П’ятий елемент» відтворили одвічну боротьбу добра і зла, змагання різних стихій природи. По закінченні виступу вони відкрили глядачам вирізьблені з дерева скульптури співця Митуси, будівничого Авдія та ін. Біля вежі гостей привітав «король Данило» на коні.
Галицька брама відчинилась і всі охочі переступили межу віків. Адже у музеї під відкритим небом відтворено побут ХІХ–ХХ століть мешканців чотирьох етнографічних районів: Опілля, Покуття, Бойківщини, Гуцульщини.
Насамперед у старенькій дерев’яній церкві Святої Трійці, яка знаходиться на території музею, відбулося Богослужіння.
А далі ведучі Ярослав Поташник та Іванна Сорочинська запросили на сцену організаторів і почесних гостей фестивалю – генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Олександра Береговського, заступника НЗДГ з наукової роботи Семена Побуцького, територіального представника з питань охорони культурної спадщини та переміщення цінностей Міністерства культури України Лідію Максим’як, заступника начальника управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської облдержадміністрації Василя Тимківа, голову Галицької райдержадміністрації Григорія Івасишина, голову Галицької районної ради Петра Стрембіцького, письменника, державного і громадського діяча Романа Лубківського, голову ІФО ВУТ «Просвіта» Степана Волковецького. Вони привітали присутніх на святі, подякували всім за любов до національної культури, побажали процвітання і розвитку Галицькій землі. З нагоди Міжнародного дня музеїв було відзначено грамотами ряд музейних працівників Національного заповідника «Давній Галич». Голова Івано-Франківської обласної організації ВУТ «Просвіта» Степан Волковецький вручив найвищу просвітянську нагороду – медаль «Будівничий України» генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич» Олександрові Береговському.
Присутні на святі мали нагоду оглянути автентичні житлові і господарські споруди Музею народної архітектури і побуту Прикарпаття. У «містечку майстрів» можна було придбати різноманітні вироби: керамічний посуд, прикраси з бісеру, вишивані сорочки тощо. Гостей фестивалю пригощали пампушками, узваром, кулішем та іншими стравами.
Цікавою і самобутньою була концертна програма. Перед глядачами демонстрували свої здібності окремі виконавці та художні колективи. А під час виступів було організовано демонстрацію українського народного одягу з фондів Музею народної архітектури і побуту Прикарпаття Національного заповідника «Давній Галич», Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею, кафедри дизайну Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Фестиваль завершився, але Галицька брама відчинена. Запрошуємо відвідати наш край, зокрема Музей народної архітектури і побуту Прикарпаття.
Любов Бойко.

Вже традиційно навесні Національний заповідник «Давній Галич» організовує конференції на релігійну тематику.
24 травня відбулася наукова конференція на тему «Авраамічні релігії в Україні: історія, етнокультурні взаємовпливи, міжконфесійні взаємини». Науковці з різних міст України зібралися в Галичі, щоб обговорити стан сучасного духовного життя в Україні, взаємовідносини між релігіями, роль нашої держави в світових релігійних процесах тощо.

Відкрив захід генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський, який наголосив, що в роботі конференції візьмуть участь науковці з Києва, Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Чернівців, Рівного, Кам’янця-Подільського, Дніпропетровська, Симферополя, а також наукові співробітники НЗДГ.
Привітання учасникам наукової конференції від міністра культури Леоніда Новохатька зачитала територіальний представник Департаменту культурної спадщини Міністерства культури України Лідія Максим’як. Від імені Галицької районної державної адміністрації побажала присутнім плідної роботи заступник голови Галицької РДА Людмила Сівецька. Привітання від архиєпископа римо-католицької церкви в Україні о. Мечислава Мокшицького виголосив заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук С. Побуцький, який підкреслив, що на конференцію були запрошені представники різних конфесій. Галицький декан Української греко-католицької церкви о. Василь Завірач зачитав послання від Патріарха УГКЦ о. Святослава Шевчука, поблагословив наукове зібрання, яке молитвою і хвилиною мовчання вшанувало пам’ять владики Кир Миколи Сімкайла.
У пленарному засіданні з доповідями виступили доктор філософських наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України Петро Яроцький (м. Київ), доктор богослов’я, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри релігієзнавства, теології і культурології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Святослав Кияк (м. Івано-Франківськ), доктор філософських наук, професор Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України Людмила Филипович (м. Київ), доктор філологічних наук, професор, академік АН ВО України, завідувач кафедри слов’янської філології та загального мовознавства Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка Семен Абрамович (м. Кам’янець-Подільський), доктор філософських наук, кандидат філологічних наук, професор Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ Марія Чікарькова (м. Чернівці), кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України Михайло Бабій (м. Київ) та доктор філософських наук, Президент УАР, заступник директора – керівник Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України Анатолій Колодний (м. Київ).
Доповідачі говорили про необхідність постійного діалогу між релігіями, важливість змін у духовному житті країни, які приведуть до поліпшення економічного стану держави, побудови духовної цивілізації, впровадження у свідомість європейця образу віруючого українця тощо. Науковці відзначали, що конференція на таку тематику започатковує стабільність, толерантність і плюралізм у взаємовідносинах між представниками різних релігій в Україні.
А далі робота продовжилася в секціях, де також висвітлювалися різноманітні проблеми релігійного життя нашої держави. Доповіді і повідомлення учасників наукової конференції «Авраамічні релігії в Україні: історія, етнокультурні взаємовпливи, міжконфесійні взаємини» вміщено у збірнику матеріалів, який підготували до друку працівники інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич».

Любов Бойко.

Щоразу, коли в Національному заповіднику «Давній Галич» має відбутися черговий захід, очікуємо від нього чогось нового. Цього разу презентація першої поетичної збірки випускника Галицької гімназії Михайла Качанського навіть перевершила наші сподівання. Адже 17-річний хлопець зумів захопити своєю поезією, своїм талантом стількох людей! У Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич», де зібрались, крім наукових співробітників установи, священнослужителі, викладачі та учні Галицької гімназії, представники влади, бібліотечні працівники, панувала неповторна атмосфера справжнього свята поезії.
Відкрив захід заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький. Галицький декан УГКЦ отець-мітрат Василь Завірач поблагословив присутніх на добрі справи, а Михайлові Качанському побажав розквіту його таланту, здоров’я, успіхів на творчому шляху. Духовний наставник колективу Галицької гімназії о. Володимир Кузюк підкреслив, що в навчальному закладі панує дух християнської родини, викладачі плекають і всіляко підтримують талановитих дітей. У цьому всі присутні мали нагоду наочно пересвідчитись, адже, крім Михайла Качанського, на літературно-мистецькому заході демонстрували свої здібності й інші гімназисти – читали вірші, акапельно виконували пісенні твори.
Про свого талановитого учня розповіла вчителька української мови і літератури Людмила Василівна Фрейнак, яка перша помітила неабиякі здібності хлопця. Мама Михайла пані Леся подякувала священнослужителям, викладачам Галицької гімназії за підтримку і розуміння свого сина, зокрема за ініціативу директора навчального закладу Володимири Йосипівни Тихонь видати поетичну збірку М. Качанського.
Кожен з промовців, причетних до виходу першої книжки молодого поета, висловлював своє захоплення не лише його талантом, а й добротою, проникливим розумом, небайдужістю до людей, зацікавленістю подіями, що відбуваються довкола. Не буду цитувати всіх тих добрих напутніх слів, які лунали на адресу обдарованого юнака, скажу лише, що щирість, відкритість самого автора спонукали до відповідного спілкування. І це дуже важливо. Бо, як вважає хлопець, в сучасному світі ми втрачаємо здатність до спілкування. Тому треба не лише дивитися очима, а й дивитися в очі.
Михайло Качанський – цікава, сформована особистість зі своїми цілком дорослими (не інфантильними, як це часто буває в такому віці) поглядами на життя. Він переконаний, що людина сама творить свою долю і може змінити світ. Тож побажаємо йому успіхів у житті.

Любов БОЙКО.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8784

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:16622

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:7046

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7466

Troy Apke Authentic Jersey