Впродовж багатьох століть галичани свято зберігали свою історію, культуру, мову, перлини народної творчості. Поєднуючи християнські вірування та древлянські звичаї, наші предки складали календарні свята та обряди, які зібрали, опрацювали й узагальнили науковці Національного заповідника «Давній Галич», а працівники Музею етнографії установи впродовж кількох останніх років втілюють наукові напрацювання в життя, проводячи Музейно-етнографічний фестиваль «Галицька брама».
Цьогоріч музейники Заповідника звернулись до одного з найвеличніших свят – Великодня і запропонували провести театралізоване дійство, побудоване на основі опільських великодніх звичаїв та обрядів під назвою «Зав’яжемо вінець».
З цією метою керівникам шкільних фольклорних колективів регіону було запропоновано відтворити гаївки, які побутують на теренах Опілля і взяти участь у святі. Впродовж всього світлого тижня біля церкви Всіх Святих Музею етнографії Національного заповідника «Давній Галич» крилоські гаївки змінювались веснянками, зібраними у Блюдниках, залуквянські забави - викторівськими народними перлинами. До святкового дійства долучилися також колективи Комарівської загальноосвітньої школи, Галицької гімназії та районного Центру дитячої і юнацької творчості.
Діти водили «Кривого танцю», «Подоляночку», «Огірочки», «Жучка». Співали «Попід зелені лози», «Соловейчику пташку»... Парохи сіл Крилоса, Викторова та Блюдників благословили дитячі Великодні дійства.
– У нашому селі гаївки – це традиція, яка передається з покоління в покоління, – говорить директор Комарівської загальноосвітньої школи Любов Гордійчук. – Школа, церква і громада спільно готуються до Великоднього дійства, яке об’єднує і дорослих, і малих. Це надзвичайно багатогранне народне мистецтво, яке береже і примножує кожна родина, на якому тримається майбутнє нашої держави.
Кульмінація дійства настала у Провідну неділю, коли на зеленій галявині Музею етнографії Національного заповідника «Давній Галич» зібралися всі колективи разом. Це було справжнє свято Весни і Воскресіння Христового, яке привітав і благословив сотрудник церкви Різдва Христового міста Галича отець Володимир.
... Понад зеленим віттям дерев знову залунали гаївки. Учасниками свята ставали навіть глядачі. А поруч юні художники з Малої академії народних ремесел разом із педагогами влаштували майстер-клас із розпису писанок, вихованці Центру дитячої та юнацької творчості пропонували гостям свята власноруч виготовити великодні сувеніри. Участники дійства мали також прекрасну можливість придбати сувенір, виготовлений юними митцями.
Отець Роман Наритник, парох села Берлоги, що на Рожнятівщині, також завітав на свято разом із групою школярів. Виявляється, що у них, на Бойківщині, не водять гаївок. Тож діти мали змогу вперше відчути всю радість і велич весняного дійства.
Однак справжнім сюрпризом і для учасників, і для гостей свята став незапланований візит Міністра культури України Євгена Нищука. Діти не розгубились і запросили поважного гостя до кола.
Під завісу фестивалю «голос Майдану» звернувся до присутніх, привітав усіх зі святами і зазначив, що «нічого випадково у цьому світі не відбувається. І ці гаївки, які сьогодні звучать із уст юних виконавців, – це велика магія, генетичний код нашого народу. Через них твориться гармонія світу, яка вселяє в нас віру, що український народ подолає усі негаразди, адже ми сповнені любові до своїх ближніх. А це дає можливість ще більше пізнати себе, свій народ, свою неньку-Україну».
До учасників та гостей свята також звернулися голова Галицької районної державної адміністрації Володимир Чуйко, міський голова міста Галича Орест Трачик, декан Галицького деканату УГКЦ о. Ігор Броновський.
Міністр культури України Євген Нищук вручив колективам учасникам дійства Подяки від організаторів свята, а виконуючий обов’язки генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин - подарунки.

Ярослав Поташник.


Як почувають себе сьогодні в районі чорнобильці? Які реальні заходи здійснюються щодо медичного обслуговування людей, які належать до категорії ліквідаторів аварії на ЧАЕС? Як здійснюється оздоровлення дітей чорнобильців? Цих та цілого ряду інших питань, які хвилюють сьогодні людей, котрі належать до категорії «чорнобильці» торкнулися учасники «круглого столу» організованого та проведеного Галицькою центральною районною бібліотекою спільно з інформаційно-видавничим відділом Національного заповідника «Давній Галич», з нагоди 28-х роковин трагедії на ЧАЕС.
До участі в обговоренні наболілих чорнобильських проблем долучились заступник голови Галицької районної державної адміністрації Людмила Сівецька, начальник управління соціального захисту населення РДА Василь Ісарик, завідувач сектору постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС управління соціального захисту населення РДА Ірина Кузів, голова районної спілки «Чорнобиль» Марія Рудик, голова профкому медичних працівників району Наталія Іжицька та модератор проекту Ярослав Поташник.
Працівниками читального залу, разом з головним бібліотекарем Галиною Петраш було розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «Чоргобиль: подвиг, пам’ять, героїзм», яка знайомить читачів з найновішими друкованими виданнями, що піднімають проблеми Чорнобиля.
Сьогодні в районі проживає 408 осіб, які належать до категорії «чорнобильців», з них 54 дитини. Переважна більшість, а це 280 осіб, проживають у місті Бурштині.
– Кажуть, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. В таких умовах у вирішенні своїх проблем знаходяться чорнобильці району, – зазначила М.Рудик. – Складається враження, що з кожним роком все частіше над нами проводять експеримент на виживання. А нас вже й залишилося не так багато. Основна проблема – ліки. Особливо сьогодні, коли зросли ціни. Скористатися пільгами на їх придбання у приватних аптеках практично неможливо. А домогтися відкриття державної аптеки у місті енергетиків ми не можемо вже кілька років поспіль. Та й окремої палати для наших хворих у Бурштинській лікарні нема.
– Медики району звертають особливу увагу на цих пацієнтів. Вони знаходяться на спеціальному медичному обліку, – каже Н.Іжицька, – адже це люди у яких переважають захворювання опорно-рухового апарату, органів дихання, кишково-шлункового тракту, серцево-судинні захворювання і майже в усіх послаблений імунітет. Для чорнобильців у Галицькій лікарні відведено окрему палату.
– Досі невирішеною залишається проблема із путівками на санаторно-курортне лікування, – продовжив розмову В.Ісарик, – адже путівки, в основному, виділяють у санаторії на сході чи півдні України. Дістатися туди цій категорії хворих дуже тяжко. Добитись путівок у ближчі курорти дуже важко. А ще дітям часто пропонують оздоровлення під час навчального процесу. Абсурд. Проте на літо путівку виділити майже не можливо.
– У літній період ми маємо можливість оздоровлювати дітей у своєму районі та найближчих до нас дитячих санаторіях і відпочинкових таборах області, – зазначила Л.Сівецька, – вже сьогодні в районі створено програму літнього оздоровлення дітей. Тому сподіваюся ми зможемо оздоровити дітей чорнобильців повною мірою.
– Управління соціального захисту населення докладає всіх зусиль щоб підтримати чорнобильців, – зауважила І.Кузик. – В районі діють відповідні соціальні програми, виділяються кошти на матеріальну допомогу хворим, на лікування, харчування, здійснюються певні компенсації і діють окремі пільги для ліквідаторів. Однак повною мірою коштів не вистачає, а звідси й борги перед чорнобильцями.
Після аварії на Чорнобильській атомній станції Україна прожила 28 років. І звісно, проблем, пов'язаних з мирним атомом не позбулася. Навпаки, їх здається побільшало: саркофаг руйнується, на спорудження нового укриття не вистачає коштів, місто Прип’ять і вся 30-ти кілометрова зона «фонять», щороку помирають десятки ліквідаторів аварії. До цього всього додаються й місцеві екологічні фактори, які негативно впливають на здоров’я людей. Чи звертає хтось на це увагу? У мене закрадається сумнів. Адже ми добре пам’ятаємо акції 2013 року біля стін Верховної Ради, де ліквідатори ледь не помирали на бруківці, але тодішньому президенту, як і парламенту було байдуже до чорнобильців. А ці люди таки потребують до себе уваги. Та чиновники дуже часто застосовують до них фразу, як і до афганців: «Я тебе туди не посилав!» Прикро.
Наш світ влаштовано так, що кожен, хто в ньому живе робить свій вибір. Однак є цінності, що не потребують вибору, бо надані Богом, раз і назавжди: земля, вода, повітря. І від того, як ми розпоряджаємося цими багатствами, залежить наше життя і життя наших нащадків. І не дай Боже ще раз помилитись.

Ярослав Поташник.

В рамках музейно-етнографічного фестивалю «Галицька брама» на території церкви Всіх Святих Музею етнографії Національного заповідника «Давній Галич» 22 квітня розпочалося Великоднє дійство «Зав’яжемо вінець», побудоване на основі опільських Великодніх звичаїв та обрядів.
Свято, до організації і проведення якого долучилися Музей етнографії, науково-освітній та інформаційно-видавничий відділи Заповідника та відділ освіти Галицької районної державної адміністрації, розпочали учні Крилоської ЗОШ І-ІІІ ст. та вихованці Галицького районного Центру дитячої і юнацької творчості, за участю Зразкового фольклорного дитячого колективу «Княже джерело», художній керівник Марія Урбанович. А парох села Крилос о. Ярослав Жолоб благословив дітей на добру справу і подарував кожному учасникові іконку Крилоської Матері Божої.
– Учасники дійства стали живими експонатами музею, продемонструвавши глядачам автентичні перлини усного і пісенного скарбу жителів нашого краю, певною мірою призабутий пласт національних традицій, – розповідає завідувач Музею етнографії Леся Михальчук, – вони показали прекрасне обрядове дійство опільської народної культури через веселі весняні забави, підкресливши їх піснями в прославу Ісуса Христа і його Воскресіння.
Весняне свято відбуватиметься в нашому музеї впродовж цілого тижня. Сьогодні ми були зачудовані прекрасним дійством і гаївками, створеними в селі Крилос, у наступні дні ми матимемо змогу почути гаївки, створені в селах Залуква, Блюдники, Викторів, Комарів. Своїми весняними Великодніми забавами вітатимуть глядачів вихованці Галицької гімназії та Галицької ЗОШ І-ІІІ ст. №1. А у провідну неділю ці колективи зберуться разом у нашому музеї на Великодні фестини.
Цікавим є те, що у нашому дійстві беруть участь саме дитячі фольклорні колективи, які вирішили розбудити байдужі серця тих людей, які втратили справжнє відчуття свята. А недільні фестини доповнять ще й вихованці Галицької Малої академії народних ремесел, які організовують невеликий Великодній ярмарок та майстер-класи з виготовлення сувенірів.
– Я впевнена, що жоден з відвідувачів музею у ці Великодні дні не залишиться байдужим, а свято стане традиційним, – підкреслила на завершення розмови пані Леся.

Розмову вів
Ярослав Поташник

«…Хто звів семибрамні Фіви? В книгах стоять імена королів. А хіба королі лупали скелі і тягали каміння? А без ліку руйнований Вавілон – хто відбудовував його щоразу?.. В яких халупах жили будівники золотосяйної Ліми? Куди пішли муляри того вечора, як закінчили спорудження Китайського муру? Великий Рим повен тріумфальних арок, хто спорудив їх?..» – цілий ряд питань задавав свого часу Бертольд Брехт. Хто ж збудував Галицький замок, спитав себе історик-краєзнавець Зеновій Федунків і взявся до скрупульозного дослідження твердині над Дністром, яке вилилося у науково-краєзнавче видання «Галицький замок», котре побачило світ у видавництві «Нова зоря» 2013 року.
Зеновій Федунків народився у селі Дем'янові Галицького району. Після закінчення історичного фа¬культету Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефани-ка (1990) працював коректором, редак¬тором, старшим науковим редактором та заступником завідувача науково-редак¬ційного відділу при управлінні культу¬ри. Опублікував близько сотні статей на історико-краєзнавчу тематику у газетах і журналах та книгах „Рогатинська земля" (Т. 2. — Нью-Йорк, 1996), „Скрипторій історичної прози" (Т. 5. — Львів, 1997), „Галич і Галицька земля. Збірки наукових праць" (Київ, Галич, 1998) та ін. Опрацював ряд тем у галузі генеалогії та геральдики, роботи з яких публікувалися в мате¬ріалах геральдичних конференцій. Підготував до друку руко¬писи книг „Історія української знаті" та „Галицький релігій¬ний центр". До цих видань відтепер долучився й «Галицький замок», презентація якого відбулася цими днями в Національному заповіднику «Давній Галич».
– Історія замку у Галичі неодноразово друкувалася в часописах. Але це були короткі історичні замітки. Дослідники не надто бралися до детального вивчення споруди. Мабуть тому залишилися невідомими достовірні джерела побудови та розбудови твердині, яка в результаті ворожих навал кілька разів перетворювалась в руїну, але знову і знову відроджувалась, – розповів під час презентації автор. – До цієї роботи я взявся після того як до моїх рук потрапили старі документи з люстрації замку, спогади про облоги, біографії старост. Однак про особливості укріплень джерела мовчали. Тому я долучив до своєї роботи доцента кафедри архітектури та дизайну університету права імені Короля Данила Зеновія Соколовського та кандидата архітектури, доцента кафедри архітектурного проектування ІФТУНГ Ларису Поліщук.
В процесі досліджень виявилося, що Галицький замок є надзвичайно цікавим оборонним об’єктом, що поєднує в собі елементи старої вежо-стінової та нової бастіонної фортифікації, утворюючи тип вежо-стінової казематованої твердині, – підсумував Зеновій Федунків.
Про роботу над виданням, про таємниці, які й донині зберігає твердиня на Галицькій горі розповів присутнім, серед яких були науковці, історики і учні старших класів Галицької гімназії Зеновій Соколовський. Про дослідження, які були здійснені в спільній праці з автором, про роботу над створенням гіпотетичних реконструкцій замку розповіла Лариса Поліщук. А як підтвердження до всього сказаного гості представили пізнавальний фільм про замок у Галичі.
Під завісу зустрічі автор книги висловив вдячність за вагому підтримку та надані консультації адміністрації Заповідника, дійсному члену Українського комітету міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS) Олександру Береговському, кандидату архітектури, науковому співробітнику відділу археології Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України Юрію Лукомському, кандидату історичних наук, завідувачу відділу археології Національного заповідника «Давній Галич» Тарасу Ткачуку.
Сподіваємося, що проілюстроване рідкісними картосхемами, іконографічним матеріалом, авторськими гіпотетичними реконструкціями видання знайде свого читача не лише серед науковців, а й серед пересічних галичан.


Я.Поташник.

Впродовж тижня, з 31 березня по 4 квітня, Національний заповідник «Давній Галич» приймав учасників Всеукраїнського семінару-навчання директорів заповідників, історико-культурних комплексів та головних зберігачів фондів Міністерства культури України.
– Київ, Чернігів, Батурин, Чигирин, Меджибіж, Кам’янець-Подільський, Самчики, Тустань, Бережани. Давно ми не зустрічалися таким гуртом музейників. Тому сьогодні ми радо вітаємо вас на славній Галицькій землі. Сподіваємося, що наша зустріч буде корисною, приємною і не останньою, – зазначив, вітаючи гостей, виконуючий обов’язки генерального директора Заповідника Володимир Костишин.
З вітальним словом до присутніх звернувся й голова Галицької районної ради Петро Стрембіцький, який окреслив історичну роль Галича в державотворчих процесах України. А на згадку про наш чудовий край вручив гостям фотоальбоми «Галич невідомий».
– Заповідники не зустрічалися впродовж 20-ти років. І потреба в такій зустрічі сьогодні є актуальною. Час минув. Багато чого змінилося і в законодавстві і в нормативній базі. Розширилися функції заповідників та історико-культурних комплексів, – зазначила головний спеціаліст відділу музейної справи департаменту охорони культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України Світлана Шман. – Сьогодні в мінкульт до керівництва музейною справою прийшла Людмила Островська, справжній спеціаліст, яка має великий досвід у музейництві. Тому сподіваємося, що нарешті ми частіше спілкуватимемося і спільними зусиллями нашу галузь зрушимо з місця.
Програмою семінару, яку визначив інститут післядипломної освіти національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, було передбачено навчальний курс щодо актуальних питань збереження, використання та популяризації музейних колекцій в історико-культурних комплексах, нормативної і правової бази переміщення культурних цінностей, організацію міжнародної співпраці, зокрема, участь у міжнародних виставкових проектах, взаємодія з митними органами тощо.
– За останні двадцять років ми вперше звернули увагу на діяльність заповідників, на кадрову підготовку керівників і спеціалістів, щоб не було абсурду, як у минулому, де філолог брався керувати історико-культурним комплексом, не маючи жодного поняття про роботу з історичною спадщиною, чи компетенції в музейництві. У нас специфічна правова база, специфічні умови роботи. Саме тому ми сьогодні збираємо спеціалістів і даємо їм можливість підвищити кваліфікацію, – каже методист вищої кваліфікації інституту післядипломної освіти національної академії керівних кадрів культури і мистецтв міністерства культури України Ірина Маключенко. – Галич ми вибрали не випадково, адже у вас потужний, організований за сучасними нормами відділ фондової роботи. Цікаві музейні колекції і чудові сучасні експозиції, які постійно вдосконалюються і поповнюються.
На превеликий жаль, через об’єктивні причини не прибули на навчання представники заповідників «Херсонес Таврійський» з Криму, «Кам’яна Могила» з Мелітополя та ряду інших. Але сподіваюся, що негаразди минуться і ми всі будемо разом, – сказала на завершення розмови пані Ірина.
Учасники семінару мали можливість обмінятись досвідом роботи. Зокрема, директор державного історико-культурного заповідника «Тустань», що на Львівщині Василь Рожко розповів про 8-річний досвід організації і проведення фестивалю «Тустань», про тісну взаємодію з органами державної влади, про роботу волонтерів, а також здійснив презентацію фортеці на скелях в Уричі.
Про збереження та реставрацію предметів церковної атрибутики та сакрального мистецтва розповів головний зберігач фондів Музею Переслідуваної Церкви, що у місті Бережани Мирон Музичка.
Директор Державного історико-культурного заповідника «Самчики» (Хмельниччина) Богдан Пажимський поділився досвідом фондової роботи, ведення документації, обліку, зберігання, консервації та руху музейних предметів.
Про роботу історико-архітектурного заповідника «Чигирин», перспективи розвитку установи розповіла Ірина Марченко.
– Такі семінари мають бути постійними. Міністертво культури має дати нам можливість постійного спілкування, обміну досвідом. Нам не слід забувати, що музеєлогія – це наука. А наше спілкування – це підвищення кваліфікації. Це спосіб побачити, почути, поділитись ідеями, врешті-решт посперечатись, – каже головний зберігач фондів Національного історико-культурного заповідника «Батурин» Ірина Матущак.
– Для нас дуже корисним було знайомство з роботою відділу фондів вашого Заповідника, цікавим було спілкування з працівниками. А від вашої гостинності, ми просто в захваті, – зазначила завідувач музею історії Тустані Наталія Поясник.
Її підтримав директор історико-культурного заповідника «Межибіж», що на Хмельниччині Олег Погорілець, – спілкування завжди було доброю справою. А нам історикам, музейникам треба більше подорожувати, пізнавати рідну державу, детальніше вивчати її історію. Бо часто ми знаємо більше історію Єгипту чи Греції, ніж рідної України. Нам розповідають нісенітниці про Степана Бандеру. А сьогодні, відвідавши меморіальний музей С.Бандери в селі Старий Угринів, я зовсім інакше сприйняв цю особистість. По новому дивлюсь на ідеологію націоналізму. Тільки так ми зможемо вести виважені і серйозні дискусії про майбутнє України.
– Можливо я повторюся, але такі зустрічі – це в першу чергу обмін досвідом. Ми маємо можливість поділитись своїми напрацюваннями, аналізуємо окремі ділянки роботи. Маємо можливість почути колег, отримати корисну інформацію для роздумів і, зрештою, розвиватись, вдосконалюватись. Такі контакти нам ідуть тільки на користь, – зазначив генеральний директор Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Андрій Острянко, – такі контакти нам дають можливість виробити певні перспективи у вдосконалення законодавчої бази, яка стосується музейної справи. І тут не можна оминути увагою того, що ми побачили у вашому Заповіднику. А це в першу чергу сучасні, продумані експозиції в музеях, які мають наукову основу, їх сучасний дизайн новітні технології створення. Продуманість, ідеологія, єдність концепції і тематико-експозиційного плану. Все це разом працює цілісно на пересічного глядача.
Ми приємно вражені відвідинами музею С.Бандери у Старому Угринові, Івано-Франківського краєзнавчого музею, Прикарпатського художного музею, Галицького Національного природного парку. Пізнавальною була поїздка у визначну пам’ятку духовності і культури чоловічий монастир східного обряду Скит Манявський, який є зразком дещо забутого східного чернецтва. А про враження від вашого краю і про галицьку гостинність треба говорити окремо і довго. Я думаю зі мною погодяться всі колеги.
Ми вдячні Міністерству культури та академії керівних кадрів, які спромоглися зорганізувати нас і знову посадити за парти. А також хочу висловити слова подяки галичанам, які створили всі умови для нашого плідного навчання і спілкування, – сказав на завершення розмови пан Андрій.
– Вочевидь зустріч музейників, яка тривала впродовж тижня була корисною для всіх. Ми зрозуміли, що наша установа не пасе задніх серед заповідників України, що й ми маємо потужний потенціал для майбутніх наукових пошуків, розвитку музейної справи і, зрештою, для розвитку туризму у нашому районі. А ще, від тепер розширилися ділові контакти, є можливість співпраці в заповідній справі практично з усією Україною.
Сьогодні, від усього великого колективу Заповідника «Давній Галич» я хочу подякувати організаторам семінару, його учасникам, а від їх імені висловити щирі слова вдячності настоятелю монастиря отців францисканців, що в селищі Більшівці о. національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Григорію Цимбалі за співпрацю і постійне сприяння у проведенні наших заходів, – підсумував Володимир Костишин.

Я.Поташник.

У Галицькій центральній бібліотеці відбулася презентація нових видань. Цього разу свій творчий доробок на суд читачів виніс уродженець села Кінашів Омелян Ліуш. Бібліотечні працівники Галицького району зібралися, щоб послухати вірші і пісні автора, зокрема ті, що увійшли до поетичних збірок «Мені наснились небеса», «Гуси-лебеді летять», збірника «Пісні рідного краю» на слова Івана Драбчука.
Відкрила презентацію бібліотекар краєзнавчого сектора Богдана Кривоніс. Вона розповіла про життєвий шлях автора, його перші проби пера.
Майже все життя Омеляна Миколайовича Ліуша пов’язане з селом Кінашів Галицького району. Тут народився, навчався у школі, а пізніше, закінчивши Снятинське культосвітнє училище та відслуживши у лавах Збройних Сил, знов повернувся в рідне село. Працював у сільській школі, одночасно – художнім керівником Народного Дому. Галичани знають Омеляна Миколайовича як автора десятків пісень, віршів, гуморесок. Трудові і творчі досягнення О. М. Ліуша не раз оцінювались грамотами, дипломами, преміями, а також медаллю лауреата фестивалю народної творчості.
Працівники Галицької ЦБС Оксана Мединська, Галина Петраш, Тетяна Куриляк, Людмила Кузів прочитали вірші Омеляна Ліуша. Пролунали також записи пісень О. Ліуша у виконанні Іванни Сорочинської та вокально-інструментального ансамблю «Горлиця» на слова Л. Бойко та І. Драбчука.
З привітаннями та добрими словами до Омеляна Миколайовича звернулись колеги по перу, учасники літературно-мистецької студії «Нащадки Митуси» Любов Бойко, Марія Букавин, Іван Драбчук, Семен Возняк. Вони побажали автору успіхів та нових творчих здобутків.

Любов Бойко.


У своїй документальній повісті-гіпотезі «Славний предок Кобзаря» Степан Пушик намагається простежити життєвий шлях діда великого Кобзаря по маминій лінії: «З біографії Тараса Григоровича Шевченка знаємо, що його дід по матері Катерині називався Яким Бойко, син Івана Бойка з Прикарпаття». Саме цей факт зацікавив науковців Музею архітектури і побуту Прикарпаття (тепер – Музей етнографії) Національного заповідника «Давній Галич» і спонукав до створення експозиції шкільної кімнати у бойківській хаті з села Поляниця Долинського району, спорудженої ще у 1878 році, в якій, до речі, й була свого часу сільська школа.
– Ця ідея була не випадковою, – розповідає завідувач відділу «Музей етнографії» Національного заповідника «Давній Галич» Леся Михальчук, – окремі історичні та документальні деталі дали привід С.Пушику натрапити на слід прадіда Т.Шевченка, ми ж поставили перед собою завдання зробити невеличкий екскурс в біографію великого Кобзаря через побут і звичаї величезної етнографічної групи – бойків, які проживають на території нашого краю. Зрештою, завітайте до нашого музею і ми розповімо чимало цікавого.
Ярослав Поташник.

Україна в цей непростий час вшановує свого Генія і Пророка – Тараса Шевченка. Цьогоріч відзначаємо 200-літній ювілей Великого Кобзаря.
Вірші великого українського Поета як завжди сучасні й актуальні. Шевченкові рядки містять генетичний код нації. Вони змальовують історичне минуле, пророче окреслюють буремне (початок ХХІ століття!) сьогодення і дають надію українцям на щасливе майбуття. Тарас Шевченко – це ціла епоха, вся наша історія. Поет, прозаїк, драматург, художник, фольклорист – це все про нього. Та жодне визначення не може повністю охарактеризувати таку надзвичайно обдаровану людину, якою був Т. Г. Шевченко. Минуло 200 років від народження Великого Кробзаря, а він і надалі залишається першим у літературі, мистецтві, культурі, адже творча спадщина поета багатогранна і всеохоплююча.
У Національному заповіднику «Давній Галич» відбулися літературні читання «У вінок Кобзареві», присвячені 200-літтю від Дня народження Тараса Шевченка. Організували їх працівники інформаційно-видавничого та науково-освітнього відділів спільно з колективом Галицької гімназії. Власне гімназисти під орудою вчительки української мови і літератури Лесі Василівни Геви створили неповторне літературно-мистецьке свято в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич». Вероніка Заворотна, Ярина Квасній, Марія Нагуляк, Аліна Підгайна, Ірина Чабанюк, Владислав Заворотний, Юрій Келавець, Володимир Леочко, Андрій Микула, Андрій Федуник декламували поетичні твори Тараса Григоровича Шевченка, зокрема його вірші, уривки з поем. До ювілею поета завідувач наукової бібліотеки Любов Ониськів підготувала книжково-ілюстративну виставку «Вічний як народ».
Кожне покоління щоразу по-новому розуміє твори поета – і має на це право. Юні галичани, які озвучили Шевченкові думи, засвідчили, що поет – зажди сучасний, його полум’яне слово не залишає нікого байдужим і завжди стоятиме на сторожі правди і добра.
Любов Бойко.

Цими днями стіни Картинної галереї Національного заповідника «Давній Галич» знову розцвіли веселковими барвами, радістю повноти життя і творчості, яку випромінюють не лише твори мистецтва, а й особистість самого автора. Галичани мали за честь вітати в своєму місті творчість члена Національної спілки художників України, лауреата обласної премії ім. Я.Лукавецького 2010 року, директора Музею мистецтв Прикарпаття Михайла Ярославовича Дейнеги.
– Україна сьогодні живе в часі 200-річчя від Дня народження свого Пророка Тараса Шевченка, тому виставковий проект «Куточок раю на землі» і організатори, і сам автор присвячують славному ювілею Великого Кобзаря, – зазначив відкриваючи виставку виконуючий обов’язки генерального директора Заповідника Володимир Костишин та запросив декана Галицького деканату УГКЦ отця Ігоря Броновського благословити мистецьке дійство, яке розпочалося з хвилини пам’яті героїв Небесної сотні.
Михайло Дейнега народився в Єзуполі, навчався у Косові, згодом закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (тепер Академія мистецтв). Понад тридцять років митець віддав улюбленій справі і вважає своє мистецтво асоціативним живописом.
Твори М.Дейнеги бачила чи не вся Україна, Польща, Чехія, Італія, Німеччина. У творчому доробку митця понад тисяча робіт. Їх можна побачити у Канаді, США, Ізраїлі, Великобританії, Франції, Ватикані.
– Він не спочиває на лаврах досягнутого, а рішучими кроками ступає дорогою змін, усвідомлюючи, що весь всесвіт перебуває у безперервній пульсації. З перших кроків творчість художника мала в собі чітко сформовані художні ідеї, які з плином часу методично ускладнювались. Минаючи живописні традиції, художник використовує притаманні лише йому особливості мазка і кольору, надзвичайні колористичні нюанси, які створюють абстраговане від конкретного життя оточення, – ділилася враженнями про творчість М.Дейнеги завідувач науково-методичного відділу Музею мистецтв Прикарпаття Наталія Доскалюк.
– Змістовність творів Михайла Дейнеги не прочитується одразу, вони впливають на глядача опосередковано. Смисл їх розкривається в діалозі двох рівноцінних душ, де художник проходить свою половину шляху, чекаючи на думку глядача, – продовжив думку заступник директора Музею мистецтв Прикарпаття Віктор Доскалюк, – творчий шлях Михайла Дейнеги є символом трансформацій мистецтва загалом. У його картинах сплітаються колір і експресія, відчуваються сучасні підходи до класичного олійного живопису, нетипові екстравагантні композиції та відчуття космічного сприйняття світу.
З новою творчою імпрезою в Галичі художника привітали голова районної державної адміністрації Петро Стрембіцький та лідер Галицького майдану Михайло Зіньковський.
Михайло Дейнега висловив вдячність галичанам за організацію персональної виставки, за розуміння і сприйняття його творчості, запевнивши, що творитиме з новими силами в ім’я розквіту України.
– Михайло Ярославович Дейнега не боїться експе¬риментувати у своїх роботах і при цьому не втрачає свого творчого обличчя. Його твори завжди пізнаються за авторським почерком, бо особистість художника в них дуже яскраво виражена, – зазначив, запрошуючи глядачів до перегляду виставки,
заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький.
До відома галичан та гостей міста, виставка працює щоденно з 9.00 до 17.00 години, за адресою м.Галич, вул. І.Франка, 1.

Ярослав Поташник

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:9587

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:18033

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:7417

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:8096