У зв'язку з відзначенням в Україні 19 травня 2013 року Дня пам'яті жертв політичних репресій Музейно-туристичний етнофестиваль "Галицька брама" переноситься на 26 травня 2013 року. Початок о 12.00 год.


Оргкомітет.

14 травня – День народження Василя Стефаника
У Галицькій центральній бібліотеці відбулися літературні читання за книгою Романа Горака «Кров на чорній ріллі» (есе-біографія Василя Стефаника). Працівники бібліотеки Галина Петраш, Леся Мельницька, Марія Венгрин, Оксана Мединська, історик Марія Сохан, наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Галина Величко та Любов Бойко проаналізували дослідження Р. Горака, розповідали про життєвий і творчий шлях, політичну діяльність Василя Стефаника.

Як зазначає Р. Горак, Василя Стефаника називали Володарем дум селянських, Мужицьким Бетховеном, а він вважав себе Великим страдником.
Над ним висіло прокляття за сподіяний предками злочин – знав, що має спокутувати його. Від того все навколо було чорним, як мужицьке поле. Чув себе листком берези, котрого пірвав вітер, забрав від мами. Постійно мучив його неспокій. Ніде не знаходив пристановища. Вчився на лікаря, але не став ним. Був послом до віденського парламенту, але нічого суттєвого зробити не зміг. Жив у боргах. Соромився своєї бідності. Боліли йому людські страждання. Натягував від того струни душі своєї і виливав свій біль на папері. Постійно сумнівався, чи його письмо буде зрозумілим.
Іван Франко вважав його своїм наслідником у літературі, критикував тих, хто хотів спримітизувати написане ним.
Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім'ї заможного селянина.
1883 р. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназійної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні). Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі.
У 1890 р. Стефаник у зв'язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі змушений був залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Там він брав участь у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з І. Франком, з яким потім підтримував дружні зв'язки.
Після закінчення гімназії (1892) Стефаник вступає на медичний факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною «вийшло діло без пуття». Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова. Тут існувало товариство студентів-українців «Академічна громада». Більшість студентів, які належали до нього, тягнулися до радикальної партії. До них приєднався і Стефаник. У студентські роки він особливо багато читає, пильно стежить за сучасною літературою, зближується з польськими письменниками.
Стефаник-студент бере активну участь у громадському житті рідного Покуття, розширює творчі контакти з українськими періодичними виданнями, активізує свою діяльність як публіцист.
У 1896–1897 рр. він пише ряд поезій у прозі. 1897 р. в чернівецькій газеті «Праця» побачили світ перші реалістичні новели Стефаника – «Виводили з села», «Лист», «Синя книжечка» та інші, які привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем з життя села. Проте не всі відразу зрозуміли і сприйняли нову оригінальну манеру Стефаника.
Перша збірка новел – «Синя книжечка», яка вийшла у світ 1899 р. в Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання і захоплені відгуки найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська. А далі виходять збірки «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905) та інші.
До самої смерті не полишало Стефаника бажання «сказати людям щось таке сильне і гарне, що такого їм ніхто не сказав ще». І на його долю випало найбільше для художника щастя – він сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів.

Любов Бойко.

Навколо адмінбудинку Національного заповідника «Давній Галич» створено маленький дендрарій. Ростуть тут рідкісні та реліктові види дерев і чагарників, багато екзотів, що в нас акліматизувались. Цьогорічна хоч затяжна, проте досить м’яка зима, сприяла тому, що зацвіло багато екзотичних видів дерев.
Особливо потішили нас магнолії. В дендрарії їх три види: кобус, оберненояйцеподібна та суланжа. Невеличке деревце магнолії суланжа цієї весни зацвіло в нас вперше.
До речі, магнолія суланжа – гібрид, який виростили в 1920 році у Франції в ботанічному саду «Суланж-Бодін». У нас це дерево акліматизувалось і почуває себе досить добре.
Надія Мельник.

Напередодні Великодніх свят працівники Національного заповідника «Давній Галич» завітали в стаціонарне відділення Галицького територіального центру соціального обслуговування у смт Більшівцях з подарунками.
На обліку в відділенні знаходиться 34 людини похилого віку, які потребують уваги, шани і турботи. Шефство над стаціонарним відділенням працівники Національного заповідника «Давній Галич» взяли більше 10-и років тому.
Марія Дмитрук.

Писанка – неодмінний атрибут Великоднього кошика. Напередодні свята Пасхи в Національному заповіднику «Давній Галич» відбувся майстер-клас із виготовлення писанок, який провели керівники гуртків Галицької малої академії народних ремесел Зоряна Кружинська, Тетяна Савчук, Марія Онофришин. Працівники заповідника вчилися правильно розмальовувати писанки. Дехто вперше в житті спробував це ремесло і по-дитячому тішився, коли тримав у руках власноруч розмальоване Великоднє яйце. Як підкреслили майстрині, перед тим, як сідати створювати писанку, треба помолитися, а ще необхідною умовою роботи є гарний настрій.
До Великодніх свят у Картинній галереї розгорнута також тематична книжково-ілюстративна виставка «Радіймо всі – ця радість із небес. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», яку підготували бібліотекар Національного заповідника «Давній Галич» Любов Ониськів та працівники Галицької ЦБ Галина Петраш і Людмила Кузів.
За технікою виконання писанки поділяються на «крапанки» – яйця, вкриті кольоровими плямами на тлі іншого кольору; власне писанки – розписані за допомогою воску різними декоративними орнаментами; «мальованки» – розмальовані пензлем; «крашанки» – забарвлені лише одним тоном і «скробанки», або ж «дряпанки».
Найпоширенішим є восковий метод декорування яйця. Для цього слід взяти сире (або видуте) яйце, обезжирити його в оцтовому розчині (1 столова ложка оцту на склянку води), простим олівцем нанести малюнок. Народна традиція надавала зображенням символічного значення. До найбільш популярних традиційних мотивів розпису писанок належать образ Великої Богині (жінки-праматері), солярні знаки (у вигляді розеток, зірочок, свастики, малюнків сонця і зірок, також «крутороги» і «павучки»), «сосенки» (символ вічнозеленої рослини, що плететься по землі, або ж «небесного змія», що запліднював яйце), вербова гілочка, дубовий листочок (символи жіночого і чоловічого начала). Серед геометричних орнаментів найпопулярнішим є своєрідний елемент у вигляді хвилеподібної смуги – «безконечник» (український меандр).
Для розписування воском потрібні писачок – маленька бляшана конусоподібна трубочка, закріплена на дерев'яному держачку, бджолиний віск, свічка, харчові барвники.
У писачок кидають крихти натертого бджолиного воску, розтоплюють у полум’ї свічки і виконують рисунок на поверхні яйця. Він залишиться білим. Далі яйце забарвлюють жовтою фарбою і наносять на нього ті елементи розпису, що повинні бути жовтого кольору. Опісля настає черга червоної барви (за кожним разом інтенсивність фарби наростає аж до найтемнішої). Потім на цьому тлі виписуються ті деталі орнаменту, що повинні бути червоними і т.д. Це техніка нанесення «теплих» (однієї гами) барв. Для нанесення додаткових «холодних» (синіх чи зелених) усувають зайву фарбу з місць, призначених під розпис «холодними», і протравлюють шкаралупу у воді з оцтом чи капустяною кислотою. Після цього продовжується робота. Віск знімають серветкою, попередньо потримавши яйце над свічкою. Готову писанку протирають олією.
Фарби для писанкарства можна купити або приготувати за традиційними рецептами з коріння чи кори різних дерев та кущів, цибулиння тощо.
Колись із писанками виконувались дії в магічних ритуалах. Так, на весняного Юра (6 травня) для забезпечення доброго врожаю писанки котили по зеленому збіжжі й закопували в землю. Дівчата Великоднього ранку вмивалися водою, в яку перед тим клали крашанки та срібні вироби, аби прибували сила й краса, а шкіра на личку була гладенька, як на яєчку. Шкаралупу з-під свячених яєць кидали у воду, що тече, аби задобрити пращурів і щоб у них («на тому світі») також настало свято (на Великдень). Свячені писанки були оберегом житла від природних стихій, а для людей і тварин – від «лихого ока». Писанки використовувалися і в народній медицині. Вони були елементом забави для дітей і молоді.
Традиція писанкарства є однією з найдавніших і найстійкіших на всіх етнічних українських землях. Вона добре прижилась також всюди, де живуть українці.
Любов Бойко.

Працівники Національного заповідника «Давній Галич» готуються до етнофестивалю, що відбудеться 19 травня цього року.
Добрий початок цьому вже покладено. Нещодавно генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» О. Б. Береговський, начальник Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства О. І. Голубчак та директор Галицького національного природного парку Б. М. Терешкун посадили перші саджанці кущів та дерев на території Музею народної архітектури і побуту Прикарпаття.
Саджанці ялівцю козацького та карпатської смерічки допоможуть відтворити неповторний колорит природи гуцульського краю.
Надія Мельник.

У Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка творчих робіт народної художниці, майстрині декоративного живопису Параски Хоми.
Параска Петрівна Хома відома не лише на Івано-Франківщині, а й далеко за межами України. Уродженка села Чернятина, народна майстриня без спеціальної освіти сягнула вершин мистецтва, котрі підкорюються далеко не всім. Параска Хома – заслужений майстер народної творчості, член Національної спілки художників України, лауреат Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур. Її творчість відзначена грамотами, дипломами, золотими медалями. Фантастичні і водночас усім доступні й зрозумілі малюнки-квіти П. Хоми побували на багатьох виставках в Україні та поза її межами. Прикметно, що напередодні Великодніх свят роботи Параски Хоми можуть оглянути галичани.
Відкрив виставку заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький. Своїми враженнями від творчості П. Хоми поділився завідувач науково-освітнього відділу Богдан Струк.
Про найдорожчу людину розповів син Параски Хоми Ярослав. «Мама – людина настрою, вона відображає у картинах свої емоції – любов, захоплення радість, – сказав він. – Вся родина живе тією красою, яку створює мама».
Творчість Параски Хоми – це справді народне мистецтво, буяння природи, свято життя. Її картини викликають радість, відчуття весни і сонця. Коли дивишся на малюнки народної художниці, ніби повертаєшся у світлий, сонячний і казковий світ дитинства. Кожна її робота – неповторна, і разом з тим це часточка улюбленої України. Дивовижний образний світ Параски Хоми захоплює відвідувачів виставок, фахівців народного та декоративно-прикладного мистецтва. Тому генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський виступив з ініціативою висунути творчий доробок Параски Хоми на здобуття Шевченківської премії.
Любов Бойко.

З Днем пам'яток історії та культури України та Міжнародним днем пам'яток і визначних місць!

На виконання доручення Міністерства культури України в рамках проведення екологічного форуму «Довкілля для України» 5 квітня в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулося засідання Круглого столу на тему «Вплив шкідливих викидів теплових електростанцій на збереження культурної спадщини». У заході взяли участь співробітники установи, були запрошені також працівники Галицького національного природного парку.
Завідувач відділу охорони природи Національного заповідника «Давній Галич» Марія Дмитрук, наукові співробітники відділу Надія Мельник та Олександр Сватик виступили з доповідями про вплив викидів Бурштинської ТЕС на гідросферу і водні ресурси Галицького району, розповіли про забрудненість ґрунтів і повітря внаслідок техногенного навантаження промислових підприємств на екосистему.
Заступник директора Галицького національного природного парку з наукової роботи Володимир Бучко наголосив, що насамперед діяльність Бурштинської ТЕС негативно впливає на розвиток рекреації та екотуризму. Адже туристи не хочуть відпочивати в забруднених зонах, дихати повітрям, у якому великий вміст шкідливих речовин. Що стосується природи, то, на думку В. Бучка, представники рослинного і тваринного світу мають здатність пристосовуватися до умов, і саме збереженість біорізноманіття є характерною і визначальною рисою Касової гори, інших природних комплексів, що входять до Галицького національного природного парку.
Своїми зауваженнями щодо стану збереження довкілля, зокрема архітектурних та археологічних пам’яток, поділились заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з питань розвитку та охорони пам’яток Володимир Дідух та заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький.
Учасники Круглого столу говорили також про те, що зростає захворюваність населення, погіршується стан екологічної безпеки у населених пунктах, прилеглих до території Бурштинської ТЕС. Необхідні незаангажовані дослідження атмосфери, води, ґрунтів, які б показали реальну картину, а також відповіли на запитання, які заходи слід проводити задля збереження довкілля.
Любов Бойко.

Щомісяця в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбуваються презентації творчих доробків українських митців. Здебільшого це відомі художники, які вже сказали своє слово у мистецтві. Та чимало в нашому краю і молодих талановитих авторів.
26 березня відкрилася мистецька виставка івано-франківської художниці Христини Бик під назвою «Моя душа». Молода обдарована дівчина тільки починає свій творчий шлях. Закінчила вона Івано-Франківську дитячу художню школу, зараз навчається на 5-ому курсі вищого художньо-професійного училища № 3.
У лютому картини юної мисткині демонструвалися в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка. І ось тепер Галич став першим у черзі міст, які прийматимуть виставку робіт Христини Бик у рамках обласного мистецького туру. Галичанам особливо припали до душі її картини із серії «Старе місто», карпатські пейзажі, натюрморти, створені у техніці голландського живопису.
Мама Христини, пані Ганна, розповіла, що донька малює з дитинства. Вдома всі стіни в її картинах, тож за порадою знайомих вирішили презентувати роботи для огляду спочатку мешканців Івано-Франківська, а тепер і області.
Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський, організатор виставки завідувач науково-освітнього відділу Богдан Струк, інші співробітники установи бажали юній художниці наснаги, нових звершень, впертості у досягненні мети. Як зазначали промовці, Христина Бик має великий творчий потенціал. Сподіваємось, що попереду в обдарованої дівчини – багато вдалих робіт, несподіваних вирішень, творчих знахідок, а ще – визнання її таланту.
Любов Бойко.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8784

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:16622

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:7046

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7466

Troy Apke Authentic Jersey