Рідна мова – духовний скарб нації

Міжнародний день рідної мови – день «підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності» – був проголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня–17 листопада 1999 року в Парижі. Вперше святкувався 21 лютого 2000 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, вдруге, в 2001 році – в Афінах. В Україні це свято відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.
З доповіддю про історію свята, значення рідної мови перед науковими співробітниками Національного заповідника «Давній Галич» виступила завідувач науково-освітнього відділу Христина Береговська.
Оскільки з 6000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.
Рідна мова дорога кожному з нас. Рідною мовою ми вимовляємо наші перші слова і найкраще висловлюємо наші думки. Вона є базою, на якій усі люди розвивають свою особистість з моменту свого першого подиху, і вона є тим, що підтримує нас протягом усього життя. Тож бережімо рідну мову і плекаймо її красу.

17 лютого минуло 120 років від дня народження Верховного архієпископа, предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Йосифа Сліпого. З цієї нагоди в церкві Різдва Христового в Галичі відбулася урочиста літургія, яку відслужив Галицький декан УГКЦ о. Василь Завірач та священики деканату. Як наголосив у своїй проповіді о. Василь, найголовніші риси Йосифа Сліпого – велика любов до рідного народу, непохитна віра в Бога та глибока порядність. Переслідування і тюрми не зламали духу патріарха, він не йшов на компроміс із радянською владою, все своє життя змагав за утвердження Української Греко-Католицької Церкви.
Після Богослужіння в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулися наукові читання, присвячені цій видатній постаті нашої історії. З доповідями про подвижницьке життя патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого виступили генеральний директор-науковий керівник Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський («Йосиф Сліпий – ісповідник Христової віри»), молодший науковий співробітник науково-освітнього відділу Богдана Труханівська («Отець-доктор Сліпий – ректор Академії»), завідувач Музею історії «Давній Галич» НЗДГ Тарас Зіньковський («Нескорений провідник української нації»), заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький («Зовнішня політика Апостольської столиці у контексті душпастирської діяльності Йосифа Сліпого»), провідний редактор інформаційно-видавничого відділу Андрій Чемеринський («Ікона Галицької Божої Матері з крейсера «Паллада» (1914-1930)», отець-селезіянин зі Львова Андрій Боднар.
Народився Йосип Сліпий 17 лютого 1892 р. в с. Заздрість Теребовельського повіту на Тернопіллі в багатодітній родині. Батько – Іван Коберницький-Сліпий, мати – Анастасія Дичковська. Дід Йосипа мав сільське прізвисько «Сліпий». За переданням, цей псевдонім походив від одного з предків, якого у 1709 році росіяни осліпили за те, що він воював під Полтавою проти царя Петра І на стороні гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ. Закінчивши з відзнакою Тернопільську семінарію, майбутній священнослужитель вступив у Львівську духовну семінарію. У Львові відбулася зустріч з митрополитом Андреєм Шептицьким, який направив Йосипа Сліпого на навчання в богословську колегію в Інсбрук (Австрія), а пізніше висвятив його на священика.
Захистивши докторську працю, Йосип Сліпий у 1922 р. стає професором греко-католицької Львівської духовної семінарії, пізніше – її ректором. Організував Богословське наукове товариство, був засновником та редактором квартальника «Богословія». У 1929 р. став ректором Львівської Богословської академії. У 1939 р. митрополит Андрей Шептицький, за згодою Папи Римського, таємно висвятив Йосипа Сліпого на єпископа. По смерті А. Шептицького Й. Сліпий перебрав провід над Галицькою митрополією.
11 квітня 1945 р. разом з іншими українськими католицькими владиками Йосип Сліпий був ув’язнений радянською владою. 18 років поневірявся в таборах. Увесь світ боровся за визволення Й. Сліпого і нарешті його було звільнено. 9 лютого 1963 р. він прибув до Риму й оселився у Ватикані. Від самого початку Й. Сліпий працював для організації Української Католицької Церкви. У Риму побудував собор Св. Софії (посвячений 1969 р.), організував Український католицький університет св.. Климента (з 1963 р.) і науково-видавничу працю при ньому, зокрема відновив видання «Богословія».
Помер Йосип Сліпий 7 вересня 1984 р., в 1992 р. прах кардинала перезахоронено зі собору Св. Софії у Римі до крипти собору Св. Юра у Львові.

Любов Бойко.

17 лютого у Галичі відбудуться урочисті заходи до 120-річчя від Дня народження Патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого.

09.00 - урочиста літургія в церкві Різдва Христового.

10.00 - наукові читання в Національному заповіднику "Давній Галич" (Картинна галерея).

Запрошуємо до участі в урочистостях.

2 лютого минуло 200 років від дня народження українського письменника, відомого байкаря, автора прозових творів і популярного романсу «Очі чорнії» Євгена Гребінки.
У Галицькій центральній бібліотеці відбулося засідання літературної вітальні, присвячене цій події. У заході взяли участь директор Галицької ЦБС Любов Сєдова, заступник директора по роботі з дітьми Олеся Мельницька, головний бібліотекар відділу обслуговування Галина Петраш, бібліотекар цього відділу Наталя Сєдова, бібліотекар сектора краєзнавчої літератури Богдана Кривоніс, бібліограф Галицької ЦБС Оксана Мединська, інші працівники бібліотеки, а також завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич» Любов Бойко, завідувач історичного відділу НЗДГ Марія Костик, секретар Галицького відділення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Марія Сохан. Учасники літературної вітальні розповідали про найприкметніші події життя письменника, аналізували його творчість, зокрема байки, повісті «Кулик» (1840 р.), «Записки студента» (1841 р.), «Ніжинський полковник Золотаренко» (1842 р.) та ін.
Народився майбутній письменник у 1812 на хуторі Убіжище на Полтавщині (тепер село Мар’янівка Гребінківського району) в сім’ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. Навчався в Ніжинській гімназії вищих наук, де почав писати вірші. Перекладав українською мовою поему О. Пушкіна «Полтава», брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів М. Гоголя. У 1834 р. в Петербурзі вийшла збірка байок Є. Гребінки. Відомі також його історичні повісті, нариси, роман «Чайковський» (1843 р.). Євген Гребінка – автор популярного романсу «Очі чорнії», який вперше було надруковано в «Літературній газеті» 17 січня 1843 р. Більшість творів письменника своїм корінням сягає в народну творчість. У своїх байках автор використав традиційні для фольклору персонажі Ведмедя, Вовка, Лисиці, Орла, Вола, Зозулі тощо. Євген Гребінка досяг простоти й легкості стилю, влучності характеристики образів, завдяки чому його твори стали явищем в українській літературі того часу.

Любов Бойко.

У Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка мистецьких робіт Олега Лавріва з м. Долини. Поблагословив захід отець-протоієрей, парох Долинської церкви УГКЦ Серця Ісуса і Серця Марії о. Вітольд Левицький.
Це друге знайомство галичан із творчістю митця. Генеральний директор установи Олександр Береговський розповів, як 10 років тому в Митрополичих палатах (Музей історії давнього Галича) відбулося перше представлення творів художника.
Олег Лаврів народився 9 квітня 1957 року в м. Караганді (Казахстан), у сім’ї репресованих. Як пригадує сам художник, коли одинадцятирічним хлопцем приїхав з батьком вперше на Україну, то дивувався – як тут красиво, скільки фруктів, яка чудова природа!
– Чому ми тут не живемо? – спитав.
– Виростеш – поясню, – відповів тато.
Вже тоді подумав, що житиме лише в Україні, на рідній землі. Закінчивши 8-ий клас, насправді приїхав на Батьківщину, вступив у Вижницьке училище прикладного мистецтва.
Після служби в армії працював художником оформлювачем в Івано-Франківську. А коли на фізико-математичному факультеті Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника відкрили першу групу художників – став студентом. У 1991 році з відзнакою закінчив художньо-графічний факультет цього вузу. По закінченні інституту працював вчителем образотворчого мистецтва в гімназії-інтернаті м. Долини. Були й різні чиновницькі посади, але, як зізнався художник, це не його справа. Його покликання – малювання. Олег Лаврів відомий як портретист, а ще колеги по цеху вважають, що він один з найкращих в Україні майстрів, які володіють технікою пастелі. Його роботи, як зазначила мистецтвознавець Христина Береговська, написані «сповіданою душею».
О. Лаврів організував ряд персональних виставок, які отримали позитивні відгуки преси. Багато робіт художника зберігається у приватних колекціях цінителів мистецтва як в Україні, так і за кордоном.
На відкритті виставки митець почув багато теплих слів від колег-художників, з якими разом навчався. А найбільше враження на присутніх справило звучання духовних творів «Свята Марія», «Псалом», коляд «Не плач, Рахиле» та ін. у виконанні о. В. Левицького. Свій спів отець-протоієрей доповнював роздумами про вічне, про спілкування людини з Богом.
Любов Бойко.

Нещодавно у Галичі побував Роман Лубківський, поет, перекладач, критик, Надзвичайний і Повноважний Посол. У Національному заповіднику «Давній Галич» відбулася презентація книг письменника «Чаша непокори» і «Камертон Шашкевича».
Роман Лубківський – відома постать у мистецькому житті України кінця ХХ – початку ХХІ сторіччя. Ось уже кілька десятиліть яскраве і влучне слово Романа Мар'яновича, його свіжі, несподівані образи тішать читачів, спонукають їх до роздумів.
Закінчивши філологічний факультет Львівського університету ім. І. Франка, Р. Лубківський працював у видавництві «Каменяр», був заступником головного редактора журналу «Жовтень», очолював Львівську організацію Спілки письменників України. Він є автором кількох збірок: «Зачудовані олені», «Громове дерево», «Смолоскипи», «Серпневе яблуко» та інших, низки публіцистичних статей.
Поезія Лубківського перекладена різними мовами світу. А сам він перекладав українською Тредіаковського, Жуковського, Міцкевича, Блока... Роман Лубківський — лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1992), премії ім. П. Тичини «Чуття єдиної родини» (1979), премії ім. В. Незвала Чеського літературного фонду, премії ім. Гвездослава (ЧСФР). Заслужений діяч культури Польщі.
Роман Лубківський присвятив чималий шмат свого життя дипломатичній роботі – працював послом України спочатку в Чехословацькій Республіці, а потім у Чехії. Очолював Комітет з Національної премії України ім. Т. Шевченка.
На зустріч із письменником прийшли представники Галицької інтелігенції, зокрема наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич», освітяни, бібліотечні працівники, священнослужителі, викладачі Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, кандидат історичних наук Богдан Тимків, кандидат історичних наук Ігор Коваль, заступник начальника управління культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації Василь Тимків, завідувач відділу культури Галицької РДА Марія Іваськів, директор видавництва «Місіонер» (м. Жовква) о. Климентій, колега з дипломатичного корпусу, депутат Верховної Ради України першого скликання, голова обласної організації Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка Степан Волковецький, депутат Верховної Ради України першого скликання Дмитро Захарук тощо.
Як зізнався у своєму виступі Роман Лубківський, Галич для нього щось більше, ніж столиця. Він генерує державницькі настрої, збирає людей, небайдужих до долі України. Галицька земля щедра на таланти. З Галича вийшли видатні особистості, він і надалі акумулює позитивну енергію, щоб поділитися нею з усім українством.
Минулий рік був щедрий для Романа Лубківського – побачили світ його кілька книжок, зокрема «Чаша непокори», «Камертон Шашкевича». Маркіян Шашкевич – апостол українства. Він перший відважився на проповідь українською мовою в соборі Св. Юра. З боку влади, держави повинно бути більше уваги і пошанування до цієї постаті, як і до послідовників «Руської трійці», зокрема о. Рудольфа Моха, який залишив по собі добру пам’ять у серцях галичан. Торік вийшла друком і монографія «Світи Святослава Гординського». Роман Мар’янович подякував завідувачу науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» мистецтвознавцю Христині Береговській, яка великою мірою долучилася до видання книги.
Роман Лубківський читав поезії з нової збірки, розповідав про власне бачення сучасної ситуації в державі, а ще порадив кожному на своєму місці добре виконувати свою справу. А з малих справ постане велика – на славу України.

Любов Бойко.

18 січня 2012 р. відбулося перше в цьому році засідання вченої ради Національного заповідника «Давній Галич». На ньому обговорювались такі питання:
1. Про зміни в складі вченої ради.
Доповідач – О. Береговський
2. Розгляд змін та доповнень до положення про історичний відділ.
Доповідач - М. Костик
3. Розгляд та затвердження плану роботи науково-освітнього відділу на 2012 р.
Доповідач –- Х. Береговська
4. Розгляд та затвердження плану роботи Музею історії «Давній Галич» на 2012 р.
Доповідач –- Т. Зіньковський
5. Про затвердження до друку монографії З. Федунківа «Галицький замок».
Доповідач – С. Побуцький
6. Різне.

З першого питання виступив генеральний директор-науковий керівник Національного заповідника «Давній Галич» О. Береговський. Він нагадав, що внаслідок змін, що відбулися в Міністерстві культури України, утворено Департамент культурної спадщини та культурних цінностей. Проте основне завдання Національного заповідника «Давній Галич» – виявлення, збереження, дослідження, популяризація пам’яток – залишається те саме. О. Береговський висловив пропозиції щодо оновлення складу вченої ради.
Заслухавши завідувача історичного відділу М. Костик та обговоривши зміни до положення про історичний відділ, члени вченої ради вирішили затвердити нове положення, враховуючи пропозиції та доповнення. Історичний відділ, за словами генерального директора-наукового керівника Національного заповідника «Давній Галич» О. Береговського, повинен стати своєрідною проблемною лабораторією, яка розроблятиме тематику історичних досліджень, рекомендуватиме теми конференцій, семінарів, круглих столів, пропонуватиме використовувати під час проведення екскурсій нові відкриття і досягнення вітчизняної та зарубіжної науки.
Затверджено також план роботи науково-освітнього відділу в 2012 році, враховуючи пропозиції науковців щодо укладення договорів про співпрацю з районними відділами освіти Івано-Франківщини, підприємствами та організаціями, туристичними фірмами Галичини.
Члени вченої ради заслухали також завідувача Музею історії «Давній Галич» Національного заповідника «Давній Галич» Т. Зіньковського, який розповів про основні напрямки роботи музею в 2012 р. У поточному році до 50-річного ювілею музейного закладу заплановано завершити оновлення експозицій, зокрема «Історія церкви і релігії в Галичині», видати буклет, підготувати ряд статей, організувати святкові заходи тощо.
Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи С. Побуцький запропонував затвердити до друку історико-краєзнавче дослідження керівника науково-редакційного відділу «Звід пам'яток історії та культури. Івано-Франківська область» З. Федунківа «Галицький замок». Пропозицію підтримали заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з питань розвитку та охорони пам’яток В. Дідух, завідувач відділу археології Т. Ткачук, завідувач інформаційно-видавничого відділу Л. Бойко, завідувач історичного відділу М. Костик.
Члени вченої ради проаналізували також Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в Галицькому районі Івано-Франківської обл., яке розробив відділ архітектури Галицької районної державної адміністрації. Встановлення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності у межах генерального плану Національного заповідника «Давній Галич» слід погоджувати з відділом охорони культурної спадщини заповідника.

Проект рішення вченої ради
Національного заповідника «Давній Галич»

І. Заслухавши й обговоривши пропозиції й мотивації генерального директора-наукового керівника Національного заповідника «Давній Галич» О. Береговського щодо змін у складі вченої ради, вирішили:
I. Вивести зі складу вченої ради:
1. К. Тимус, директора Музею історії «Давній Галич».
2. І. Цап’юк, завідувача науково-освітнього відділу.
3. С. Кукулу, завідувача Музею караїмської історії і культури.
II. Ввести до складу вченої ради:
1. В. Костишина, заступника генерального директора з менеджменту, економіки та фінансів.
2. Г. Корнєєву, кандидата історичних наук, провідного наукового співробітника науково-освітнього відділу.
3. Х. Береговську, завідувача науково-освітнього відділу.
4. Т. Зіньковського, завідувача Музею історії «Давній Галич».
5. Я. Поташника, завідувача Музею караїмської історії і культури.
II. Заслухавши й обговоривши зміни до положення про історичний віддділ, вирішили затвердити нове положення про відділ, враховуючи пропозиції та доповнення.
III. Заслухавши й обговоривши план роботи науково-освітнього відділу, вирішили затвердити даний план для роботи відділу в 2012 році, врахувавши пропозиції та доповнення.
IV. Заслухавши й обговоривши план роботи Музею історії «Давній Галич», вирішили затвердити даний план для роботи в 2012 році, врахувавши пропозиції та доповнення.
V. Розглянувши історико-краєзнавче дослідження керівника науково-редакційного відділу «Звід пам'яток історії та культури. Івано-Франківська область» З. Федунківа «Галицький замок», вирішили рекомендувати до друку дану монографію й внести до плану видань Національного заповідника «Давній Галич».

СКЛАД ВЧЕНОЇ РАДИ
1. О. Береговський – генеральний директор-науковий керівник Національного заповідник «Давній Галич», голова вченої ради.
2. Н. Качковська – вчений секретар Національного заповідник «Давній Галич», секретар вченої ради.
3. С. Побуцький – кандидат історичних наук, заступник генерального директора з наукової роботи.
4. В. Дідух – заступник генерального директора з питань розвитку та охорони пам’яток.
5. В. Костишин – заступник генерального директора з менеджменту, економіки та фінансів.
6. Т. Зіньковський – директор Музею історії «Давній Галич».
7. Л. Михальчук – директор Музею народної архітектури та побуту Прикарпаття.
8. Я. Поташник – завідувач Музею караїмської історії і культури.
9. Т. Ткачук – кандидат історичних наук, завідувач відділу археології.
10. М. Костик – завідувач історичного відділу.
11. М. Дмитрук – завідувач відділу охорони природи заповідних територій.
12. Ю. Мусякевич – головний охоронець фондів.
13. Р. Мацалак – завідувач відділу охорони пам’яток.
14. Л. Бойко – завідувач інформаційно-видавничого відділу.
15. X. Береговська – завідувач науково-освітнього відділу.
16. С. Петраш – завідувач художньо-реставраційного відділу.
17. В. Гембарська – старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини.
18. Г. Корнєєва – кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу.
19. В. Баран – член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, завідувач відділу Інституту археології НАН України.
20. О. Федорук – дійсний член НАН України, доктор мистецтвознавства, завідувач кафедри історії та теорії мистецтва Української академії мистецтв та архітектури.
21. М. Бевз – доктор архітектури, завідувач кафедри НУ «Львівська політехніка».
22. Б. Тимків – кандидат педагогічних наук, заслужений діяч мистецтв України.
23. О. Головко – доктор історичних наук, академак АНВШ України, головний консультант апарату Верховної Ради України.
24. Є. Нєзнакомцева – доктор медичних наук, завідувач кафедри Івано-Франківської державної медичної академії.
25. о. В. Шеремета – доктор богословських наук, професор Івано-Франківської теологічної академії.

Власна інформація.

25 січня о 12 год. в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбудеться відкриття виставки художника Олега Лавріва.

Лаврів Олег Іванович народився 9 квітня 1957 року в м. Караганда (Казахстан) в сім’ї репресованих. У 1972 році закінчив вісім класів середньої школи і поступив у Вижницьке училище прикладного мистецтва. Після служби в армії працював художником оформлювачем у м. Івано-Франківськ. У 1991 році закінчив з відзнакою художньо-гафічний факультет Івано-Франківського Державного педагогічного інституту ім.. В. Стефаника. По закінченні інституту працював вчителем образотворчого мистецтва в гімназії-інтернат м. Долина.
З 1994 року працював у Долинській РДА займаючи різні посади, від начальника відділу культури, до заступника голови РДА.
В 2007 році був призначений директором Долинської дитячої художньої школи.
Одружений. Дружина – Лаврів Любов Ярославівна, працює вихователем у дитячому садку.
Виховує двох синів: старший – Ярослав 1981р.н., закінчив Львівський політехнічний університет (комп’ютерні системи), в даний час навчається на священика; молодший – Тарас 1989р.н., закінчив Львівський коледж ім.. І.Труша, на даний час навчається у Львівській академії мистецтв (скульптура).
Брав участь у виставках різних рівнів, організував 8 персональних виставок, які отримали позитивні відгуки преси та телебачення.
Улюблений жанр – портрет;
Улюблена техніка – пастель.
Багато робіт художника зберігаються у приватних колекціях цінителів мистецтва як в Україні, так і закордоном.

Що я читаю? Читанку природи

й апокаліпсис миру та війни,

вивчаю хрестоматію народу

і віршами захоплююсь весни, –

писав Є. Гуцало в книзі поезій «Час і простір».


Євген Гуцало – письменник-«шістдесятник», творчість якого стала формою суспільної опозиції. Народився 14 січня 1937 р. в с. Старому Животові на Вінниччині в родині сільських учителів. Дитячі роки розтерзала війна. Спогади про той трагічний час лягли в основу творчості письменника. Закінчивши Ніжинський педінститут у 1959 р., Є. Гуцало якийсь час працює в редакціях газет, видавництві «Радянський письменник» (нині «Український письменник»), а згодом повністю зосереджується на професійній літературній роботі. Активно друкуватися почав 1960 р., а через два роки вийшла перша збірка оповідань «Люди серед людей». Книжку тепло привітали критика й літературна громадськість. Відтоді одна за одною виходять нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та ін.
16 січня працівники Галицької центральної бібліотечної системи та співробітники Національного заповідника «Давній Галич» провели літературні читання, присвячені творчості Євгена Гуцала, лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка, літературної премії ім. Ю. Яновського. Завідувач відділу обслуговування Марія Венгрин, головний бібліотекар Галицької ЦБС Галина Петраш, завідувач сектора краєзнавчої літератури Богдана Кривоніс, завідувач історичного відділу Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик, науковий співробітник цього відділу Марія Сохан, завідувач інформаційно-видавничого відділу Любов Бойко проаналізували творчість Є. Гуцала, зокрема оповідання «Образ матері», «Хто ти?», повість «Княжа гора» та ін.
Євген Гуцало почувався найбільш невимушено, розкуто, описуючи красу природи й людей, охоче фіксуючи улюблений ним стан осяяння, здивування перед світом, те медитативне передчуття радості й любові, яке великою мірою визначає загальний настрій його ліричної прози. Читаючи твори письменника, поринаєш у спогади про дитинство, пригадуєш перші порухи почуттів, замислюєшся: хто ти у цьому світі?

Власна інформація.

Запорізькі школярі, які на початку січня гостювали в с. Комарів Галицького району, ознайомились із пам’ятками давнього Галича. Учні 5-8 класів, що приїхали разом з учителем історії Запорізької ЗОШ № 81 Наталею Мігачовою та членом батьківського комітету школи Вікторією Мурухваладзе, побували на екскурсії, яку провела завідувач історичного відділу Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик.
У туристичний маршрут було включено центр сучасного Галича, Музей караїмської історії та культури, храм Святого Пантелеймона. Гості з цікавістю послухали розповідь про давній Галич, оглянули макет столиці Галицько-Волинського князівства біля церкви Різдва Христового. Великий інтерес викликала історія караїмської громади Галича. Запоріжці висловили свої міркування з приводу походження караїмів. н
З великим зацікавленням гості з Запоріжжя оглянули храм Св. Пантелеймона кінця ХІІ ст. – дивувались графіті, спробували прочитати тексти на внутрішній стіні храму, розглядали малюнки на зовнішній стіні, зокрема розквітлі хрести, адже у них немає таких давніх пам’яток. Діти жваво спілкувалися про історію України, народні традиції, сучасні проблеми.
Запорізькі діти вперше побували на Західній Україні. Їх вразила любов галичан до своєї землі, пошанування минувшини. Тут вони ознайомились із Різдвяними традиціями, почерпнули для себе багато нового з історії рідного краю.
Власна інформація.

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8337

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:15883

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:6882

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7221