У Галицькій районній бібліотеці відбулося засідання літературної вітальні на тему «Живий вогонь Пушикового слова», присвячене 75-річчю від дня народження українського письменника, фольклориста, літературознавця, публіциста, культурно-громадського діяча. У ньому взяли участь бібліотечні працівники, співробітники Національного заповідника «Давній Галич», активні читачі.

Бібліотекарі Богдана Кривоніс та Галина Петраш пригадали основні події життя і творчості нашого земляка. Народився Степан Григорович 26 січня 1944 р. у с. Викторів Галицького району в селянській родині. Писати почав з восьмирічного віку, в 1959 р. Галицька районна газета опублікувала перший вірш. Після закінчення школи вступив у Тлумацький сільськогосподарський технікум. Трудився в колгоспі, служив в армії. Пізніше закінчив Літературний інститут ім. О. М. Горького в Москві. Працював кореспондентом Івано-Франківської обласної газети «Прикарпатська правда», був головою ради обласного клубу творчої інтелігенції, керівником літературної студії Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника, першим головою Івано-Франківського крайового Товариства  української мови ім. Т. Шевченка «Просвіта».

У 1991 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Слово о полку Ігоревім» та слов'янська міфологія». Провадив викладацьку діяльність у Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника, Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. Народний депутат України (1990-1994) від Коломийського виборчого округу № 199; входив до Демократичного блоку, Народної Ради, був членом комісії з питань культури і духовного відродження, головою підкомісії національних меншин.

Степан Пушик – автор багатьох книжок поезії, прози, пісень, есеїстики. За роман «Галицька брама» та книгу «Страж-гора» удостоєний Національної премії ім. Т. Шевченка в галузі художньої літератури (1990).

Зі шкільних років записував фольклор і залишив після себе унікальну (понад 200 томів) збірку рукописів, частина яких видана книжками: народні казки «Чарівне горнятко», «Казки Підгір'я», «Золота вежа» та ін. Поетичне сприйняття світу, добре знання народної поезії, фольклористичні експедиції, журналістська праця, мандрівки синтезувалися в оригінальну прозу.

Заступник директора Галицької ЦБС по роботі з дітьми Тетяна Гусак розповіла про поетичну творчість Степана Пушика, прочитала його вірші для дітей. Співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Любов Бойко, Марія Костик, Іван Драбчук проаналізували роман «Галицька брама», поетичні твори, історичні розвідки, легенди і міфи, записані письменником. Вони також пригадали особисті зустрічі з відомим земляком – у редакції газети чи видавництві, на науковій конференції чи просто на вулиці Івано-Франківська. Активні читачі Марія Сохан, Ніна Сегін поділилися своїми враженнями від прочитаного – повісті «Дараби пливуть у легенду», поетичної збірки «Писаний камінь», декламували вірші, розповіли про знайомство з поетом.

Любов Бойко.

29 січня в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулося відкриття виставки особистих речей учасників Революції Гідності та війни на сході України під назвою «Галицька звитяга: від Майдану до АТО». На виставці експонуються прапори, будівельні каски, саморобні щити учасників Євромайдану, фотографії, а також речі, що нагадують про трагічні події на сході нашої країни – гільзи від снарядів, муляжі мін, шеврони, бронежилети, військові каски, солдатський сухий пайок тощо.

Цього дня українці вшановують пам’ять Героїв Крут. Як зауважив модератор виставки, завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк, січень – трагічний місяць для нашої новітньої історії. І зараз, через 101 рік від тих сумних подій, українці боронять свій край від ворожої навали.

У 1918 році юні захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху. 29 січня на Чернігівщині, неподалік від залізничної станції Крути, 300 юнаків добровольчого Студентського Куреня вступили в нерівний бій із 5-тисячним більшовицьким військом. У бою під Крутами студенти відстоювали право українського народу жити у власній державі, адже саме тоді більшовики прямували на Київ. А тепер сучасні герої захищають Україну від «братнього народу».

Поблагословили присутніх на відкритті виставки Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський та Галицький декан ПЦУ о. Іван Кузь.

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин зазначив, що люди зібралися, щоб вшанувати героїв – усіх: і тих, хто загинув більше сто літ тому, і сьогоднішніх. Володимир Іванович виступив з ініціативою покійного Ярослава Поташника створити в Галичі Музей звитяги, де можна експонувати речі, виставлені для огляду. Його підтримав голова Галицької районної ради Павло Андрусяк, котрий наголосив, що дуже важливо зберегти пам'ять про ті події, які зараз відбуваються.

Голова громадського об'єднання воїнів-ветеранів Афганістану Михайло Вітовський, котрий, власне, зібрав і зберігає речі, привезені учасниками подій на Майдані в Києві та військовослужбовцями із зони АТО, давно мріє про створення музею і навіть запропонував відкрити його у приміщенні старої лікарні, виділеному для волонтерів.

Михайло Зіньковський, що представляє організацію «Галич-Майдан», пригадав події п’ятирічної давнини, передумови виникнення Євромайдану, мітинги на Майдані Різдва в Галичі. Мешканці міста активно підтримували учасників Революції Гідності в Києві. До речі, Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський передав для експонування на виставці вервичку, на якій молилися учасники галицького Майдану, та патрон із Євромайдану в Києві.

Учасник Революції Гідності, вчитель із с. Залуква Тарас Петраш наголосив, що в нашій історії були різні періоди – піднесення і спад, перемоги і поразки, але ми повинні виховувати молоде покоління в дусі патріотизму, щоб «було кому залишити нашу землю».

Любов Бойко.

28 січня відбулося перше в 2019 році засідання вченої ради Національного заповідника «Давній Галич». Відкрив його генеральний директор установи Володимир Костишин. Присутні розглянули ряд питань, зокрема:

1. Затвердження до друку каталогу «Предмети сакральної спадщини Музею історії Галича».

2. Звіт про роботу експедиційного загону «Галицькі некрополі» за результатами дослідження єврейського кладовища в Галичі.

3. Звіт про роботу Національного заповідника «Давній Галич» за 2018 рік.

4. Затвердження плану роботи Національного заповідника «Давній Галич» на 2019 рік.

 

З першого питання виступив завідувач відділу «Музей історії Галича» Тарас Зіньковський. Він ознайомив присутніх із каталогом «Предмети сакральної спадщини Музею історії Галича», над яким співробітники музею Т. Зіньковський, Г. Жолоб, О. Левицька, А. Мусякевич, О. Коваль, С. Щербицька працювали більше двох років. Повністю описано 237 предметів, які знаходяться в музеї. А це ікони, портрети, світлини, стародруки, скульптура, церковні речі. Видання буде цікавим для всіх поціновувачів старовини.

Про результати роботи експедиційного загону «Галицькі некрополі» розповів його керівник, старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини Андрій Чемеринський. Загалом упродовж 2016-2018 років учасники загону, а це, крім А. Чемеринського, науковці Володимир Козелківський та Андрій Фіголь, обстежили на чотирьох кладовищах 2729 поховань, склали ситуаційні карти-схеми, оформили письмові й електронні звіти. Присутні переглянули відеопрезентацію про дослідження на старому єврейському кладовищі в Галичі. Зокрема, на цвинтарі-кіркумі при старій дорозі на Івано-Франківськ обстежено більше 400 поховальних каменів (мацев). На єврейських похованнях встановлені стели – вертикальні плити, та саркофаги – горизонтальні тумби. На надгробках зображені грифони, леви, олені, виноград, зірка Давида, трисвічники, п'ятисвічники тощо.

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький розповів про дослідження галицьких науковців у 2018 році. Семен Омелянович проаналізував кожну колективну чи індивідуальну тему, відзначив досягнення дослідників і озвучив зауваження до декотрих наукових робіт. Зокрема, схвальні відгуки отримали колективні наукові дослідження науково-освітнього відділу (науковий керівник – завідувач відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк), відділу охорони природи і відтворення історичних ландшафтів (науковий керівник – завідувач відділу Марія Дмитрук), відділу «Музей етнографії» (науковий керівник – завідувач відділу Леся Михальчук), відділу «Музей історії Галича» (науковий керівник – завідувач відділу Тарас Зіньковський), відділу «Музей караїмської історії та культури» (науковий керівник – завідувач відділу Роман Рарик), а також індивідуальні наукові роботи завідувача відділу археології Національного заповідника «Давній Галич», кандидата історичних наук Тараса Ткачука, наукових співробітників цього відділу Ігоря Креховецького та Андрія Фіголя, завідувача науково-дослідного відділу Марії Костик та інших.

Щодо наукової діяльності на 2019 рік, то, як наголосив генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин, теми наукових робіт повинні стосуватися насамперед Галича та його історичної і культурної спадщини.

Любов Бойко.

Трохи незвично писати про Степана Пушика у минулому часі, але мусимо змиритися з тим, що цього галицького велета уже більше як півроку немає з нами. З іншого боку, в С. Пушика цьогорічної зими хоч і не круглий, але ювілей (26 січня йому було б виповнилося 75 років). Тож є добра нагода поглянути і на його постать, і на його творчість у галицькому ключі.

Я був особисто знайомий із Степаном Григоровичем. Пригадую, що при  кожній зустрічі у центрі Івано-Франківська я часто з ним розмовляв про Галич, про його історію. А ще у нас були спільними і сілецько-викторівські теми, адже обидва села Сілець і Викторів мають доволі довгу лісову границю. Протягом історичного часу багато сілецьких хлопців женилися у Викторові, а викторівські  -  у Сільці. Тож з С. Пушиком я завжди мав про що поговорити. Пам’ятаю, що дещо з того, що я  йому розповідав, він ретельно записував у свій щоденник.

Степан Пушик завжди любив повторювати, що його рідне село входило у межу стародавнього Галича. Історія цього міста його надихала, підносила до якихось незбагненних висот. І хтозна як би склалася його доля, якщо б не було у ній твердого галицького кореня. Так, Степан Пушик є великим українцем, але він є, насамперед, галичанином по духу. І той факт, що він заповів поховати себе у рідному селі, тільки засвідчує сю думку. Адже проживши усе своє життя в обласному центрі, він на вічний спочинок ліг у  святу галицьку землю.

До речі, инший справжній галичанин Михайло Фіголь свого часу так само спочив на крилоському цвинтарі, підтвердивши, що ця земля – не якась периферія, а своєрідний центр Галичини. Нагадаю також, що і редактор «Галичини» Богдан Галюк ( він теж помер минулого року), що часто друкував на шпальтах часопису Пушикові твори, похований у моєму рідному Сільці. Така ось вимальовується традиція.

Галицька тематика у творчості С. Пушика простежується доволі чітко, якщо не сказати – вимальовується яскраво. Вона присутня і в поетичній творчості, і в прозовій, і в науково-дослідницькій. Темі Галича поет присвятив чимало поетичних рядків, а початок його поеми «Золотий тік» (1999 р.) уже давно здобув заслужену славу класичних рядків:

Є в Галича тяжіння надземне -

Не обійти там слави стороною,

Коли до міста я ставав спиною

Мій Галич все ж охороняв мене…

Про себе С.Пушик писав: «Я ріс і виховувався у національно свідомій родині, коріння якої знаю до 1680-х років, а, за легендами, батькові пращури були дружинниками у галицьких князів, а предки матері з Гуцульщини були опришками. Історія Давнього Галича дихала в мою душу легендами. Я їх записував з вуст бабусі Ганни Дзундзи, з уст матері Марії Пушик. Одна з них – «Золотий Тік» увійшла до хрестоматії, я від неї відштовхнувся, коли писав  однойменну поему, згодом так назвали пісенний фестиваль».  Варто відзначити, що наприкінці 1990-х івано-франківський музично-драматичний театр імені Івана Франка поставив моновиставу за поемою «Золотий Тік».

У рідному Викторові автор записав весільну ладканку, створену  більше семисот літ тому. Вона цінна тим, що співається у ній про князя Данила і про Галич:

Ой попід Галич, попід зелений

Гостинець столочений.

Ой там Данило із боярами ступає,

А калина дорогу заступає.

Вихопили бояри гострі мечі,

Стали калину січи...

Ой не для них вона саджена,

А для Данила споряджена.

Крім згаданої  вище поеми, С. Пушик у 1990 році у київському видавництві «Молодь»  випустив поетичну збірку «Галич». У ній провідною ідеєю виступає любов до рідної землі. Про Галич там знаходимо такі поетичні рядки:

У галки мріє під крилом

Мій рідний Галич…

Ось тут гора!

Ось тут – вода

Й чоренне поле.

Комусь – діра!

Комусь – біда!

Для мене – доля!

А ще є у нього чимало творів, у яких прослідковується і захопленням своїм Викторовом і багатьма іншими містами і селами, де бував письменник.

У  1990 році Степан Пушик став лавреатом  Шевченківськї премії. Вона була присуджена йому за роман «Галицька брама». Оригінальний твір є справжньою енциклопедією нашої минувшини. І хоча він написаний у суто «пушиківському стилі», кожен знайде у ньому багато цікавого для себе. Як пише дослідниця Любов Ободянська, «Цей твір – це історія всього нашого краю і його людей, гімн їхній величі, незборимості, гідності». Але читач має бути підготовленим до читання, мати певний багаж знань у галузі історії, етнографії, археології.  Адже в «Галицькій брамі» природньо співіснують і художньо-історичний, і науковий, і документальний, і публіцистичний, і подорожній жанрові елементи. Зрештою, книги пишуться для мудрих людей, бо дурні їх  просто  не читають.

Роман «Галицька брама» видавався двічі, у 1989 та 2006 роках. У мене є книга з першого видання і я  перечитував її багато разів, робив  закладки і виписував те, що мені було потрібно для власних досліджень. Адже там є багато відомостей не тільки про Галич, але і його південно-східні околиці. А це і Тязів, і мій Сілець, і давні Чешибіси із Духовою Криницею. Чесно кажучи, у книзі важко збагнути сюжетну лінію (чи лінії роману), але за інформаційною завантаженістю із цим твором не може зрівнятися жоден інший роман на історичну тематику.

Багато публікацій С. Пушика присвячено дослідженню «Слова о полку Ігоревім». У 1991р. він захистив кандидатську дисертацію «Слово о полку Ігоревім» і слов'янська міфологія». Це саме він розтлумачив, орієнтуючись на галицький діалект, багато темних плям, або незрозумілих місць давньоруської поеми. Він зробив прозовий переклад і реконструкцію тексту давнього твору. С.Пушик був переконаний, що йому вдалося «…відкрити міфоструктуру твору, розшифрувати деякі незрозумілі місця тексту, відкрити підтекст твору, в якому зашифрований календар походу». А ще дослідник розкрив шифр Збручанського ідола, як календар, і це дало змогу розшифрувати багато календарів на скелях тощо.

С.Пушик висунув гіпотезу про те, що автором «Слова…» був син Ярослава Осмомисла князь Володимир Галицький, рідний брат героїні поеми Єфросинії Ярослвани. Ця гіпотеза прикарпатського дослідника зараз  має прихильників навіть у столичних наукових колах. Письменник брав участь у створенні телефільму до 800-річчя «Слова о полку Ігоревім» під назвою «Там, де росла Ярославна». А зростала вона тут, у нашому стольному Галичі. До речі, одна з останніх прижиттєвих публікацій С. Пушика, присвячена цій темі «Саркофаг автора «Слова..», була надрукована в обласній газеті «Галичина».

Як професор кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. В.Стефаника  С. Пушик досліджував міфологію слов'ян, фольклор та історію краю. Цій темі були присвячене дослідження «Дохристиянський Галич», яке увійшло до відомої «Бусової книги». А це тритомна монографія про давні вірування галичан та  українців.

На завершення зазначу, що у багатогранному таланті нашого великого земляка-галичанина саме Галич відіграв чи не головну роль. Адже ще у далекому 1959 році Галицька районна газета  «Радянське село» вперше надрукувала вірш молодого початківця Степана Пушика «Наша молодь». Пізніше він відвідував організовану при редакції літературну студію, яка і дала йому «путівку» у літературне життя. Галич ніби благословив молодого автора на довгу творчу долю. Шкода тільки, що нитка життя перервалася так швидко.

 

Іван ДРАБЧУК.

29 січня, о 12.00 у Картинній галереї Національного заповідника "Давній Галич" відбудеться відкриття виставки "Галицька звитяга: від Майдану до АТО". Запрошуємо всіх бажаючих, вхід вільний!

До 100-річчя Соборності України, 21 січня 2019 р., в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулася презентація видань, що вийшли друком у 2018 році. Адже поява нових книжок – серйозних, цікавих, потрібних – це вагомий внесок у розвиток нашої культури. Бібліотекар Любов Ониськів підготувала виставку «Видавничі проекти Національного заповідника «Давній Галич», де представлені два десятки академічних і краєзнавчих видань, буклетів, фотоальбом, календар, вітальні листівки, науково-популярний часопис «Давній Галич» тощо. Декотрі з видань вже були презентовані й отримали схвальні відгуки читачів, колег-науковців. Інші ще пахнуть друкарською фарбою – побачили світ наприкінці минулого року. Частину видавничих проектів профінансував Національний заповідник «Давній Галич» (генеральний директор Володимир Костишин), частина вийшла коштом меценатів чи авторів.

Як зазначив модератор заходу, завідувач науково-освітнього відділу кандидат історичних наук Андрій Стасюк, до всіх видань так чи інакше причетні співробітники установи – як автори, упорядники, редактори. Андрій Євгенович, зокрема, як один зі співавторів, презентував другий том «Атласу українських історичних міст» під назвою «Галич». З науковим виданням «Багатошарове поселення Більшівці (ур. Кути) на Верхньому Подністров'ї» (Т. ІІ) авторства Т. Ткачука, І. Кочкіна, Р. Щодровського присутніх ознайомив завідувач відділу археології та відтворення історичних ландшафтів, кандидат історичних наук Тарас Ткачук.

Молодший науковий співробітник відділу «Музей караїмської історії і культури» Надія Васильчук представила поетичну збірку галицького караїмського поета Захарія Ісаака Абрагамовича «І нам весна всміхнеться», зачитала кілька віршів із сигнального примірника видання. Про нові книжки І. Драбчука «Зоря «Просвіти» над Галичем», «Вишнева заметіль» та власні розповіла завідувач інформаційно-видавничого відділу Любов Бойко. Відома галичанка Ніна Сегін продовжила поетичну хвилю, у її виконанні неперевершено лунали поетичні рядки Л. Бойко з нової збірки «З берегів мого серця».

Торік побачив світ збірник наукових праць Г. Жолоб, І. Коваля, А. Стасюка «Ярослав Пастернак – дослідник «Галицької Трої». Про роботу над виданням розповіла молодший науковий співробітник відділу «Музей історії Галича» Ганна Жолоб. У 2018 р. працівники інформаційно-видавничого відділу підготували до друку збірники матеріалів двох науково-практичних конференцій: «Галич і Галицька земля» та «Авраамічні релігії в Україні у визнанні плюралізму і толерантності як чинників української ідентичності». Їх проаналізував заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький.

Автор фотоальбому «Галич давній і сучасний», буклетів «Галич» та «Храм Святого Пантелеймона» Володимир Дідух, заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з питань культурної спадщини, повідомив, що названі проекти витримали кілька перевидань, а цього року запланований вихід нового великого альбому про наше місто.

Завідувач відділу «Музей караїмської історії та культури» Роман Рарик ознайомив з буклетом про історію і культуру караїмської громади Галича, а вітальні листівки із зображенням пам'яток народної культури і побуту Прикарпаття презентувала завідувач відділу «Музей етнографії» Леся Михальчук. Старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини, почесний краєзнавець України Андрій Чемеринський продемонстрував календар на 2019 р. з давніми фотографіями металевого мосту на р. Дністер у Галичі (з власного архіву). Андрій Михайлович є також співавтором другого тому «Атласу українських історичних міст».

Слід зазначити, що торік з ініціативи адміністрації заповідника почав виходити щоквартальний науково-популярний часопис «Давній Галич», у якому публікують свої дослідження галицькі науковці.

Любов Бойко.

В серії «Атлас українських історичних міст» видано том 2 - «Галич».

Текстова частина (54 ст.) Атласу складається з наступних матеріалів: «Вступ» (Мирон Капраль), «Княжий Галич (археологія, дослідження, структура міста)», (Юрій Лукомський, Василь Петрик); «Галич періоду маґдебурзького права (XIV – XVIII cт.)» (Андрій Стасюк); «Галицький старостинський замок: реконструкція будівельних періодів» (Зеновій Федунків); «Галич у ХІХ – початку ХХІ ст.: історико-урбаністичний розвиток» (Мирон Капраль, Андрій Чемеринський). Текстовий зошит є двомовним – українською та англійською мовами.

Окрім текстової частини наповнення Атласу забезпечують 11 оригін альних карт, 7 карт - реконструкцій, 8 видів міста, близько 20 унікальних світлин австрійського та польського періодів (з приватної збірки А.Чемеринського).

Картографічна частина складається з планів та карт: «Галич з околицями, з Йосифінської топографічної карти Галичини, 1779 – 1782 рр.», «План Галича Маговича, 1795 р.», «План перебудови Францисканського монастиря в магістрат у Галичі авторства Бенео фон Лосеннау, 1802 р.», «Кадастр Галича (центр міста), 1847 р.», «Ситуативний план Галича з проектом моста Домініка Опатовича, 1858 р.», «План - схема «Великого Галича» Ізидора Шараневича, 1882 р.», «Топографічна мапа Галича та околиць, 1927 р.», «План Галича, 1936 р.», «Топографічна карта Галича, 1978 р.», «Генплан Національного заповідника «Давній Галич», 2004–2005», «Сучасний план Галича, 2018 р.» та карт - реконструкцій: «Просторовий розвиток Галича від ХІІ до початку ХХІ ст. (Мирон Капраль, Степан Ямелинець), «Археологія Галича та околиць: докняжий період» (Тарас Ткачук, Ігор Креховецький, Андрій Фіголь), «Княжий Галич: реконструкція планувальної структури ХІІІ ст.» (Юрій Лукомський, Василь Петрик), «Галицький замок: планувальна реконструкція укріплень XVI – XVIII ст. (Юрій Лукомський, Степан Ямелинець), «Локалізація оборонних укріплень Галича (1630-і – середина XVIII ст., схема Лариса Поліщук, Марія Бігун»), «Кадастр Галича (центр міста 1847 р.» (Мирон Капраль, Степан Ямелинець), «Релігійні споруди Галича та околиць (ХІІ – початок ХХІ ст.)» (Володимир Козелківський).

Формат картографічної частини (у стандарті А1, А2, А3) дозволяє здійснювати з нею практичну роботу; карти та інші вкладки є кольоровими.

Для візуалізації міста читачем у період ХVIII – XIX ст., є допоміжними цікаві види та панорами: «Галич, гравюра невідомого автора, 1794 р.», «Замок в Галичі на Дністрі, гравюра Оґюста Франсуа Алєса, 1836 р.», «Галич з півночі, гравюра Мацея Боґуша Стенчинського, 1847 р.», «Рештки замку в Галичі з півдня і заходу, гравюра Мацея Боґуша Стенчинського, 1847 р.», «Ринок в Галичі з вікна замку, гравюра Мацея Боґуша Стенчинського, 1848 р.», «Галич. Костел Вознесіння Діви Марії і руїни замку, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р.», «Галич, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р.», «Галич біля впадіння річки Лукви в Дністер, гравюра Наполеона Орди, бл. 1879 р.».

До роботи над Атласом долучився ряд поважних інституцій: Національна академія наук України, Львівське відділення інституту української археографії та джерелознавства ім. М.М. Грушевського НАН України, Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» інституту археології НАН України, Канадський інститут українських студій (КІУС), Національний заповідник «Давній Галич», «Інститут геоінформаційних систем» (Львів).

До наукової ради атласу входять: Геннадій Боряк, Мирон Капраль (також, є науковим редактором Атласу), Фердинанд Оплль (Австрія), Франк Сисин, Валерій Смолій, Аннґрет Сіммс (Ірландія), Ростислав Сосса, Каталін Сенде (Угорщина), Ярослав Яцків.

Авторський колектив Атласу присвяченого Галичу складають наступні науковці: Марія Бігун, Мирон Капраль, Володимир Козелківський, Ігор Креховецький, Юрій Лукомський, Василь Петрик, Лариса Поліщук, Андрій Стасюк, Тарас Ткачук, Зеновій Федунків, Андрій Фелонюк, Андрій Фіголь, Андрій Чемеринський, Степан Ямелинець.

Картографічне опрацювання забезпечували: Юрій Гонек, Ігор Дикий, Степан Ямелинець; переклад англійською мовою - Марта Скорупська, літературне редагування - Наталя Кіт. Фактично до роботи були задіяні представники трьох наукових центрів – Галича, Івано-Франківська та Львова.

Друк Атласу дофінансовано Галицькою районною радою та Фондом катедр українознавства (США).

Андрій Чемеринський

8 січня 2019 року у другий день Різдвяних свят Музей етнографії Національного заповідника «Давній Галич» відвідала група туристів з Одещини. Відвідувачі були приємно вражені відтвореними різдвяними звичаями галичан. В рамках проекту «Живий музей», учасниками організації «Українська молодь Христові» (м.Галич) було представлене різдвяне дійство Вертеп. Туристи мали можливість поколядувати разом з учнями Галицької школи, які зустріли їх біля покутської хати. Опісля працівниками музею етнографії було проведено цікаву та змістовну екскурсію. Незважаючи на морозну погоду, в цей день було по різдвяному тепло.

 

Роман Коновалов

13 грудня, на свято Андрія Первозванного, в Галицькій районній бібліотеці за круглим столом зібралися поціновувачі поетичного слова. Серед них – бібліотечні працівники Б. Кривоніс, Г. Петраш, Т. Гусак, Г. Микула, члени Галицького літературно-мистецького об'єднання «Нащадки Митуси» Л. Бойко, І. Драбчук, В. Наконечний, активні читачі М. Костик, Н. Сегін. У читальній залі лунали твори галицьких митців у виконанні авторів та учасників творчої зустрічі. Кожен декламував улюблені вірші – про красу природи, щирі людські почуття – до матері, жінки, нелегкі будні заробітчан, а також про героїв Майдану, трагічні сторінки сьогодення. Як зізналася одна галичанка, вона не вірить історикам, а вірить поетам, бо вони серцем відгукуються на події.

Присутні вшанували молитвою пам'ять колег по перу, які відійшли у вічність.

Пропонуємо добірку віршів галицьких поетів.

Любов Бойко

* * *

Лицарі світла,

Вогню охоронці

Честь захищають

В рідній сторонці.

Право на гідність

Має людина –

Істина давня,

Правда єдина.

Темряви сили

Вкрили Вкраїну

Ґвалт учинили –

Морок і міни.

Ніби із пекла

Сили ворожі…

Ми їх здолаєм –

Бог допоможе.

 

* * *

Діти пишуть солдатам листи,

Обереги малюють на захист.

Волонтери на блокпости

Привезуть їх, як щастя птахи.

 

На папері – невміло ще –

Кілька слів, щирі побажання.

"Лист удачу вам принесе", –

Запевняє автор послання.

 

Намальоване серце тут,

Є калинове гроно червоне,

Довгі коси в верби ростуть,

Прапорець синьо-жовтий онде...

 

І листок той, неначе живий,

Затремтів у руках солдата…

Вдома також школярик малий

Зачекався на свого тата.

 

* * *

Серце моє, не плач.

В тузі немає сили.

Впала долів імла,

Сльози лице зросили.

 

Стукає в шибку птах,

Вістки несе недобрі…

Сум в багатьох хатах –

Гинуть сини хоробрі.

 

Вчора – звичайний люд,

Нині – звитяжні вої,

Що від продажних іуд

Край боронити готові.

 

Вірю: мине зима

І на веснянім полі

Буйно зросте ярина

Щасної долі й волі.

 

 

 

 

Іван Драбчук

 

Україна

Заслухаюсь, як поле прошумить

Колоссям золотим, колоссям золотим.

Здивуюся, як ліс зашелестить

Листочками за ним…

Мелодії бере мене яса,

Поглянь, яка краса, навкруг краса.

Оце і є мій край, моя країна,

А зветься вона просто Україна.

 

Піду туди, де жайвір в вишині.

Виводить пісню дню,

виводить пісню дню,

Бо згадував не раз на чужині

Її лишень одну.

А тут вона завжди, звучить завжди.

З переспівом джерельної води.

Оце і є мій край, моя країна,

А зветься вона ніжно – Україна.

 

І де б не був, до неї повернусь,

Тут берег моїх мрій, далеких  моїх мрій.

При зустрічі доземно їй вклонюсь,

Землі моїй святій.

Немає в світі місця й не було,

Де б серце так утішитись могло,

Оце і є мій край, моя країна,

А зветься вона гордо – Україна.

 

Я вірую

Душа моя розкриється в молитві,

Як книга, що дає життя урок.

Святі слова в усталеному ритмі –

Перегортаю за листком листок.

 

Я вірую, і до небес злітаю,

Хоч цим повірте, люди, не хвалюсь.

Я вірую, і перед Богом каюсь,

Люблю цей світ і ні на що не злюсь.

 

 

 

 

 

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8682

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:16492

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:7010

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7417