Сьогодні – День вишиванки. Його в Україні відзначають щороку з 2006 р.
Цього дня українці одягають вишиване вбрання. Вишивка – генетичний код нації. Це те, що вирізняє українців з-поміж інших.
Працівники Національного заповідника «Давній Галич» також прийшли на роботу святково одягнені.
Все буде Україна!

Серед пам'яток національного значення, що збереглися на території Національного заповідника «Давній Галич», – Костел Кармелітів з монастирським комплексом ХVІІ-ХVІІІ ст. у Більшівцях.

Адміністрація заповідника продовжує співпрацю з релігійною організацією «Монастир Блаженного Якова Стрепи Ордену братів менших конвентуальних (францисканців) Римо-католицької Церкви» з питань використання та збереження цієї пам'ятки. Зокрема, підготовлена необхідна документація для передачі об’єкта Орденові в користування на 49 років.

Нещодавно під час господарських робіт на території Замкової гори в Галичі працівники Національного заповідника «Давній Галич» випадково натрапили  на фундамент стіни, яка з'єднувала частини Галицького замку.

Наукові співробітники відділу археології Національного заповідника «Давній Галич»  Тарас Ткачук, Ігор Креховецький та Андрій Фіголь заклали розвідковий шурф на місці знахідки.

Ми попросили прокоментувати дослідження наукового співробітника відділу археології та відтворення історичних ландшафтів установи Ігоря Креховецького. Як повідомив він, при розкопках галицькі археологи виявили фундамент невідомої споруди у внутрішній частині Замку. За розмірами споруда мала висоту 60 см, ширину сторін - 2х2 м. Вона була викладена з мергелю та фрагментів цегли на вапняковому розчині.

Археологи проводять подальші дослідження.

Сподіваємось на цікаві знахідки!

Замок не тільки виконував функції резиденції галицького старости й місця дислокації військового гарнізону. Тут знаходився архів давніх грамот, майнових, земельних і судових документів. У протоколах більшості засідань Галицької землі записано, що суд відбувався на Галицькому замку. Після суду в’язні відбували покарання у підземних камерах – це звалося «сидінням у вежі».

«Сидінням у вежі» Галицького замку були покарані шляхтичі - два брати і сестра Гедзінські. За якусь провину вони утримували в пивниці свого замку в Луці (Львівщина) Софію з Боліновських Мнішевську разом з двома малолітніми синами. Жінка не витримала суворих умов в’язниці і померла. На позов чоловіка покійної трибунал наказав звільнити сиріт, а Гедзінських і їх сестру скарав на «рік вежі» у Галицькому замку

[Федунків З. Галицький замок. Івано-Франківськ, 2013. С. 30].

 

Не завжди замкова охорона ставилася добросовісно до своїх обов’язків. Вона за певну суму відпускала в’язнів на прогулянки до міста.

1647 року охорона дозволила виходити в місто шляхтичеві Теодору Белзецькому, що був скараний «на вежу» за розбій над своїм братом Еваристом. Слуга Евариста, Димидецький, довідавшись, що Теодор не сидить безперервно у в’язниці, вирішив вистежити його. О першій годині ночі він побачив Теодора Белзецького в замковій брамі, коли той виходив до міста. Теодор теж помітив Димидецького, схопив його і поволік до вежі. Два гайдуки Теодора загорнули Димидецького в плахту й за наказом свого пана намагались винести, аби його втопити в Дністрі, але перестрашені криком якоїсь жінки, не виконали наказу

[Федунків З. Галицький замок. Івано-Франківськ, 2013. С. 31].

Вітаємо зі святом наших колег-музейників, насамперед із трьох музеїв Національного заповідника «Давній Галич» – історії Галича, етнографії, караїмської історії та культури.

Бажаємо здоров'я,  творчої наснаги, вдячних відвідувачів!

До речі, сьогодні всі співробітники музеїв працюють. А в Музеї етнографії з 9-ої до 18-ої год відбудеться цікавий захід під назвою «АНГЕЛИ МИРУ», приурочений до свята.

Приходьте! Буде цікаво!

Ось такий унікальний штемпель можна БЕЗКОШТОВНО поставити на конверті в відділенні поштового зв’язку Галич-1 для відправлення листів у межах України. Виготовлений він ще в 2008 р. – до 1110-річчя першої писемної згадки про Галич. Цей штемпель може стати міжнародним, працівники Галицького поштового відділення працюють над цим, але потрібен час.

А до наступного ювілею також буде щось цікаве! Ще на початку лютого цього року Міністерство культури та інформаційної політики надіслало в Національний заповідник «Давній Галич» лист, у якому просило надати пропозиції щодо випуску поштових марок, конвертів і проведення спецпогашень до 1125-річчя з часу першої писемної згадки про місто в Угорській хроніці. Нагадаємо, що з цього приводу Верховна Рада України прийняла Постанову «Про відзначення 1125-ї річниці з часу першої писемної згадки про місто Галич».

Творча група Національного заповідника «Давній Галич» у складі В.Дідуха, С.Побуцького, Л.Бойко, М.Костик, А.Чемеринського подала свої пропозиції редакційно-художній раді АТ «Укрпошта». Зокрема, рекомендовано включити до Тематичних планів випуску поштових марок, конвертів, спецпогашень на 2023 рік рубрику: «Галичу – 1125!»  Серед іншого, на марках, конвертах тощо можна розмістити зображення перлини кам’яного зодчества – храму Св. Пантелеймона, 1194 р., з «розквітлим хрестом» на головній абсиді святині; портрет галицького князя Ярослава Осмомисла; зображення золотого емальованого колта ХІІ ст.; рельєфу крилатого змія ХІІ ст. з Успенського собору чи бронзового водолія з Галича.

Сподіваємось, до 1125-річного ювілею Галича ми побачимо поштову продукцію з пам'ятками княжої столиці.

Дослідження історії Давнього Галича триває ось уже два століття. До нього долучались як відомі вчені, так і аматори, котрі шанували минувшину. В середині ХІХ ст. дослідники І. Петрушевич та І. Шараневич розпочали фахові історичні та археологічні розкопки на наших теренах, виявили давньогалицькі храми, визначили місце розташування столиці Галицького князівства.

Історик О. Чоловський намагався визначити центр Давнього Галича і літописний кафедральний Успенський собор, споруджений за правління князя Ярослава Осмомисла.

Про О.Чоловського маємо небагато відомостей у відкритих джерелах. З Вікіпедії дізнаємося, що народився майбутнів вчений, історик-археограф, колекціонер рукописів Олександр (Александер) Сас-Чоловський 27 лютого 1865 р. в Бакончиці (нині – частина Перемишля) в полонізованій українській родині.

З 1891 р. він працює керівником архіву в Львові.

У 1906-1939 рр. О.Чоловський – директор міських музеїв Львова. Опублікував найстаріші актові книги Львова кінця ХІV – поч. ХV ст. Автор численних праць про історію Галицько-Волинського князівства, пам'ятки архітектури і військового будівництва, історію війн Речі Посполитої з Молдавським князівством та Османською імперією.

Олександр Чоловський зібрав колекцію рукописів з історії міст, сіл і замків Галичини ХVІ-ХVІІІ ст., яка зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України та Головному архіві давніх актів у Варшаві.

Помер учений 7 липня 1944 р. у м. Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Любов Бойко

Галицька брама охороняє замок…

Її змайстрували та встановили працівники заповідника

16 травня 1817 р. народився Микола Іванович Костомаров, видатний український історик, етнограф, письменник, мислитель, громадський діяч, член-редактор Петербурзької археологічної комісії, Історичного товариства імені Нестора Літописця, член-кореспондент Петербурзької Академії наук. Співзасновник та активний учасник Кирило-Мефодіївського братства.

До речі, Микола Костомаров народився в слободі Юрасівка, на території сучасної Воронезької області росії. Колись тут був Острогозький козацький полк, але після скасування козацького устрою на Слобожанщині ці землі відійшли до Воронезької губернії.

Існує версія, що батько Миколи, Іван Костомаров, був родом із козаків-переселенців, які й заснували і ХVІІ ст. Острогозький полк, а мати, Тетяна Петрівна (Костомариха, як називав її Т.Шевченко), була українською селянкою зі Східної Слобожанщини.

Микола Костомаров був близьким другом Тараса Шевченка й одним із засновників Кирило-Мефодіївського товариства в 1846 р., написав його програмний твір – «Книгу буття українського народу».

Викладаючи історію спочатку в Київському університеті, а після заслання у справі Кирило-Мефодіївського братства до Саратова, ставши професором Петербурзького університету, Костомаров у своїх працях відстоював ідею існування українського народу вже в ІХ столітті і належності історії часів княжого Києва саме до історії України. Ось як він писав про давність української нації в праці «Богдан Хмельницький»:

«Народ, який населяє у наш час більшу частину Галичини та Буковини, Люблінську губернію Царства Польського, губернії Російської імперії: Подільську, Волинську, Київську, частину Гродненської та Мінської, Чернігівську, Полтавську, Харківську, Катеринославську, землю війська Кубанського, народ, що складає значну частину народонаселення в губерніях: Воронізькій, Курській, Херсонській, народ, що має свої поселення у губерніях: Саратовській, Астраханській, Самарській, Оренбурзькій і землі Війська Донського, народ, який називають українцями, малоросіянами, черкасами, русинами та просто руськими, належить до найдавнішої галузі племені слов’янського. В глибокій давнині ми бачимо його на просторі, що належить зараз до Галичини, Волині, Поділля, Бессарабії, київської та херсонської губернії під іменами Великої Скуфії, антів, волинян».

Микола Костомаров писав і поезію під псевдонімом Ієремія Галка. У вірші «Пісня моя» він оспівує всю велику українську етнічну територію, від західного Сяну до східної річки Сосна, на якій стоїть Острогозьк, чільне місто Східної Слобожанщини, зараз російське.

Особлива сторінка в житті М. Костомарова – його публіцистична та полемічна діяльність. За участю вченого були створені журнали «Киевская старина» та «Вестник Европы», де щороку публікувалися його праці з історії України.

Помер М.І. Костомаров у квітні 1885 р. і був похований на Волковому кладовищі у Санкт-Петербурзі.

Любов Бойко

Творча група у складі Семена Побуцького, Андрія Петраша, Тараса Зіньковського, Соломії Щербицької, Ганни Жолоб, Ольги Коваль придумала такий формат екскурсії, в якому відвідувачі зможуть відчути себе учасниками театралізованого дійства, зануритись у часи княжого Галича.

Хтось навіть може уявити себе князем – коли біля Галичиної могили з короною на голові прочитає клятву.

А ще на Крилоській горі ви отримаєте в подарунок мішечок із коштовною «галицькою» сіллю та нап'єтеся цілющої води з Княжої криниці. І звичайно, послухаєте цікаву розповідь екскурсоводів. Цього разу ними були науковці-історики Семен Побуцький та Андрій Петраш.

Ви дізнаєтесь про початки давнього Галича, походження назви нашого міста, про князів, котрі розбудовували столицю Галицької землі, унікальні пам'ятки, що збереглися до нашого часу.

А найголовніше – тут ви відчуєте атмосферу старовини.

Любов Бойко

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:11684

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:21220

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:8620

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:9318