Напередодні 160-ої річниці від дня народження Івана Франка в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулася презентація видання творів Тараса Івановича Франка «Вибране» з серії «Галицька бібліотека».

Голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ Євген Баран розповів про свою роботу над упорядкуванням творчого доробку сина Івана Франка Тараса. Літературні дослідження, статті, поезія, гумор, листи Тараса Івановича Франка, спогади про славного батька ледве вмістились у два солідні томи обсягом 900 і 760 сторінок. До речі, упорядник подарував їх для наукової бібліотеки Національного заповідника «Давній Галич». Тарас Іванович Франко ще за життя батька почав публікувати свої твори. Вони видавались у різні роки, та презентований двотомник – найбільш повне і ґрунтовно опрацьоване видання, що містить цікаві факти, яких немає в жодних дослідницьких роботах. Зазначу, що залишився лише єдиний прямий нащадок Івана Франка по чоловічій ліній – син Тараса Івановича Роланд.

Олександр Косенко, голова обласної письменницької організації м. Кропивницький, сказав, що йому приємно знаходитись у «давній столиці Руси». Поет емоційно прочитав власні вірші про рідну мову, кобзарів-лірників, непросте сьогодення. Як образно висловився автор, «пам’яте, я твій апостроф, що розділяє минуле з майбутнім».

Ціле життя намагається пізнати творчість І. Франка наш земляк, письменник з Калуша Василь Бабій. І хоч про Каменяра написано досить багато – свій внесок в енциклопедію франкознавства зробив і калушанин, видавши власні краєзнавчі дослідження, зокрема книжку «Франковими шляхами». Серед іншого, там є і уривок з листа Івана Франка Ользі Рошкевич. «Певне, я здався Вам нудним, замкнутим, нещирим – інакше кажучи, нецікавим мовчуном, – пише Ользі Франко. – Але поміркуйте самі – я не одержав майже ніякого виховання, не знав і батьківської ласки. Чужий та одинокий поміж чужих людей. Ось так я зростав...»

Продовжили художню частину юні таланти з с. Залуква. Учасники зразкового дитячого колективу (художній керівник І. Сорочинська) підготували інсценізацію за мотивами поезії І. Франка зі збірки «Зів’яле листя». У виконанні юних артистів лунали вірші, в яких оспівано глибоке почуття палкого, але нещасливого кохання, чарівну красу природи.

Любов Бойко.

Наукова конференція «Галич у державотворчих процесах України» пройшла у Національному заповіднику «Давній Галич».  Присвячена вона 25-річниці незалежності нашої держави. У роботі конференції крім науковців установи взяли участь педагоги шкіл Галицького району.

Виступи  учасників тематично були поділені на три напрями,  які розглянули різні аспекти минулого нашого краю, зокрема: «Галицьке князівство – державотворчий центр України», «Роль і місце Галича у державі Романовичів» і «Політична та культурна спадщина Галича в контексті державотворення України». Треба відзначити, що усі без винятку виступи були цікавими та змістовними і розкривали досі не досліджені теми галицької історії.

З вітальним словом до учасників конференції звернувся голова Галицької районної ради Павло Андрусяк. Він зокрема відзначив, що  «місто Галич ми повинні якщо не повністю то частково відродити. Для нас дуже важливою є вісь Київ – Галич, яка має давні історичні традиції і яку зараз активно підтримує і розвиває УГКЦ. У спілкуванні із главою церкви патріархом Святославом уже є домовленість про відновлення духовно – релігійного осередку на Крилоській горі. І тут своє вагоме слово, що саме робити, а куди не варто вкладати кошти, мають сказати науковці. Адже детального плану розбудови Крилоса - Галича досі, на жаль, не існує».

Поважний гість конференції відомий науковець та краєзнавець Ігор Коваль порушив важливі  питання, з якими працівники установи мають вийти із пропозиціями до влади і церкви. Він зокрема наголосив на важливості проведення систематичних археологічних досліджень у місцях, де виявили цікаві артефакти так звані «чорні археологи». Щоправда, окремі з них ідуть на контакт з науковцями, вводять віднайдені ними речі в науковий обіг, через що можемо їх називати уже «чорно-білими».

Марія Костик, завідувач науково-дослідного відділу заповідника розкрила проблему перезахоронення останків Ярослава Осмомисла у Крилосі, адже це питання уже порушувалось на найвищому рівні. Сподіваємось, що воно буде вирішено одним указом глави УГКЦ. Як на нас, це варто зробити уже наступного року під час чергової патріаршої прощі до Крилоса.

Заступник директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький переконаний, що «заманити» туристів до нашого міста можна відбудувавши Галицький замок. «Поки не запрацює галицький замок, турист до Галича не поїде», - наголосив він.

Таким чином уже із вище написаного можна вималювати основні аспекти розвитку Галича у найближчий час. Це проведення системних археологічних досліджень, перепоховання тлінних останків галицького князя Ярослава Осмомисла та відновлення Галицького замку.  До цього можна додати заснування у Крилосі одного чи більше чернечих осідків, спорудження літньої резиденції глави УГКЦ, у самому Галичі організації муніципального музею, ідея якого уже вітає в повітрі тощо.

Іван ДРАБЧУК

Напередодні 25-ої річниці Незалежності України в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка нашого земляка, художника Володимира Прокопишина. На ній представлені роботи митця, виконані в техніці живопису олійними та акриловими фарбами, а також графіка, створена вугільним олівцем. На відкритті виставки, крім наукових співробітників Національного заповідника «Давній Галич», були присутні представники влади, працівники Галицької центральної бібліотеки. Насамперед завідувач науково-освітнього відділу заповідника Ярослав Поташник розповів про життєвий і творчий шлях молодого митця.

Народився В. Прокопишин 1986 р. в Солотвині Богородчанського району, навчався в Косівському училищі. Більшість його картин створена за останні роки. На творчість митця надихає дружина Вікторія, тому й не дивно, що в його роботах так багато жіночих образів. Зрештою, й сам художник зазначає, що тема жінки його цікавить найбільше. Розвиваючи її в своїй творчості, митець пізнає те, що йому досі невідоме. «Я не зображую красу зовнішню, а стараюся зрозуміти філософію життя, і все, що є у моїй голові, я викладаю на папері», – говорить художник. Він закликає не просто дивитись, а «слухати» картини – і кожна розкаже щось своє.

Після виставки художник робив ескізи портретів галицьких жінок – всі ці роботи будуть з’єднані в одну велику картину. Й, можливо, колись ви впізнаєте себе на полотні, коли буде чергова мистецька виставка.

 

Любов Бойко.

Під такою назвою в Національному заповіднику «Давній Галич» відкрилася виставка, присвячена 25-ій річниці Незалежності України. Зразки представлених на ній різночасових знахідок, виявлених під час роботи археологічного загону заповідника, ще з одного боку репрезентують Галицький край, у якому з сивої давнини жили люди. Під час археологічних розкопок були знайдені ножі, скребки для обробки шкіри, крем’яні сколи, яким по 20 тисяч років, – вони дійшли до нас з кам’яного віку.

Археологи постійно проводять розвідки на території Національного заповідника «Давній Галич», складають карти, на які наносять місцезнаходження об’єктів для досліджень. Як зазначив завідувач археологічного відділу НЗДГ кандидат історичних наук Тарас Ткачук, виставка – це результат роботи галицьких науковців упродовж року. Оскільки повноцінні археологічні дослідження потребують фінансування, науковці не гребують і підйомним матеріалом, знайденим на поверхні після оранки.

Як свідчать археологічні знахідки, перші землероби, які з’явилися на території Прикарпаття, ліпили посуд з місцевої глини (культура лінійно-стрічкової кераміки, 6 тис. років до н.е.). Для трипільців, що жили в епоху міді (5 тис. р. до н. е.), важливою була вода, тому вони селилися біля річок. Як вважає Т. Ткачук, тут було пограниччя між трипільцями і культурами, які розвивались у Центральній Європі. Пізніше відбулася зміна культур. Скотарі, які прийшли на землі Прикарпаття (культура шнурової кераміки, 3 тис. до н. е.), ховали покійників у курганах, причому не насипаних, а викладених із дерня. Власне, галицькі археологи виявили велику кількість курганів на території, що належить до Національного заповідника «Давній Галич», – більше 20-и. Було знайдено також 16 різночасових поселень, зокрема епохи бронзи (культура фракійського гальштату, ХІІ ст. до н. е.), поселення епохи раннього заліза часу римських впливів (липицька культура, ІV ст. н. е.) – тоді на території Прикарпаття з’явилася кераміка, виготовлена на гончарному колі. Віднайдені на території заповідника поселення часу Галицької Русі (ХІІ–ХІІІ ст.) представлені керамікою і мають сліди виробництва заліза.

Присутні на виставці з цікавістю оглянули представлені експонати, слухали розповіді науковців про археологічні дослідження. Насправді, підземний архів України містить ще чимало скарбів, які чекають свого часу.

 

Любов Бойко.

 

1) 18.08.2016 р. – презентація виставки археології «Підземні скарби Галича».Початок о 11.00 картинна галерея НЗ «Давній Галич» (м. Галич, вул. І. Франка 3.);

2) 22.08.2016 р. – Наукова конференція «Галич у державотворчих процесах України». Початок о 10.00 конференц-зал НЗ «Давній Галич» (м. Галич, вул. І. Франка 3.);

3) 23.08.2016 р. – відкриття виставки видавничих проектів  НЗ «Давній Галич». Початок о 10.30 фойє Народного дому м. Галича (м. Галич, вул. )

4) 23.08.2016 р. – презентація художньої виставки В. Прокопишина «Ти – мистецтво». Початок о 14.00 картинна галерея НЗ «Давній Галич» (м. Галич, вул. І. Франка 3.);

5) 26.08.2016 р. – презентація видання творів Тараса Івановича Франка «Вибране» з серії «Галицька бібліотека», присвячена 160-й річниці від дня народження Івана Франка. Початок о 12.00 картинна галерея НЗ «Давній Галич» (м. Галич, вул. І. Франка 3.)

Після завершення Всеукраїнської патріаршої прощі Блаженніший Святослав Шевчук зустрівся в Музеї історії Галича з адміністрацією Національного заповідника «Давній Галич».

Під час зустрічі обговорювались питання перспективи створення духовно-історичного центру в Крилосі-Галичі та розвитку релігієзнавчого туризму з метою духовного виховання серед молоді і школярів, а також наукового вивчення сакральних пам‘яток митрополичого осідку в Крилосі.

Крім того, Глава УГКЦ зустрівся з учасниками АТО, висловив слова вдячності за їх патріотизм, надав Боже благословення і пообіцяв і надалі підтримувати захисників Вітчизни.

Ярослав Поташник.

6-7 серпня 2016 р. вже традиційно відбулася Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, яка знаходиться в старовинному храмі Успіння Пресвятої Богородиці, що на Крилоській горі (територія Національного заповідника «Давній Галич»). Це місце вибрав Бог, а люди ще в сиву давнину спорудили тут величні храми, серед них і церква Успіння Пресвятої Богородиці ХVІ ст., біля якої знаходиться фундамент величного Успенського собору ХІІ ст., побудованого, як свідчать літописи та архівні джерела, під орудою князя Ярослава Осмомисла.

Цьогорічна проща – особлива, тому що відбувається в Ювілейний рік Божого Милосердя. Багато людей у цей час загального збайдужіння, морального і духовного занепаду відчуває потребу здійснити паломництво до святих місць, до чудотворних ікон. Прочани з різних міст і сіл краю йдуть і їдуть до святих місць, щоб засвідчити свою віру і любов до Христа, надію на Боже милосердя. Адже в сучасному складному світі лише віра допомагає людині втримати душевну рівновагу.

Вранці 6 серпня в храмах Івано-Франківська, Бурштина, Калуша тощо відбулися Святі Літургії. Після цього процесійною ходою паломники вирушили до Крилоса-Галича. Прибувши на Крилоську гору, люди мали змогу походити святими місцями, висповідатись. В ніч з суботи на неділю відбувалися молитовні чування перед церквою, євангелізаційно-мистецька програма для молоді та інші релігійні заходи.

У неділю, 7 серпня, відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, яку провадив Глава УГКЦ Блаженніший Патріарх Святослав (Шевчук) разом з духовенством Івано-Франківської митрополії. Цьогоріч і погода сприяла вірянам – помірна температура і легенький вітер не шкодили навіть малим дітям, яких привели і привезли з собою батьки.

Напевне, кожна людина відчуває потребу захисту від негод і злигоднів цього світу. Хто вірить в Ісуса Христа, той впевнений – Бог його не покине, підкаже, як чинити в тій чи іншій ситуації, виведе на добру дорогу. Христос пам’ятає про всіх, навіть про останнього грішника, і тішиться, як Добрий Пастир, коли та сота овечка, що відбилась від 99-и, врешті знаходить правильний шлях. Як сказав Блаженніший о. Святослав, Господь присутній тут сьогодні з нами, він промовляє до нас словами Євангелія. Але щоб їх почути – треба мати відкрите серце. Глава УГКЦ о. Святослав поблагословив присутніх на прощі, а також передав вітання галичанам від Блаженнішого Любомира Гузара, дідусь котрого, як відомо, похований на цвинтарі в Галичі.

Люди йдуть на прощу з різними потребами і проханнями. Кому добре – хоче подякувати Богові за ласку над родиною. Кому зле – просить Ісуса звільнити його від духовних чи тілесних страждань або дати сили терпіти, витримати тягар життєвого хреста. Висповідавшись і прийнявши Святе Причастя, прочани мали нагоду перейти крізь відчинені Двері Божого Милосердя в церкві Успіння Пресвятої Богородиці, поклонитися чудотворному образу Матері Божої, що своєю присутністю в цьому відпустовому місці нагадує нам про Милосердя свого Сина, Ісуса Христа. Люди пройшли оновленою Хресною дорогою, напилися цілющої води з Княжої криниці, відвідали Музей історії Галича…

Бог проявляє до нас Милосердя, як люблячий батько. А ми, в свою чергу, можемо множити добрі діла щодня – сумлінно працювати на своєму робочому місці, допомагати тим, хто потребує, утішити і заспокоїти людину в нещасті. Милосердя змиває людські гріхи, наближає людину до її Творця.

Любов Бойко.

«Паломництво з його чітко визначеним маршрутом і дорогою до мети може допомогти нам усвідомити наші такі часті відступи від праведної дороги, пригадати нашу загубленість і наші зради. Тож паломництва стають природним шляхом нашого навернення до Бога. Пройшовши такий шлях до себе, вернувшись до власного нутра і пізнавши, як далеко ми віддалилися від самих себе, від наших ближніх і від Бога, ми можемо з довірою переступити поріг святині, щоб тут зануритися в Божі милосердні обійми, очистити свою душу від тягаря гріха та відновитися силою і діянням Святого Духа», - навчає Блаженніший Святослав у Посланні до духовенства і вірних УГКЦ та всіх людей доброї волі з нагоди Року Божого Милосердя.

6-7 серпня відбудеться Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої покровительки Галицького краю в с. Крилос (Давній Галич), яку очолить Блаженіший Святослав, Глава і Отець УГКЦ. В ювілейний рік Божого Милосердя будемо мати унікальну нагоду перейти через Двері Милосердя.

На цьогорічній прощі до Крилоса запланований піший хід паломників з Івано-Франківська, Калуша та Бурштина. В цих трьох містах у суботу, 6 серпня, об 08:00, одночасно розпочнеться Божественна Літургія та благословення прочан у дорогу. Серед заходів цьогорічної прощі запланована презентація програми «Сім діл Милосердя», урочисте винесення для почитання чудотворної ікони Матері Божої, молитви на оздоровлення. Традиційно цьогоріч відбудуться і нічні чування, які провадитимуть семінаристи, а опісля – Євангелізаційно-мистецька програма для молоді.

У відділі «Музей етнографії» Національного заповідника «Давній Галич» відкрито новий об’єкт для туристів. Працівники художньо-реставраційного відділу та працівники музею відреставрували хату-«гражду» кінця ХІХ століття, перевезену із села Устеріки Верховинського району. Наукові співробітники музею підібрали експонати та оформили експозицію корчми.

На всій території нашого краю в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. не лише в селах, а й поза їх межами, на роздоріжжях, стояли корчми. Їх називали ще «шинок», «заїзд». Вони мають давню історію і були відомі ще з часів Київської Русі.

Корчма – це громадський заклад, де збиралися селяни, щоб поспілкуватись, повеселитись, почути місцеві новини, обговорювали приватні та господарські справи, навіть укладали різні угоди.

Споруда у плані складається з двох чітко розділених сіньми приміщень: корчми та житла.

Обов’язковими елементами інтер’єру були дерев’яний прилавок, полиці з різноманітним посудом та речами, необхідними для роботи, масивні столи та лави. Інтер’єр оселі корчмаря нагадує типове сільське житло, доповнене деякими речами міського типу.

Запрошуємо всіх охочих та небайдужих людей відвідати наш мальовничий музей на околиці давнього княжого міста Галича, в якому ви зможете побачити сутність прикарпатського люду, його культуру, традицію та мистецтво.

 

Леся Михальчук.

В історії залишається те, що записано. У Галицько-Волинському літописі є цікавий образ – співця Митуси, який жив і творив за правління короля Данила. З тих пір на Галицькій землі народилось не одне покоління митців. Час від часу з’являються цікаві неординарні особистості, які мають «іскру Божу». Творчі люди і зараз намагаються зрозуміти, пізнати цей світ, а свої почуття і думки викладають у власних творах – віршах, оповіданнях, піснях.

У Галицькій районній бібліотеці відбулася презентація нового видання –літературно-мистецького альманаху «Муза не мовчить» (упорядник Любов Бойко). Книгу підготували до друку працівники інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич».

Літературно-мистецький альманах «Муза не мовчить»  – це своєрідний підсумок творчої праці учасників творчого об’єднання «Нащадки Митуси», що діє при Галицькій центральній районній бібліотеці. Серед авторів збірника – літератори, вчителі, медики, робітники, студенти. На суд читача подано лише частину творчого доробку галицьких митців. Кожен з авторів має своє коло зацікавлень, а теми творів різноманітні. Є частина творів на історичну тематику. Зрештою, сьогоднішні події також завтра стануть історією.

Видання складається з трьох розділів. У першому вміщено вірші авторів, які вже мають власні поетичні збірки, – Марії Букавин, Ольги Візнович, Віри Катрич (Лис), Любові Бойко (Людкевич), Лідії Українець, Семена Возняка, Івана Драбчука, Володимира Наконечного та інших. У віршованих рядках – щирі почуття, які переживає людина, зокрема кохання, любов до рідної землі, радість від неповторної краси довкілля, біль за сучасний стан нашої держави тощо.

У другому розділі опубліковані прозові твори Любомири Долішньої, Надії Ополянки, Володимира Романюка. Теми творів відображають думки наших сучасників про сьогоднішній непростий світ. Автори намагаються розібратися в нелегких перипетіях життя, знайти своє місце в ньому. Щоб зрозуміти себе, хтось заглядає в минуле, а дехто кидає свій погляд у майбутнє…

Третій розділ містить пісні Омеляна Ліуша на слова галицьких авторів. Деякі пісенні твори вже відомі – вони звучать на концертах, фестивалях, звучать по радіо. Є і нові пісні.

На презентації у виконанні авторів лунали вірші, пісні, уривки з прозових творів.

Літературно-мистецький альманах «Муза не мовчить» стане в пригоді бібліотекарям, вчителям при вивченні літератури рідного краю, всім вдумливим читачам.

Любов Бойко

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:6563

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:12958

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:5748

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:5721