Працівники Музею етнографії Національного заповідника «Давній Галич» щодня чекають на вас.

Тут можна просто відпочити…

Можна послухати цікаву екскурсію…

А ще своїми руками зробити якусь річ – майстер-класи з соломоплетіння, виготовлення ляльки-мотанки, керамічних виробів проводять викладачі Галицької малої академії народних ремесел.

14 травня – день народження Василя Стефаника (1871-1936 рр.) – українського письменника, майстра психологічної новели, громадського діяча, політика. Його твори мали великий вплив на галичан і загалом українство. За популярністю в Галичині В. Стефаник був другим письменником після І. Франка.

Народився майбутній письменник у селі Русів (Івано-Франківщина) в сім’ї заможного селянина. Батьки грошей на освіту сина не шкодували. Навчався у Русівській початковій школі (з 1878 р.), Снятинській міській школі (з 1880 р.), потім у польських гімназіях у Коломиї (з 1883 р.) та Дрогобичі (з 1891).  З Коломийської гімназії був виключений через участь у «Покутській трійці». В Дрогобичі В.Стефаник познайомився з І.Франком.

Перші літературні спроби В.Стефаника припадають на роки навчання в гімназії. В 1897 р. в чернівецькій газеті «Праця» надруковано кілька його новел з життя покутського села.

По закінченні Дрогобицької гімназії навчався на медичному факультеті Ягеллонського університету в Кракові. Поступово втрачав зацікавлення медициною і зрештою в 1900 р. покинув університет.

У 1904 р. В. Стефаник одружився з донькою священника Ольгою Гаморак, жив з дружиною і синами у с. Стецева. У 1910 р. отримав батьківський спадок, переїхав у рідне село і де прожив там до кінця життя.

В.Стефаник засновує читальні «Просвіти», як член Радикальної партії агітує на виборах, виголошує палкі промови на вічах. У 1908 р. селяни обирають його послом від радикальної партії до австрійського парламенту; 10 років перебуває у Відні, захищаючи селян.

У 1916 р. В.Стефаник повертається до літературної творчості. Радянський уряд з пропагандивною метою призначив йому в 1928 р. персональну пенсію, від якої письменник у 1933 р. відмовився, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції. Внаслідок цього Стефаника в УРСР аж до 1939 р. перестали згадувати. Відтоді його видають сфальшовано, представляючи як прихильника радянського ладу.

Письменник тяжко хворів, ще в 1930 р. він переніс частковий параліч. До частих серцевих нападів долучається запалення легенів. 7 грудня 1936 р. Василь Стефаник помирає, його поховано в рідному селі.

В. Стефаник був творцем соціально-психологічної новели в українській літературі. Він досліджував внутрішній світ людини, реально відтворював людську психологію. Уся творчість Василя Стефаника насичена психологізмом, відчуттям швидкоплинності людського життя на землі.

Письменник був новатором у літературі, творцем і неперевершеним майстром дуже стислої, драматичної за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціально-психологічної новели. Твори В. Стефаника перекладено багатьма мовами світу.

Любов Бойко

Хрестоносці під Галицьким замком

У другій половині ХV ст. ордени хрестоносців занепали і потрапили в ленну залежність від польського короля. 1497 року польський король Ян І Ольбрахт задумав похід проти татар заради відновлення доступу до портів Чорного моря і повернення до складу Польщі Молдавського князівства. Великому магістру Янові Тайфену наказали привести пруських лицарів під Галич.

22 липня 1497 року 400 хрестоносців на чолі з Яном Тайфеном стали на лівому березі Дністра під Галичем. Намісник польського короля визначив місцем дислокації хрестоносців село Семаківці. Голодні хрестоносці не мали харчів, тому відбирали продуктові запаси від місцевих жителів. Староста Галича Станіслав із Ходча просив не кривдити місцевих жителів, на що Ян Тайфен відповів, що він має недостатньо провіанту для хрестоносців. Невдовзі Ян Тайфен захворів і поїхав на лікування до Львова. 25 серпня магістр помер.

Уже без магістра хрестоносці таки побували під Галицьким замком, звідки вирушили на з’єднання з королівським військом. У жовтні 1497 року у лісах Буковини під час відступу королівське військо розбив молдавський господар Стефан ІІІ. Загинула тоді й частина хрестоносців

[Федунків З. Галицький замок. Івано-Франківськ, 2013. С. 20-21].

12 травня 1954 р. Україна стала членом ЮНЕСКО. За цей час країна ініціювала низку міжнародних програм і проєктів. Станом на 2021 рік до Списку всесвітньої спадщини належить шість українських культурних об’єктів і один природний, три елементи внесено до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства (Петриківський декоративний живопис, козацькі пісні Запоріжжя і Подніпров’я, традицію виготовлення Косівської мальованої кераміки), низка біосферних заповідників входить до Всесвітньої мережі біосферних резерватів.

ЮНЕСКО – заснована в 1945 р. спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, місія якої – зміцнювати мир та безпеку через співробітництво країн в освіті, науці, культурі. Програми ЮНЕСКО спрямовані на доступ до освіти, міжнародну наукову співпрацю, збереження і захист об’єктів матеріальної і нематеріальної культурної спадщини, вільне поширення інформації тощо. Організація має розгалужену мережу регіональних і національних офісів, інститутів та партнерських організацій. До неї входять майже 200 країн-учасниць, що фінансують проєкти за спеціальною системою внесків.

Світова спадщина ЮНЕСКО – це культурні та природні цінності, які вважаються надбанням усього людства. До Списку всесвітньої спадщини належать такі українські міста, пам'ятки й об’єкти:

-Львів – ансамбль історичного центру, що охоплює Замкову гору, прилеглі території і середмістя, та собор Святого Юра на Святоюрській горі;

-собор Святої Софії в Києві та прилеглі чернечі будівлі;

-Києво-Печерська лавра – монастирський комплекс Української православної церкви, заснований 1051 року;

-дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні;

 

-резиденція митрополитів Буковини та Далмації.

 

Деякі українські міста є учасниками Мережі креативних міст ЮНЕСКО.

Любов Бойко

Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко не виключає, що вилучені з бібліотек російські книги можуть піти на макулатуру і друк українських книжок. Про це він сказав в ефірі національного марафону.

–Ідеться не просто про вилучення книжок, а про те, що ці книжки можуть піти на макулатуру, і, відповідно, оскільки з папером виникають труднощі, на них можуть наші видавці друкувати українські книжки, – зазначив міністр.

Що цікавить сучасного туриста? Як найкраще показати привабливість наших пам'яток, зокрема збережених давніх галицьких храмів? Що насамперед розповідати з історії княжої доби? Про це розмірковує науковець Андрій Петраш, а колеги з Національного заповідника «Давній Галич» обмінюються думками.

Вишивка – душа українського народу. Вона розповідає про думки та почуття людини, відтворює світ краси та фантазії, передає поетичне осмислення природи й зберігає звичаї наших предків. Майстрині вкладали в українську вишивку глибокий зміст, зокрема віру в майбутнє та прагнення до краси й досконалості. В Музеї етнографії Національного заповідника «Давній Галич» зберігається багато прекрасних зразків української вишивки.

Завітайте в музей – і ви отримаєте море позитивних емоцій!

У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, які не губляться у віках. До таких велетнів української національної культури належить Михайло Грушевський (1866-1934) – визначний історик, археолог, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, організатор української науки, громадсько-політичний і державний діяч, засновник Української Народної Республіки. Саме з його творчою спадщиною пов'язані ідеї відродження української культури і науки, історичної свідомості й національної гідності народу.

Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 р. у м. Холмі (тепер знаходиться на території Польщі). Походив з родини Грушів (пізніше Грушевських), що гніздилася в Чигиринському повіті. Дід Михайла, Федір, переїхав свого часу під Київ, у село Лісники, що допомогло батькові Грушевського, Сергієві Федоровичу, здобути освіту і присвятити себе педагогічній діяльності. Коли хлопцю виповнилось 4 роки, родина переїхала на Кавказ. Здобувши домашню початкову освіту, Михайло був зарахований відразу до третього класу Тифліської гімназії, і вже тоді виявив інтерес до історії, літератури, народознавства. Саме до грузинського періоду належать перші літературні спроби майбутнього історика, тут народився інтерес до історичних знань, а саме – до історії України. Кілька своїх перших оповідань юний початківець надіслав І. Нечуй-Левицькому, який його підтримав.

Бажання стати з часом українським істориком та літератором повернуло юнака в Україну, де він вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира. В студентські роки молодий дослідник детально вивчав середньовічну історію України, а як кандидатську дисертацію захистив новаторську роботу «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV століття» й одержав за це золоту медаль. Далі молодий історик захистив магістерську дисертацію «Барское староство. Исторические очерки» і дістав ступінь магістра та посаду професора у відомому в Європі Львівському університеті. Відтоді впродовж 19-и років діяльність М. Грушевського була пов'язана з цим університетом, науковим і суспільно-політичним життям Галичини. Тут виявились його здібності як громадського діяча. Саме тут почалась активна співпраця з Науковим товариством ім. Т. Г. Шевченка, яке він потім очолив і сприяв виданню понад ста томів «Записок наукового товариства». Йому вдалося згуртувати навколо себе талановитих молодих дослідників, кожен з яких став помітним явищем в українській науці й культурі кінця XIX – початку ХХ століть. У Львові М.Грушевський пише «Історію України-Руси», в ІІІ-му томі приділяє значну увагу Галицько-Волинській добі.

Саме у Львові утворився могутній тандем Михайло Грушевський–Іван Франко, який дав надзвичайно плідні результати: було видано цілий ряд літературних та публіцистичних творів Лесі Українки, М. Коцюбинського, І. Нечуя-Левицького, О. Кобилянської, інших майстрів української літератури. І все це в той час, коли на території Російської імперії українознавчі дослідження не заохочувалися, а видавнича й викладацька діяльність українською мовою взагалі була під забороною.

Науково-організаційну, редакторську, викладацьку, дослідницьку роботу М. Грушевський успішно поєднував з політичною діяльністю. Був одним із засновників Української національно-демократичної партії у Галичині. Високий науковий авторитет і надпартійна позиція забезпечували його незаперечне лідерство в національно-визвольному русі. І тому після Лютневої революції 1917 р. створена з представників українських соціалістичних партій Центральна Рада заочно обрала його головою. А в квітні 1918 р. Михайла Грушевського обрали Президентом України.

Але політична ситуація в країні була досить складною, і він вимушений був виїхати за кордон, де цілком зосередився на науковій роботі. На Батьківщину політичний діяч повернувся всесвітньо визнаним лідером в історичній науці, якого обрали академіком Всеукраїнської академії наук. Продовжувалась різнопланова науково-дослідна робота, але політичні репресії 30-х років ХХ ст. торкнулись і Михайла Грушевського. У ньому вбачали одну з центральних постатей українського націоналізму і тому, хоча ненадовго, але заарештували. Після звільнення, незважаючи на вік та поганий стан здоров'я, вчений багато працював, намагаючись знайти віддушину в науковій праці. Наприкінці 1934 року, 26 листопада, його не стало. Видатний українець похований на Байковому цвинтарі у Києві. Пам'ять про нього – вічна, а його наукові праці – невичерпне джерело мудрості.

Любов Бойко

Український історик, археолог, мистецтвознавець, професор, дійсний член НТШ Й. Пеленський відомий як автор праць з історії дерев'яної архітектури та пам'яток давнього Галича, давнього Львова, візантійського мистецтва. Підготував кілька наукових монографій, проводив археологічні дослідження в Крилосі (давньому Галичі) в 1909 і 1911 роках.

Історія літописного Галича та його околиць завжди цікавила дослідників. Одним із них був Йосип Пеленський. Його постать і наукова спадщина відомі, на жаль, вузькому колу дослідників.

Народився Йосип Гаврилович Пеленський 31 (18) грудня 1879 р. в м. Комарно у Галичині, в сім'ї відомого діяча «Просвіти». Закінчив 5-класну школу в рідному місті та Львівську академічну гімназію. Навчався в Краківському університеті та Академії Мистецтв. Лекції польського професора Мар'яна Соколовського сприяли тому, що Й.Пеленський зацікавився античною та середньовічною архітектурою, зокрема візантійською. Його перша наукова праця була присвячена проблемам виникнення і розвитку античних та ранньохристиянських базилік. Вона стала основою докторату філософії в галузі мистецтвознавства (1907 р.).

Й.Пеленський був управителем «Рідної школи» в місті Комарно, викладав у гімназіях Галичини, працював на посаді доцента кафедри історії мистецтва Київського університету. Дійсний член Наукового товариства ім. Т.Шевченка (1917 р.), заступник голови комісії НТШ з історії мистецтва. Професор Українського державного Кам'янець-Подільського університету (1918-1920 рр.).

Дослідження княжого Галича Й.Пеленський розпочав на початку ХХ ст. (1909-1911 рр.). Спочатку вчений провів обстеження храму Св. Пантелеймона, єдиної збереженої на території Галичини пам'ятки княжої архітектури. Окрім цього, Й.Пеленський зумів науково локалізувати центральну частину Галича, зазначити на карті й описати більше 20-и місць, де, за його припущенням, знаходились монументальні споруди. Як і О.Чоловський, Й.Пеленський схилявся до думки, що літописний Галич розташовувався на теренах с.Крилос, за 6 км на південь від сучасного міста. Найвідоміша робота вченого – «Галич в історії середньовічного мистецтва на основі археологічних досліджень і архівних джерел» (1914 р.).

На жаль, Перша світова війна перервала дослідження. Є відомості, що Й.Пеленський відповідав за запис добровольців в армію УСС у Володимирі-Волинському (1915-1916 рр.). Вчений був членом консерваційного (реставраційного) відділу при Галицькому намісництві (1917 р.). 30 серпня 1919 р. уряд Директорії створив спеціальну комісію при Міністерстві народної освіти для охорони пам'яток, до складу якої увійшов Й. Пеленський.

Йосип Пеленський практично вирішив проблему локалізації літописного Успенського собору княжого Галича. Проаналізувавши ряд історичних документів, вчений безпомилково вказав на розташування решток собору поблизу парафіяльної церкви в Крилосі.

З 1945 р. Й.Пеленський працює старшим науковим співробітником Львівського відділення Інституту археології АН УРСР. Помер дослідник 27 листопада 1957 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

Любов Бойко

Шановні  колеги!

У межах підготовки до відзначення 1125-річчя Галича Національний заповідник «Давній Галич» ініціює 27-28 жовтня 2022 року проведення Міжнародної наукової конференції «Галич і Галицька земля», метою якої є пошук оптимальних рішень щодо консервації, музеєфікації, популяризації об’єктів історико-культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич»: церкви Успіння Пресвятої Богородиці ХVІ ст. й фундаменту Успенського собору ХІІ ст., Галицького замку ХІV-ХVІІ ст., оборонних укріплень Спаського та Крилоського городищ ХІІ ст., храму св. Пантелеймона ХІІ ст., Кирилівської церкви ХІІ ст. та інших археологічних, архітектурних й історико-культурних пам’яток Галицької землі часів Середньовіччя.

Запрошуємо до участі.

Орієнтовні напрями роботи конференції:

- інноваційні технології та новітні методи збереження об’єктів нерухомої історико-культурної спадщини (музеєфікація, консервація);

- сучасні методи популяризації історико-культурної спадщини;

- історичний;

- археологічний;

- архітектурний;

- пам’яткоохоронний;

- мистецтвознавчий;

- музеєзнавчий;

- туристичний

Плануємо випуск збірника матеріалів конференції до початку заходу.

 

У разі продовження воєнного стану захід пройде в онлайн-режимі.

З повагою оргкомітет

Наталія Качковська  0969692122

Семен Побуцький  0666813326

 

Вимоги до оформлення статті

для публікації у збірнику матеріалів Міжнародної  наукової  конференції  «Галич і Галицька земля»,  проведення якої заплановане на  27-28 жовтня 2022 року в Національному заповіднику «Давній Галич».

Метою заходу є пошук оптимальних рішень щодо консервації, музеєфікації, популяризації об’єктів історико-культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич»: церкви Успіння Пресвятої Богородиці ХVІ ст. й фундаменту Успенського собору ХІІ ст., Галицького замку ХІV-ХVІІ ст., оборонних укріплень Спаського та Крилоського городищ ХІІ ст., храму св. Пантелеймона ХІІ ст., Кирилівської церкви ХІІ ст. та інших археологічних, архітектурних й історико-культурних пам’яток Галицької землі часів Середньовіччя.

Напрями роботи конференції:

- інноваційні технології та новітні методи збереження об’єктів нерухомої історико-культурної спадщини (музеєфікація, консервація);

- сучасні методи популяризації історико-культурної спадщини;

- музеєзнавчий

- туристичний

- науково-освітній

- історично-філософський

- архітектурно-археологічний

- літературно-мистецький

Форми участі у конференції:

- очна: усна доповідь і публікація статей

- заочна: публікація статей

- вільний слухач

Вимоги:

- обсяг поданих матеріалів 7-10 сторінок форматом А- 4, 14 кеглем з інтервалом 1,5, шрифтом Times New Roman;

- посилання в тексті слід супроводжувати цифрами у квадратних дужках, наприклад [3, 5], а список джерел подавати в кінці тексту;

- текст доповіді повинен бути вичитаним;

- максимальна кількість ілюстрацій (малюнків, світлин, іншої графіки) а також таблиць, схем, діаграм тощо не повинно перевищувати 8 позицій.

Інформацію про автора (авторів) необхідно розташувати перед заголовком дослідження без скорочень за таким алгоритмом: прізвище, ім’я (повністю), по батькові (повністю); науковий ступінь, вчене звання; посада й місце роботи – обов’язково; телефон (обов’язково).

Тексти доповідей в електронному варіанті просимо надсилати до 1 липня 2022 року на адресу: Національний заповідник «Давній Галич», вул. І. Франка, 3, м. Галич, Івано-Франківська обл., 77101. E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Проїзд, харчування і проживання – за власний кошт учасників конференції.

У разі продовження воєнного стану захід пройде в онлайн-режимі.

Оргкомітет    конференції


Контактний телефон відповідальної особи – 0969692122 (Наталія Качковська).

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:11684

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:21220

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:8620

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:9318