Чергове засідання літературної вітальні, що відбулося в Галицькій центральній районній бібліотеці, було присвячене творчості сучасних українських письменників Андрія Кокотюхи та Люко Дашвар. Бібліотечні працівники М. Венгрин, Т. Гусак, Г. Петраш та співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Г. Величко, Л. Бойко, М. Костик пригадали основні події з життя митців, проаналізували їх твори, висловили свої думки про ту чи іншу книгу.
Незважаючи на різні життєві дороги, єднає цих авторів те, що вони обоє – «Золоті письменники України».
Андрій Кокотюха народився 17 листопада 1970 року в місті Ніжині Чернігівської області. В дитинстві любив слухати казки, придумував власні. Мріяв стати бібліотекарем, проте закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Перше оповідання опублікував у 1987 році. У 1991 році написав кримінальний твір «Шлюбні ігрища жаб», який отримав нагороду видавництва «Смолоскип». У 1996 році роман вийшов окремою книжкою і набув широкого негативного розголосу в пресі. Завдяки цьому А. Кокотюха став одним з відомих сучасних письменників. Автор співпрацює з популярними українськими газетами, журналами і телеканалами. Твори А. Кокотюхи неодноразово були відзначені нагородами. У 2012 році він став «Золотим письменником України». Учасники літературної вітальні ділилися враженнями про романи А. Кокотюхи «Аномальна зона», «Привид із Валової», «Вогняна зима».
Люко Дашвар – творчий псевдонім української письменниці, сценариста, журналіста Ірини Іванівни Чернової, яка народилася 3 жовтня 1957 року в Херсоні. Спочатку працювала інженером, вийшла заміж, народила дітей. В журналістиці – з 1986 року. Починала з обліковця листів у місцевій редакції, а далі стала головним редактором херсонської молодіжної газети. З 2001 року – головний редактор газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналістом і редактором жіночих журналів, писала кіносценарії. Перший роман «Село не люди» став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова-2007». Різноманітними нагородами були відзначені й інші твори письменниці. У 2012 році Люко Дашвар отримала відзнаку «Золотий письменник України». Проаналізувавши романи «Село не люди», «Молоко з кров'ю», «На запах м'яса», «ПоКров», учасники літературної вітальні зійшлися на думці, що сучасна українська література має чимало цікавих авторів-жінок, серед яких і Люко Дашвар.
Любов Бойко

25 травня працівники Національного заповідника «Давній Галич» у складі представницької делегації, до якої ввійшли представники громадських і політичних організацій району, відвідали Меморіал воїнам Української Галицької Армії на Личаківському цвинтарі у Львові.
Цей день був не випадковим, адже, саме 25 травня Україна вшановувала пам’ять видатного українського державного та громадського діяча, Голови Директорії Української Народної Республіки, Головного Отамана Армії УНР Симона Петлюри у 90-і роковини його трагічної загибелі. Крім того, 23 травня ми вшановували Героїв України. І ці дві дати злилися в одну.
Програму перебування у Львові галичани розпочали з обряду проходження через Двері Божого Милосердя та спільної молитви у Соборі Святого Юра, за участю сотрудника церкви Різдва Христового міста Галича о. Володимира Кузюка, відвідали крипту Собору і помолилися над похованнями видатних діячів УГКЦ Митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосифа Сліпого, кардиналів Сильвестра Сембратовича, Мирослава Івана Любачівського, владики Володимира Стернюка.
Прослухали захоплюючу розповідь про єпископа Української Греко-Католицької Церкви, митрополита Галицького та архієпископа Львівського – предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви, кардинала Михайла Левицького, який у 1825 році взяв на себе всі фінансові витрати під час реставрації церкви Різдва Христового у Галичі.
На Личаківському цвинтарі галичани запалили свічки на могилах Івана Франка та Володимира Івасюка, героїв Небесної сотні на Полі почесних поховань, поклали квіти та взяли участь у панахиді на Меморіалі воїнів Української Галицької Армії, де покоїться прах Дмитра Вітовського.
– Кров наших героїв – символ відродження українства, вона нагадує нам про обов’язок працювати для рідної землі. Їх подвиг – це наші святині, єдині й нероздільні для всіх, хто живе на українській землі, – зазначив під час проповіді отець Володимир.
Пам’ятні заходи на Личакові галичани завершили виконанням державного гімну та хвилиною мовчання на могилах вояків УПА та полеглих учасників АТО.

Ярослав Поташник

23 травня, в рамках відзначення Дня героїв, у районному Народному домі міста Галича Національний заповідник «Давній Галич», Львівське Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять» та k.u.k. Infanterieregiment Erzherzog Ludwig Salwator Nr.58 презентували документально-ігровий фільм «Дмитро Вітовський. Шлях до волі» створений Телекомпанією «Львів ТБ», режисер-постановник Любомир Горбач, оператор Андрій Турянський.
– Екранний час фільму складає одну годину десять хвилин. Більшу частину стрічки знімали в 2015 році, хоч розпочали зйомки ще у 2012, – зазначив під час презентації консультант фільму, провідний науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» Андрій Чемеринський. – Бракувало коштів, перешкодили Майдан, війна на сході України. Але ми вирішили довести розпочату справу до кінця, адже ставили перед собою благородну мету, особливо в часи теперішньої війни – патріотичне виховання молоді на конкретних прикладах з історії, – підкреслив пан Андрій.
Основні зйомки фільму відбувалися у Винниках біля Львова, Миколаївському і Стрийському районах – там, де й відбувалися події часів Першої світової війни, а також на території музею народної архітектури і побуту у Львові «Шевченківський гай».
Автори стрічки вдало зуміли поєднати документальні хронологічні факти з ігровими сценами, наповнивши їх піротехнічними спецефектами, щоб якомога ближче передати події того часу, відтворити наочно військові сутички на полі бою. До участі в ігрових сценах були задіяні прихильники Товариства «Пам’ять», студенти Львівських вузів та коледжів, реконструктори. У ролі Дмитра Вітовського знявся лікар-хірург зі Львова Тарас Симущак.
Зрештою, на реальних прикладах автори показали героїзм українських вояків як зразок самопожертви заради української держави.
Фільм уже презентували у Львові. У Галичі відбулася його друга презентація.

У Музеї етнографії Національного заповідника «Давній Галич» оформлено композицію «Великодні мотиви».
У християнській релігії атрибутом Великодніх свят стала писанка. Це унікальний витвір нашого народу. В усьому народному мистецтві немає такого предмету, який би ніс у собі стільки образно-символічного змісту. Розглядаючи красу українських писанок, не можна, перш за все, не зосередитись на основних художньо-композиційних засобах їхніх розписів. Всім впадає в око симетрія писанкового орнаменту.

Кожен регіон України має своє характерне поєднання барв і композицій. Оригінальний орнамент писанок не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозуміння і природи, єднає з традицією минулого.
Для нас, українців, писанка – символ життя, добра, надії, магічний оберіг нації та її культури.
Виставку писанок можна оглянути до свята Вознесіння.
Леся Михальчук

Шановні працівники музеїв, колеги!

Адміністрація Національного заповідника «Давній Галич» сердечно вітає Вас з нагоди професійного свята — Міжнародного дня музеїв.
В цей день ми шануємо людей, на чиїх плечах надзвичайно важлива та благородна місія – збереження, примноження та популяризація скарбниці народної культури, безцінної спадщини сторіч української історії.
Наші найтепліші слова подяки усім працівникам музеїв за беззастережну вірність обраній професії, копітку та відповідальну працю, невтомне служіння справі національного самоусвідомлення українського народу.
Наше спільне завдання сьогодні – піднести престиж музеїв і суспільну значущість музейної справи.
Від усієї душі зичимо Вам благополуччя, невичерпної енергії, наснаги, нових професійних успіхів в ім’я України!

З повагою
генеральний директор
Національного заповідника
«Давній Галич» Володимир Костишин

Вишивка – один з найбільш поширених видів матеріальної культури, що має давні традиції. Вона належить до найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що сягає своїм корінням у сиву давнину.
Вишивкою займалися всюди. У своїх вишиваних роботах безіменні творці передавали одвічний потяг людини до краси. Матеріалом для вишивки були домоткані полотна, фабричні тканини, на які нашивали канву, шкіра для виготовлення одягу. Вишивальниці користувалися такою технікою вишивання: хрестик, низинка, гладь, гаптування, поверхниця (верховинка), стебнівка, мереження (цирування). Кожна дівчина змалечку переймала від своєї матері чи бабусі досвід вишивання.
Працівники Музею етнографії Національного заповідника «Давній Галич» в оглядовій вежі оформили виставку вишитих рушників. Кожен з рушників – це вишуканий мистецький твір з оригінальною композицією. Натомість всі разом вони є своєрідним екскурсом в історію вишивання, демонструють шанобливе ставлення до народних традицій.
Виставка демонструє можливості давнього мистецтва вишивки, викликає цілий калейдоскоп вражень і розкриває прекрасний духовний світ невідомих майстринь Опілля, Покуття, Гуцульщини та Бойківщини.
Ольга ОЛЕКСЮК

Вже традиційно в травні, після Великодніх свят, в Музеї етнографії Національного заповідника «Давній Галич» відбуваються Галицькі Великодні фестини. Ось і цього року 8 травня, на Провідну неділю, а також у День Матері, в рамках 5-ого етнографічного фестивалю «Галицька брама» в Музеї під відкритим небом у Крилосі молодь виводила гаївки.
Поблагословив учасників і гостей, присутніх на святі, парох с. Крилос о. Ярослав Жолоб. Викладачі та вихованці Галицької малої академії народних ремесел (директор Стефанія Сидорук) демонстрували власні твори: живописні картини, керамічні вироби, писанки, сплетені з соломки речі, прикраси з бісеру. Для всіх, хто мав бажання, були організовані майстер-класи, в яких під керівництвом досвідчених викладачів можна було навчитися своїми руками розмальовувати писанки, виготовляти різноманітні вироби з глини, соломки тощо.
А тим часом ведучі свята Іванна Сорочинська та Ярослав Поташник оголошували виступи учасників фестивалю: фольклорних колективів с. Крилос (керівник М. Урбанович), с. Блюдники (керівник Л. Чернега), с. Бовшів (керівник О. Мацьків), с. Вікторів (керівник О. Ткачівська), танцювального колективу Бурштинського торговельно-економічного коледжу (керівник Я. Сватик). Самодіяльні артисти виконували веснянки та гаївки, а присутні на святі щиро аплодували їм.
На закінчення дійства заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький подякував генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич» Володимирові Костишину, очільникам районної та міської влади за організацію і підтримку фестивалю.
Любов Бойко.

В часі страстного тижня в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич», вперше на Галицьких теренах презентовано виставку «Народна ікона Поділля», з колекції краєзнавця, дослідника мистецтва і культури Подільського краю колекціонера з Хмельниччини Олександра Чернова.
– Через невідповідність усталеним зразкам ці духовні артефакти довший час були під забороною. Проте вони пережили як мінімум дві війни, епоху розвиненого атеїзму і невігластва. Та знаходились люди, які навіть під забороною намагалися зберегти витвори народних майстрів, щоб сьогодні їх можна було представити широкому загалу українців, – зазначив відкриваючи виставку заступник генерального директора Заповідника з наукової роботи Семен Побуцький. Синтезуючи у собі церковно-канонічну традицію та язичницькі міфологічно- фольклорні уявлення людини українська народна ікона становить складний вид творчості, - підкреслював він.
– Від ікони чекали чуда, їй поклонялися, на неї молилися. Існував цілий ряд святих, до яких зверталися за заспокоєнням або допомогою,– сказав, благословляючи мистецьке дійство, сотрудник церкви Різдва Христового міста Галича отець Володимир Кузюк. – Образи Ісуса Христа, Богоматері, святого Миколая, святого Юрія Змієбоця, святої Параскеви, архангелів крізь століття випромінювали безмежну любов до України та її людей, тепло і милосердя, віру в силу українського народу.
Спираючись на офіційно визначені церковні канони, народні майстри виявляли індивідуальне бачення і розуміння подій Святого Письма, адже авторами ікон переважно були сільські іконописці – «богомази», кустарі і ремісники. Для створених ними образів є властивим наділення християнських святих рисами власного етносу, привнесення елементів народного одягу, орнаментальних та побутових атрибутів.
В своїй теологічній спадщині блаженної пам’яті митрополит А.Шептицький якось зазначив: «…Заки я навчився читати і писати, ще дитиною серцем відчував красу старої ікони. Я стояв перед іконостасом і відчував якусь непонятну емоцію. На мене звернено зір Христа Спасителя і Святої Його Матері, то якась містична темрява, в якій світили тільки свічки і їх відблиск на золотих тлах ікон, наче промінчик спливав на душу з-поза світу, наче з неба».
Акумулюючи в собі глибину духовного світосприйняття народу, силу і мудрість його традицій, народна ікона становить особливий вид іконопису і є невід’ємною частиною етнічної культури українського народу. Підтвердженням цьому є виставка Народної ікони Поділля з колекції Олександра Чернова.
– Популяризуючи народну подільську ікону, Заповідник «Давній Галич» тим самим допомагає широкому загалу галичан, і не тільки, долучитись до пізнання унікального скарбу української культури, глибше збагнути підвалини, на які ми спираємося у своєму духовному відродженні, – підсумував генеральний директор Заповідника Володимир Костишин

Ярослав Поташник

Сьогодні, 23 березня, по всій Україні проходить Всеукраїнська толока «Зробимо Україну чистою». Зрештою, для працівників Національного заповідника «Давній Галич» з приходом весни, а тим паче напередодні Великодніх свят, «великі прибирання» стали вже нормою. Адже саме у цей період пожвавлюється туристичний потік до Галича. А тому територія Заповідника має бути презентабельною.
– Ми щороку беремо участь у Всеукраїнській толоці, проте ніколи не чекаємо оголошення уряду про акцію, а щоденно докладаємо зусиль для прибирання території Заповідника, – розповідає генеральний директор Володимир Костишин. – Чи не щодня можна побачити наших працівників на тому чи іншому туристичному об’єкті. Завітайте до Музею історії Галича, чи до Музею етнографії, та навіть до адміністративного корпусу, нам не соромно за благоустрій.
Окрім того, у Заповіднику проводиться чимало заходів природоохоронного спрямування, зокрема, у цьому році ми оголосили конкурс «Благоустрій території – окраса туристичного об’єкту», який триватиме з березня по жовтень. Це не просто конкурс заради «галочки», а справжнє змагання серед наукових підрозділів установи. Я вважаю, що цей крок має бути важливим на шляху до хороших перемін. Правда, чимало клопоту маємо із територією Галицького замку. Мешканці нашого міста, які приходять туди відпочивати, залишають після себе купу сміття, підтверджуючи цим самим рівень свого виховання. А після них на Замкову гору приїжджають туристи. І що бачать?.. Саме тому нам доводиться постійно підтримувати порядок, – наголошує керівник Заповідника.
Цьогорічна акція ще раз дає можливість кожному співробітникові Національного заповідника «Давній Галич», незважаючи на наукові ранги та посади, зробити свій внесок у благоустрій території установи та приведення до належного стану пам’яток історичної і культурної спадщини.

Ярослав Поташник

22 квітня з Богослужіння у церкві Всіх Святих на території Музею етнографії Національного заповідника «Давній Галич», яке відслужили декан Галицького деканату УГКЦ о.Ігор Броновський та сотрудник церкви Різдва Христового міста Галича о. В.Кузюк, розпочалася презентація виставки «Галицький сакрарій», яка представляє унікальну колекцію старовинних речей церковного ужитку, церковних та хатніх ікон і образів, священичий одяг початку минулого століття, які є результатом роботи етнографічного загону відділу фондів Заповідника на теренах Галицького опілля.
– Зважаючи на те, що на виставці представлено цілий ряд унікальних сакральних предметів, які належали церквам Галицького деканату, церква має намір і надалі тісно співпрацювати з науковцями Заповідника, – зазначив благословляючи дійство о.Ігор Броновський. – Ми готові й надалі співпрацювати з етнографами, релігієзнавцями, істориками, адже тільки, спільними зусиллями збережемо надбання нашого народу, з яким матиме змогу познайомитись не одне покоління українців, – підкреслив священик.
З історією церкви Всіх Святих, побудованої на початку ХХ століття і перенесеної до Музею із села Поплавники познайомили присутніх завідувач відділу «Музей етнографії» Леся Михальчук та молодший науковий співробітник відділу Роман Коновалов.
Про особливості та результат роботи етнографічного загону постійно діючої комплексної науково-дослідної експедиції, маршрутом якого було охоплено Галицький, Калуський, Тисменицький та Рожнятівський райони розповіла провідний науковий співробітник відділу фондів Заповідника, кандидат історичних наук Мар’яна Бацвін, зосередивши основну увагу на зборі речей сакрального вжитку при обстеженні храмів опільського краю, серед яких найстаріша дерев’яна церква ХVIII у селі Перлівці, Галицького району, які й увійшли до експозиції виставки «Галицький сакрарій».
– Твори сакрального мистецтва, які ми сьогодні презентуємо є національним багатством нашої держави, – наголосив, відкриваючи виставку, заступник генерального директора з наукової роботи Семен Побуцький, – їх популяризація допоможе глибше збагнути духовне підґрунтя, на яке ми опираємося у своєму прагненні духовного відродження.

Ярослав Поташник

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:6563

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:12958

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:5748

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:5721