Сьогодні в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відкрито виставку молодого київського художника Павла Гузенка на який представлено більше сорока робіт, а вже найближчим часом експозицію буде доповнено ще двадцятьма полотнами.

Павло народився 1977 р. у м. Коростині Житомирської області де навчався у дитячій художній школі. А далі збагачував свої знання у дитячій Державній художній середній школі ім. Т.Шевченка. Сьогодні художник проживає у столиці, а поціновувачі його мистецтва – в США, Канаді, Туреччині, Німеччині, Китаї, Росії та в багатьох містах України.
Галич, де проходить шоста персональна виставка робіт художника, є близьким Павлові, бо у нашому місті мешкають його родичі. На відкритті були присутні мати – Валентина Павлівна та двоюрідний брат – Ярослав Крет.
Твори митця вражають сміливістю кольорового рішення, яке сприймається наче вибух світла і плям. Саме тому, що світлі відтінки й тепла кольорова гамма домінують чи не у кожному творі, від полотен лине неймовірна легкість і тепло, вони піднімають настрій і, викликаючи позитивні емоції, вказують на особистий світогляд автора.
Його роботи можна назвати живими, теплими і життєрадісними не лише за змістом, а й за формою. Незважаючи на те, що сюжети є досить простими, Павло Гузенко зачаровує кольором, який подає сміливо, різноманітно і в той же час дуже легко й витончено.
Багато робіт виконані технікою а-ля пріма. Такий метод найчастіше застосовували імпресіоністи, які метою своєї творчості вважали повернення до природи, що є джерелом усіх вражень та встановлювали зв’язок між оком художника і світлом. А експресіоністи – це фактично нові імпресіоністи лише сучасні, які бавляться хаотичністю форм.
Щодо кольорового рішення, то характерним є перебільшення насиченості кольору, його підсилення що, зрештою, й робить ці роботи привабливими, а майстра – віртуозом кольору і світла. Варто відзначити особливу красу і легкість мазка, кожен з яких вдало підкреслює форму. В той же час і кольорова гамма, і техніка виконання зовсім не затиснуті в рамки – вони вільні.
Слід також зазначити, що більшість полотен не мають чіткої сюжетної лінії, художник ловить мить і не має значення – квітка це в час її розпуску, чи метелик в польоті, чи тепле світло вуличного ліхтаря.
А для тих, хто любить простоту сюжетної лінії, ця виставка – знахідка, адже полотна Павла Гузенка зрозумілі кожному глядачу. А люди, в більшості, цінять те, що розуміють.
З впевненістю можна сказати, що художник Павло Гузенко - людина життєрадісна, світла, наповнена любов’ю до природи, талановита і надзвичайно працьовита.
Вітаючи автора, бажаємо, щоб він це світло і тепло проніс через усе своє творче життя.

Н.Качковська

«… Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі
Буду лить на них сльози гіркі.

І від тих сліз гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна».



Прихід весни в ментальності українського народу асоціюється із ніжною і стрімкою, немов безупинні гірські потоки, поезією безсмертної Лесі Українки. Саме тому творча інтелігенція нашого міста зібралася у виставковій залі Національного заповідника «Давній Галич», щоби вшанувати у 145-й раз світле народження геніальної поетеси України. «Сьогодні мудра і сувора поезії Лариси Петрівни Косач (Лесі Українки) нам, українцям, як ніколи потрібна, - підкреслила у своєму вступному слові заступник директора Галицької гімназії, вчителька української мови і літератури Людмила Фрейнак, - адже вона кличе до боротьби, захистити Батьківщину від підступного й жорстокого ворога зі Сходу. Своєю жагучою любов’ю до життя безсмертна Леся вчить нас зносити терпіння, вірити, надіятися і перемагати». У цікавому і змістовному виступі була глибоко проаналізована творча біографія одного з найвизначніших літературних діячів України новітньої доби, здійснено екскурс лабіринтами її самобутньої поезії і прози. Для науковців досить повчально було почути історичні довідки, як Леся Українка у багатьох своїх творах використовувала багатства народного фольклору, знання з біблійної археології, історії Єгипту, античної Греції і Риму.
Логічним продовженням провідної доповіді став виступ вченого секретаря Національного заповідника «Давній Галич» Наталії Качковської, яка на розлогому ілюстративному матеріалі відтворила музейно-меморіальну карту вшанування пам’яті Лесі Українки у рідній Вітчизні та у світі.
Завершила культурно-просвітницький захід презентацією виставки «Твоєму йменню вічно пломеніти» головний бібліотекар Галицької ЦРБ Галина Петраш, яка детально охарактеризувала видання творів Лесі Українки, дослідження про поетесу, її вклад до скарбниці світової літератури.

Мар’яна Коваль.

Мова є не просто засобом комунікації, але й носієм певних традицій та культурної спадщини. 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Зараз на нашій планеті за оцінками фахівців Всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення.
Вже традиційно в Галичі відбувається огляд-конкурс читців «Рідна мова – диво калинове». Цього року він проводився під гаслом «Україна понад усе». В конкурсі взяли участь учні навчальних закладів Галицького району, бібліотекарі, читачі, всього 52 учасники віком від 6-ти до 84-х років. Організатори конкурсу, а це відділ культури Галицької райдержадміністрації (начальник відділу М. Іваськів) та Галицька центральна бібліотека (директор І. Сорочинська, завідувач методичного відділу С. Бойко, головний методист О. Білик), прагнули залучити широке коло читачів, підтримати обдаровану молодь.
У 2016 рік – ювілейний. Саме тому багато учасників конкурсу декламували вірші і поеми найвидатніших українських письменників Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. У виконанні читців лунали також твори сучасних поетів і власні віршовані рядки про любов до рідного краю, трагічні події на київському Майдані і на сході України. Варто зазначити, що всі учасники були одягнені у національне вбрання, деякі дівчата мали на голові віночки чи синьо-жовті стрічки.
Компетентному журі було нелегко визначити переможців, адже всі учасники намагались показати свої здібності й уміння на сто відсотків. Гран-прі конкурсу виграла Наталія Фурман, учениця Галицької гімназії (директор В. Тихонь), вихованка Центру дитячої та юнацької творчості (керівник літературного гуртка Н. Сегін). Журі відзначило найкращих читців авторських творів. Ними стали Леся Домарчук (с. Маріямпіль), Ярина Квасній (Галицька гімназія), Віталія Криса (Галицька ЗОШ № 1), Ярослава Чернега (с. Колодіїв). Приз глядацьких симпатій отримали Дзвенислава і Тетяна Бабій (с. Деліїв), Вікторія Маціборська і Василь Мосяк (Галицька ЗОШ № 2).
Переможцями у першій віковій категорії стали Зорянка Карас (учениця 2-го класу ЗОШ с. Кінашів, 1-е місце) та Оксанка Кравець (учениця 3-го класу ЗОШ с. Дем’янів, 2-е місце). Перше місце в другій віковій категорії (5-8 класи) заслужив Сергій Керницький (учень Галицької гімназії), друге місце поділили Аліна Підгайна, Валентин Олійник (Галицька гімназія) та Арсен Мисів (с. Бринь), 3-є місце – Галина Пендерецька (с. Тенетники) та Ангеліна Чав’як (с. Тустань). Переможці третьої вікової категорії – Ірина Сапіга (с. Дорогів, 1-е місце), Ольга Бандура (смт Більшівці, 2-е місце) та Юлія Левицька (с. Комарів, 3-є місце).
Особливу подяку організатори конкурсу висловлюють Василеві Григоровичу Соколику, поважному мешканцю с. Крилос, який декламував поему Т. Шевченка «Розрита могила».

Любов Бойко.


18 лютого завершилося засідання Вченої ради Національного заповідника «Давній Галич», на якому було розглянуто звіт про наукову роботу установи за 2015 рік та затверджено тематику наукових досліджень на поточний рік.
З першого питання виступив заступник генерального директора з наукової роботи С.О.Побуцький, який озвучив перелік завершених у минулому році наукових робіт і, проаналізувавши якість виконання, зазначив, що науковці в повному обсязі виконали поставлені перед ними завдання. Крім того, Семен Омелянович повідомив, що з 2016 року переважною більшістю співробітників обрано нові напрямки наукових досліджень.
При розгляді другого питання учений секретар Н.Н. Качковська детально ознайомила присутніх з напрямками досліджень в галузях історії України, історії культури, музеології, пам’яткоохоронної справи, етнографії, релігієзнавства, туризму, зазначивши, що вісім науковців Заповідника обрали індивідуальні теми (Т.М.Ткачук, І.В.Креховецький, А.Б.Фіголь, М.В.Костик, О.Л.Мельничук, О.Ю.Харук, М.Я.Бацвін, Л.Я.Бойко), а сім планується виконати в колективному авторстві, а саме: відділом фондів – завідувач Ю.Я.Мусякевич; відділом охорони культурної спадщини – завідувач Р.О.Мацалак (старший групи авторського колективу – В.М.Дідух); Музеєм історії Галича – завідувач Т.М.Зіньковський; Музеєм етнографії – завідувач Л.С.Михальчук; Музеєм караїмської історії та культури – завідувач Р.В.Рарик; науково-освітнім відділом – завідувач Я.М.Поташник; відділом природи та відтворення історичних ландшафтів – завідувач М.М.Дмитрук.
Також членами Вченої ради затверджено наукових керівників робіт – це доктори історичних наук О. С. Ситник і С.В. Пивоваров; кандидати історичних наук – Т.М.Ткачук, С.О.Побуцький, М.І.Паньків і М.Я.Бацвін.
Крім того, доповідач ознайомила з порядком реєстрації робіт в УкрІНТЕІ, переліком вимог до оформлення звіту, назвала етапи роботи, терміни виконання, звернула увагу на обов’язкове присвоєння публікаціям індексу УДК та на зовнішньому рецензуванні наукового звіту.
Також Н.Н.Качковська застерегла науковців від плагіату в текстах, наголосивши, що недобросовісне запозичення негативно сприймається науковою спільнотою і у разі порушення цих правил робота може бути відхилена без права повторного подання.

Н.Качковська

Вихід у світ нової книги – це знакова подія не тільки у житті авторів, але й тієї місцевості, про яку вона написана. Для нас відрадно те, що ця нова книга про Галич – місто, яке навіть самою назвою може багато що розказати. Приємно й те, що презентація книги пройшла теж у Галичі. А це означає, що місто із славною історичною традицією може і тепер впевнено заявити про себе.
Мова про нову книгу Ігоря Коваля та Івана Миронюка «Сучасна археологія княжого Галича та Галицької землі» (Івано-Франківськ, «Нова Зоря», 2015 р., 320 с.)..
Її предсталення на широкий читацький загал відбулося у Національному заповіднику «Давній Галич». Оскільки книга «археологічна», а її автори не є археологами за фахом, тому, насамперед, слово для виступу було надано археологам-професіоналам, які повиннні були налаштувати присутніх на сприйняття висвітленого у ній матеріалу. Зазначимо, обидва науковці Тарас Ткачук і Богдан Томенчук схвально відгукнулися про появу цього видання, бо воно не тільки віддзеркалює той світ, у якому жили наші предки, але й викликає захоплення тим, що вони залишили нам у спадок. Обидва автори книги, викладачі Прикарпатського університету ім. В. Стефаника – це великі патріоти Галича і вони переконують своєю працею, що бути галичанином (і не тільки у вузькому значенні цього слова) – це престижно.
Виступ авторів книги був кардинально протилежним. Ігор Коваль розповів про свій творчий шлях дорогами «галичезнавства». Він, зокрема, сказав, що Галич для нього відкрив Роман Федорів своїм знаменитим романом «Отчий світильник». А вже тепер він, як біблійний пророк, ходить із тим «світильником» і вишукує давні перла історії галицької землі. Він радіє з того, що із цією книгою має можливість ознайомитись галицька молодь. Нагадаємо, що на презентації були учні Галицької гімназії та двох місцевих шкіл. І. Коваль висловив сподівання, що справу старшого покоління у висвітлені нашої минувшини буде кому продовжити. Адже Стародавній Галич у часи середньовіччя відігравав важливу роль в історії України та Східної Європи.
Іван Миронюк, хімік за професією, представив присутнім презентацію з нумізматики, яка є одним із розділів книги і продемонстрував, які торговельні зв’язки мали давні галичани з арабським, римським, візантійськаим та руським світом.
На презентації виступили мер м. Бурштин Роксолана Джура та заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич Семен Побуцький. На завершення заходу його ведучий Ярослав Поташник побажав авторам нових творчих звершень. Того ж зичимо їм і від себе. А ще хочемо зазначити, що нова книга – це дороговказ до нових досліджень історії давньої столиці нашого краю, які, сподіваємось, в недалекаому майбутньому отримають нове дихання. Якщо їх не випередять «чорні археологи».

Іван ДРАБЧУК

В закапелках душі надхмарної,
В закамарках думки надвільної,
Я літатиму понад хмарами
І у серці завжди буду вільною.

Відчиняєш комірчину її душі, а там – повно-повнісінько всього: і радість буття, і біль, і тихе щастя, і гірка сльоза… Та найбільше, мабуть, її – Любові до всього сущого. Господоньку, так це ж цілісінький скарб, битком наповнений думками, ідеями та мріями, котрі заховані так далеко від людських очей!
Мозок витягає їх зі сховку, як дорогоцінне серцю надбання… Приміряє… нині одне зодягне, завтра – інше… І кожне з них – наче нове… Хоча, ні, – призабуте старе, що личить і новому дню…
Отак, виймаючи із закапелків душі себе, зодягаючи у слово, аби і ви могли зазирнути у її сутність, пише Оксана Кузів.
Вона народилася у місті Бурштин. Сьогодні живе і працює в Івано-Франківську. Закінчила Львівський державний університет ім. І. Франка за спеціальністю викладач української мови та літератури. Працювала літературним редактором у газеті «Салон-плюс», коректором в обласних газетах «Івано-Франківський оглядач» та «Вечірній Івано-Франківськ», кореспондентом у Богородчанському часописі «Слово народу». Член НСЖУ з 2013 року.
ЇЇ літературний дебют відбувся 2014 року, коли побачила світ книжка прози «Адамцьо», яка була визнана «Книжкою року у молоді Прикарпаття, 2014 р.». А цими днями в картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулася презентація дебютного видання у царині поезії, збірки віршів «В закапелках душі».
Понад дві сотні віршів, а точніше 221, налічує збірка. І кожен поетичний рядок тяжіє до духовно-релігійного, молитовного контексту, де пережитий нею біль стає духовним віршем, світлом, а не чимось суто матеріальним, вторинним, сурогатом грубих енергій.
Впродовж всієї зустрічі, до організації якої долучились працівники Заповідника, Центральної районної бібліотеки та вчителі української мови і літератури загальноосвітніх шкіл району поетеса ділилася не болем, а тихим і добрим світлом, яке сіє між людьми. І тим, хто здатен побачити, відчути його, – ставало світліше, бо ближче до віри, надії, любові, до Всевишнього.
І щирими були слова подяки за зустріч, висловлені завідувачем методичного центру відділу освіти районної державної адміністрації Оксаною Совин та ведучими – директором Районної ЦБС Іванною Сорочинською та завідувачем науково-освітнього відділу Заповідника «Давній Галич» Ярославом Поташником.
Поетична збірка О. Кузів «В закапелках душі» щойно побачила світ. та вже знайшла своїх пошановувачів. І якщо ця книжка потрапить до рук читачеві, скажу словами автора передмови поета Ігоря Павлюка: «…для щастя потрібно дуже мало: усвідомити – що ти щасливий. Тому читайте її вголос».

Ярослав Поташник

«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний». Під такою назвою у читальному залі Галицької районної бібліотеки пройшла година духовності. У ній взяли участь працівники бібліотеки та співробітники Національного заповідника «Давній Галич». Ведуча заходу Богдана Кривоніс розказала про Рік Божого милосердя, який розпочався 8 грудня минулого року. Вона надала стово отцю- декану церкви Різдва Христового УГКЦ Ігорю Броновському, який, як духовний пастор, ширше розкрив дане питання.
Він зокрема зазначив, що «Бог як милосердний Отець усіх нас запрошує навернутися доНього. Він постійно показує і доказує нам свою любов і у нас ніколи не повинні закрадатися сумніви, що Він може нас покинути. Милосердя є суттю нашої віри. Однак ми повинні його прийняти, а відтак віддати іншим. З Божим милосердям ми можемо багато зробити. Бо милосердя – насамперед вчинок, дія. І щоб зробити поступок милосердя не потрібні великі кошти. У скрутну хвилину підтримати людину добрим словом – це також милосердя».
Працівник бібліотеки Галина Лаврова розповіла про місію побожного християнського життя Фаустини (Гелени) Ковальської, відомої сьогодні у цілому світі проповідниці Божого Милосердя, що проголошена святою. Звичайна польська монашка, яка мала видіння, залишила для нащадків свій щоденник, ключовою основою якого є власне Боже милосердя. Завдяки сестрі Фаустині, ми маємо у наш час досить популярний образ «Ісусе, я уповаю на Тебе».
Захід було обрамлено духовними піснями та колядками. На закінчення директор Галицько ЦБС Іванна Сорочинська подякувала організаторам за підготовку, а о. І. Броновському за участь у заході і побажала, щоб наші серця завжди були наповнені Божим милосердям.
Іван ДРАБЧУК

Вічна пам’ять

Андрій Петрик народився 5 липня 1975 року в селі Нижня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області.
Закінчив середню школу №1 у місті Дрогобичі, де жив з батьками.
На початку 1990-х років Андрій став активним учасником Дрогобицького пласту – куреню імені Юрія Дрогобича. Знаний серед пластунів під псевдо «Синоптик», був пластовим виховником.
З 1992 по 1998 роки Андрій навчався на історичному факультеті Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. А.Петрик був учасником багатьох археологічних експедицій, зокрема Галицької архітектурно-археологічної експедиції під керівництвом Юрія Лукомського – з 1995 року і до1999 року включно. Як керівник археологічної практики Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка працював з 2000 р. на археологічних розкопках у Крилосі, Белзі, Угневі, Керчі, також брав участь у розкопках підземель Єзуїтського костелу та єврейського кварталу у Львові.
Головною темою наукових досліджень Андрія Петрика були боярські роди Галицької та Волинської земель з ХІ до кінця XIV ст. На цю тему він написав дипломну роботу, а також захистив 6 лютого 2007 року кандидатську дисертацію «Боярство Галицько-Волинської держави (ХІІ-XIV ст.)» на спеціалізованій вченій раді Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича. Науковий доробок А.Петрика висвітлений у численних статтях та доповідях на наукових конференціях. Також Андрій активно займався краєзнавчою роботою, його історичні довідки про такі міста, як Хирів, Дубно, стали частиною документації історико-архітектурних опорних планів цих міст.
З 2000 року Андрій Петрик працював на історичному факультеті Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка – спочатку як лаборант науково-дослідної лабораторії археології та краєзнавства, згодом – як викладач кафедри всесвітньої історії, на посаді доцента кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін.
Помер Андрій Петрик внаслідок гострої ішемічної хвороби серця 18 січня 2016 року в Дрогобичі, в навечір’я Богоявлення Господнього.

До Дня Соборності України в Галицькій центральній районній бібліотеці та Національному заповіднику «Давній Галич» відбулися заходи, приурочені січневим подіям 1918-1919 рр.
Працівники Галицької центральної районної бібліотеки підготували історичний екскурс на тему: «Возз'єднання українських земель – славетна мить, що поєднала Україну». Бібліотекарі Надія Королевич та Лідія Мацькевич розповіли про найважливіші події, що передували об'єднанню українських земель в єдину державу.
У січні 1918 року була проголошена Українська Народна Республіка (УНР), а на територіях, які входили до складу Австро-Угорської імперії, утворилася Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Між урядами УНР і ЗУНР практично відразу розпочались переговори про втілення ідеї соборності. 22 січня 1919 року стало кульмінацією національно-визвольних змагань нашого народу. Цього дня на Софіївському майдані в Києві був прийнятий Акт Злуки УНР і ЗУНР. Один із найпрекрасніших моментів нашої непростої, нерідко трагічної історії, назавжди залишився в пам'яті українського народу як свято Соборності України. Але до справжнього об'єднання справа так і не дійшла. Вже через кілька днів після проголошення злуки Директорія під тиском більшовицьких орд змушена була покинути Київ. На жаль, тоді Українську державу не вдалося відстояти, але події того часу залишилися в глибинній пам'яті народу, спонукаючи до змагань за волю і незалежність рідного краю.
Документальним підтвердженням обговорюваної теми стала книжкова виставка «Від Дніпра і за Карпати, по всій Україні – і до Криму, і до Сходу хай злагода лине». Головний бібліотекар відділу обслуговування Галина Петраш ознайомила присутніх з виданнями, які розповідають про важливість Акта Злуки між УНР і ЗУНР, видатні постаті нашої історії, містять документи та світлини тих часів. Зокрема, в проголошеному Центральною Радою Універсалі зазначалося: "Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України… Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка..."
У Національному заповіднику «Давній Галич» відбулися історичні читання, приурочені січневим подіям 1918-1919 рр. Завідувач науково-освітнього відділу Ярослав Поташник зачитав уровок зі спогадів міністра внутрішніх справ ЗУНР Лонгина Цегельського про урочисті події, які відбувалися 22 січня 1919 року в Києві на Софіївській площі, зокрема прийняття Акта Злуки УНР та ЗУНР. Старший науковий співробітник цього відділу Галина Величко привернула увагу до тогочасних політичних умов на українських землях.
Завідувач науково-дослідного відділу Марія Костик розповіла про історичні передумови, які склалися напередодні об'єднання українських земель в єдину державу. Вона також зробила екскурс до подій 1918 року, зокрема бою під Крутами, детально проаналізувала причини, які призвели до трагічної загибелі цвіту української нації – патріотично налаштованих, але не навчених бойової справи юнаків. Марія Володимирівна охарактеризувала найвизначніші постаті тогочасної історії – Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Миколи Міхновського, висловила своє бачення їх ролі у згадуваних подіях.
Ідея соборної Української держави постійно жила у мріях українців. На жаль, сьогодення нашої країни знову затьмарене трагічними подіями. Та сподіваємось, що Бог допоможе нашому народу вистояти і перемогти.

Любов Бойко.

Цими днями голова районної державної адміністрації Ярослав Бартків провів нараду щодо розвитку на території села Крилос духовно-історичного центру та створення «Галицького пантеону». Як зазначив керівник району, таку ідею було озвучено головою обласної державної адміністрації Олегом Гончаруком, зважаючи на те, що сьогодні для очільника області розвиток Галицького району є пріоритетним, а Крилос став паломницьким центром до Чудотворної ікони Галицької Божої Матері.
До участі в нараді були запрошені заступник голови районної ради Любов Гордійчук, керівники гуманітарних підрозділів районної державної адміністрації, директор Галицького Національного природного парку Олег Гайдук, генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин, заступник керівника установи з наукової роботи Семен Побуцький.
– Враховуючи те, що на сьогоднішній день одним із пріоритетних напрямків економічного розвитку Івано-Франківської області і Галицького району, зокрема, є туризм, – зазначив відкриваючи нараду Я.Бартків, – стратегічним орієнтиром має стати туристично-рекреаційна сфера, поєднана з розвитком історичного, релігієзнавчого та патріотичного туризму. Саме на цьому наголошує О.Гончарук і тому сьогодні слід докласти всіх зусиль до вироблення концептуально-стратегічних засад розвитку духовно-історичного центру «Давній Галич» у Крилосі – Галичі.
Думку голови району продовжив Володимир Костишин, який зосередив увагу присутніх на пропонованих Заповідником основних заходах, що стосуються реставрації, консервації, музеєфікації та реабілітації культурної спадщини давнього Галича й формування на цих історичних об’єктах бази для формування структури рекреаційних ресурсів, призначених для перебування туристів.
– Туристична галузь вимагає створення альтернативних туристичних об’єктів, обладнананих місць для розваг та відпочинку, створення інфраструктури для приїжджих туристів, якісного обслуговування і харчування, мережі під’їзних шляхів до туристичних об’єктів, автостоянок тощо, – зазначив В.Костишин.
Беручи до уваги думки і пропозиції учасників наради щодо стратегічних засад розвитку Центру, головою адміністрації запропоновано обговорити їх на державному рівні через організацію та проведення круглого столу у березні 2016 року за участю Івано-Франківського митрополита УГКЦ, народних депутатів України, представників Міністерства культури, науковців та ін., а виробивши відповідну концепцію розглянути її під час роботи науково-практичної конференції «Туристичний комплекс «Давній Галич» – духовно-історичний центр «Галицький пантеон»: створення, розвиток» у червні 2016 року, з прийняттям відповідної резолюції.
Ярослав Поташник

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:6444

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:12639

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:5638

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:5569