������ �����

У 1987 та 1990 роках Благовіщенську церкву повторно досліджувала археологічна експедиція зі Львова. Вона і встановила, що фундамент окреслює кам’яну однонавну церкву розмірами 22,75х11,00 м (без врахування виступів). Планувальна структура храму складалася з прямокутної нави, пресвітеру та апсиди. Подібні типи планів характерні для невеликих сакральних будівель середньовічної Європи. Фундамент церкви Благовіщення мурований з річкового каменю на міцному вапняно-піщаному розчині. У верхніх частинах конструкції виразно читається система кладки «ялинкою», яка була широко відома ще з часів Стародавнього Риму. Збереглися фрагменти мозаїчної підлоги, укладеної з полив'яних плиток різних форм та кольорів. Крім типових багато повторювальних форм, зустрічались так звані фігурні плитки з фрагментами двоколірних зображень з відтисненими та подряпаними рисунками. 

На підставі архітектурного аналізу та археологічних знахідок церкву Благовіщення археологи датують початком ХІІІ ст., а тривалість її функціонування до середини ХV ст.